Рішення

від 06.12.2019 по справі 339/170/19

БОЛЕХІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №339/170/19

2/339/138/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2019 року м. Болехів

Болехівський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої - судді Головенко О. С.

секретаря судового засідання Ганчар Л.В.

з участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Поляницької сільської ради Андріїв І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у загальному позовному провадженні справу за позовом ОСОБА_2 до Поляницької сільської ради про визнання права власності, -

в с т а н о в и в :

12 червня 2019 року ОСОБА_2 звернулася з позовом, в якому просить визнати право власності на спадкове майно: домоволодіння в АДРЕСА_1 після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вимоги позову мотивує тим, що вона є дочкою ОСОБА_3 , після її смерті відкрилася спадщина на вказане домоволодіння.

Оскільки за життя ОСОБА_3 не розпорядилася своїм майном, тому спадкування здійснюється за законом.

Звернувшись в нотаріальну контору з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, отримала відмову в зв`язку з відсутністю свідоцтва про право власності на будинковолодіння за померлою ОСОБА_3

21 червня 2019 року провадження у зазначеній справі відкрито та призначено до підготовчого засідання.

01 жовтня 2019 року закрито підготовчого провадження і призначено справу до судового розгляду по суті та залучено до участі в справі в якості співвідповідача ОСОБА_4 ( а.с.77).

ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилася повторно, про день та час слухання справи повідомлялася належним чином ( а.с. 82, 87, 93, 103 ) і від неї не надійшла заява про причини неявки в суд чи про слухання справи в її відсутності та не надала відзив на позов.

Згідно ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Представник відповідача Поляницької сільської ради відзив до суду не подав, а тому згідно вимог ч.8 ст.178 ЦПК України суд розглядає справу на підставі наявних доказів.

В судовому засіданні представник Поляницької сільської ради заперечував щодо визнання за позивачкою права власності на все будинковолодіння. Вважає, що оскільки мати позивачки була власником 1/2 частини будинковолодіння, що підтверджується записами погосподарської книги, то позивачка, прийнявши спадщину після її смерті, має право теж на 1/2 частину будинковолодіння за винятком гаражу, який збудований співласником другої частини будинковолодіння ОСОБА_5 . Власником іншої половини будинковолодіння та гаражу в цілому вважає дружину померлого ОСОБА_5 - ОСОБА_4 , яка прийняла спадщину після смерті чоловіка, оскільки проживала з ним на день смерті і продовжує і надалі проживати у другій частині будинку.

За клопотанням представника позивача судом допитано свідка ОСОБА_6 , дочку позивача, яка пояснила, що раніше за вказаною адресою в с.Поляниця був старенький будинок, який позивач разом зі своєю матір`ю ОСОБА_3 в 1957-1959 реконструювали в новий будинок. Брат позивача ОСОБА_5 на той час був репресований, після повернення з тюрми одружився та побудував свій будинок, в якому став проживати з ОСОБА_4 . Проте, проживши в ньому декілька років, вказаний будинок продав та повернувся жити в половину будинку, де проживала його мати ОСОБА_3 . Позивач в 1972 році вийшла заміж і стала проживала в с.Витвиця в сім"ї чоловіка. ОСОБА_5 з дружиною ОСОБА_4 проживали в Ѕ частині будинку, а ОСОБА_3 - в іншій Ѕ частині. ОСОБА_5 не доглядав за матір"ю, тому позивач змушена була в 1990-1991 роки жити з нею та доглядати її. Після смерті матері позивач проживала у 1/2 частині будинку до 1992 року, але через неприязні стосунки з братом, її вигнали з будинку і вона повернулася в с.Витвиця. При виготовленні технічного паспорту будинковолодіння на ім"я матері, обміри проводив працівник установи в присутності ОСОБА_4 . Гараж будував ОСОБА_5 . Вважає, що будинок належав ОСОБА_3 , оскільки вона нікому не дарувала його та не складала заповіт, тому їй невідомо з яких підстав Ѕ частину будинку записана на ОСОБА_5 .

Суд, вислухавши вступне слово представників позивача та відповідача, пояснення свідка, повно та всебічно з"ясувавши обставини, на які сторони посилається як на підставу своїх вимогта заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, прийшов до наступного висновку.

Частиною першою ст. 15, частиною 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Тлумачення вказаних норм дозволяє зробити висновок, що для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які ж права чи інтереси позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав чи інтересів позивач звернувся до суду.

А способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Як встановлено судом, предметом розгляду справи є будинковолодіння по АДРЕСА_1 , реєстрація права власності на яке не проводилася (а.с.9).

З технічного паспорту на вказане будинковолодіння вбачається, що такий був збудований до 1959 року на законних підставах ( а.с.12-14).

Про те, що будинок побудований у 1959році свідчать і записи з погосподарських книг по даному будинковолодінні (а.с.104-120).

Так, згідно записів погосподарських книг по с.Поляниця Болехівської міської ради за 1967-1973 роки вбачається, що вказане будинковолодіння було обліковане за ОСОБА_3 , яка була головою вказаного господарства.

У цей період до 1972року в будинку разом із ОСОБА_3 була зареєстрована на проживання і позивач (зазначено дошлюбне прізвище ОСОБА_2 ), яка в 1972 році вибула на проживання в с. Витвицю Долинського району, про що зроблено відповідний запис. ( а.с.109).

Починаючи з 1974року, як записано в погосподарських книгах за 1974-1990 роки, вказане будинковолодіння розділена на два окремі господарства, заведено два різні особові рахунки та зазначено, що співвласником 1/2 частини будинку є ОСОБА_3 , яка проживала одна (а.с.104-120), а власником іншої 1/2 частини став її син ОСОБА_5 , з яким була зареєстрована на проживання його дружина ОСОБА_4 ( а.с.116).

Згідно рішення виконкому Поляницької сільської ради від 15 лютого 1974 року надано дозвіл ОСОБА_5 на будівництво гаражу на земельній ділянці, яка перебуває у його користуванні та виготовлено план відведення земельної ділянки для будівництва (а.с.33-34).

Після смерті ОСОБА_3 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2 відкрилася спадщина у вигляді Ѕ частини будинковолодіння , в якому вона проживала одна (а.с.66).

Оскільки цивільні відносини, пов'язані з прийняттям спадщини, виникли й закінчилися до 01 січня 2004 року до набрання чинності Цивільним Кодексом України, відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень цього Кодексу суд при вирішенні даного спору застосовує до них положення ЦК Української РСР 1963 року.

Статтями 524, 529, 549ЦК України ( в редакції 1963р.) передбачено, що спадкоємство здійснюється за законом та заповітом. При спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є , в рівних частках, діти, дружина, батьки померлого.

Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини (днем смерті спадкодавця).

Як встановлено ст. 538 цього ж Кодексу, для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв.

Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо протягом шести місяців із дня відкриття останньої він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном чи подав державній нотаріальній конторі за місцем її відкриття заяву про прийняття спадщини (ст. 549 ЦК, статті 34, 35, 38 Закону від 2 вересня 1993р. "Про нотаріат".).

Дія зазначених норм закону поширюється на спадкоємців як за заповітом, так і за законом.

За життя ОСОБА_3 не склала заповіт, а тому спадкування здійснюється за законом. Зокрема, право на спадщину мали діти спадкодавця: дочка ОСОБА_2 , яка після одруження змінила дошлюбне прізвище з ОСОБА_2 на ОСОБА_2 та син ОСОБА_5 (а.с.6).

Як вбачається з довідки Поляницької сільської ради, на час смерті ОСОБА_3 проживала одна у належному їй 1/2 частині житлового будинку в с.Поляниця ( а.с.66).

Судом встановлено, що рішенням Болехівського міського суду від 31 грудня 2008 року ОСОБА_2 встановлено додатковий строк терміном 2 місяці для прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_3 у вигляд Ѕ частини житлового будинку в с.Поляниця (а.с.65).

На підставі вказаного рішення ОСОБА_11 у визначений судом термін 18 лютого 2009 року звернулася до нотаріальної контори із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за законом, однак отримала відмову через відсутність у померлої правовстановллючого документу у спадкодавця (а.с. 8, 64).

Отже, після смерті ОСОБА_3 заведена спадкова справа тільки за за заявою її дочки ОСОБА_2 .

Син ОСОБА_5 , проживаючи окремо від матері, в іншій частині будинку, не звертався до нотаріальної контори для прийняття спадщини.

Оскільки позивач звернулася до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право спадщину та відкрито спадкову справу після смерті ОСОБА_3 , то вона вважається такою, що прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 .

Стосовно відсутності відмови нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії суд констатує наступне.

Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Як передбачено ч. 3. ст. 3 Закону України від 01 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону виникають з моменту такої реєстрації.

А в ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону вказано, що права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Таким чином, оскільки спірний будинок було збудовано до 01.07.2004 року, то державна реєстрації прав на нього не була обов`язковою, а відтак виникнення права власності на нього не залежить від державної реєстрації.

Відповідно до законодавства, яке діяло до 01.07.2004 року, до компетенції виконкомів місцевих рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих рад.

Як зазначалось у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування , поширеною причиною звернення особи до суду в справах про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування є неможливість спадкоємцями, які прийняли спадщину, оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім`я спадкодавця та/або відсутності державної реєстрації нерухомого майна спадкодавцем.

Такі випадки характерні для сільської місцевості, де право власності на житловий будинок за спадкодавцем підтверджується лише записом в погосподарській книзі сільської ради та тривалим фактом володіння цим майном особою, яка померла. Перші власники не оформляли документи на належне їм нерухоме майно та не реєстрували його в органах БТІ, а тому спадкоємець не може отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину і його право має бути визнано в судовому порядку.

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.

На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11 березня 1985 року N 105 у 1985 - 1988 роках сільськими, селищними, районними Радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних Рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали.

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року N 56, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).

Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

На підставі записів погосподарських книг по вказаному будинкуволодінні, які досліджені судом, встановлено, що на час смерті спадкодавця ОСОБА_3 вона була співвласником тільки 1/2 частини вказаного будинковолодіння.

Разом з тим, позивач просить визнати право власності на спадкове майно після смерті матері у вигляді всього будинковолодіння.

На підтвердження таких доводів позивач покликалася на показання свідка ОСОБА_6 , але вона підтвердила тільки той факт, що ОСОБА_5 з дружиною ОСОБА_4 , продавши свій будинок, перейшли до будинку матері та проживали в Ѕ частині вказаного будинку, а в іншій частині - проживала ОСОБА_3 сама.

Отже, поясненнями цього свідка підтверджено про те, що ОСОБА_5 дійсно проживав у вказаному будинковолодінні в 1/2 частині будинку.

Окрім того, позивач, звертаючись до суду з позовом про визначення їй додаткового строку для прийняття спадщини, також вказувала на те, що її мати є власником 1/2 частини житлового будинку, як то зазначено в записах погосподарської книги.

Так, рішенням Болехівського суду від 31 грудня 2008року встановлено, що ОСОБА_3 належала половина житлового будинку в с.Поляниця, Болехівської міської ради (а.с.42).

У вказаному рішенні брали участь ті ж самі сторони , як і в цьому процесі : ОСОБА_11 , ОСОБА_4 та Поляницька сільська рада.

При цьому слід зазначити, що ОСОБА_2 , як позивач, отримавши рішення суду від 21.12.2008року, погодилася з його мотивацією щодо права власності спадкодавця ОСОБА_3 на 1/2 частину будинку і не оскаржувала його.

Згідно ч.4-5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Окрім того, право власності спадкодавця ОСОБА_3 на 1/2 частину будинку підтверджується записом в погосподарських книгах.

При цьому ОСОБА_3 , достовірно знаючи, що інша половина будинку зареєстрована за її сином ОСОБА_5 , якому відкрито окремий рахунок, за своє життя не оспорювала його право власності .

Таким чином, сукупність зазначених вище доказів дають підстави прийти до висновку про визнання за спадкодавцем ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину спірного будинку.

Також суд не погоджується з позовними вимогами про визнання за позивачем права власності на гараж.

Як пояснив представник позивача в суді, йому не відомо хто здійснював будівництво гаражу, на який претендує позивач.

Свідок ОСОБА_6 , яка опитувалась за клопотанням позивача, підтвердила, що гараж збудований ОСОБА_5 , який проживав у другій половині будинку .

Вказані пояснення узгоджуються з рішенням виконкому Поляницької сільської ради від 15 лютого 1974 року про наданння дозволу ОСОБА_5 на будівництво гаражу на земельній ділянці, яка перебуває у його користуванні та виготовлено план відведення земельної ділянки для будівництва (а.с.33-34).

Про те, що будівництво гаражу здійснювалося саме ОСОБА_5 підтвердив в своїх поясненнях представник відповідача Поляницької сільської ради.

Тому вказаний гараж не може бути бути об"єктом спадкування після смерті ОСОБА_3 , оскільки нею не збудований і не може ввійти до спадкової маси.

Не заслуговують на увагу твердження представника позивача та свідка ОСОБА_6 про те, що ОСОБА_4 , немає ніякого права на вказане будинковолодіння і тому позивач повинна стати його власником .

Так, судом встановлено, що ОСОБА_5 , який перебував у шлюбі з ОСОБА_4 , (а.с.57) помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.56)

Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина на Ѕ частину домоволодіння включно з гаражем, який збудований ним на законних підставах.

Спадкоємцем після його смерті стала дружина ОСОБА_4 , яка зареєстрована з ним на проживання на час його смерті і надалі проживає в 1/2 частині будинку, власником якої був ОСОБА_5 , та є спадкоємцем за законом.

Згідно інформаційної довідки зі спадкового реєстру інформація після смерті ОСОБА_5 відсутня (а.с.71).

Як зазначено в ст. 1216 ЦК України спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до іншої особи (спадкоємця).

Згідно з положеннями частин 1,2 ст. 1220, ч.1 ст.1222, ч.3 ст.1223 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи, часом відкриття спадщини в такому випадку є день смерті особи. Спадкоємцями можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття cпадщини. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Частинами 1,3 ст. 1268, ч.1 ст.1269, ч.1 ст.1270 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 Кодексу він не заявив про відмову від неї. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

За змістом зазначених норм прийняття особою спадщини обумовлюється або постійним проживанням спадкоємця із спадкодавцем на час відкриття спадщини, або, в разі відсутності наведених вище обставин, поданням до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини у визначений ч.1 ст.1270 ЦКУкраїни строк.

За таких підстав, суд переконується в тому, що ОСОБА_4 , як спадкоємець за законом після смерті чоловіка ОСОБА_5 згідно норм спадкового права, прийняла спадщину, оскільки на час смерті проживала разом з ним і не зверталася із заявою про відмову від прийняття спадщини.

При цьому, відсутність свідоцтва про право на спадщину на вказане майно в силу вимог частини третьої ст. 1296 ЦК України не позбавляє спадкоємця права на спадщину та не може свідчити про те, що ОСОБА_4 , як спадкоємець за законом не прийняла спадщину після смерті чоловіка.

Згідно технічного паспорту дане будинковолодіння складається: житлового будинку "А", сараю "Б", гаражу "В", сараю "Г", воріт, огорожі.

На підставі наведеного, 524, 529, 549 ЦК України ( в редакції 1963р.), ст. 1268, 1270, 1272 ЦК України та керуючись ст.258-259, 263-265 ЦПК України, суд,-

ух в а л и в :

Позов ОСОБА_2 до Поляницької сільської ради, ОСОБА_4 про визнання права власності задоволити частково.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину будинковолодіння по АДРЕСА_1 , яке складається згідно технічного паспорту з: житлового будинку "А", сараю "Б", сараю "Г", воріт, огорожі.

В решті позовних вимог в частині визнання права власності на іншу 1/2 частину будинковолодіння включно з гаражем В по АДРЕСА_1 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду через Болехівський міський суд.

Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, то зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду через Болехівський міський суд.

Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, то зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Найменування та ім`я сторін, їх місцезнаходження та проживання :

ОСОБА_2 - реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_1 , місце проживання АДРЕСА_2 .

Поляницька сільська рада - місцезнаходження с.Поляниця Болехівської міської ради Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ 04356047.

ОСОБА_4 - АДРЕСА_1 .

Дата складання повного тексту рішення 10 грудня 2019 року.

Суддя О.С.Головенко