Рішення

від 02.12.2019 по справі 414/2769/19

КРЕМІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2019 року м. Кремінна

Справа № 414/2769/19

Провадження № 2/414/613/2019

Кремінський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді Панчука М.В.,

за участі секретаря судового засідання Водолазської Т.Ю.

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Нововодянської с/р Коваленка С.І,

представника відповідача Кремінської РДА Донченка С.М.

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні цивільну справу за позовом, поданим представником Дашком Юрієм ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_3 до Нововодянської сільської ради, Кремінської районної державної адміністрації про визнання права власності на земельну ділянку та невикористану частку земельної частки (паю) ,

встановив:

представник ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_3 , звернувся у Кремінський районний суд з позовом до Нововодянської сільської ради, Кремінської РДА про визнання права власності на земельну ділянку та невикористану частку земельної частки (паю). В обґрунтування позову зазначив, що на підставі рішення Кремінської РДА від 27.12.1996 № 1022 матері ОСОБА_3 - ОСОБА_4 було видано сертифікат на земельну частку (пай) серія ЛГ № 0097866, який було зареєстровано 07.03.1997 у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 165. Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , право на земельну частку (пай) перейшло до нього - ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 17.12.1999, виданого державним нотаріусом Кремінської державної нотаріальної контори Тимошенком М.М. (реєстр 3179, спадкова справа № 515/99). Розпорядженням голови Кремінської РДА № 239 від 25.04.2014 була затверджена технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_3 , як власнику земельної частки (паю) із земель КСП ім. Чкалова, розташованої за межами населених пунктів, на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Нововодянській сільській раді Кремінського району Луганської області, та передана йому на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 17.12.1999, а також сертифікату ЛГ №0097866 на право на земельну частку (пай) у приватну власність земельну ділянку ріллі № НОМЕР_1 (кадастровий номер 4421684500:07:001:0022) площею 8,7431га в контурі № НОМЕР_2 , розташованої за межами населених пунктів, на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Нововодянській сільській раді Кремінського району Луганської області. Право власності на земельну ділянку кадастровий номер 4421684500:07:001:0022, площею 8,7431 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва було зареєстровано 29.01.2016 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна від 04.02.2016 № 52590022. Згідно Відомостей з документації із землеустрою, що включена до Державного фонду документації із землеустрою (вартість с/г угідь земельних часток паїв) від 07.02.2019 № 159/163-19, розмір невикористаної частки земельної частки (паю) за сертифікатом серія ЛГ № 0097866 від 07.03.1997, власником якого є ОСОБА_3 , складає 3,16 умовних кадастрових га, в т. ч. 1,25 ум. кад. га сіножаті та 1,91 ум. кад. га пасовища. Однак правовстановлюючі документи на землю були втрачені, в тому числі: сертифікат серія ЛГ №0097866 від 07.03.1997, свідоцтво про право на спадщину за законом від 17.12.1999, видане державним нотаріусом Кремінської державної нотаріальної контори Тимошенком М.М. та розпорядження голови Кремінської РДА № 239 від 25.04.2014. У зв`язку із втратою правовстановлюючих документів, ОСОБА_3 не може реалізувати своє право на виділення в натурі земельних ділянок під сіножаті та пасовища, а також не може в повній мірі здійснювати юридично значимі дії щодо земельної ділянки кадастровий номер 4421684500:07:001:0022, площею 8,7431 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зокрема відчуження. З метою відновлення правовстановлюючих документів було зроблено звернення до нотаріуса щодо можливості отримання дублікату свідоцтва про право на спадщину за законом від 17.12.1999 (реєстр 3179, спадкова справа №515/99). У своєму листі №111/01-16 від 02.04.2019 завідувач Рубіжанської державної нотаріальної контори Коваленко Г.П. повідомила, що це не є можливим, у зв`язку з відсутністю вказаної спадкової справи в приміщенні архіву Кремінської ДНК, вони передані на зберіганні у Луганський обласний державний нотаріальний архів, який знаходиться на території, яка тимчасово непідконтрольна українській владі. Крім того, була подана до Кремінської РДА заява від 07.08.2019 на отримання дублікату сертифіката на земельну частку (пай) серії ЛГ №0097866. У своїй відповіді від 14.08.2019 № 17-2/2328 Кремінська РДА повідомила, що не може видати дублікат сертифіката, оскільки у Головному управлінні Держгеокадастру у Луганській області та відділі у Кремінському районі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області відсутні бланки сертифікатів на право на земельну частку (пай), та рекомендовано звернутися за захистом своїх прав до суду. З усіх втрачених правовстановлюючих документів вдалося отримати лише копію розпорядження голови Кремінської РДА від 25.04.2014 № 239. Іншого шляху як у судовому порядку захистити право на земельну ділянку кадастровий номер 4421684500:07:001:0022, площею 8,7431 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та на невикористану частку земельної частки (паю) у ОСОБА_3 не має, а тому він просить суд визнати за ним право на вказані земельні ділянки.

03.10.2019 року у справі було відкрито провадження та призначено підготовче засідання із зобов`язанням відповідачів подати відзиви на позовну заяву .

Представники позивача в підготовчому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, та розглянути справу по суті з підстав визнання позову відповідачами, вказавши, що таке визнання права необхідне для реалізації спадкового майна позивачем, як іноземцем, у відповідності до наявного законодавчого обов`язку, що на даний час за вказаних обставин він зробити не має можливості. Представника позивача просив не вирішувати долю понесених позивачем у справі судових витрат, як таких, що залишаються за позивачем.

Представник відповідачів Нововодянської сільської ради та Кремінської РДА надали відзиви на позов, де визнали вимоги у повному обсязі та в підготовчому засіданні представники вказали, що позов відповідачі визнають у повному обсязі, просили його задовольнити, оскільки позивач втратив оригінали правовстановлюючих документів та іншим чином, аніж через визнання за ним права на земельну ділянку та на невикористану частку земельної частки (паю) неможливо відновити його право.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 49 ЦПК України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Частинами 3, 4 ст. 200 ЦПК України передбачено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

За наявності визнання позову відповідачем, суд вважає за можливе розглянути справу та постановити рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача та представників відповідачів, повно, всебічно та об`єктивно оцінивши інші докази у їх сукупності, суд вважає, що позов доведений і підлягає задоволенню.

Як вбачається із паспорта громадянина Російської федерації НОМЕР_3 , ОСОБА_3 є громадянином РФ (а.с. 8).

Відповідно до Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЛГ № 0097866 ОСОБА_4 належало право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП ім. Чкалова, розміром 9,93 га (а.с. 10, 11).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла та після її смерті спадщину на зазначену земельну ділянку згідно сертифікату прийняв її син ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом на право на спадщину за законом (а.с. 9, 12-14).

Представник ОСОБА_3 звертався до нотаріальної контори з заявою про видачу дублікату свідоцтва про право на спадщину за законом, але отримав відмову, згідно якої спадкові справи передані до Луганського обласного державного нотаріального архіву, який знаходиться на тимчасово окупованій території у м. Луганську (а.с. 14).

На звернення представника ОСОБА_3 до Кремінської РДА про видачу дубліката сертифіката на земельну частку (пай) отримано відмову, оскільки відсутні бланки сертифікатів та рекомендовано звернутися до суду (а.с. 15).

Як вбачається з розпорядження голови Кремінської РДА від 25.04.2014, затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі та передано ОСОБА_3 (а.с. 17).

При вирішенні спору, суд застосовує такі норми права.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Конституції України та ч. 2 ст. 1 Земельного Кодексу України, право власності на землю гарантується, це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до Закону.

Згідно п. 17 Перехідних положень Земельного кодексу України, сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Згідно ст. 1 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , право на земельну частку (пай) мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку. Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Частиною другою цієї статті визначено, що документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

За змістом положень п. 17 розд. X Перехідні положення Земельного кодексу України та ст. 13 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) за своєю правовою природою право на земельну частку (пай) є речовим правом вимагати виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки, що за вартістю відповідає частці особи у сільськогосподарських угіддях, переданих у колективну власність відповідної юридичної особи.

За правилами Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям моментом виникнення права на земельну частку (пай) є момент виникнення відповідного права колективної власності на земельну ділянку та існує незалежно від його посвідчення сертифікатом.

Згідно зі статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав і основних свобод людини кожна людина має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до частини 5 ст. 22 Земельного кодексу України, землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземцям, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.

Відповідно до частин 2, 3 статті 81 Земельного кодексу України, іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.

Іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі:

а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;

б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності;

в) прийняття спадщини.

За нормою частини 4 статті 81 Земельного кодексу України, землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Виходячи з вищевикладеного, підставою отримання у власність іноземним громадянином земельної ділянки сільськогосподарського призначення є прийняття спадщини.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно зі ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Згідно зі ст. 317 ЦК України, власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном. Відсутність же правовстановлюючого документу на земельну частку (пай) створює об`єктивні перешкоди для реалізації прав власника.

Так, у постанові Верховного Суду України від 18.02.2015 у справі № 6-244цс14 зазначається, що за правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред`явлено якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою та якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності. Тобто, вказані дві підстави пред`явлення позову для захисту (визнання) права власності є самостійними та такими, що можуть не залежати одна від одної, про що свідчить їх виокремлення у ст. 392 ЦК України і про що наголошується у зазначеному рішенні Верховного Суду України.

Відповідно до ч.1 та ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Крім того, у Постанові Верховного Суду України від 07.10.2015 у справі № 6-1622цс15 вказується, що відповідно до частини п`ятої статті 11 ЦК України цивільні права і обов`язки можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у ст.ст. 335 та 376 ЦК України.

У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (ч. 1 ст. 328 ЦК України).

Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Стаття 16 ЦК України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частина друга зазначеної ст. 16 ЦК України визначає способи захисту цивільних прав та інтересів. Зокрема цією статтею встановлений один із способів - визнання права власності.

Захист прав на отримання земельних часток (паїв) при втраті сертифікату на земельну частку (пай), за аналогією закону здійснюється в порядку ст. 392 ЦК України, яка передбачає, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності в разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності - шляхом пред`явлення позову про визнання права на земельну частку (пай).

Враховуючи, що позивач прийняв у спадщину право на майновий пай (частку) та реалізувавши частину, отримав у право власності земельну ділянку сільськогосподарського призначення, інша ж частина майнового паю не використана, та втратив правовстановлюючі документи, при цьому маючи обов`язок відчуження земельної ділянки сільськогосподарського призначення, іншим шляхом, аніж через підтвердження свого права шляхом визнання за позивачем права власності на земельну ділянку та визнання права на невикористану земельну частку (пай) виконати не може, а тому позов підлягає задоволенню

При вирішення питання про розподіл судових витрат суд приймає до уваги позицію представника позивача, який просив зазначені витрати залишити за позивачем, вказуючи, що стягнення витрат є правом позивача, а тому суд не вирішує питання про таке стягнення.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 89, 141-142, 206, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

позов, поданий представником ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Нововодянської сільської ради (код ЄДРПОУ 20182724, місцезнаходження: Луганська область, Кремінський район, вул. Центральна, 54), Кремінської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 040511520, місцезнаходження: Луганська область, м. Кремінна, вул. Банкова, 1) про визнання права власності на земельну ділянку та невикористану частку земельної частки (паю) - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4421684500:07:001:0022, площею 8,7431 га, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Новодянської сільської ради Кремінського району Луганської області.

Визнати за ОСОБА_3 право на невикористану частку земельної частки (паю) згідно сертифікату на земельну частку (пай) серії ЛГ № 0097866, який було зареєстровано 7 березня 1997 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 165 в розмірі 3,16 умовних кадастрових гектарів (в тому числі: 1,25 умовних кадастрових гектарів - сіножаті та 1,91 умовних кадастрових гектарів - пасовища) від паювання колишнього колективного сільськогосподарського підприємства імені Чкалова (с. Нововодяне Кремінського району Луганської області).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Луганського апеляційного суду безпосередньо або через Кремінський районний суд Луганської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Дата складення повного судового рішення - 10 грудня 2019 року.

Суддя М.В. Панчук