Рішення

від 09.12.2019 по справі 910/13806/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.12.2019Справа № 910/13806/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (проведення судового засідання) господарську справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Арма Моторс

до Товариства з обмеженою відповідальністю Автодортранс

про стягнення 9 275,54 грн,

без виклику представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Арма Моторс (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Автодортранс (далі - відповідач) про стягнення суми 9 275,54 грн. штрафу за договором технічного обслуговування транспортного засобу АСС № 0953 від 26.01.2017 (4 393,93 грн основного боргу, 2 196,96 грн штрафу, 1 560,30 грн пені, 1 121,35 грн інфляційних). До складу судових витрат позивач включив 1 921,00 грн судового збору та 5 000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору щодо повноти та своєчасності внесення оплати за надані послуги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.10.2019 відкрито провадження у справі № 910/13806/19 та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, визначено сторонам строк для надання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та доказів в обґрунтування своєї позиції.

Згідно з положеннями ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Судом встановлено факт належного повідомлення сторін про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання, ухвала суду від 08.10.2019 згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103051310075 отримана позивачем 12.10.2019; згідно з довідкою Укрпошти від 18.10.2019 ухвалу суду було повернуто до Господарського суду м. Києва, у зв`язку з відсутністю адресанта за його місцезнаходженням.

Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до правил ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

26.01.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю Арма Моторс (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Автодортранс (замовник) було укладено договір АСС № 0953 технічного обслуговування транспортного засобу (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору виконавець зобов`язується надавати замовнику послуги з технічного обслуговування та ремонту автомобілів чи їх складових частин (послуги), а замовник бере на себе зобов`язання прийняти й оплатити послуги надані за договором, а також вартість використаних матеріалів (запасних частин) виконавця в розмірі, строки та в порядку, що передбачені умовами договору.

Вартість послуг погоджується сторонами щодо кожного виду робіт і вказується в замовленнях, які є невід`ємною частиною цього договору (п. 1.4 договору).

Пунктом 2.1 договору передбачено, що вартість послуг, запасних частин та матеріалів визначається виконавцем на момент формування замовлення на виконання робіт з технічного обслуговування та вказується в рахунку-фактурі, який формує виконавець на підставі замовлення на виконання робіт.

Пунктом 2.3. Договору сторонами погоджено, що замовник сплачує виконавцеві повну вартість наданих послуг та використаних запасних частин протягом 5 банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт, якщо інше не погоджено сторонами. Оплата замовлених запчастин здійснюється на умовах попередньої оплати.

Згідно з п. 2.5. Договору послуги, передбачені договором, вважаються наданими з моменту підписання сторонами (уповноваженими представниками сторін) акту виконаних робіт, якщо інше не погоджено Договором.

Після повідомлення уповноваженою особою виконавця представника замовника про закінчення ремонту чи обслуговування автомобіля, замовник повинен протягом 2 календарних днів підписати акт виконаних робіт та передати його виконавцеві, забрати автомобіль з території виконавця та оплатити вартість виконаних робіт згідно положень цього договору (п. 4.2 договору).

За умовами п. 4.2.1 договору, якщо протягом 2 днів з моменту підписання акту виконаних робіт замовник не надасть виконавцеві акт зі своїми зауваженнями, виконавець вважається таким, що надав послуги якісно, згідно умов договору.

Відповідно до п. 8.1. Договору термін дії договору складає 12 місяців з моменту підписання договору.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивач надав послуги з обслуговування автомобіля Renault, д.н.з. НОМЕР_1 , зокрема, пошук несправності, зарядка АКБ, слюсарні роботи по заміні датчика температури, зняття 4-х паливних форсунок, діагностика паливної системи, а відповідач такі послуги прийняв на суму 4 393,93 грн, що підтверджується актом виконаних робіт № АМН0079747 від 13.03.2017, підписаним представниками сторін та скріплений їх печатками.

Відповідач, у свою чергу, послуги надані позивачем, не оплатив, внаслідок чого в останнього виникла заборгованість в розмірі 4 393,93 грн. Відповідач ані заперечень, ані доказів неправомірності, заявлених позивачем вимог не спростував.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що борг відповідача перед позивачем за послуги, надані останнім за актом виконаних робіт № АМН0079747 від 13.03.2017, становить 4 393,93 грн.

Розглядаючи дану справу, оцінюючи правомірність вимог позивача та вирішуючи цей спір по суті, суд керувався наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач доказів, які б підтверджували сплату ним заборгованості перед позивачем в розмірі 4 393,93 грн. або спростування доводів позивача, суду не надав.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача щодо стягнення з відповідача боргу в розмірі 4 393,93 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у вказаному розмірі.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 1560,30 грн пені та 2 196,96 грн штрафу.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частина 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У даному випадку суд вважає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить приписам статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Так, як неодноразово наголошував Верховний Суд України та Верховний Суд, можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України, а одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить приписам статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Зокрема, такий висновок викладено у постановах Верховного Суду України від 27.04.2012 № 3-24гс12, від 09.04.2012 р. № 3-88гс11, у постанові Верховного Суду від 17.05.2018 у справі № 910/6046/16.

Відповідальність у вигляді пені та штрафу за несвоєчасну оплату наданих послуг, передбачена п. 5.2 додаткової угоди до Договору.

Згідно з п. 5.2. Договору у випадку несвоєчасної оплати вартості наданих послуг за договором на строк понад 6 банківських днів, замовник зобов`язаний сплатити на користь виконавця суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, штраф у розмірі 50% від простроченої (неоплаченої) суми боргу, а також пеню у розмірі подвійно облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла в період заборгованості, за кожний день прострочення платежу.

Перевіривши розрахунок пені, суд, з урахуванням фактичних обставин справи, дійшов висновку про неправильність такого розрахунку, оскільки з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 788,57 грн. за період з 20.09.2018 (заявлений позивачем період відповідно до позовної заяви) по 20.03.2019 (кінцева дата, з урахуванням 182 днів від початку перебігу заявленого періоду), тобто в межах шестимісячного строку.

Також, судом встановлено, що позивачем правомірно та обґрунтовано було нараховано 50% штрафу, передбаченого п. 5.2 договору, на суму основного боргу в розмірі 4 393,93 грн., що складає 2 196,96 грн. від суми основної заборгованості.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача інфляційну складову боргу в розмірі 1 121,35 грн.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши власний розрахунок інфляційної складової боргу за вказаний позивачем період, суд встановив, що її розмір становить 1061,79 грн., тобто є меншим, ніж заявив позивач до стягнення. Відтак, суд дійшов висновку про те, що вимога про стягнення з відповідача інфляційної складової боргу заявлена позивачем обґрунтовано, проте підлягає задоволенню у розмірі, визначеному судом, а саме 1061,79 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем належними та достатніми доказами обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано.

Приписами ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст.ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Арма Моторс та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Автодортранс загальну суму в розмірі 8 441,25 грн, з них: основна заборгованість - 4 393,93 грн, пеня - 788,57 грн., 50% штрафу - 2 196,96 грн. та інфляційна складова боргу - 1061,79 грн.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог судом відмовлено з викладених вище підстав.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 5 000,00 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Згідно з п. 8 договору про надання правничої допомоги, сторони погодили, що розмір гонорару за судовою справою або за вчинення інших дій в інтересах клієнта на виконання договору визначається сторонами, виходячи з часу, що буде витрачений на це, складність та категорії справи та інших чинників, що беруться сторонами до уваги. Розмір, спосіб та порядок оплати гонорару вказується у Протоколі погодження гонорару. За результатами наданих послуг (професійної правничої допомоги) сторони складають акт (и) прийому-передачі наданих послуг (професійної правничої допомоги).

На підтвердження здійснених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу, позивачем надано: копію договору про надання правничої допомоги № 05/09-19 від 05.09.2019, укладеного товариством з обмеженою відповідальністю Арма Моторс з адвокатом Грушовець А. С.; додаток № 1 до договору № 05/09-19 про надання правничої допомоги від 05.09.2019, відповідно до якого розмір винагороди становить 5 000,00 грн., акт наданих послуг від 20.09.2019 до договору № 05/09-19 про надання правничої допомоги від 05.09.2019 на суму 5 000,00 грн., платіжне доручення № 100824750 від 20.09.2019 на суму 5 000,00 грн., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Серії КС № 5301/10 від 12.03.2015, ордер серії АІ № 1001463 від 05.09.2019.

Згідно з п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, інші судові витрати, пов`язані із розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, враховуючи складність справи та обсяг наданих послуг, кількість наданих/підготовлених матеріалів, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку про те, що позивач надав належні та допустимі докази на доведення понесених ним витрат на професійну допомогу, пов`язаних з розглядом даної справи № 910/13989/19. Проте, зважаючи на приписи ст. 129 ГПК України та часткове задоволення позову судом, вказані судові витрати підлягають розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4550,27 грн.

Відповідач клопотань про зменшення розміру витрат на правничу допомогу або заперечень щодо їх стягнення суду не надав.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Арма Моторс задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Автодортранс (04212, м. Київ, вул. Тимошенка, 9; ідентифікаційний код 33300720) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Арма Моторс (07400, Київська обл., місто Бровари, вул. Старотроїцька, будинок 42; ідентифікаційний код 34356004) основну заборгованість у розмірі 4393,93 (чотири тисячі триста дев`яносто три гривні) грн. 93 коп., пеню у розмірі 788,57 (сімсот вісімдесят вісім гривень) грн. 57 коп., 50% штрафу в розмірі 2 196,96 (дві тисячі сто дев`яносто шість гривень) грн 96 коп., інфляційну складову боргу в розмірі 1061,79 (одна тисяча шістдесят одна гривня) грн. 79 коп., судовий збір у розмірі 1748,21 (одна тисяча сімсот сорок вісім гривень) грн. 21 коп. та витрати на правничу допомогу в розмірі 4550,27 (чотири тисячі п`ятсот п`ятдесят гривень) грн. 27 коп.

3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 09.12.2019.

Суддя О.Г. Удалова