Рішення

від 09.12.2019 по справі 140/2982/19

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2019 року ЛуцькСправа № 140/2982/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Димарчук Т.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Луцької міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Луцької міської ради (далі - відповідач) про визнання протиправними дій щодо відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, скасування відмови, викладеної у листі від 19.08.2019 №1269/2019 та зобов`язання надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 0,1 га за рахунок земель комунальної власності з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд, що розташована за адресою АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 набув право власності в порядку спадкування після смерті свого батька на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 а та на земельну ділянку з кадастровим номером №0710100000:21:115:0155.

Право власності на житловий будинок за ОСОБА_1 , який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 а зареєстровано відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, номер Витягу №176137089 від 02.08.2019, реєстраційний номер нерухомого майна №1677166807101.

З метою набуття у власність земельної ділянки, в порядку безоплатної приватизації, яка необхідна для обслуговування житлового будинку, позивач 07.08.2019 року звернувся з письмовою заявою до Луцького міського голови про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 а. До заяви позивачем були додані правовстановлюючі документи на житловий будинок, копія паспорта і ідентифікаційного коду та викопіювання схеми розміщення земельної ділянки. Також заявником визначено цільове призначення земельної ділянки та орієнтований розмір.

Листом №1269/2019 від 19.08.2019, за підписом заступника міського голови позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту відводу з тих підстав, що ОСОБА_1 не передав Луцькій міській раді земельні ділянки, за договорами оренди, термін дії яких закінчився.

Зазначену відмову позивач вважає протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки відповідач, приймаючи рішення про відмову у наданні дозволу не посилався на норми Земельного кодексу України, яким регулюється порядок передачі у власність земельних ділянок в порядку безоплатної приватизації, а керувався нормами Закону України «Про оренду землі» .

На підставі вищенаведеного позивач просить позов задовольнити повністю та стягнути на його користь витрати на правову допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 09.10.2019 прийнято дану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та на підставі частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України) ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

У відзиві на позов від 25.10.2019 №1.1-8/5083/2019 представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити з наступних підстав.

07.08.2019 позивач звернувся до Луцької міської ради із заявою в якій просив надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель комунальної власності в порядку безоплатної приватизації, орієнтовною площею 0,10 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 а за результатами розгляду якої було встановлено, що по АДРЕСА_1 знаходиться шість земельних ділянок. Три з яких з кадастровими номерами 0710100000:21:115:0157 (0,0295 га), 0710100000:21:115:0155 (0,3 га), 0710100000:21:115:0156 (0.0405 га) та цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд вже знаходяться у приватній власності позивача та його сестри. Інші три земельні ділянки з кадастровими номерами 0710100000:21:115:0118, 0710100000:21:115:0119, 0710100000:21:115:0120 та цільовим призначенням - для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, були передані в оренду позивачу, його батькові та сестрі на підставі договорів оренди від 10.02.2010, що зареєстровані 13.05.2010 за № 041007700209, 041007700210, 041007700211 у Волинській регіональній філії ДП «Центр ДЗК» .

Посилаючись на частину 5 статті 116 ЗК України вказує, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Вказані земельні ділянки були передані в оренду згідно договорів оренди від 10.02.2010, однак не повернуті міській раді по акту приймання-передачі.

Крім того, позивач не додав до заяви погодження інших землекористувачів (орендарів) як того вимагає ч. 6 ст. 118 ЗК України, що є підставою для відмови в наданні дозволу. Додані до заяви графічні матеріали не дають можливості ідентифікувати земельну ділянку, яку позивач має намір отримати у власність. Правомірність відмови, обґрунтована також тим, що орендовані земельні ділянки знаходяться в межах санітарно-захисної зони від кладовищ, де будівництво житлових будинків заборонено. Враховуючи вищевикладене, Луцька міська рада правомірно не надала позивачу дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 а у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

З огляду на зазначене, представник відповідача вважає, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, з наступних мотивів та підстав.

Частина 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси і просити про їх захист.

Судом встановлено, що з метою набуття у власність земельної ділянки, в порядку безоплатної приватизації, яка необхідна для обслуговування житлового будинку ОСОБА_1 07.08.2019 звернувся з письмовою заявою до Луцького міського голови про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, із земель комунальної власності в порядку безоплатної приватизації, орієнтовною площею 0,10 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою АДРЕСА_1 . До заяви позивачем були додані копія паспорта, викопіювання схеми розміщення земельної ділянки та копія витягу з Державного реєстру речових прав (а.с.12).

Листом №1269/2019 від 19.08.2019, виконавчий комітет Луцької міської ради за підписом заступника міського голови відмовила Петрову О.В. у задоволенні заяви про надання дозволу на розробку проекту відводу з тих підстав, що земельні ділянки на вул. Черчицькій АДРЕСА_1 перебували в оренді, відповідно до договорів оренди землі, строк дії яких закінчився. На виконання статей 31, 34 Закону України Про оренду землі та пунктів 21, 31, 37 договорів оренди землі, земельні ділянки на вул. Черчицькій, 86 повинні бути повернуті Луцькій міській раді по акту приймання-передачі земельної ділянки. Лише після цього буде можливий подальший розгляд питання оформлення громадянином ОСОБА_1 прав на вищезазначену земельну ділянку (а.с.13).

Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 50 Закону України «Про землеустрій» проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним Кодексом України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Так згідно з частиною першою статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі:

а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;

б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності;

в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування;

г) прийняття спадщини;

ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з положеннями частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Згідно з положеннями частини сьомої статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.

Відповідно до частини сьомої статті 118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки (частина сьома статті 118 ЗК України).

Відповідно до частини восьмої статті 118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Статтею 12 ЗК України визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, організація землеустрою.

Положеннями пункту 34 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що питання регулювання земельних відносин, відповідно до закону, вирішується виключно на пленарних засіданнях сільських, селищних, міських рад.

Відповідно до частин першої, другої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вирішення заяви позивача повинно відбуватись в порядку, визначеному Законом України Про місцеве самоврядування в Україні , тобто на пленарному засіданні ради із прийняттям відповідного рішення, оскільки саме такий спосіб прийняття рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, передбачений законодавством.

Тобто, способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади, з регулювання земельних відносин, є прийняття рішення сесією. Відтак, приписами чинного законодавства встановлено, що розгляд клопотання заінтересованої особи у вирішенні зазначеного питання повинно прийматися у формі рішення, що є виключною компетенцією органів місцевого самоврядування.

З аналізу вказаних норм вбачається, що відповідач, отримавши заяву позивача щодо надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою, повинен був розглянути її та прийняти у місячний строк за результатом розгляду відповідне рішення: або про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою, або про мотивовану відмову в цьому.

Як встановлено судом, за результатом поданої позивачем заяви, листом №1269/2019 від 19.08.2019 виконавчий комітет Луцької міської ради інформаційним листом повідомив ОСОБА_1 , що земельні ділянки на вул АДРЕСА_1 перебували в оренді, відповідно до договорів оренди землі від 30.11.2007 №041007700209, №041007700210, 041007700211, строк дії яких закінчився. На виконання статей 31, 34 Закону України Про оренду землі та пунктів 21, 31, 37 договорів оренди землі, земельні ділянки на вул. Черчицькій, 86 повинні бути повернуті Луцькій міській раді по акту приймання-передачі земельної ділянки. Лише після цього буде можливий подальший розгляд питання оформлення громадянином ОСОБА_1 прав на вищезазначену земельну ділянку.

Відсутність належним чином оформленого рішення Луцької міської ради про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність чи відмову у його наданні у формі рішення, свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом.

Отже, наданий відповідачем лист не може сприйматися судом як належна відмова у наданні такого дозволу, оскільки питання вирішене не у встановленому законом порядку.

Відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Земельним кодексом України та Законом України «Про місцеве самоврядування» , без дотримання вимог частини другої статті 2 КАС України, що свідчить про допущення відповідачем як суб`єктом владних повноважень не протиправних дій, а протиправної бездіяльності стосовно розгляду поданої позивачем заяви.

Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є саме зобов`язання відповідача у встановленому законодавством порядку розглянути питання щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою про відведення земельної ділянки чи відмову в цьому із прийняттям відповідного владного рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 02.04.2019 року в справі №461/15669/13 та від 25.09.2019 року в справі №803/1024/17.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи те, що Луцькою міською радою не розглянуто заяву ОСОБА_1 07.08.2019 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та не прийнято відповідного рішення, тоді як виключною компетенцією міських рад є вирішення питання щодо регулювання земельних відносин, які розглядаються на пленарному засіданні ради із прийняттям відповідного рішення, тому суд дійшов висновку, що відповідач, відмовивши листом у розгляді питання надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки допустив протиправну бездіяльність, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та суд з урахуванням вимог статті 245 КАС України з метою належного захисту прав позивача вважає за необхідне визнати таку бездіяльність відповідача протиправною та зобов`язати Луцьку міську раду у встановленому законодавством порядку розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.08.2019 та прийняти відповідне рішення, в задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з цим позовом із позовними вимогами, які є пов`язаними між собою, позивач відповідно до квитанції від 04.10.2019 №0.0.1484095192.1. сплатив судовий збір у розмірі 804,00 грн (а.с.2). Зважаючи на часткове задоволення позову, за рахунок бюджетних асигнувань Луцької міської ради на користь позивача слід присудити судовий збір пропорційно до задоволеної частини вимог в розмірі 384,20 грн.

Крім того, у позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача на його користь витрати на правову допомогу у розмірі 3000,00 грн. Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, доказів, що підтверджують понесення ОСОБА_1 будь-яких витрат на правову допомогу суду не надано.

Керуючись статтями 139, 243-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Луцької міської ради щодо не розгляду у встановленому законодавством порядку заяви ОСОБА_1 від 07.08.2019 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 а.

Зобов`язати Луцьку міську раду у встановленому законодавством порядку розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.08.2019 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 а та прийняти відповідне рішення.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Луцької міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 384,20 грн (триста вісімдесят чотири гривні 20 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, встановленого статтею 295 КАС України, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ).

Відповідач: Луцька міська рада (43025, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Богдана Хмельницького, 19, код ЄДРПОУ 3474524).

Головуючий-суддя Т.М. Димарчук