Рішення

від 29.11.2019 по справі 209/2549/19

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКА

Справа № 209/2549/19

Провадження № 2/209/1256/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

"29" листопада 2019 р. м. Кам`янське

Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, у складі:

головуючого судді Багбая Є.Д.

за участі секретаря Шаповал А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кам`янське цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Промислове підприємство Дніпр Буд-сервіс про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки її виплати, компенсації за невикористану відпустку,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач за ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ ПП Дніпр Буд-сервіс про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки її виплати, компенсації за невикористану відпустку , в якому просив стягнути з відповідача на його користь: невиплачену заробітну плату за період з 01.02.2017 року по 01.08.2017 року в розмірі 19200 гривень, компенсацію за невикористану відпустку за період з 02.2017 року по 07.2017 року в розмірі 3200 гривень, середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати з 01.08.2017 року по 01.03.2019 року в розмірі 60800 гривень. На обгрунтування своїх позовних вимог зазначив, що працював у відповідача електрозварювальником з 01.06.2016 року по 01.08.2017 року. В день звільнення розрахунок з ним здійснено не було. Вказані виплати йому не виплачені після звільнення до теперішнього часу.

Ухвалою суду від 26 липня 2019 року провадження по справі було відкрито та призначено розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження.

Позивач в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позов підтримав, просить його задовольнити.

Представники відповідача про час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином причини неявки суду не повідомили, клопотань про відкладення суду не надавали, відзиву та пояснень на позовну заяву не надавали.

На підставі ст. ст. 211, ст. 247 ЦПК України, суд вважав за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів, без фіксації судового процесу.

Вивчивши письмові докази та матеріали справи, з`ясувавши обставини справи та дослідивши їх доказами, судом встановлені наступні обставини та визначені відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що позивач працював у відповідача електрозварювальником з 01.06.2016 року по 01.08.2017 року, що підтверджується, копією трудової книжки /а.с. 15/.

Виникнення спірних правовідносин між сторонами позивачем обгрунтовується тим, що після звільнення він не отримав заборгованість по заробітній платі та виплату компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, які не отримані ним і до теперішнього часу.

Вказаний спір не заперечуюється відповідачем у справі, відзив останнім суду не надано.

Як встановлено судом згідно наданих позивачем відомостей ПФУ з Реєстру індивідуальних відомостей про застрахованих осіб /а.с. 46/, позивачу нараховано заробітну плату в наступному розмірі:

серпень 2016 року - 2353,75 гривень, вересень 2016 року - 2367,20 гривень, жовтень 2016 року - 2138,55 гривень, листопад 2016 року - 2367,20 гривень, грудень 2016 року - 2431,20 гривень, січень 2017 року - 2564,80 гривень, лютий 2017 року 3126 гривень, березень 2017 року - 3419,06 гривень, квітень 2017 року - 2639,75 гривень, травень 2017 року 2761,31 гривень, червень 2017 року - 4141,95 гривень, липень 2016 року 4376,40 гривень.

Вирішуючи справу по суті, суд виходить із того, що Конституцією України, як Основним Законом, закріплено право на працю і заробітну плату, а саме у ст.43 зазначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

В свою чергу Кодексом законів про працю України дано визначення заробітної платні, де в ст.94 зазначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Згідно ст.97 КЗпП України власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Відповідно до ст.21 Закону України Про оплату праці працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Відповідно до частини 1 статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 83 КЗпП України та ч.1 ст. 24 закону України Про відпустки у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Крім того, частиною 1 ст.116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Згідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі Федоренко проти України ЄСПЛ констатував, що право власності, гарантоване ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, може бути існуючим майном або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні виправданими очікуваннями щодо отримання можливості ефективного використання права власності (пункт 21 рішення ЄСПЛ у справі Федоренко проти України ).

У справі Кечко проти України ЄСПЛ визнав порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції в ситуації, коли заявник в силу спеціальних та чинних на той період часу положень національного законодавства мав виправдані очікування щодо отримання надбавки до заробітної плати, але вона йому не була виплачена.

Таким чином, з огляду на те, що право людини на грошову компенсацію за не використані дні щорічної відпустки гарантоване Конституцією України, нормами КЗпП, Законами України Про оплату праці , Про відпустки , а позивач знаходився з відповідачем в трудових відносинах з 01.06.2016 року по 01.08.2017 року та виконував свої трудові обов`язки в повному обсязі, а також при звільненні не отримав грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, ОСОБА_1 має виправдані очікування на отримання компенсації за невикористані дні щорічної відпустки.

Згідно ч.2 ст.233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право на звернення до суду з позовом про стягнення належній йому зарплати без обмеження будь-яким строком.

Проаналізувавши об`єктивні дані, що вищевикладені в судовому рішенні, засновані на представлених сторонами й досліджених судом доказах, суд вважає за можливе задовольнити позов в повному обсязі в частині стягнення заборгованості по заробітній платі. Суд вважає встановленим факт наявності заборгованості по зарплаті у відповідача перед позивачем. Оскільки згідно відомостей ПФУ з Реєстру індивідуальних відомостей про застрахованих осіб /а.с. 46/, позивачу нараховано заробітну плату в наступному розмірі: лютий 2017 року 3126 гривень, березень 2017 року - 3419,06 гривень, квітень 2017 року - 2639,75 гривень, травень 2017 року 2761,31 гривень, червень 2017 року - 4141,95 гривень, липень 2016 року 4376,40 гривень, тобто 20464,47 гривень, не виходячи за межі позовних вимог підлягає стягненню 19200 гривень заявлені позивачем.

Щодо виплати компенсації за невикористану відпустку суд приходить до наступного:

Пунктом 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року, встановлено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Пунктом 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100 Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати визначений порядок нарахування виплат за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки, тривалість яких розраховується в календарних днях і провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки.

У зв`язку з вищенаведеним, розрахунок можна відобразити у вигляді формули:

В = Д х ЗП : (К - С - Н) ,

де:

В - сума відпусткових;

Д - кількість календарних днів відпустки;

ЗП - сума заробітної плати та інших виплат, які включаються до розрахунку середньої заробітної плати та нараховані в розрахунковому періоді;

К - загальна кількість календарних днів у розрахунковому періоді (за 12 місяців - 365 (у високосному році - 366) календарних днів або за інший менший період);

С - кількість святкових та неробочих днів згідно зі ст.73 КЗпП України, що припадають на розрахунковий період;

Н - час, протягом якого працівник відповідно до чинного законодавства або з інших поважних причин не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково у розрахунковому періоді (це останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки).

Частиною 1 статті 73 КЗпП України (в редакціях на час виникнення спірних правовідносин), встановлені такі святкові дні:

1 січня - Новий рік

7 січня - Різдво Христове

8 березня - Міжнародний жіночий день

1 і 2 травня - День міжнародної солідарності трудящих

9 травня - День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні (День перемоги)

28 червня - День Конституції України

24 серпня - День незалежності України

Робота також не провадиться в дні релігійних свят:

7 січня - Різдво Христове

один день (неділя) - Пасха (Великдень)

один день (неділя) - Трійця.

За цих обставин позовні вимоги в частині стягнення компенсації за дні невикористаної щорічної відпустки за 02.2017 по 07.2017 року становить:

24х(2353,75+2367,20+2138,55+2367,20+2431,20+2564,80+3126+3419,06+2639,75+2761,31+4141,95+4376,40)/(366-119)=3370,41, не виходячи за межі позовних вимог стягненню підлягає сума заявлена позивачем в розмірі 3200 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст.47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

За змістом статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Розмір відшкодування за час затримки, здійснюється судом відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати № 100, від 08.12.1995 року, затвердженого Кабінетом Міністрів України та виходячи з відомостей ПФУ з Реєстру індивідуальних відомостей про застрахованих осіб /а.с. 46/ .

Згідно абзацу третього пункту 2 розділу II Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995р. Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати зі змінами та доповненнями ( надалі за текстом Порядок у відповідних відмінках ) середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до підпункту б пункту 4 розділу III Порядку при обчислені середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством, не враховуються одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога, тощо).

Відповідно до ст. 233 КзПП України у разі порушення законодавства про оплату праці, працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь яким строком.

Нарахування середньої заробітної плати за останні два місяці роботи позивача (червень 2017 року та лютий 2017 року) провадиться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати на число календарних днів за цей період. У зв`язку з чим заробітна плата позивача у червні 2017 року склала - 4141,95 грн.; у липні 2017 року - 4376,40 грн., а число календарних днів у червні 2017 року - 30; у липні 2017 року -31. Тому середньоденна заробітна плата позивача за останні два місяці роботи, що передували звільненню становить: (4141,95 + 4376,40):( 30 + 31 ) = 139,64 грн. З урахуванням рекомендацій, викладених у розпорядженні Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2016 року, число робочих днів у червні 2017 року складало 20; у липні 2017 р. - 21. З врахуванням даних про число робочих днів середньомісячне число робочих днів для розрахунку середньомісячної зарплати для виплат розрахунку на час звільнення складає: (20 + 21) : 2 = 20,5. Середньомісячна заробітна плата позивача для нарахування виплат затримки розрахунку при звільнені складає: 139,67 грн. (середньоденна заробітна плата позивача на час звільнення) х 20,5(середньомісячне число робочих днів) = 2862,62 грн.

Позивач був звільнений 01.08.2017 року, просить компенсацію за затримку виплати по 01.03.2019 року тобто за 19 місяців затримки виплат він мав би отримати загальний середній заробіток у розмірі 2862,62 грн. х 19 = 54389,78 гривень.

Так, згідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно положень ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку про часткову обгрунтованість позовних вимог позивача.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням того, що позивач при подачі позову був звільнений від сплати судового збору в частині позовних вимог, тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним витрати на сплату судового збору, а на користь держави слід з відповідача за первісним позовом слід стягнути судовий збір у розмірі 768 гривень 40 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 15, 24, 34 Закону України Про оплату праці ст. 2, 6 ЗУ Про відпустки , ст. ст. 1-4 ЗУ Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати , ст. ст. 3, 94, 115, 116, 117, 221, 231, 232 КЗпП України, ст.ст. 12, 13, 81, 83, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 280-284, 351, 352, 354, пунктом 15.5 ч. 1 Перехідних положень Розділу ХІІІ ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Цивільний позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Промислове підприємство Дніпр Буд-сервіс про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки її виплати, компенсації за невикористану відпустку - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Промислове підприємство Дніпр Буд-сервіс /місце реєстрації 51939, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул.. Харківська, 41-103, КОД ЄДРПОУ 35410182/ на користь ОСОБА_1 /місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 / невиплачену заробітну плату за період з 01 лютого 2017 року по 01. Серпня 2017 року у розмірі 19200 /дев`ятнадцять тисяч двісті / гривень, компенсацію за невикористану відпустку з лютого 2017 року по липень 2017 року у розмірі 3200 /три тисячі двісті / гривень, та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 54389 /п`ять десят чотири тисячі триста вісімдесят девять/ гривень 78 /сімдесят вісім/ копійок.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Промислове підприємство Дніпр Буд-сервіс про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки її виплати, компенсації за невикористану відпустку - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Промислове підприємство Дніпр Буд-сервіс /місце реєстрації 51939, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул.. Харківська, 41-103, КОД ЄДРПОУ 35410182/ на користь ОСОБА_1 /місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 / понесені позивачем судові витрати на сплату судового збору в розмірі 704 гривні 80 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Промислове підприємство Дніпр Буд-сервіс /місце реєстрації 51939, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул.. Харківська, 41-103, КОД ЄДРПОУ 35410182/ на користь держави судовий збір в розмірі 768 гривень 40 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення виготовлений 9 грудня 2019 року.

Суддя

Дніпровського районного суду

м. Дніпродзержинська Є.Д. Багбая