Рішення

від 29.11.2019 по справі 160/9552/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2019 року Справа № 160/9552/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіНеклеса О.М. за участі секретаря судового засіданняКолесника І.О. за участі: представника позивача представника відповідачаКрайняк І.М. Москалець Г.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю МЕТРОКОМ до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю МЕТРОКОМ звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0024491411 від 19.08.2019 року;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0024501411 від 19.08.2019 року;

- стягнути на користь позивача суму сплаченого судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що контролюючий орган, не дослідивши належним чином надані первинні бухгалтерські документи, ігноруючи вимоги чинного законодавства та спираючись виключно на інформацію інформаційних баз ДФС України помилково прийшов до висновку про порушення з боку ТОВ МЕТРОКОМ податкового законодавства України. Вирішальне значення для даних податкового обліку має існування факту господарської операції та її дійсний економічний зміст, зокрема наявність ділової мети у вчинюваних операціях. ТОВ МЕТРОКОМ надало контролюючому органу весь необхідний пакет документів, щодо підтвердження реальності взаємовідносин з ТОВ КОМПАНІЯ ПРОДУКТ ТРЕЙД та взаємовідносини з ТОВ РЕМОНТ ІНФО-СЕТ (попередня назва - ТОВ ВИРОБНИЦТВО МЕБЛІВ АЛЬФА ), дані документи були досліджені контролюючим органом в повному обсязі. Жодних зауважень або недоліків, які свідчать про відсутність ділової мети у вчинюваних операціях або факту господарської операції при аналізі документів виявлено не було, що засвідчено в акті перевірки. Підприємство ТОВ МЕТРОКОМ дотримуючись вимог п. 44.1, 44.2 ст. 44 ПКУ для обрахунку об`єкта оподаткування податку на прибуток використовувало виключно дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. Будь-яких порушень правильності визначення об`єкта оподаткування податку на прибуток, передбачених п.134.1 ст. 134 ПКУ в акті перевірки не зафіксовано. Акт перевірки, на підставі якого винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, складений виключно на підставі особистих переконань посадових осіб контролюючого органу та на підставі аналізу інформаційних баз даних ДФС України. Матеріали документальної позапланової перевірки, можуть бути підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення лише після винесення судом обвинувального вироку, що набрав законної сили, або винесення рішення про закриття кримінальної справи з нереабілітуючих підстав. ТОВ ВИРОБНИЦТВО МЕБЛІВ АЛЬФА та ТОВ КОМПАНІЯ ПРОДУКТ-ТРЕЙД на момент складання договорів поставки перебувало у відповідності до вимог чинного законодавства України зареєстрованим платниками податку на додану вартість; установчі документи зазначеного підприємства не були визнані у судовому порядку недійсними, відсутні вироки суду стосовно посадових осіб зазначеного підприємства, правовідносини відбувалися на підставі укладеного договорів про надання послуг, належне виконання якого підтверджується актами виконаних робіт та податковими накладними, а сплата коштів - відповідними виписками банківського рахунку. Факт здійснення реальної господарської операції між позивачем та його вищенаведеним контрагентом підтверджується наявними в матеріалах справи копіями первинних документів, а також документів, оформлених на виконання умов укладеного договору, які повністю відображають зміст та обсяг цієї господарської операції, а також свідчать про зміни в майновому стані позивача та рух його активів. За наведених обставин позивач вважає, що з боку посадових осіб ГУ ДФС в Дніпропетровській області при складанні 19.08.2019 року податкового повідомлення-рішення №0024491411 та податкового повідомлення-рішення №0024501411 були допущені порушення вимог чинного законодавства, а тому податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2019 р. відкрито провадження в адміністративній справі, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання було призначено на 24 жовтня 2019 року 10 год. 30 хв.

24.10.2019 року підготовче судове засідання було відкладено на 21.11.2019 року до 13:00 год.

20.11.2019 року представником відповідача було надано відзив на позовну заяву, в якому він заперечував проти задоволення адміністративного позову, просив відмовити у його задоволенні з огляду на наступне. За результатами аналізу ТОВ РЕМОНТ ІНФО-СЕТ (попередня назва - ТОВ "ВИРОБНИЦТВО МЕБЛІВ "АЛЬФА") та ТОВ КОМПАНІЯ "ПРОДУКТ-ТРЕЙД по ланцюгу господарських операцій з руху послуг встановлено відсутність джерела його законного введення в обіг та реального задекларованого виробництва. Враховуючи вищевикладене, неможливо підтвердити реальність фінансово-господарських взаємовідносин ТОВ МЕТРОКОМ`з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ РЕМОНТ ІНФО-СЕТ та ТОВ КОМПАНІЯ ПРОДУКТ-ТРЕЙД за період з 01.12.2017 по 31.12.2017 року. Також, підприємство ТОВ РЕМОНТ ІНФО-СЕТ та ТОВ КОМПАНІЯ ПРОДУКТ-ТРЕЙД є фігурантами в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №42016100000001129 від 16.11.2016 року. Водночас встановлено, що за час діяльності у вказаних суб`єктів господарювання були відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій, відсутні основні фонди та кваліфікований персонал, а також номенклатура придбаних товарів (робіт послуг) не відповідає реалізованим.є ознакою штучного характеру оформленого договору, мета укладання якого - формування документообігу по нереальній господарській операції.Вищезазначене свідчить про те, що досліджувані господарські операції не містять розумних економічних причин (ділової мети), тобто відсутня кваліфікуюча ознака господарської діяльності - отримання доходу. Таким чином, вони не можуть вважатися вчиненими в межах господарської діяльності платника податків, оскільки для цілей оподаткування враховані операції не у відповідності з їх дійсною економічною метою. Отже, сукупність фактів та обставин, що характеризують діяльність суб`єктів господарювання, задіяних в ланцюгу, свідчить те, що метою їх функціонування є створення виключно документообігу по нереальним господарським операціям для отримання податкової вигоди. З урахуванням вищевикладеного, первинні документи свідчать про відсутність факту реального вчинення господарської операції по взаємовідносинам з ТОВ КОМПАНІЯ ПРОДУКТ-ТРЕЙД за період з 01.12.2017 по 31.12.2017 року, ТОВ РЕМОНТ ІНФО-СЕТ . Досліджені операції спрямовані на документальне оформлення постачання товарів робіт, послуг), та не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними. Метою їх оформлення є мінімізація податкових. На підставі викладеного відповідач прийшов до висновку про не підтвердження реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

21.11.2019 року позивач надав до суду відповідь на відзив, в якій не погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві та просить задовольнити позов в повному обсязі. В обґрунтування відповіді на відзив позивач зазначає доводи аналогічні тим, що були викладені у позові. Окремо зауважив, що надані до перевірки документи містять конкретний перелік, обсяг, зміст та характеристику послуг, що надавалися контрагентами, а отже розкривають суть самих господарських операцій з цими контрагентами. Зі змісту норм Податкового кодексу України вбачається, що необхідним первинним документом, який дає право платнику податків на формування податкового кредиту, є належним чином оформлена податкова накладна. Контрагентами позивача були виписані податкові накладні, якими підтверджено виконання поставки товару відповідно до договорів поставки, податкові накладні також надавались відповідача для дослідження, жодних претензій з боку контролюючого органу щодо законності таких документів в акті перевірки не зазначено. ТОВ МЕТРОКОМ та його контрагенти ТОВ РЕМОНТ ІНФО-СЕТ (попередня назва - ТОВ ВИРОБНИЦТВО МЕБЛІВ АЛЬФА ); ТОВ КОМПАНІЯ ПРОДУКТ-ТРЕЙД на момент складання податкових накладних, зазначених в акті перевірки, були зареєстровані як платники податку на додану вартість. Посилання на припущення, аналітичні узагальнюючі висновки щодо діяльності контрагентів, є неприйнятними у якості доказів конкретних податкових правопорушень щодо підстав та порядку формування податкового кредиту, оскільки в основі формування податкового кредиту лежить факт здійснення конкретної господарської операції, який потребує доведення або спростування обставин саме здійснення цієї господарської операції.

21.11.2019 року у судовому засіданні оголошено перерву до 29.11.2019 року 11:00 год.

27.11.2019 року позивач надав до суду додаткові пояснення за адміністративним позовом у справі, в яких додатково повідомив суд, що ТОВ ПРОДУКТ-ТРЕЙД , ТОВ ВИРОБНИЦТВО МЕБЛІВ АЛЬФА та ТОВ МЕТРОКОМ згідно договорів поставки здійснили проведення розрахунків за формою розрахункового документа - простий вексель у відповідності до Закону України Про обіг векселів в України . Враховуючи положення Закону України Про обіг векселів в Україні з моменту видачі (передачі) векселя припиняються грошові зобов`язання щодо платежу за договором та виникають грошові зобов`язання щодо платежу за векселем.

29.11.2019 року підготовче судове засідання було закрито, суд перейшов до розгляду справи по суті у даному судовому засіданні.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, в задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, встановив наступне.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ МЕТРОКОМ (код ЄДРПОУ 34364696) зареєстровано 18.04.2006 року, запис №12241020000025888, керівником підприємства є - ОСОБА_1 , основний вид економічної діяльності - 61.10 Діяльність у сфері проводового електрозв`язку.

З матеріалів справи вбачається, що у період з 19.07.2019 року по 25.07.2019 року посадовими особами ГУ ДФС в Дніпропетровській області на підставі направлення №4839 від 17.07.2019 року та наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки №4269-п від 17.07.2019 року була проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ МЕТРОКОМ (код ЄДРПОУ 34364696) з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ КОМПАНІЯ ПРОДУКТ-ТРЕЙД (код ЄДРПОУ 39670720) за період з 01.12.2017 року по 31.12.2017 року, ТОВ РЕМОНТ ІНФО-СЕТ (попередня назва - ТОВ ВИРОБНИЦТВО МЕБЛІВ АЛЬФА ; код ЄДРПОУ 41264661) за період з 01.12.2017 року по 31.12.2017 року.

За результатами вказаної перевірки було складено Акт №42723/04-36-14-11/34364696 від 01.08.2019 року (далі - Акт перевірки), згідно висновків якого перевіркою встановлено порушення ТОВ МЕТРОКОМ :

- п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6, ст. 198, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту в грудні 2017 року, на загальну суму 2511,00 грн., та занижено податок на додану вартість на суму 2 890518,00 грн. за грудень 2017 року.

19.08.2019 року на підставі Акту перевіркиГУ ДФС в Дніпропетровській області були винесені податкові повідомлення-рішення:

- №0024491411, яким ТОВ МЕТРОКОМ збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 3 613147,50 грн., у т.ч. за основним платежем - 2 890 518,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 722 629,50 грн.;

- №0024501411, яким ТОВ МЕТРОКОМ зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 2511,00 грн.

Не погоджуючись з наведеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Приписами п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (14.1.36.); постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об`єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об`єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності. (14.1.185.); розумною економічною причиною (ділова мета) є причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (14.1.231.).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

У пункті 198.2 ст.198 Податкового кодексу України зазначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) та місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Відповідно до пункту 201.1 ст.201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктом 201.8 ст.201 Податкового кодексу України Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183цього Кодексу.

Пунктом 201.10 ст.201 Податкового кодексу України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Суд зазначає, що підставою для ведення бухгалтерського обліку господарських операцій та надання юридичної сили і доказовості є первинні документи, що повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-ХIV (далі - Закон №996).

Згідно із ст.1 Закону №996 первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Пунктом 2 ст. 3 Закону №996 передбачено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 Закону №996 визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п.2 ст.9 даного Закону, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: «назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції .

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також у п.п. 1.2 п. 1, п.п. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 р. №88, відповідно до якого первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Первинні документи фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному місяці, в якому вони були здійснені.

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

З вищевикладеного випливає, що підставами для формування податкового кредиту є наявність належним чином оформленої податкової накладної, митної декларації, заяви зі скаргою на постачальника, поданої відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, бухгалтерської довідки, складеної відповідно до п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, або інших документів, передбачених п. 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України.

Таким чином, умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

У той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні валових витрат та податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства у зв`язку з його господарською діяльністю.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06 листопада 2018 року у справі № К/9901/3443/18.

Отже, Податковим кодексом України чітко визначені первинні документи, на підставі яких формується податковий кредит та, відповідно, показники податкової звітності з ПДВ.

Щодо реальності господарських взаємовідносин позивача з ТОВ РЕМОНТ ІНФО-СЕТ (попередня назва - ТОВ ВИРОБНИЦТВО МЕБЛІВ АЛЬФА , код ЄДРПОУ 41264661) та ТОВ КОМПАНІЯ ПРОДУКТ-ТРЕЙД (код ЄДРПОУ 39670720), судом встановлено наступне.

Між ТОВ МЕТРОКОМ та ТОВ ВИРОБНИЦТВО МЕБЛІВ АЛЬФА було укладено договір поставки №04/12-2017 від 06.12.2017 року, відповідно до якого постачальник (ТОВ ВИРОБНИЦТВО МЕБЛІВ АЛЬФА ) зобов`язується поставити і передати у власність покупцю (ТОВ МЕТРОКОМ ), а покупець зобов`язується прийняти і оплатити товар у повному розмірі на умовах і в порядку, визначеним Договором.

На виконання вимог даного договору, ТОВ ВИРОБНИЦТВО МЕБЛІВ АЛЬФА поставило товар, що підтверджується податковими та видатковими накладними, де зазначено найменування товару, а також товарно-транспортними накладними на суму 8 644 322, 28 грн.

Вищенаведені документи містять конкретний перелік, обсяг, зміст та характеристику послуг, що надавалися ТОВ ВИРОБНИЦТВО МЕБЛІВ АЛЬФА , а отже розкривають суть самої господарської операції з цим контрагентом. Жодних зауважень з приводу оформлення наведених документів відповідач в акті перевірки та відзиві на позов не зазначив.

В даному випадку ТОВ ВИРОБНИЦТВО МЕБЛІВ АЛЬФА , як постачальник поставило товар покупцю ТОВ МЕТРОКОМ , а покупець прийняв товар та оплатив його частково.

Розрахунки між підприємствами здійснювалось у безготівковій формі згідно платіжного доручення від 09.01.2018 року №364 на суму 2 348 183,88 грн.

Згідно оборотно-сальдовій відомості по рахунку 631 на момент проведення перевірки та станом на 31.07.2019 року кредиторська заборгованість позивача по рахунку 631 з контрагентом ТОВ ВИРОБНИЦТВО МЕБЛІВ АЛЬФА складала 6 296138,4 грн.

Судом встановлено, що ТОВ МЕТРОКОМ 10.01.2018 року виписало на користь продавця - ТОВ ВИРОБНИЦТВО МЕБЛІВ АЛЬФА в рахунок погашення власної кредиторської заборгованості за договором простий вексель на загальну суму 6 296 138,40 грн.

На підставі акту прийому - передачі векселя від 10.01.2018 року ТОВ ВИРОБНИЦТВО МЕБЛІВ АЛЬФА та ТОВ МЕТРОКОМ згідно договору поставки №04/12-2017 від 06.12.2017 року здійснили проведення розрахунків за формою розрахункового документа - простий вексель у відповідності до Закону України Про обіг векселів в України , підписали акт, згідно якого позивач передає, а ТОВ ВИРОБНИЦТВО МЕБЛІВ АЛЬФА приймає вексель серії АА №1298799 від 10.01.2018 року на суму 6 296 138,40 грн.

Отже, враховуючи положення Закону України Про обіг векселів в Україні з моменту видачі (передачі) векселя припиняються грошові зобов`язання щодо платежу за договором та виникають грошові зобов`язання щодо платежу за векселем.

Також, між ТОВ МЕТРОКОМ та ТОВ КОМПАНІЯ ПРОДУКТ-ТРЕЙД було укладено договір поставки №08/12-2017 від 08.12.2017 року, відповідно до якого постачальник (ТОВ ПРОДУКТ-ТРЕЙД ) зобов`язується поставити і передати у власність покупцю (ТОВ МЕТРОКОМ ), а покупець зобов`язується прийняти і оплатити товар у повному розмірі на умовах і в порядку, визначеним Договором.

На виконання вимог даного договору, ТОВ ПРОДУКТ-ТРЕЙД поставило товар, що підтверджується податковими та видатковими накладними, де зазначено найменування товару, а також товарно-транспортними накладними на суму 8 713 851 грн.

Вищенаведені документи містять конкретний перелік, обсяг, зміст та характеристику послуг, що надавалися ТОВ ТОВ КОМПАНІЯ ПРОДУКТ-ТРЕЙД , а отже розкривають суть самої господарської операції з цим контрагентом. Жодних зауважень з приводу оформлення наведених документів відповідач в акті перевірки та відзиві на позов не зазначив.

Згідно оборотно-сальдовій відомості по рахунку 631 на момент проведення перевірки та станом на 31.07.2019 року кредиторська заборгованість позивача по рахунку 631 з контрагентом ТОВ ПРОДУКТ-ТРЕЙД складала 8713851 грн.

Судом встановлено, що ТОВ МЕТРОКОМ 10.01.2018 року виписало на користь продавця - ТОВ ПРОДУКТ-ТРЕЙД в рахунок погашення власної кредиторської заборгованості за договором простий вексель на загальну суму 8713851 грн.

На підставі акту прийому - передачі векселя від 26.12.2017 року ТОВ ПРОДУКТ-ТРЕЙД та ТОВ МЕТРОКОМ згідно договору поставки №08/12-2017 від 08.12.2017 року здійснили проведення розрахунківза формою розрахункового документа - простий вексель у відповідності до Закону України Про обіг векселів в України , підписали акт, згідно якого позивач передає, а ТОВ ПРОДУКТ-ТРЕЙД приймає вексель серії АА №1298798 від 26.12.2017року на суму 8713851 грн.

Отже, враховуючи положення Закону України Про обіг векселів в Україні з моменту видачі (передачі) векселя припиняються грошові зобов`язання щодо платежу за договором та виникають грошові зобов`язання щодо платежу за векселем.

З матеріалів справи встановлено, що отриманий від ТОВ КОМПАНІЯ ПРОДУКТ - ТРЕЙД та ТОВ ВИРОБНИЦТВО МЕБЛІВ АЛЬФА товар позивачем було поставлено на адресу ТОВ МАЙСТЕР-БУД , що підтверджується договором поставки №ЕГ-1711/1 від 03.11.2017 року, відповідно до якого постачальником ТОВ МЕТРОКОМ було здійснено поставку товару, отриманого від зазначених контрагентів, на суму 17358173,28 грн., специфікаціями до договору поставки №ЕГ-1711/1 від 03.11.2017 року, видатковими та податковими накладними виписаними на виконання цього договору, товарно-транспортною накладною, платіжними дорученнями.

Суд зазначає, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняють реальні зміни майнового стану платника податків.

Позивачем були надані всі належні та допустимі докази, які підтверджують правові наслідки вчинених правочинів та те, що господарські операції з поставки товару мали реальний характер.

Позивач має первинні документи, які не дають підстав вважати, що господарські операції з його контрагентами є нереальними. До того ж, податковим органом в акті не було наведено жодних фактів, які свідчать про неправильність та невідповідність вказаних первинних документів фактичним обставинам укладених правочинів.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, виписані (оформлені) ТОВ КОМПАНІЯ ПРОДУКТ ТРЕЙД та ТОВ ВИРОБНИЦТВО МЕБЛІВ АЛЬФА на адресу позивача податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Суми податку на додану вартість по зазначеним податковим накладним включені до податкового кредиту відповідного періоду.

Відповідно до статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень. Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

В даному випадку, податковий орган відповідно до принципу офіційності повинен довести в суді фіктивність господарських операцій як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов`язань та правомірності прийняття своїх рішень.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 20 лютого 2018 року у справі №817/149/17 та від 29 березня 2018 року у справі №813/2758/16.

У той же час, податковий орган не надав доказів, які однозначно свідчили б про неправдивість одержаних від платників документів, підтверджували б фіктивний характер спірних операцій та недобросовісність позивача як платника податків, відповідачем не надано суду жодних доказів, які підтверджували б те, що вчинення правочинів (укладення договорів), на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентами, не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов`язків чи свідчили б про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності товариства, господарській меті з метою досягнення правових наслідків та які порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Відповідачем не доведено, що на момент вчинення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, останні не були зареєстровані у встановленому законом порядку та не мали свідоцтва платника податків на додану вартість.

Суд також виходить з того, що чинне податкове законодавство не покладає на платника обов`язку контролювати діяльність осіб, що виконують роботи, послуги, не зобов`язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим як вносити відповідні суми витрат до складу валових витрат і суми ПДВ - до податкового кредиту.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16 січня 2018 року у справі № К/9901/25587/18.

У рамках даної справи податковим органом не подано безумовних та достовірних доказів здійснення позивачем та його контрагентами узгоджених дій, спрямованих на створення штучних умов для отримання незаконної податкової вигоди.

Можлива відсутність у контрагентів позивача необхідних трудових ресурсів та виробничих потужностей для самостійного виконання договірних зобов`язань, а також не встановлення податковим органом ланцюга постачання товару, не свідчить про неможливість виконати відповідної поставки та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих товарів (робіт, послуг), у тому числі й суму ПДВ.

Таким чином, позивач як платник податків самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та сплату лише ним самим податку до бюджету відповідно до законодавства України. Він не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни, як і не може нести відповідальність за неподання контрагентом первинних документів. У разі якщо контрагентом були допущені порушення норм податкового або іншого законодавства, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цього контрагента, а не сумлінного платника податків.

Така ж правова позиція підтримана Верховним Судом у постановах, зокрема, від 24 січня 2018 року у справі №824/942/13, від 14 березня 2018 року у справі №803/1198/16.

Також, Верховний Суд в постанові від 23 жовтня 2018 року по справі №815/2946/13-а (№К/9901/4496/18) зазначив, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов`язань, адже поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.

Верховний Суд у Постанові від 07 серпня 2018 року у справі №808/760/16 зазначив, що відсутність у спірних контрагентів матеріальних та трудових ресурсів також не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Судом з`ясовано, що Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області при проведенні перевірки, запити на проведення зустрічних перевірок з питань підтвердження отриманих від платника податків відомостей стосовно відносин з суб`єктами господарювання - контрагентами не направлялись.

Посилання на припущення, аналітичні узагальнюючі висновки щодо діяльності контрагента, є неприйнятними у якості доказів конкретних податкових правопорушень щодо підстав та порядку формування податкового кредиту, оскільки в основі формування податкового кредиту лежить факт здійснення конкретної господарської операції, який потребує доведення або спростування обставин саме здійснення цієї господарської операції. Будь-які припущення, аналітичні викладки, узагальнюючі висновки можуть мати місце виключно на підставі встановлення, дослідження та підтвердження обставин здійснення господарської операції (позиція Верховного Суду, викладена у Постанові від 12.04.2018 р. справа №804/698/26).

Щодо доводів відповідача про нереальність господарських операцій позивача з його контрагентамив зв`язку з тим, що ТОВ КОМПАНІЯ ПРОДУКТ ТРЕЙД та ТОВ РЕМОНТ ІНФО-СЕТ (попередня назва - ТОВ ВИРОБНИЦТВО МЕБЛІВ АЛЬФА ), є фігурантами в кримінальному провадженні, внесеного до ЄРДР за №42016100000001129 від 16.11.2016 року, за ознаками кримінальнихправопорушень, передбачених ч.3ст.212, ч.2 ст.364, ч.4 ст.190 КК України, суд зазначає наступне.

Витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування для формування податкового кредиту з податку на додану вартість повинні бути підтверджені належними і допустимими первинними документами, які відображають реальність спірних господарських операцій, і є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Реальність операцій з транспортно-експедиторського обслуговування вантажів за наслідками яких сформовано податковий кредит з податку на додану вартість, повинна бути досліджена та підтверджена судом на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку.

Наявність кримінального провадження щодо контрагента платника податків, у якому не винесено вироку суду в кримінальному провадженні або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, в силу приписів частини 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України не є підставою для визнання спірних господарських операцій нереальними.

Така ж правова позиція підтримана Верховним Судом у постановах, зокрема, від 09 жовтня 2018 року у справі №806/1013/17, від 11 вересня 2018 року у справі №820/903/18, від 02 жовтня 2018 року у справі №826/6146/16.

Суд зазначає, що для нього преюдиціальне значення має лише вирок суду у кримінальній справі. Відповідачем не надано вирок суду, в якому досліджувались господарські відносини між позивачем та ТОВ КОМПАНІЯ ПРОДУКТ ТРЕЙД та ТОВ РЕМОНТ ІНФО-СЕТ (попередня назва - ТОВ ВИРОБНИЦТВО МЕБЛІВ АЛЬФА ), у якому міститься документальне підтвердження того, що контрагентами позивача фактично велась незаконна діяльність, а тому посилання відповідача на наявність досудового розслідування у кримінальному провадженні без надання суду відповідного вироку є недопустимими доказами.

Частиною 1 статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до положень статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У той самий час згідно з частиною 1статті 2 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" рішення є обов`язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини.

Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" ЄСПЛ дійшов такого висновку: "Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Вищенаведений висновок ЄСПЛ повторно підтвердив у рішенні по справі "Бізнес СепортСентре проти Болгарії". У пункті 23 даного рішення ЄСПЛ наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес СепортСентре) це не мало б.

Європейський Суд з прав людини в пункті 38 рішення від 09 січня 2007 року у справі "Інтерсплав проти України" зазначив: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Наведені відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарської операції між позивачем та контрагентом, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Лише доведення податковим органом та встановлення судом в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних та допустимих доказах.

Наявні у справі докази не містять жодних посилань на наявність між позивачем та контрагентом позивача взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом не виявлено.

Суд акцентує увагу на тому, що частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції визначив, що "адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".

Відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Необхідними умовами для висновку про нікчемність угоди згідно до ст. 228 ЦК України є доведення факту наявності завідомо суперечної інтересам держави та суспільства мети укладення угоди сторонами, а також наявність вини у формі умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків. Інтерес держави і суспільства у сплаті суб`єктами оподаткування податків випливає з обов`язку кожного сплачувати податки і збори, закріпленому в ст. 67 Конституції України та законах України про оподаткування.

Отже, суб`єктний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом і підтверджений законодавчо визначеними належними засобами доказування.

Варто зазначити, що визнання під час перевірки податковим органом нікчемними правочинів знаходиться за межами здійснення ним контролю дотримання податкового законодавства. За наявності ознак нікчемності правочину, податкові органи мають право та повинні звертатися до судів з позовами про стягнення в дохід держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність, а не класти власний висновок в основу податкового правопорушення та визначати на цій підставі грошове зобов`язання. Зазначена позиція є усталеною, наведена постановою Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9.

Верховний Суд не відступає від вищезгаданої позиції. Так, у постанові від 4 грудня 2018 року по справі №813/2230/13-а серед іншого зазначено таке. Оцінюючи посилання податкового органу на нікчемність правочинів, суди попередніх інстанцій здійснили системній аналіз положень статей 202, 203, 204, 228 Цивільного кодексу України, дійшли до висновку, що підстави нікчемності правочину встановлюються законом, а не актами податкових перевірок. Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що визнання правочинів нікчемними знаходиться за межами компетенції податкового органу.

Також, у постанові від 13 листопада 2018 року по справі №820/16176/14 Верховний Суд наголошує: доводи податкового органу щодо недійсності договорів є неприйнятними з огляду на те, що самостійне визнання їх такими знаходиться за межами компетенції цього органу, а належних доказів, а саме обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином або рішення суду про визнання правочину недійсним, відповідачем не надано.

У постанові від 13 березня 2018 року по справі №2а-14508/11/2670 Верховний Суд вказує: жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

З огляду на встановлені обставини у справі та наведені норми законодавства, суд прийшов до висновку, що договори поставки укладені між позивачем та ТОВ КОМПАНІЯ ПРОДУКТ ТРЕЙД , ТОВ ВИРОБНИЦТВО МЕБЛІВ АЛЬФА , оформлені належним чином, підписані уповноваженими особами, які на час підписання договорів та їх виконання мали необхідний обсяг правосуб`єктності, спірні правочини не визнано судом недійсними і їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв`язку з чим існує презумпція правомірності правочинів.

На момент здійснення спірних правовідносин, позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались.

Інші доводи представників сторін не є юридично значимими та не впливають на висновки суду.

Згідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі письмових, речових і електронних доказів, висновків експертів та показань свідків.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, суд приходить до висновку про те, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки з урахуванням закріпленої в ст.204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, за якою обов`язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень покладається на такого суб`єкта, контролюючий орган мав надати суду належні, достовірні та беззаперечні докази своїх тверджень про те, що задекларований позивачем податковий кредит за господарською операцією з придбання товарів сформовано безпідставно за господарськими операціями, які в реальності не виконувались.

Вказаний висновок відповідає позиції, висловленій Верховним Судом у постанові від 27.03.2018 року по справі № 816/809/17, який відповідно до вимог ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" враховується судом при вирішенні даної справи.

З урахуванням досліджених судом первинних документів, які у їх сукупності свідчать про фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху у межах господарської діяльності підприємства, та враховуючи висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, надані сторонами докази, а також принцип індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, згідно якого негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит або на бюджетне відшкодування, можуть бути застосовані саме до такого платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи (позивача), та добросовісність платника податків, а також достовірність задекларованих таким платником даних податкового обліку, що презюмується податковим законодавством, зокрема, за умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано), суд приходить до висновку, що позивачем підтверджено реальність проведених операцій, отже, збільшення відповідачем сум грошового зобов`язання з податку на додану вартість є безпідставним.

Відповідачем по справі, як суб`єктом владних повноважень, не виконано покладеного на нього обов`язку щодо доказування правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а тому суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову в повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено що, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи наявність підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю МЕТРОКОМ , суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь позивача сплачений ним судовий збір у розмірі 19210,00 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю МЕТРОКОМ (код ЄДРПОУ 34364696, 49000, м. Дніпро, пр. Слобожанський, буд.31Д) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39394856, 49000, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, б.17-а,) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №№0024491411 від 19.08.2019 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0024501411 від 19.08.2019 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39394856) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю МЕТРОКОМ (код ЄДРПОУ 34364696) судовий збір в розмірі 19210,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення складено та підписано 09.12.2019 року.

Суддя О.М. Неклеса