Постанова

від 10.12.2019 по справі 172/247/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7110/19 Справа № 172/247/19 Суддя у 1-й інстанції - Битяк І. Г. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2019 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Городничої В.С.

суддів - Варенко О.П., Лаченкової О.В.

при секретарі - Порубай М.Л.

розглянувши в порядку спрощеного провадження, без повідомлення учасників справи, в письмовому провадженні у м. Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроагроальянс" на рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 15 травня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроагроальянс" про розірвання договорів оренди землі, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2019 року позивач звернулася до суду першої інстанції з вищевказаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що згідно з державними актами вона має у власності земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 9,862 га та площею 13,476 га. 10 березня 2015 року між нею та ТОВ Дніпроагроальянс укладено два договори оренди землі строком на 7 років. За кожен рік використання землі орендар повинен виплачувати орендну плату у грошовій формі в розмірі 9555 грн. з урахуванням індексації до 20 серпня поточного року оренди (перша частина), не пізніше 20 числа місяця останнього календарного року, за який вноситься орендна плата (друга частина). Однак, відповідачем за період 2017-2018 років орендна плата не виплачувалась ані до 20 серпня, ані до 20 грудня.

Враховуючи вищезазначене, позивач просила суд розірвати вказані договори оренди земельної ділянки та стягнути судові витрати по справі.

Рішенням Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 15 травня 2019 року позовні вимоги задоволено частково. Розірвано договір оренди землі площею 9,862 га, кадастровий номер 1220781100:02:006:0027, укладений 10 березня 2015 року між ТОВ Дніпроагроальянс та ОСОБА_1 Розірвано договір оренди землі площею 13,476 га, кадастровий номер 1220781100:02:006:0043, укладений 10 березня 2015 року між ТОВ Дніпроагроальянс та ОСОБА_1 . Вирішено питання щодо судових витрат. В іншій частині позову - відмовлено.

З таким рішенням суду ТОВ Дніпроагроальянс не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового, яким відмовити у задоволенні позову.

В своїй апеляційній скарзі ТОВ Дніпроагроальянс посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, а також на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

11.10.2019 року ОСОБА_1 подала до суду апеляційної інстанції письмові пояснення, в яких просила апеляційну скаргу ТОВ Дніпроагроальянс - залишити без задоволення, а рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 15 травня 2019 року - без змін, посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін, з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 належать земельні ділянки призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 9,862 га кадастровий номер 1220781100:02:006:0027 (Державний акт на право власності на землю серії IV-ДП № 131749, свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 17.09.2009 року, № в реєстрі 2839) та площею 13,476 га кадастровий номер 1220781100:02:006:0043 (Державний акт на право власності на землю серії IV-ДП № 131796).

10 березня 2015 року між ОСОБА_1 та ТОВ Дніпроагроальянс укладено договір оренди землі площею 9,862 га, яка розташована на території Богданівської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області строком на 7 років.

10 березня 2015 року між ОСОБА_1 та ТОВ Дніпроагроальянс укладено договір оренди землі площею 13,476 га, яка розташована на території Богданівської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області строком на 7 років.

Пунктами 4.1, 4.2, 4.3 договорів оренди землі визначено, що орендна плата по бажанню орендодавця може виплачуватись як у грошовій формі, так і у натуральному або відробітковому вираженні, в поєднанні різних форм орендної плати. За кожен рік використання землі орендар виплачує орендну плату у грошовій формі в розмірі, що становить 9555 гривень з урахуванням індексації до 20 серпня поточного року оренди (перша частина), не пізніше 20 числа місяця останнього календарного року, за який вноситься орендна плата (друга частина). Передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відповідними актами.

Відповідно до пункту 12.3 договорів оренди землі, їх дія припиняється шляхом розірвання: за взаємною згодою сторін; за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також інших підстав, визначених законом.

Згідно копій платіжних відомостей та відомостей на виплату готівки за грудень 2018 року і за 20.03.2019 року суд встановив, що ОСОБА_1 отримала від ТОВ Дніпроагроальянс грошові кошти в сумі 30770 грн., 10000 грн., 17465 грн., 15360 грн. та 46180 грн. відповідно. На одній платіжній відомості від руки у верхньому правому куті виконано напис "23.08.17". На двох платіжних відомостях проставлена дата складання 01.09.2017 та 28.12.2017 року, а на відомостях на виплату готівки за грудень 2018 року в полі У касу для оплати у строк зазначено дату - 15.02.2019 року. Крім того, у всіх вищевказаних документах взагалі відсутнє призначення платежу, зокрема не вказано, що кошти виплачені як орендна плата за відповідний період.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що відповідачем порушено строки сплати орендної плати у терміни, визначені договорами про оренду землі від 10.03.2015 року - до 20 серпня поточного року оренди та не пізніше 20 числа місяця останнього календарного року, за який вноситься орендна плата. При цьому орендна плата за 2018 рік виплачена лише 20.03.2019 року, тобто після подання позову до суду.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд прийшов до висновку про наявність підстав для розірвання договору оренди землі у зв`язку із порушенням товариством свого обов`язку щодо систематичної виплати орендної плати на протязі 2017-2018 років, оскільки сплата орендної плати є істотною умовою договору оренди, а позивачка не отримала того, на що вона розраховувала при укладанні договорів.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4000 грн., суд першої інстанції посилався на те, що позивачем в порушення вимог статті 137 ЦПК України не надано на підтвердження вказаних понесених судових витрат договір про надання правничої допомоги, докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що оскаржуване рішення постановлено з порушенням норм матеріального права, а саме ст. 141 ЗК України, і процесуального права, а саме ст.ст. 13, 263 ЦПК України, що призвело до неправильного вирішення справи. Апелянт вказує, що заборгованість виникла лише у 2018 році, тобто несплата є разовою, а не систематичною, а у 2017 році мають місце порушення строків виплати орендної плати. Апелянт вважає, що систематичної несплати орендної плати, якої вимагає норма ст. 141 ЗК України, не встановлено і в оскаржуваному рішенні судом не описано.

Однак, колегія суддів не погоджується з такими доводами апелянта, з наступних підстав.

Відповідно до статті 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У статті 21 Закону України Про оренду землі передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

За положеннями статті 24 Закону України Про оренду землі орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Частиною першою статті 32 Закону України Про оренду землі передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Отже, згідно зі статтями 13, 15, 21 Закону України Про оренду землі основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

Відповідно до частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що також є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що її земельну ділянку використовує інша особа.

Таким чином, при вирішенні питання щодо розірвання договору оренди з підстави, передбаченої пунктом д) частини першої статті 141 ЗК України, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України, згідно якої необхідна наявність істотного порушення стороною договору.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої та другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У пункті д частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки).

При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №484/301/18, і підстав для відступлення від цієї позиції немає.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, відповідачем було порушено строки сплати орендної плати у терміни, визначені договорами про оренду землі від 10.03.2015 року - до 20 серпня поточного року оренди та не пізніше 20 числа місяця останнього календарного року, за який вноситься орендна плата.

Згідно наданих відповідачем суду першої інстанції копій платіжних відомостей та відомостей на виплату готівки за грудень 2018 року і за 20.03.2019 року ОСОБА_1 отримала від ТОВ Дніпроагроальянс грошові кошти в сумі 30770 грн., 10000 грн., 17465 грн., 15360 грн. та 46180 грн. відповідно. Однак, у наданих документах взагалі відсутнє призначення платежу, зокрема не вказано, що кошти виплачені як орендна плата за відповідний період. При цьому орендна плата за 2018 рік виплачена лише 20.03.2019 року, тобто після подання позову до суду.

Крім того, апелянт в своїй скарзі сам вказує, що він порушував строки виплати орендної плати, передбачені договором.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що сплата орендної плати є істотною умовою договору оренди, а позивач не отримала того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

Крім того, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для розірвання договору оренди землі у зв`язку із порушенням товариством свого обов`язку щодо систематичної виплати орендної плати на протязі 2017- 2018 років.

Також, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що неналежне виконання умов договору, а саме невиконання обов`язку зі сплати орендної плати у встановлені договором оренди строки також є порушенням умов договору оренди земельної ділянки, яке дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена заборгованість в повному обсязі, оскільки згідно зі статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

А тому, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України, як підстави для скасування рішень.

Приведені в апеляційній скарзі доводи апелянтом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення апелянтом норм процесуального закону.

Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі Проніна проти України від 18 липня 2006 року).

Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Тому, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Тож, керуючись положеннями ст. ст. 259, 367, 369, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроагроальянс" - залишити без задоволення.

Рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 15 травня 2019 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: О.П. Варенко

О.В. Лаченкова