Рішення

від 04.12.2019 по справі 352/1117/19

ТИСМЕНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 352/1117/19

Провадження № 2/352/766/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2019 року м. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Струтинського Р.Р.,

за участю секретаря судового засідання Бардюк-Кавецької Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Тисменицького районного суду в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ДП "Іано-Франківський комбінат хлібопродуктів" про стягнення заборгованості із заробітної плати, заборгованості із середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся в суд із позовом до відповідача про стягнення заборгованості із заробітної плати, заборгованості із середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди, в якому просив стягнути із Державного підприємства Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів на його користь нараховану, але не виплачену заробітну плату у розмірі 26702,18 грн., середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку з 14.04.2018 року по день розгляду справи в суді, з розрахунку середньоденної заробітної плати у розмірі 316 грн. 80 коп., моральної шкоди в розмірі 5000 грн. та витрат на правничу допомогу у розмірі 6243, 25 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем протиправно не виплачено позивачу належної йому та нарахованої у встановленому законом порядку заробітної плати при звільненні в сумі 26702,18 грн., у зв`язку з чим ОСОБА_1 просить також стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні. Крім того, посилаючись на факт втрати нормальних життєвих зв`язків, необхідність докладання додаткових зусиль для організації життя, позивач просить стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду, оцінену у 5000,00 грн. та понесених ним витрат на правову допомогу у розмірі 6243,25 грн.

Позивач та його представник, адвокат Костирко Є.С. в судове засідання не з`явилися. Від представника позивача, адвоката Костирка Є.С. надійшла заява, у якій він просив справу розглядати без участі позивача та його участі, позов підтримує, просив його задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, хоча про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, не повідомив суду про причини неявки, не подав відзиву. За наявності сукупності умов, передбачених ч.1 ст.280 ЦПК України, судом постановлено розглядати справу в заочному порядку.

12.06.2019 року судом постановлено ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження по справі.

01.10.2019 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду.

Суд, дослідивши письмові докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та спору по суті приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. 5, 12, 13, 81, 82, 262 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях; судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Під час розгляду справи судом встановлено, що як вбачається із копії трудової книжки позивача та довідок № 281 від 21.05.2019 року та № 282 від 21.05.2019 року, виданих ДП Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів , позивач працював в Державному підприємстві Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів на посаді помічника заступника директора з липня 2017 року по квітень 2018 року (а.с.12-15, 17,18).

Згідно вищевказаної довідки № 281 від 21.05.2019 року , виданої позивачу, він працював в Державному підприємстві Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів на посаді заступника директора, розмір нарахованої, але не виплаченої заробітної плати становить 26702,18 грн. ( а.с.18).

Відповідно до частини 4 та 7 статті 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами (стаття 94 Кодексу законів про працю України).

Строки виплати заробітної плати визначено статтею 115 Кодексу законів про працю України.

Зокрема, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Згідно зі статтею 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Як підтверджується матеріалами справи, зокрема, довідкою Державного підприємства Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів від 21.05 2019 року, розмір нарахованої, але не виплаченої ОСОБА_1 заробітної плати становить 26702, 18 грн.

Доказів, які б спростовували вищевказану обставину, відповідачем суду не надано, а судом таких обставин не встановлено.

Відтак, вимога позивача про стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 26702,18 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім того, статтею 117 Кодексу законів про працю України встановлено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні.

Так, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.20 Постанови Пленуму ВСУ Про практику застосування судами законодавства про оплату праці № 13 від 24.12.1999 року, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Як встановлено судом, відповідач не провів повний розрахунок із позивачем в день звільнення, а тому він повинен понести відповідальність згідно вимог ст. 117 КЗпП.

Станом на час винесення рішення у справі відповідач прострочив виплату позивачу розрахунку в день звільнення строком на 412 днів.

Середньоденна заробітна плата позивача становить 316,80 грн., а середньомісячна заробітна плата становить 6336,00 грн.

Розрахунок проведено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати .

Отже, відповідач повинен виплатити позивачу за час затримки розрахунку при звільненні за період з 14.04.2018 року по 04.12.2019 року, середній заробіток в розмірі (316,80 грн. * 412 днів) 130521,60 грн.

З врахуванням наведеного вимога позивача про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 14.04.2018 року по 04.12.2019 року, тобто по день постановлення судового рішення, є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до вимог п.5 постанови Пленуму Верховного суду України Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Позивач оцінює свої моральні страждання в 5 000 грн.

З урахуванням вимог розумності, справедливості, вини відповідача у невиплаті позивачу заробітної плати та проведенні повного розрахунку в день звільнення, доказів та письмових пояснень позивача, наданих на підтвердження вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд вважає, що справедливим буде стягнення з відповідача на користь позивача відшкодування моральної шкоди в сумі 1000 грн.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок доказування і подання доказів. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача є частково обґрунтованими та такими, що підлягають до часткового задоволення.

Крім того, у відповідності зі ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір у розмірі 1572,24 грн. за майнову вимогу та 768, 40 грн. за вимогу про стягнення моральної шкоди, а всього 2340, 64 грн., оскільки позивача було звільнено від сплати судового збору.

На підставі наведеного, відповідно до ст. 43 Конституції України, ст. 94, 115, 116, 117 Кодексу законів про працю України, ст. 23 Цивільного кодексу України, керуючись ст. 12, 13, 81, 82, 259, 263, 268, 273, 274-279, 280-282 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ДП "Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів" про стягнення заборгованості із заробітної плати, заборгованості із середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди, задовольнити частково.

Стягнути з ДП "Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів" на користь ОСОБА_1 :

26702 (двадцять шість тисяч сімсот два) грн. 18 коп. нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за період з 01 липня 2017 року по 13 квітня 2018 року,

130521 (сто тридцять тисяч п`ятсот двадцять один) грн. 60 коп. середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку за період з 14 квітня 2018 року по 04 грудня 2019 року (з вирахуванням всіх обов`язкових платежів та внесків).

1 000 (одну тисячу) грн. 00 коп. відшкодування моральної шкоди,

а всього 158223 (сто п`ятдесят вісім тисяч двісті двадцять три) грн. 78 коп.

Стягнути з ДП "Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів" в користь держави судовий збір у розмірі 2340 (дві тисячі триста сорок) грн. 64 коп.

В задоволенні решти вимог позову відмовити.

Рішення в частині стягнення з ДП Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів на користь ОСОБА_1 6336 (шість тисяч триста тридцять шість) грн. 00 коп. середньомісячної заробітної плати, допустити до негайного виконання.

Заочне рішення може бути переглянуте Тисменицьким районним судом за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: ДП "Іано-Франківський комбінат хлібопродуктів", місце знаходження с.Микитинці Івано-Франківської міської ради, вул. Юності, будинок № 2-В, поштовий індекс 76494, Код ЄДРПОУ 05513715.

Повний текст судового рішення складено 10 грудня 2019 року.

Головуючий Струтинський Р.Р.