Рішення

від 10.12.2019 по справі 340/2531/19

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2019 року м. Кропивницький Справа № 340/2531/19

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

прокурор: заступник керівника Олександрійської місцевої прокуратури (28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Чижевського, 1-а) в інтересах держави,

відповідач: Інгульська сільська рада (28624, Кіровоградська область, Устинівський район, с. Інгульське, код ЄДРПОУ 00433466)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Інгульський дошкільний навчальний заклад (28624, Кіровоградська область, Устинівський район, с. Інгульське, код ЄДРПОУ 34199966)

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Заступник керівника Олександрійської місцевої прокуратури в інтересах держави звернувся до суду з позовом до Інгульської сільської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

Позов мотивовано тим, що за наслідками вивчення органами прокуратури стану законності у сфері використання земель закладів освіти Устинівського району виявлено порушення у діяльності Інгульської сільської ради, якою не оформлено правовстановлюючі документи на земельну ділянку, на якій розташований Інгульський дошкільний навчальний заклад. Внаслідок цього земельна ділянка комунального закладу освіти використовується без оформлення та реєстрації права власності чи користування. Це порушення створює передумови для зловживань щодо розпорядження зазначеним майном, ризики для нормального функціонування навчального закладу та навчально-виховного процесу, що може призвести до негативних наслідків та порушення прав дітей та інтересів держави у сфері охорони дитинства. З цих підстав прокурор, здійснюючи представництво інтересів держави у суді на підставі статті 23 Закону України "Про прокуратуру", просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Інгульської сільської ради щодо неоформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій розташований Інгульський дошкільний навчальний заклад;

- зобов`язати Інгульську сільську раду в межах повноважень вжити заходів щодо оформлення правовстановлюючих документів на вказану земельну ділянку, шляхом винесення на розгляд сесії питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, на яких розташовані будівлі дошкільного закладу, вчинити дії щодо виготовлення технічної документації із землеустрою та реєстрації речового права на земельну ділянку.

Ухвалою судді від 15.10.2019 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Цією ж ухвалою до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, залучено Інгульський дошкільний навчальний заклад.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому повідомив, що ним вживаються заходи щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій розташований Інгульський дошкільний навчальний заклад, зокрема проведено консультації з працівниками відділу Держгекодастру району та інших землевпорядних організацій щодо порядку та послідовності оформлення правовстановлюючих документів, а 20.09.2019 року вказане питання було винесено на обговорення депутатами сільської ради на пленарному засіданні. Також підготовлено проект рішення "Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок комунальної власності", який винесено на розгляд сесії 15.11.2019 року, скликаної розпорядженням сільського голови №110 від 17.10.2019 року. Посилаючись на передчасність позову прокурора, яким не вжито заходів врегулювання спору в досудовому порядку, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити.

Від прокурора надійшла відповідь на відзив, у якій він наполягав, що позов поданий ним на виконання функції представництва інтересів держави у суді, передбаченої статтею 131-1 Конституції України, та у межах повноважень, наданих статтею 23 Закону України "Про прокуратуру". Стверджував, що відповідачем не вжито достатніх заходів щодо усунення виявлених порушень, тому просив позов задовольнити.

Третя особа пояснень щодо позову та відзиву не подала.

Розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження, суд установив такі обставини.

На території Інгульської сільської ради у селі Інгульському Устинівського району Кіровоградської області розміщений та діє комунальний заклад освіти - Інгульський дошкільний навчальний заклад за типом дошкільного закладу загального розвитку. Вказаний освітній заклад є комунальною установою, а його засновником відповідно до Статуту, затвердженого 05.08.2003 року, є Інгульська сільська рада. (а.с.13 - 15, 38 - 42)

Згідно з пунктом 1.3 Статуту засновник або уповноважений ним орган здійснює фінансування дошкільного органу, його матеріально-технічне забезпечення, надає необхідні будівлі з обладнанням і матеріалами, організовує будівництво і ремонт приміщень, їх господарське обслуговування, харчування та медичне обслуговування дітей.

Між тим, земельна ділянка площею 0,3375 га, на якій розташовані будівлі та споруди вказаного комунального закладу, використовується без оформлення та реєстрації прав на них. (а.с. 16, 17)

Виявивши у серпні 2019 року вказане порушення, заступник керівника Олександрійської місцевої прокуратури, використовуючи повноваження, надані статтями 23, 24 Закону України "Про прокуратуру", звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір, суд виходив з того, що відповідно до статті 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Право комунальної власності передбачене статтею 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Відповідно до частин 1, 2, 5, 8 цієї статті територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Згідно з пунктом 31 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належить прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення.

До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад щодо управління комунальною власністю належать повноваження щодо управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад; у сфері освіти, охорони здоров`я, культури, фізкультури і спорту до їх відання належать такі власні (самоврядні) повноваження: 1) управління закладами освіти, охорони здоров`я, культури, фізкультури і спорту, оздоровчими закладами, які належать територіальним громадам або передані їм, молодіжними підлітковими закладами за місцем проживання, організація їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення; 2) забезпечення здобуття повної загальної середньої, професійно-технічної освіти у державних і комунальних загальноосвітніх, професійно-технічних навчальних закладах, вищої освіти у комунальних вищих навчальних закладах, створення необхідних умов для виховання дітей, молоді, розвитку їх здібностей, трудового навчання, професійної орієнтації, продуктивної праці учнів, сприяння діяльності дошкільних та позашкільних навчально-виховних закладів, дитячих, молодіжних та науково-просвітницьких організацій (статті 29, 32 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Частиною 5 статті 11 Закону України "Про освіту" передбачено, що органи місцевого самоврядування створюють умови для здобуття дошкільної освіти шляхом формування і розвитку мережі закладів освіти.

3гідно з частиною 3 статті 22, частиною 6 статті 25 Закону України "Про освіту" заклад освіти залежно від засновника може діяти як державний, комунальний, приватний чи корпоративний.

Засновник закладу освіти зобов`язаний зокрема забезпечити утримання та розвиток матеріально-технічної бази заснованого ним закладу освіти на рівні, достатньому для виконання вимог стандартів освіти та ліцензійних умов.

Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України "Про дошкільну освіту" засновником закладу дошкільної освіти може бути орган державної влади від імені держави, відповідна рада від імені територіальної громади (громад), фізична та/або юридична особа (зокрема релігійна організація, статут (положення) якої зареєстровано у встановленому законодавством порядку), рішенням та за рахунок майна яких засновано заклад дошкільної освіти або які в інший спосіб відповідно до законодавства набули прав і обов`язків засновника.

Частиною 2 статті 37, частиною 1 статті 38 Закону України "Про дошкільну освіту" передбачено, що утримання та розвиток матеріально-технічної бази закладів дошкільної освіти фінансуються за рахунок коштів засновника (засновників) цих закладів.

Матеріально-технічна база закладу дошкільної освіти включає будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, інвентар, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інше. Майно закладу дошкільної освіти належить йому на правах, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частин 1, 2 статті 80 Закону України "Про освіту" до майна закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належать: нерухоме та рухоме майно, включаючи будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло тощо. Майно закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених законодавством.

Порядок, умови та форми набуття закладами освіти прав на землю визначаються Земельним кодексом України.

Так, згідно з пунктом "ґ" частини 2 статті 92 Земельного кодексу України (в редакції Закону України "Про освіту" від 05.09.2017 року №2145-VIII) заклади освіти незалежно від форми власності набувають права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності.

Право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку (частина 1 статті 92 Земельного кодексу України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Як передбачено частинами 9, 10 статті 79-1 Земельного кодексу України, земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до статей 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

За визначенням, наведеним у пункті 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до статті 4 цього Закону державній реєстрації прав підлягають: 1) право власності; 2) речові права, похідні від права власності: зокрема право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки; інші речові права відповідно до закону.

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Частиною 2 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до частин 1, 2 статті 28 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" рішення органів державної влади або органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність або користування (постійне користування, оренду, користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), сервітут) можуть прийматися за відсутності державної реєстрації права власності держави чи територіальної громади на таку земельну ділянку в Державному реєстрі прав.

Під час проведення державної реєстрації права користування (постійне користування, оренда, користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), сервітут) земельними ділянками державної чи комунальної власності, право власності на які не зареєстровано в Державному реєстрі прав, державний реєстратор одночасно з проведенням такої реєстрації проводить також державну реєстрацію права власності на такі земельні ділянки без подання відповідної заяви органами, які згідно із статтею 122 Земельного кодексу України передають земельні ділянки у власність або у користування.

Суд установив, що Інгульський дошкільний навчальний заклад перебуває у власності територіальної громади Інгульської сільської ради, а повноваження щодо управління його майном від імені територіальної громади здійснює Інгульська сільська рада. Джерелом для здійснення фінансово-господарської діяльності цього закладу дошкільної освіти є місцевий бюджет Інгульської сільської ради.

Земельна ділянка комунальної власності, на якій розташовані будівлі та споруди Інгульського дошкільного навчального закладу, як об`єкт цивільних прав не сформована, у постійне користування третій особі для експлуатації та обслуговування будівель і споруд закладу освіти в установленому порядку не передана, а державна реєстрація права на неї не проведена. Видатки на ці потреби у місцевому бюджеті не передбачені.

Відтак суд прийшов до висновку, що відповідач, як орган місцевого самоврядування та засновник комунального закладу освіти, всупереч покладених на нього Законами України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про освіту", "Про дошкільну освіту" обов`язків, не вжив своєчасних та достатніх заходів щодо передачі земельної ділянки у постійне користування Інгульському дошкільному навчальному закладу та оформлення речових прав на неї, допустивши таким чином протиправну бездіяльність.

За правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 09.04.2018 року у справі №П/9901/137/18 (800/426/17), під протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень слід розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Суд відхиляє доводи відповідача про вжиття ним заходів щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, оскільки як свідчить інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, наразі право постійного користування земельною ділянкою за Інгульським дошкільним навчальним закладом у цьому реєстрі не зареєстровано. (а.с. 68)

Згідно з пунктом 4 частини 2 статі 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Отже, з метою забезпечення необхідних умов функціонування і розвитку системи дошкільної освіти позов прокурора слід задовольнити та зобов`язати відповідача вчинити дії щодо передачі у постійне користування Інгульському дошкільному навчальному закладу земельної ділянки, на якій розташовані його будівлі та споруди, та оформлення речових прав на цю земельну ділянку.

Відповідно до частини 2 статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Такі витрати позивачем не понесені.

Керуючись статтями 9, 90, 139, 142, 242-246, 250, 251, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов заступника керівника Олександрійської місцевої прокуратури (28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Чижевського, 1-а) в інтересах держави до Інгульської сільської ради (28624, Кіровоградська область, Устинівський район, с. Інгульське, код ЄДРПОУ 00433466) задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Інгульської сільської ради щодо непередачі у постійне користування Інгульському дошкільному навчальному закладу земельної ділянки, на якій розташовані його будівлі та споруди, та неоформлення речових прав на земельну ділянку.

Зобов`язати Інгульську сільську раду вчинити дії щодо передачі у постійне користування Інгульському дошкільному навчальному закладу земельної ділянки, на якій розташовані його будівлі та споруди, та оформлення речових прав на земельну ділянку.

Копію рішення суду надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.А. Черниш