Рішення

від 05.12.2019 по справі 927/840/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

05 грудня 2019 року м. Чернігівсправа № 927/840/19

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Лавриненко Л.М.

секретар судового засідання Мігда Р.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №927/840/19, розгляд якої здійснюється у порядку спрощеного позовного провадження

За позовом: Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" Матвійчука Олексія Юрійовича

юридична адреса: вул. Дегтярівська, 27Т, м. Київ, 04119

фактична адреса: вул. Прорізна, 8, м. Київ, 01001,

адреса для листування вул. Гончара, 35 , м. Київ,01054

До відповідача: Благодійного фонду "Підтримки та розвитку місцевих громад"

юридична адреса: вул. Шевченка, 2, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600;

адреса засновника ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 ;

адреса засновника ОСОБА_3 АДРЕСА_2

Про стягнення 3498,81 грн

За участю представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився

У судовому засіданні була проголошена вступна та резолютивна частини рішення, на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України.

Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський Акціонерний Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" Матвійчука Олексія Юрійовича подано позов до Благодійного фонду "Підтримки та розвитку місцевих громад" про стягнення 2047 грн 50 коп. заборгованості по орендній платі за договором №Н-104-1/02 оренди нежитлового приміщення від 16.08.2012 та 1451 грн 31 коп. пені за несвоєчасну сплату орендної плати.

В обґрунтування поданої заяви позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором №Н-104-1/02 оренди нежитлового приміщення від 16.08.2012.

Ухвалою суду від 09.10.2019 позовну заяву залишено без руху на підставі ч.1 ст.174 ГПК України.

Ухвалою суду від 30.10.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, розгляд справи по суті призначено на 26.11.2019 о 11:00.

05.11.2019 від відповідача на адресу суду надійшли письмові заперечення від 01.11.2019 № 19/1, в яких відповідач зазначає, що Благодійний фонд "Підтримки та розвитку місцевих громад" орендував кабінет за адресою м. Ніжин, вул. Шевченка, 2 лише один місяць, за який розрахувався (за давністю чеки не зберіглися). Оскільки, Благодійний фонд не здійснював своєї діяльності та змінив директора, то не знав що у кабінеті залишилось майно, а саме: сейф, документи по фонду, комп`ютер, принтер, два офісні столи та стільці. Про подальшу долю офісного обладнання відповідачу невідомо. Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що діє з 2013 року, будівля за адресою м. Ніжин, вул. Шевченка, 2 не є власністю ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк". Оскільки, у ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" залишилось майно Благодійного фонду, то він і не пред`являв позовних вимог щодо орендної плати з 2012 року. Враховуючи вищевикладене, відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Письмові заперечення відповідача від 01.11.2019 № 19/1 долучені судом до матеріалів справи.

11.11.2019 від відповідача на адресу суду надійшла заява від 06.11.2019 № 19/2 про застосування строку позовної давності.

В обґрунтування даної заяви відповідач посилається на те, що строк позовної давності сплив у 2016 році, проте позивач звернувся до суду лише 13.09.2019. Відповідач, керуючись ч.3 ст. 267 Цивільного кодексу України, просить застосувати позовну давність, яка є підставою для відмови позивачу у позові про стягнення 2047 грн 50 коп. заборгованості та 1451 грн 31 коп. пені за несвоєчасну сплату орендної плати за договором №Н-104-1/02 оренди нежитлового |приміщення від 16.08.2012.

Заява відповідача від 06.11.2019 № 19/2 про застосування строку позовної давності прийнята судом до розгляду.

11.11.2019, через загальний відділ документального забезпечення суду, від позивача надійшло письмове клопотання вих№08/6674 від 06.11.2019 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 12.11.2019 задоволено клопотання позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції; ухвалено провести в режимі відеоконференції судове засідання, призначене на 26.11.2019 о 11:00; доручено забезпечення проведення відеоконференції Господарському суду Київської області.

Сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, але своїм процесуальним правом участі в судовому засіданні 26.11.2019 в режимі відеоконференції не скористалися, повноважних представників для дачі пояснень по справі не направили.

Ухвалою від 26.11.2019 відкладено розгляд справи по суті на 05.12.2019 на 10:30 та зобов`язано позивача надати документи, які підтверджують право власності чи право розпорядження позивача на об`єкт оренди на дату укладення договору оренди; акт прийому-передачі приміщення в оренду (додаток №1); двосторонні акти наданих послуг за кожний місяць оренди; докази часткової оплати відповідачем орендної плати за користування орендованим приміщенням; документи, які підтверджують хто від імені відповідача підписав акт звірки розрахунків та повноваження цієї особи, а також обґрунтований розрахунок заявленої до стягнення суми пені.

Позивач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення від 27.11.2019 №1400046517298, № 1400046517298, але своїм процесуальним правом участі в судовому засіданні 05.12.2019 не скористався, повноважного представника для дачі пояснень по справі не направив.

03.12.2019 на електронну адресу суду від позивача надійшла заява вих.№08/7247 від 03.12.2019 на виконання ухвали суду від 26.11.2019 у справі № 927/840/19, до якої додано копію акту прийому-передачі приміщення до договору оренди №Н-104-1/02 нежитлового приміщення від 16.08.2012 (додаток №1); копії актів прийому-передачі робіт (надання послуг) №Н-104-1-08/12 від 31.08.2012 та №Н-104-1-10/12 від 31.10.2012; докази часткової оплати відповідачем орендної плати за користування орендованим приміщенням, а саме: копії меморіальних ордерів № ПН676 від 31.08.2012 на суму 1056,77 грн, № ПН2454 від 19.10.2012 на суму 2047,50 грн; докази на підтвердження права власності позивача на об`єкт оренди на дату укладення договору оренди.

Суд долучив заяву позивача вих.№08/7247 від 03.12.2019 з додатком до матеріалів справи, оскільки вказані документи були витребувані ухвалою суду від 26.11.2019.

Крім того, 03.12.2019 на електронну адресу суду від позивача надійшло клопотання вих.№08/7248 від 03.12.2019 про відкладення розгляду справи, в якому позивач обґрунтовуючи неможливість прибуття у призначене судове засідання у зв`язку зі скороченням штату в процесі ліквідації банку та відсутністю на даний час в регіоні працівників ПАТ ВіЕйБі Банк , а також оскільки діючим кошторисом витрати на оплату відряджень працівників в поточному місяці не передбачені, просить суд відкласти судовий розгляд справи № 927/840/19 та забезпечити участь представника ПАТ ВіЕйБі Банк у наступному судовому засіданні у режимі відеоконференції, визначивши суд, що відповідатиме за проведення відеоконференції під час вищевказаного судового засідання: Господарський суд Київської області або Господарський суд м. Києва.

У клопотанні про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції від 06.11.2019 № 08/6674 , позивачем зазначена адреса для листування: вул. Гончара, 35, м. Київ, 01054.

Як слідує із матеріалів справи, за клопотанням позивача судове засідання 26.11.2019 було призначено в режимі відеоконференції. Ухвала суду від 12.11.2019 про проведення судового засідання 26.11.2019 у даній справі в режимі відеоконференції була отримана позивачем 14.11.2019 за адресою: вул Гонча, 35, м. Київ, 01054, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №1400046167511; за фактичною адресою: вул Прорізна, 8, м. Київ, 01001 - 18.11.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №1400046167351.

Позивач у судове засідання 26.11.2019 року не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, заяв та клопотань від нього не надходило.

Ухвала суду від 26.11.2019, направлена позивачу за адресою для листування: вул. Гончара, 35, м. Київ, 01054, була отримана ним 29.11.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 1400046517298.

Таким чином, позивач був належним чином повідомлений про дату наступного судового засідання 05.12.2019 о 10:30.

Слід зазначити, що дана справа є малозначною і розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. При розгляді справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених статтею 59 цього Кодексу.

Позивачем до клопотання вих.№08/7248 від 03.12.2019 про відкладення розгляду справи не надано суду належних та допустимих доказів, які підтверджують зазначені ним у клопотанні обставини щодо неможливості явки повноважного представника в судове засідання. Неможливість явки представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (ст.73-74 Господарського процесуального кодексу України).

З урахуванням вищевикладеного, суд доходить висновку, що позивач був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, але повторно не з`явився в судове засідання.

Судом враховано, що відкладення справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

При цьому, за приписами ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

За таких обставин, клопотання позивача вих.№08/7248 від 03.12.2019 про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відхиленням судом клопотання позивача в частині відкладення розгляду справи, судом відхилено клопотання позивача і в частині забезпечення участі представника ПАТ ВіЕйБі Банк у наступному судовому засіданні у режимі відеоконференції.

Примірники ухвали суду від 26.11.2019, направлені на адресу відповідача (вул. Шевченка, 2, м. Ніжин, Чернігівська область , 16600) та адресу засновника відповідача ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), повернуті відділенням поштового зв`язку з відміткою для уточнення адреси та за закінченням встановленого строку зберігання .

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі, якщо ухвалу про відкриття провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо.

Відповідно до ч.7 ст.120 Господарського процесуального кодексу України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Таким чином, відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, але також своїм процесуальним правом участі в судовому засіданні 04.12.2019 не скористався, повноважного представника для дачі пояснень по справі не направив.

Судом також враховано, що в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Застосовуючи згідно зі ст.3 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, у першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Зважаючи на те, що згідно зі ст.42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов`язані користуватися визначеними законом процесуальними правами; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, а тому неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, відповідно до ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Відповідно до ст.169 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, або на вимогу суду заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.207 Господарського процесуального кодексу України, головуючий з`ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.

Інших заяв та клопотань від сторін до суду не надходило.

Згідно з ч.1,8 ст.252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд ВСТАНОВИВ:

Предметом позовних вимог у даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача 2047 грн 50 коп. заборгованості по орендній платі за договором №Н-104-1/02 оренди нежитлового приміщення від 16.08.2012 та 1451 грн 31 коп. пені за несвоєчасну сплату орендної плати.

До обставин, які є предметом доказування у даній справі, відноситься встановлення факту наявності між сторонами договірних відносин, наявність у позивача права щодо передачі в оренду майна, встановлення факту передачі відповідачеві орендованого майна, заборгованості відповідача перед позивачем щодо сплати орендної плати та порушення відповідачем строків сплати орендної плати.

Позивач вказує на те, що 16.08.2012 між Публічним акціонерним товариством Всеукраїнський Акціонерний Банк (орендодавець) та Благодійним фондом Підтримки та розвитку місцевих громад (орендар) було укладено договір №Н-104-1/02 оренди нежитлового приміщення (а.с.38-42).

За умовами п.1.1 договору оренди нежитлового приміщення №Н-104-1/02 від 16.08.2012 орендодавець зобов`язався передати орендарю в тимчасове користування нежитлові приміщення за адресою: вул. Шевченка, буд. 2, м. Ніжин, Чернігівська область, загальною площею 27,3 кв.м, яке складається з однієї кімнати - офісне приміщення №248 та частина коридору, а орендар зобов`язався оплачувати орендодавцю плату за користування в порядку, зазначеному в розділі 3 цього договору.

Відповідно до п.1.2. договору оренди нежитлового приміщення №Н-104-1/02 від 16.08.2012, приміщення належить орендодавцю на підставі свідоцтва про право власності, посвідченого Бублік Т.М., приватним нотаріусом Ніжинського міського нотаріального округу Чернігівської області 05.07.2011 за реєстраційним № 1102 та зареєстрованого БТІ у книзі №4, номер запису 340 і в Електронному реєстрі права власності на нерухоме майно 18.07.2011 під реєстраційним № 9546287, що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 30655629 від 18.07.2011.

Копію даного свідоцтва про право власності від 05.07.2011 за реєстраційним № 1102 та копію витягу про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно № 30655629 від 18.07.2011 додано позивачем до матеріалів справи.

Приміщення передається в оренду для розміщення офісу орендаря (п.1.3. договору оренди нежитлового приміщення № Н-104-1/02 від 16.08.2012).

Згідно з п.1.5. договору оренди нежитлового приміщення № Н-104-1/02 від 16.08.2012 вартість приміщення складає 34510,46 грн.

Згідно з п.2.1.1. договору оренди нежитлового приміщення № Н-104-1/02 від 16.08.2012, орендодавець зобов`язався передати в користування приміщення орендарю по акту прийому-передачі (додаток №1) (у якому вказується технічний стан приміщення та інженерного устаткування на момент передачі приміщення в оренду), що є невід`ємною частиною даного договору.

Строк оренди встановлюється з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі приміщення (додаток №1) по 31.10.2012 (п.1.4. договору оренди нежитлового приміщення № Н-104-1/02 від 16.08.2012).

Строк дії договору: з моменту його підписання сторонами і до підписання сторонами акту прийому-передачі про повернення приміщення орендодавцю, але будь-яких випадках о повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (п. 7.2. договору оренди нежитлового приміщення № Н-104-1/02 від 16.08.2012).

Дія даного договору припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку оренди, але не раніше дати підписання сторонами акту про повернення приміщення орендодавцю (п.4.3. договору оренди нежитлового приміщення № Н-104-1/02 від 16.08.2012).

Відповідно до п.4.5. договору оренди нежитлового приміщення № Н-104-1/02 від 16.08.2012, приміщення вважається повернутим орендодавцю з моменту підписання сторонами двостороннього акту прийому-передачі.

Статтею 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 ст.283 Господарського кодексу України передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до частини першої ст.759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Отже, матеріалами справи підтверджується факт укладення між сторонами договору оренди нежитлового приміщення № Н-104-1/02 від 16.08.2012, який за своєю правовою природою є договором оренди.

На виконання умов договору оренди нежитлового приміщення №Н-104-1/02 від 16.08.2012, орендодавець передав за актом прийому-передачі нежитлового приміщення до договору оренди №Н-104-1/02 нежитлового приміщення від 16.08.2012 (додаток №1), а орендар прийняв у тимчасове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 27,3 кв.м, яке складається з однієї кімнати - офісне приміщення №248 та частина коридору та знаходиться у нежитловій будівлі (літ.А) за адресою: м. Ніжин, вул. Шевченка, буд. 2.

31.10.2012 орендар повернув орендодавцеві орендоване приміщення згідно з актом від 31.10.2012 повернення нежитлового приміщення до договору оренди нежитлового приміщення № Н-104-1/02 від 16.08.2012, підписаним сторонами та скріпленим печатками сторін, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с.43).

Таким чином, судом встановлено факт користування відповідачем, як орендарем, у період з серпня 2012 року по жовтень 2012 року включно нежитловим приміщенням загальною площею 27,3 кв.м, яке знаходиться у нежитловій будівлі за адресою: м. Ніжин, вул. Шевченка, буд. 2 відповідно до договору оренди нежитлового приміщення №Н-104-1/02 від 16.08.2012.

Частиною 1 статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю за користування орендованим майном, незалежно від результатів своєї господарської діяльності (ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України). Порядок, умови та строки внесення орендної плати визначаються договором оренди (ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України).

За узгодженням сторін орендна плата за даним договором встановлюється за 1 кв.м у розмірі 75,00 грн, у тому числі ПДВ 12,50 грн. Загальна сума орендної плати за орендоване приміщення в період з 16.08.2012 по 31.08.2012 становить 1056,77 грн, у тому числі ПДВ 176,13 грн. Загальна сума орендної плати за орендоване приміщення починаючи з 01.09.2012 становить 2047,50 грн, у тому числі ПДВ 341,25 грн на місяць (п.3.1. договору оренди нежитлового приміщення № Н-104-1/02 від 16.08.2012).

Відповідно до п.3.2. договору оренди нежитлового приміщення № Н-104-1/02 від 16.08.2012, за користування приміщенням орендар сплачує орендодавцю орендну плату у термін до 10 числа поточного місяця, за який проводиться розрахунок на підставі цього договору. У випадку, якщо орендна плата нараховується не з 1-го числа місяця, то за кількість календарних днів, що залишилися до кінця цього місяця, орендар вносить орендну плату протягом 10 банківських днів з моменту підписання акту прийому-передачі. По закінченні кожного розрахункового місця сторонами підписається двосторонній акт наданих послуг.

Нарахування орендної плати починається з дати підписання обома сторонами акту прийому-передачі приміщення (додаток №1). Датою припинення нарахування орендної плати вважається дата підписання обома сторонами акта приймання-передачі приміщення про повернення приміщення від орендаря до орендодавця (п.3.5. договору оренди нежитлового приміщення № Н-104-1/02 від 16.08.2012).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.2,3 ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

На підтвердження виконання умов п.3.2 договору оренди нежитлового приміщення № Н-104-1/02 від 16.08.2012, позивачем до матеріалів справи додано акт прийому-передачі робіт (надання послуг) за серпень 2012 року №Н-104-1-08/12 від 31.08.2012 на загальну суму 1056,77 грн та акт прийому-передачі робіт (надання послуг) за жовтень 2012 року №Н-104-1-10/12 від 31.10.2012 на загальну суму 2047,50 грн. Дані акти прийому-передачі робіт (надання послуг) підписані сторонами та скріплені печатками сторін.

Акта прийому-передачі робіт (надання послуг) за вересень 2012 року позивачем до матеріалів справи не надано, але факт користування орендованим приміщенням за вересень 2012 року не заперечується відповідачем.

Згідно з ч.5 ст.762 Цивільного кодексу України та ч.3 ст.285 Господарського кодексу України, орендар зобов`язаний вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі.

Відповідно до п.2.3.5. договору оренди нежитлового приміщення № Н-104-1/02 від 16.08.2012, орендар зобов`язаний в установлений термін вносити орендну плату за орендоване приміщення.

Оскільки відповідач користувався орендованим нерухомим майном, то в силу закону та договору зобов`язаний був оплачувати таке користування.

За період користування орендованим майном з серпня 2012 року по жовтень 2012 року включно відповідач зобов`язаний був сплатити орендну плату в сумі 5151,77 грн (1056,77 грн - за серпень 2012 року + 2047,50 грн - за вересень 2012 року + 2047,50 грн - за жовтень 2012 року), а саме за серпень 2012 року до 27.08.2012, оскільки 26.08.2012 - вихідний, за вересень 2012 року до 10.09.2012 , жовтень 2012 року до 10.10.2012.

Як встановлено судом, відповідно до 3.2. договору оренди нежитлового приміщення № Н-104-1/02 від 16.08.2012, за користування приміщенням орендар сплачує орендодавцю орендну плату у термін до 10 числа поточного місяця, за який проводиться розрахунок на підставі цього договору. У випадку, якщо орендна плата нараховується не з 1-го числа місяця, то за кількість календарних днів, що залишилися до кінця цього місяця, орендар вносить орендну плату протягом 10 банківських днів з моменту підписання акту прийому-передачі.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як свідчать матеріали справи, відповідач свої зобов`язання щодо сплати орендної плати відповідно до договору оренди нежитлового приміщення №Н-104-1/02 від 16.08.2012 своєчасно та в повному обсязі не виконав, сплативши лише 3104,27 грн (1056,77+2047,50 грн) орендної плати за серпень-вересень 2012 року, що підтверджується меморіальними ордерами № ПН676 від 31.08.2012 на суму 1056,77 грн з призначенням платежу орендна плата за серпень 2012 зг дог № Н-104-1/02 від 16.08.2012 пдв 176,13 від Благодійного фонду Підтримки та розвитку місцевих громад Романченко Юрій Вікторович , № ПН2454 від 19.10.2012 на суму 2047,50 грн з призначенням платежу орендна плата за вересень 2012 зг дог № Н-104-1/02 від 16.08.2012 пдв 341,25 від Благодійного фонду Підтримки та розвитку місцевих громад Романченко Юрій Вікторович , копії яких додано позивачем до матеріалів справи.

Заборгованість по орендній платі за жовтень 2012 року за договором оренди нежитлового приміщення № Н-104-1/02 від 16.08.2012, яку повинен був сплатити відповідач до 10.10.2012 становить 2047,50 грн.

На підтвердження суми заборгованості відповідача перед позивачем останнім надано акт звірки між ПАТ ВіЕйБі Банк та БФ Підтримки та розвитку місцевих громад станом на 22.10.2018 (а.с.45), з якого вбачається, що орендар користувався орендованим приміщенням з серпня 2012 року по жовтень 2012 року включно, орендна плата за серпень-жовтень 2012 року становить 5151,77 грн, орендарем було сплачено 1056,77 грн - за серпень 2012 року + 2047,50 грн - за вересень 2012 року, заборгованість з орендної плати становить 2047,50 грн.

Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №910/1389/18, від 04.12.2019 у справі №916/1727/17.

Відповідно до частини 7 статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" в редакції, чинній станом на дату підписання актів звірки, головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства (далі - бухгалтер), зокрема забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності; організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій; забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства.

Отже, відповідно до вимог чинного законодавства бухгалтер, який підписав акт звірки, має такі повноваження в межах здійснення ним бухгалтерського обліку та посадових обов`язків.

Судом встановлено, що акт звірки між ПАТ ВіЕйБі Банк та БФ Підтримки та розвитку місцевих громад станом на 22.10.2018 був підписаний уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ ВіЕйБі Банк Славкіною М.А. та скріплений печаткою позивача та головним бухгалтером Опелат Г.І.

Із вказаного акту звірки не можна зробити беззаперечного висновку ким він підписаний від імені відповідача, оскільки він не містить відомостей, хто саме його підписав від імені БФ Підтримки та розвитку місцевих громад , та печатки відповідача.

Ухвалою суду від 26.11.2019, суд зобов`язав позивача надати документи, які підтверджують хто від імені відповідача підписав акт звірки розрахунків та повноваження цієї особи. Але позивач вимог суду не виконав, відповідні докази не надав, а також не надав і письмових пояснень з цього питання.

Отже, суд доходить висновку, що наданий позивачем акт звіряння взаємних розрахунків станом на 22.10.2018 не може вважатися належним доказом у справі, оскільки відсутність в акті звірки підпису уповноваженої відповідачем особи, яка має право представляти інтереси відповідача, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед позивачем, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким відповідач визнає суму заборгованості.

У той же час, судом встановлено, що відомості, відображені в акті звірки щодо заборгованості відповідача, підтверджені іншими наявними в матеріалах справи належними та допустимими доказами, зокрема: договором оренди нежитлового приміщення №Н-104-1/02 від 16.08.2012, актом прийому-передачі нежитлового приміщення до договору оренди №Н-104-1/02 нежитлового приміщення від 16.08.2012, актом від 31.10.2012 повернення нежитлового приміщення до договору оренди нежитлового приміщення № Н-104-1/02 від 16.08.2012; актом прийому-передачі робіт (надання послуг) за серпень 2012 року №Н-104-1-08/12 від 31.08.2012 на загальну суму 1056,77 грн; актом прийому-передачі робіт (надання послуг) за жовтень 2012 року №Н-104-1-10/12 від 31.10.2012 на загальну суму 2047,50 грн; меморіальними ордерами № ПН676 від 31.08.2012 на суму 1056,77 грн, № ПН2454 від 19.10.2012 на суму 2047,50 грн.

Позивачем була надіслана на адресу відповідача претензія №08/12045 від 05.09.2018 з вимогою погасити заборгованість за договором оренди нежитлового приміщення № Н-104-1/02 від 16.08.2012 в сумі 2047,50 грн, яка була залишена відповідачем без відповіді та без задоволення.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до положень ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідач у запереченнях від 01.11.2019 №19/1 зазначив, що користувався орендованим приміщенням лише один місяць, за який він розрахувався (за давністю чеки не зберіглись).

Твердження відповідача, викладені у запереченнях від 01.11.2019 №19/1, судом до уваги не приймаються, оскільки, як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, відповідач користувався орендованим приміщенням у період з 16.08.2012 по 31.10.2012 включно, що підтверджується актом від 16.08.2012 прийому-передачі нежитлового приміщення в оренду та актом від 31.10.2012 повернення нежитлового приміщення, підписаними відповідачем та скріпленими печатками відповідача, а також сплатою відповідачем орендної плати за серпень-вересень 2012 року (тобто більш ніж за один місяць оренди нежитлового приміщення) згідно з меморіальними ордерами № ПН676 від 31.08.2012 на суму 1056,77 грн, № ПН2454 від 19.10.2012 на суму 2047,50 грн.

Таким чином, суд доходить висновку, що матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача перед позивачем з орендної плати в сумі 2047,50 грн за жовтень 2012 року за договором оренди нежитлового приміщення №Н-104-1/02 від 16.08.2012.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.546, 549 Цивільного кодексу України, зокрема, виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком. Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому співвідношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійну облікову ставку НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Також частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктами 5.2. договору оренди нежитлового приміщення № Н-104-1/02 від 16.08.2012 сторони передбачили, що стягнення заборгованості по орендній платі провадиться у встановленому законом порядку з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період порушення строків оплати, від суми заборгованості, за кожний день прострочення.

Отже, суд доходить висновку, що сторонами погоджена відповідальність у вигляді сплати пені за прострочку виконання грошового зобов`язання.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню за несвоєчасну сплату орендної плати за період прострочення у сумі 1451,31 грн.

Позивачем не додано до позовної заяви розрахунку пені у сумі 1451,31 грн за несвоєчасну сплату відповідачем орендної плати за період прострочення, а також не зазначено період прострочки, за який нарахована пеня.

З огляду на вимоги частини 5 статті 236, статті 237 і статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №910/1389/18.

Ухвалою суду від 26.11.2019 позивача було зобов`язано надати, зокрема, обґрунтований розрахунок заявленої до стягнення суми пені. Дану вимогу суду позивачем виконано не було.

Дослідивши матеріали справи, приймаючи до уваги, що позивачем не надано суду обґрунтованого розрахунку заявленої до стягнення суми пені із зазначенням періоду нарахування передбачених договором санкцій за його порушення, а тому зазначені обставини унеможливлюють проведення судом перевірки правильності нарахованої позивачем пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором оренди нежитлового приміщення № Н-104-1/02 від 16.08.2012 у розмірі 1451,31 грн, за наявними у справі документами.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 1451,31 грн пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором оренди нежитлового приміщення № Н-104-1/02 від 16.08.2012 за період прострочення задоволенню не підлягають у зв`язку з недоведеністю.

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (п.1 ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст.260 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.5 ст.261 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч.3,4 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, позовна давність є інститутом цивільного права і може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у частині першій статті 1 Цивільного кодексу України та у господарських відносинах (стаття 3 Господарського кодексу України). Законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного. Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 Цивільного кодексу України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму Цивільного кодексу України).

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Наявність заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 2047,50 грн по орендній платі за договором оренди нежитлового приміщення № Н-104-1/02 від 16.08.2012 та не здійснення оплати даної заборгованості, підтверджується матеріалами даної справи, у зв`язку з чим було порушено право позивача.

Частинами 1,5 ст. 261 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання.

Як вже встановлено судом, відповідно до п.3.2. договору оренди нежитлового приміщення № Н-104-1/02 від 16.08.2012, за користування приміщенням орендар сплачує орендодавцю орендну плату у термін до 10 числа поточного місяця, за який проводиться розрахунок на підставі цього договору.

Отже, оплату орендної плати за користування орендованим приміщенням в жовтні 2012 року відповідач зобов`язаний був здійснити до 10.10.2012 включно, відповідно прострочка оплати виникла з 11.10.2012.

У силу ч.5 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості з орендної плати за жовтень 2012 року в сумі 2047,50 грн за договором оренди нежитлового приміщення № Н-104-1/02 від 16.08.2012, почався 11.10.2012 та сплив 10.10.2015.

Оскільки судом встановлено, що наданий позивачем акт звірки взаємних розрахунків не є належним доказом у справі на підтвердження вчинення відповідачем дій, що свідчать про визнання ним свого боргу, та складений станом на 22.10.2018, тобто після спливу строку позовної давності, а тому строк позовної давності до вимоги про стягнення заборгованості по орендній платі за жовтень 2012 за договором оренди нежитлового приміщення № Н-104-1/0 від 16.08.2012, не переривався на підставі частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України.

Відповідно до поштової накладної позивач з позовною заявою до суду звернувся 02.10.2019.

З урахуванням вищевикладеного суд доходить висновку, що позивачем пропущено строк позовної давності протягом якого останній міг звернутися за захистом своїх прав щодо стягнення заборгованості по орендній платі за жовтень 2012 року в сумі 2047,50 грн за договором оренди нежитлового приміщення № Н-104-1/02 від 16.08.2012.

Відповідно до ст.266 Цивільного кодексу України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

З аналізу наведеної статті вбачається, що позовна давність стосовно додаткових позовних вимог (стягнення річних, неустойки), які є похідними від основної вимоги, спливає одночасно із спливом позовної давності щодо основної вимоги.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі № 910/19565/17.

Оскільки відповідач скористався своїм правом, передбаченим п.1 ч.2 ст. 258, ч.3 ст.267 Цивільного кодексу України та подав заяву про застосування позовної давності від 06.11.2019 №19/2, а тому позовні вимоги позивача про стягнення 2047 грн 50 коп. заборгованості по орендній платі за договором №Н-104-1/02 оренди нежитлового приміщення від 16.08.2012 та 1451 грн 31 коп. пені за несвоєчасну сплату орендної плати задоволенню не підлягають у зв`язку зі спливом строку позовної давності та недоведеністю позивачем розміру пені.

Оскільки, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, у разі відмови в позові, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача, а тому судові витрати у даній справі покладаються на позивача.

Керуючись ст.73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України; ст. 4 Закону України „Про судовий збір", господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" Матвійчука Олексія Юрійовича (юридична адреса: вул. Дегтярівська, 27Т, м. Київ, 04119; фактична адреса: вул. Прорізна, 8, м. Київ, 01001; код ЄДРПОУ 19017842, адреса для листування вул. Гончара, 35 , м. Київ,01054 ) до Благодійного фонду "Підтримки та розвитку місцевих громад" (юридична адреса: вул. Шевченка, 2, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600; код ЄДРПОУ 38060506) про стягнення 3498,81 грн відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду у порядку визначеному ст. 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складено та підписано 10.12.2019.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

До відома сторін:

- адреса Господарського суду Чернігівської області: проспект Миру, 20, м. Чернігів, Україна;

- засоби зв`язку контактні телефони: 672-847; 676-311, факс 774-462; електронна адреса Господарського суду Чернігівської області: e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua.

Суддя Л. М. Лавриненко