Рішення

від 05.12.2019 по справі 914/2186/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.2019 справа № 914/2186/19

За позовом : Приватної організації Українська ліга авторських і суміжних прав , м. Київ,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю РЕСТСЕРВІС 77 , м. Львів,

про стягнення 13 212,93 грн

Суддя Коссак С.М.

за участю секретаря Дубенюк Н.А.

Представники:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна Приватної організації Українська ліга авторських і суміжних прав до Товариства з обмеженою відповідальністю РЕСТСЕРВІС 77 про стягнення заборгованості за Договором № КБР -18/11/15 від 12.11.2015 в сумі 13 212,93 грн , з яких: 12 400,00 грн основного боргу, 58,55 грн інфляційних втрат, 114,38 грн 3% річних та 640,00 грн штрафу.

Ухвалою суду від 04.11.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 05.12.2019, сторонам у справі встановлено строки для подання заяв по суті спору.

Ухвала про відкриття провадження отримана позивачем та відповідачем, що підтверджено повідомленнями про вручення поштового відправлення.

14.11.2019 від позивача надійшли додаткові пояснення про окремі питання, на яких ґрунтуються позовні вимоги (вх.№ 47318/19), заява про розгляд справи за відсутності представника позивача (вх.№ 47317/19) та заява про вирішення питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу (вх.№ 47815/19).

Суд належним чином та завчасно (07.11.2019) повідомив позивача про день та час розгляду справи по суті, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення. Проте позивач, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, подав заяву про розгляд справи за відсутності представника.

Суд належним чином та завчасно (07.11.2019) повідомив відповідача про день та час розгляду справи по суті, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення. Проте відповідач не подав у встановлені судом строки заперечень проти позову, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справи за наявними матеріалами.

З урахуванням того, що розгляд справи відбувається за правилами спрощеного позовного провадження, позовні матеріали надіслано відповідачу, відповідач не повідомив суд про причини неявки в судове засідання, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву, в суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, які передбачені статтями 202, 216 ГПК України. Суд констатує, що ним створено усі можливості учасникам процесу для реалізації ними своїх прав. Суд дійшов висновку про прийняття рішення у справі.

Аргументи позивача.

Позовна заява обґрунтована тим, що між позивачем та відповідачем було укладено договір №КБР-18/11/15 від 12.11.2015, згідно з умовами якого відповідач визнає, що він здійснює публічне виконання оприлюднених музичних творів, а позивач надає відповідачу невиключне право на таке виконання. Сторонами погоджено, що відповідач зобов`язаний перераховувати на поточний рахунок позивача щомісячну винагороду (роялті).

Строк дії договору визначається в п. 6.1. договору, а саме: з моменту його підписання, тобто з 12.11.2015 і до 01.11.2016. При цьому, п.6.2. договору зазначено, що у випадку, якщо жодна із сторін не повідомить письмово іншу сторону про припинення дії договору протягом місяця до настання зазначеної в п.6.1. дати, дія договору вважається продовженою на той самий строк і на тих же умовах, і так кожного разу коли протягом місяця до завершення строку дії договору не буде належного повідомлення про припинення.

Однак у відповідача виникла заборгованість, щодо сплати винагороди позивачу за використання наданих йому невиключних прав оприлюднення музичних творів. Позивач вирахував загальну заборгованість відповідача станом на 26.09.2019, яка включає основний борг в розмірі 12 400,00 грн., з урахуванням інфляції в розмірі 58,55 грн., три проценти річних від простроченої суми в розмірі 114,38 грн., а також штрафні санкції у вигляді штрафу в розмірі 640,00 грн., що в сумі складає 13 212,93 грн.

Позивач просить також покласти судові витрати та витрати на професійну правничу допомогу на відповідача, зазначивши в позовній заяві попередній(орієнтовний) їх розрахунок: судовий збір- 1921,00 грн., витрати на професійну правничу допомогу - 5000,00 грн.

Аргументи відповідач.

Вимог ухвали суду не виконав, відзив на позов не надав. Тому суд розглянув справу без участі представника відповідача та його відзиву на позов, за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи.

Між Приватною організацією «Українська ліга авторських і суміжних прав» (УЛАСП) (позивач у справі), що здійснює колективне управління майновими правами суб`єктів авторського права та суміжних прав відповідно до Закону України «Про авторське право і суміжні права» , та Товариством з обмеженою відповідальністю РЕСТСЕРВІС 77 (відповідач у справі), як користувачем, було укладено договір №КБР-18/11/15 від 12.11.2015 (надалі- Договір), відповідно до умов якого користувач здійснює використання в комерційній діяльності музичних творів шляхом їх публічного виконання, а УЛАСП надає користувачу право (невиключну ліцензію) на публічне виконання творів; користувач, в свою чергу зобов`язується виплатити винагороду (роялті) в на поточний рахунок УЛАСП (п.3.1 договору).

Відповідно до п.1.1, 1.2 додатку №2 від 12.11.2015 до договору розмір щомісячного платежу має складати 1 300,00 грн. за кожен заклад користувача.

Відповідно до п. 1 додатку №1 від 12.11.2015 до договору користувач здійснює виконання творів у ресторані O' GOROD , що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Антоновича,103.

Додатковою угодою № 1 від 01.01.2018 до договору сторони прийшли згоди внести п. 1.2. додатку №2 від 12.11.2015 до договору, а саме: Загальна сума щомісячної винагороди становить 1 500,00 грн, Зазначена сума щомісячно перераховується користувачем на розрахунковий рахунок УЛАСП відповідно до умов договору. Дана додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання та дії протягом дії договору, якщо сторони не погодять інше.

Приватна організація «Українська ліга авторських і суміжних прав» (УЛАСП) є організацією, що має повноваження надавати право (невиключну ліцензію) на використання в комерційній діяльності музичних творів, а також здійснювати збір винагороди (роялті) за таке використання на підставі Свідоцтва про облік організації колективного управління майновими правами суб`єктів авторського права та суміжних прав №19/2011 від 24 січня 2011 року, виданого Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України (копія свідоцтва додана до матеріалів справи).

Пунктом 6.3. договору обумовлено, що сторони розуміють, що цей договір є ліцензійним договором з приводу оплатного використання об`єктів права інтелектуальної власності, тобто творів.

Відповідно до п. 6.6. договору користувач підтверджує, що йому відоме положення п. в) ч.1 Статті 49 Закону України «Про авторське право і суміжні права» , згідно якого УЛАСП як організація колективного управління може збирати винагороду за використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав суб`єктам авторського права і (або) суміжних прав, правами яких вони управляють, а також іншим суб`єктам прав.

Пунктом 3.3. договору передбачено, що загальний щомісячний платіж, що є складовою частиною винагороди (роялті) має перераховуватись не пізніше, ніж за п`ять днів до початку місяця, за який він здійснюється. Не зважаючи на дату укладання договору, користувач здійснює перший платіж за весь місяць (календарний період), в якому було укладено договір. Перший платіж здійснюється не пізніше трьох календарних днів після підписання цього договору. Розмір винагороди (роялті) не залежить від кількості творів, що використовуватимуться користувачем під час дії договору, та частоти їх використання.

Відповідно в пункті 3.6. договору сторони обумовили, якщо користувач прострочить платіж стосовно одного місяця на строк більший ніж 4-ри (чотири) місяці, то користувач повинен буде сплатити УЛАСП штраф, що складає 10% від розміру простроченого платежу. Крім цього, в разі зазначеної прострочки УЛАСП набуває право на дострокове отримання винагороди (роялті) за строк в повному обсязі.

Відповідно до пунктів 6.1., 6.2 договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 01.11.2016 року, а в частині невиконаних фінансових зобов`язань, фінансових санкцій та будь-яких інших зобов`язань - до їх повного виконання. У випадку, якщо жодна із сторін не повідомить письмово іншу сторону про припинення дії договору протягом місяця до настання зазначеної в п.6.1. дати, дія договору вважається подовженою на той самий строк і на тих же умовах, і так кожного разу коли протягом місяця до завершення строку дії договору не буде належного повідомлення про припинення.

Сторони підписали договір та додатки до нього 12.11.2015, також сторонами 01.01.2018 підписано додаткову угоду №1 до договору, якої змінили загальну суму щомісячної винагороди.

З матеріалів справи вбачається, що жодна з сторін письмово не повідомляла іншу сторону про припинення дії договору в порядку п. 6.2 договору, а тому даний договір вважається продовженим на тих же умовах до 01.11.2019 (пункти 6.1, 6.2 договору), докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Як зазначено в позовній заяві та не спростовано матеріалами справи, відповідач мав здійснити платежі в розмірі 1 300,00 грн (п.1.1, 1.2 додатку №2 від 12.11.2015 до договору) за період з листопада 2015 по грудень 2017, та з січня 2018 відповідача мав здійснювати платежі в розмірі 1 500,00 грн ( п.1.1, 1.2 додаткової угоди від 01.08.2018 до договору).

Однак, відповідач не дотримувався належним чином обов`язку, в повному обсязі не сплачував винагороду позивачу.

Позивач стверджував, що відповідачем здійснювалась часткова оплата за публічне виконання творів на підставі договору.

Відповідачем частково здійснено оплату щомісячної винагороди на загальну суму 49 900,00 грн за використання наданих йому невиключних прав, чим порушив п. 3.3. договору.

За період лютого (частково) 2019 року по жовтень 2019 року у відповідача виникла заборгованість за вказаний період в сумі 12 400,00 грн ( в межах заявлених позовних вимог) у зв`язку з чим позивач і звернувся до суду з відповідним позовом, а також просив стягнути з відповідача 58,55 грн інфляційних втрат, 114,38 грн 3% річних та 640,00 грн штрафу за прострочення грошового зобов`язання за договором на підставі п. 3.6

Норми права та висновки суду .

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1 ст. 236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

В силу приписів ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 1 ст. 418 Цивільного кодексу України визначено, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом України та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об`єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим Законом (ч. 2 ст. 418 ЦК України).

Об`єктами права інтелектуальної власності є літературні та художні твори, які в свою чергу є об`єктами авторського права (ч. 1 ст. 433 ЦК України), до складу яких входять музичні твори (з текстом або без тексту) (п. 1 ч. 1 ст. 433 ЦК України), а також виконання, фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення, які в свою чергу є об`єктами суміжних прав (ч. 1 ст. 449 ЦК України).

До майнових прав інтелектуальної власності на твір відповідно до ч. 1 ст. 440 ЦК України відносяться: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

До майнових прав інтелектуальної власності на об`єкт суміжних прав відповідно до ч. 1 ст. 452 ЦК України відносяться: право на використання об`єкта суміжних прав; виключне право дозволяти використання об`єкта суміжних прав; право перешкоджати неправомірному використанню об`єкта суміжних прав, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Як передбачено статтею 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" виключним правом є майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об`єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст.32 Закону України "Про авторське право і суміжні права" автору та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами на підставі авторського договору. Відповідно до частин четвертої і п`ятої статті 32 Закону за авторським договором про передачу невиключного права на використання твору автор (чи інша особа, яка має авторське право) передає іншій особі право використовувати твір певним способом і у встановлених межах, при цьому за особою, яка передає невиключне право, зберігається право на використання твору і на передачу невиключного права на використання твору іншим особам. Право на передачу будь-яким особам невиключних прав на використання творів мають організації колективного управління, яким суб`єкти авторського права передали повноваження на управління своїми майновими авторськими правами.

Суб`єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: а) особисто; б) через свого повіреного; в) через організацію колективного управління (ст. 45, ч. 1 ст. 47 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 48 Закону встановлено, що повноваження на колективне управління майновими правами передаються організаціям колективного управління авторами та іншими суб`єктами авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів, укладених у письмовій формі.

Згідно частини п`ятої статті 48 Закону визначено, що на основі одержаних повноважень організації колективного управління надають будь-яким особам шляхом укладання з ними договорів невиключні права на використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав.

Вказана стаття кореспондується з нормами, викладеними у статті 12 Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» від 15.05.2018 р. (відповідно до пп. д) п. 2 ч. 6 Прикінцевих та перехідних положень якого виключено ст. 48, 49 Закону України "Про авторське право і суміжні права"). Так відповідно до ч.1 ст. 12 вказаного Закону організації колективного управління від свого імені та в інтересах правовласників серед інших здійснюють такі функції: - укладають із користувачами договори про надання дозволу на використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав та договори про виплату винагороди (відрахувань) за використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав; - збирають, розподіляють та виплачують дохід від прав правовласникам; - звертаються до суду від імені правовласників за захистом їхніх майнових прав відповідно до статутних повноважень та доручення правовласників, вчиняють інші дії, передбачені законодавством та дорученням правовласників, необхідні для захисту майнових прав правовласників, в інтересах яких діє організація.

Наявні в матеріалах справи докази свідчать, що між позивачем та відповідачем укладено договір №КБР-18/11/16 від 12.11.2015, додатки №1, №2 та додаткова угода № 1 від 01.01.2018 до нього, жодна з сторін письмово не повідомляла іншу сторону про припинення дії договору в порядку п. 6.2 договору, а тому даний договір вважається продовженим на тих же умовах до 01.11.2019 (пункти 6.1, 6.2 договору), відтак, в період з 12.11.2015 року (дати підписання договору) по 15.10.2019 (дати перед днем підписання позовної заяви) договір був чинним, недійсним не визнавався, а тому був обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно зі статтею 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов`язання в силу припису статті 525 ЦК України не допускається.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували повне виконання відповідачем умов договору, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми простроченої заборгованості в розмірі 12 400,00 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню в межах заявлених позовних вимог.

Щодо стягнення інфляційних втрат та процентів річних.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо стягнення 3% річних.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд здійснивши перевірку розрахунку 3% річних, встановив, що нарахована сума не перевищує встановленого розміру 3% річних на відповідну суму боргу за відповідний період та дійшов висновку, що стягненню підлягає 114,38 грн - 3% річних межах заявлених позовних вимог.

Щодо стягнення інфляційних втрат.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Пленум Вищого господарського суду у своїй постанові № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" зазначає, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Дана правова позиція викладена постановою Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

Суд здійснивши перерахунок інфляційних втрат з врахуванням вище наведеного, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений помноженої на індекс інфляції починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж та в межах заявлених позовних вимог (на суму заборгованості, на яку позивачем нараховано інфляційні втрати), прийшов до висновку, що стягненню підлягає 52,87 грн інфляційних втрат, в частині стягнення 5,68 грн інфляційних втрат слід відмовити.

Розрахунок суми інфляційних втрат.

Сума боргу* індекс інфляції (%) - сума боргу = інфляційне збільшення

Сума боргу, що існувала на останній день місяцяСума боргуІндекс інфляціїІнфляційне збільшення 31.01.2019 400,00 грн за лютий 2019лютий-вересень 2019 102,4% 9,64 грн 28.02.2019 1500,00 грн за березень 2019березень-вересень 2019 101,9% 28,51 грн 31.03.2019 1500,00 грн за квітень 2019квітень-вересень 2019 100,99% 14,85 грн 30.04.2019 1500,00 грн за травень 2019травень-вересень 2019 99,991% -0,13 грн Загальна сума 52,87 грн

Щодо стягнення штрафу.

Згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до п. 3.6 договору сторони погодили, що якщо користувач прострочить платіж стосовно одного місяця на строк більший ніж 4-ри (чотири) місяці, то користувач повинен буде сплатити УЛАСП штраф, що складає 10% від розміру простроченого платежу. Крім цього, в разі зазначеної прострочки УЛАСП набуває право на дострокове отримання винагороди (роялті) за строк в повному обсязі.

Визначення роялті в чинному законодавстві України наведене в пп.14.1.225. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу, де визначено, що роялті - будь-який платіж, отриманий як винагорода за використання або за надання права на використання об`єкта права інтелектуальної власності, а саме на будь-які літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп`ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, інші аудіовізуальні твори, будь-які права, які охороняються патентом, будь-які зареєстровані торговельні марки (знаки на товари і послуги), права інтелектуальної власності на дизайн, секретне креслення, модель, формулу, процес, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Судом встановлено порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору стосовно строків оплати винагороди (роялті). При цьому оплата щомісячних платежів за лютий 2019 - червень 2019 прострочена на строк, більший ніж 4 місяці. За таких обставин, враховуючи положення пункту п. 3.6 Договору, вимоги позивача про стягнення 640,00 грн. штрафу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в межах заявлених позовних вимог.

Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідач не спростував доводів позовної заяви, а суд не виявив на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: стягненню 12 400,00 грн основного боргу, 52,87 грн інфляційних втрат, 114,38 грн 3% річних та 640,00 грн штрафу.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

До позовної заяви позивачем додано попередній розрахунок судових витрат та з врахуванням заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, позивач просить покласти на відповідача судові витрати, а саме: 1 921,00 грн сплачений позивачем за подання позову судовий збір та 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, на відповідача покладається 1 920,17 грн витрат на оплату судового збору.

Відповідно до ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Суд звертає увагу на те, що докази на підтвердження понесених судових витрат подані позивачем в межах строків визначених ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. (ч.ч. 3,4 ст. 126 ГПК України)

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем долучено до матеріалів справи наступні документи: договір про надання професійної правничої допомоги №8.132-А від 04.10.2019, довіреність на надання правової допомоги 04.10.2019, свідоцтво про право зняття адвокатською діяльності та акт приймання-передачі наданих послуг з професійної правничої допомоги (додаток №1 до договору про надання професійної правничої допомоги №8.132-А від 04.10.2019), датований 13.11.2019 на суму 5 000,00 грн.

Пунктом 2 Акт приймання-передачі наданих послуг з професійної правничої допомоги від 13.11.2019 (додаток №1 до договору про надання професійної правничої допомоги №8.132-А від 04.10.2019), встановлено, що сплата за всю проведену роботу згідно даного акта здійснюється протягом 10 (десяти) днів з моменту набрання рішенням Господарського суду Львівської області( справа № 914/2186/19) законної сили.

Однак, враховуючи викладене та керуючись приписами ст ст. 626, 627 Цивільного кодексу України, що договір про надання професійної правничої допомоги та додаток до нього, як різновид цивільно-правового договору укладається між клієнтом та адвокатом (адвокатським об`єднанням, адвокатським бюро) на основі вільного волевиявлення сторін на погодження його умов, що становлять зміст договору; що сторони договору про надання правової допомоги керуються принципом свободи договору при його укладенні з урахуванням вимог ч. 5 ст. 27 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність і такий не суперечить ч.8 ст. 129 ГПК України.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

З урахуванням правова позиція викладена постановою Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Детально ознайомившись з вищезазначеними документами, оцінивши наявні матеріали справи та з врахування, що розмір відшкодування судових витрат повинен бути пропорційно задоволених позовних вимог, суд прийшов до висновку, що заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу підлягають задоволенні пропорційно задоволених позовних вимог в сумі 4 997,85 грн, які вважає документально обґрунтованими.

Керуючись ст.ст. 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 126, 129, 236-241, 247, 250, 252 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю РЕСТСЕРВІС 77 (79021, місто Львів, вулиця Симона Петлюри, будинок 37-А, ідентифікаційний код 39873086) на користь Приватної організації Українська ліга авторських і суміжних прав (02002, місто Київ, вулиця Євгена Сверстюка, будинок 23, офіс 1016, ідентифікаційний код 37396233) 12 400,00 грн основного боргу, 114,38 грн 3% річних, 52,87 грн інфляційних втрат, 640,00 грн штрафу та 1920,17 грн відшкодування витрат на оплату судового збору, 4 997,85 грн витрати на професійну правничу допомогу.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

5. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5015, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою - http://reyestr.court.gov.ua.

Рішення складено та підписано 10.12.2019.

Суддя Коссак С.М.