Рішення

від 03.12.2019 по справі 440/3884/19

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

03 грудня 2019 року м. ПолтаваСправа №440/3884/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Кукоби О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Пуленко М.І.,

позивача - Маліченка О.А.,

та представників сторін:

від позивача - Верпета В.О.,

від відповідача - Шаталова О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Круподеринської сільської ради Оржицького району Полтавської області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог.

Позивачі: ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 ), ОСОБА_2 (надалі - ОСОБА_2 ) звернулись до суду з позовом до Круподеринської сільської ради Оржицького району Полтавської області (надалі також відповідач), у якому позивачі просили:

визнати протиправними та скасувати рішення сорок другої сесії Сільської ради сьомого скликання від 11.09.19 №4 "Про розгляд заяви ОСОБА_1 ", №5 "Про розгляд заяви ОСОБА_2 ", якими їм відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність земельної ділянки по 2,00 га кожному для ведення особистого селянського господарства;

зобов`язати відповідача повторно розглянути на пленарному засіданні чергової сесії Сільської ради заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 від 5.08.19 з урахуванням висновків суду.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на протиправність спірних рішень відповідача, ухвалення яких перешкоджає в реалізації позивачами свого права на отримання у власність земельної ділянки в межах норм безоплатної приватизації. На переконання позивачів, оспорювані рішення є безпідставними, оскільки твердження Круподеринської сільської ради про перебування обраних земельних ділянок у користуванні не відповідають дійсності.

2. Позиція відповідача.

Відповідач позов не визнав. У наданому до суду відзиві на позов представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю /а.с. 71-75/. Свою позицію мотивував посиланням на те, що подання позивачами заяв про надання дозволу на розробку проекту землеустрою суперечить приписам частини шостої статті 118 Земельного кодексу України, якою передбачено необхідність звернення зацікавленої особи шляхом подання клопотання, а не заяви. Крім того, за твердженням представника відповідача у поданих заявах не зазначено цільове призначення земельних ділянок, а подані заявниками графічні матеріали не дають можливість чітко встановити місце розташування обраних земельних ділянок. З урахуванням наведеного, представник відповідача зазначила, що подані позивачами заяви від 5.08.19 були розглянуті на сесії Круподеринської сільської ради у порядку, визначеному Законом України "Про звернення громадян".

3. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 4.11.19 відкрито провадження у даній справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.11.19 задоволено клопотання позивачів та представника відповідача про відкладення розгляду справи на іншу дату.

У судовому засіданні 3.12.19 позивач та представник позивачів позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечувала, наполягала на відмові у задоволенні позовних вимог.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Позивачі 5.08.19 звернулись до Круподеринської сільської ради із заявами про передачу у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського гсоподарства орієнтовною площею 2,0 га та надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки на території сільської ради в межах населеного пункту. У заявах повідомили, що право на одержання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель державної або комунальної власності не використали. До заяв додали графічні матеріали із зображенням бажаного місця розташування земельної ділянки, копії паспорта, ідентифікаційного номера /а.с. 77-80/.

11.09.19 на сорок другій сесії сільської ради сьомого скликання ухвалені рішення №4 "Про розгляд звернення ОСОБА_1 ", №5 "Про розгляд звернення ОСОБА_2 ", якими позивачам відмовлено у виділенні земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га кожному /а.с. 28, 29/. Відмова мотивована посиланням на те, що обрані позивачами земельні ділянки знаходяться в оренді на підставі договору оренди землі, зареєстрованого у відділі Держкомзему у Оржицькому районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 22.04.11 №532360004000529, термін закінчення оренди - 31.12.20.

Не погодившись із зазначеними рішеннями сільської ради, позивачі оскаржили їх до суду.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Підстави набуття права на землю шляхом передачі земельних ділянок у власність встановлюються нормами Земельного кодексу України.

За змістом частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до частини четвертої цієї статті, передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Частинами шостою, сьомою статті 118 Земельного кодексу України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

За змістом пункту "б" частини першої статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Згідно з частиною першою статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

ОЦІНКА СУДОМ ОБСТАВИН СПРАВИ

Суд враховує, що частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України встановлено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, а саме: надати дозвіл або відмову в наданні такого дозволу.

Так само, дана норма визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах безоплатної приватизації, при цьому зобов`язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови.

Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У цій справі предметом спору є правомірність рішень відповідача від 11.09.19 №№4, 5, якими позивачам відмовлено у наданні дозволів на розробку землевпорядної документації щодо відведення земельних ділянок у власність в межах норм безоплатної приватизації.

А відтак, виходячи з приписів частини другої статті 2 КАС України, суд перевіряє відповідність таких рішень критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень.

Суд зауважує, що спірні рішення обґрунтовані посиланням на перебування обраних позивачами земельних ділянок в оренді до 31.12.20. Будь-які інші обґрунтування правомірності рішень про відмову у наданні позивачам дозволів на розробку землевпорядної документації відповідачем у цих рішеннях не наведені.

З цих підстав, суд відхиляє як необґрунтовані посилання представника відповідача у відзиві на позов на подання позивачами заяв у формі, що не передбачена законодавством, не зазначення у заявах цільового призначення земельних ділянок та неможливість встановлення із поданих графічних матеріалів точного місця розташування земельних ділянок, адже ці обставини не зазначені у оспорюваних рішеннях у якості підстави для їх прийняття.

До того ж, суд зауважує, що зазначення законодавцем у частині шостій статті 118 Земельного кодексу України про необхідність звернення зацікавленої особи до уповноваженого органу із клопотанням не означає, що відповідне звернення має містити виключно назву "клопотання", адже форма такого звернення чинним законодавством не визначена. А тому, подання позивачами до сільської ради відповідних звернень з назвою звернення "заява" не може бути підставою для відмови у їх задоволенні.

Поряд з цим, суд враховує, що частина шоста статті 118 Земельного кодексу України дійсно містить вимогу про зазначення у відповідному зверненні цільового призначення земельної ділянки.

Згідно з частиною першою статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

У поданих позивачами до сільської ради заявах від 5.08.19 цільове призначення земельних ділянок не зазначено. Разом з цим, суд зауважує, що заявниками зазначено мету одержання земельних ділянок у власність - ведення особистого сільського господарства. А згідно з пунктом "а" частини третьої статті 22 Земельного кодексу України, землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Таким чином, зазначення позивачами у заявах від 5.08.19 мети одержання землі у власність (для ведення особистого селянського господарства) безпосередньо означає, що відведення таких земельних ділянок має бути здійснено за рахунок земель сільськогосподарського призначення.

До того ж, суд акцентує увагу на тому, що оспорювані рішення сільської ради не містять посилань на відсутність у зверненнях позивачів вказівки про цільове призначення землі як на підставу для відмови у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою.

З урахуванням наведеного, цей довід представника відповідача суд так само відхиляє.

Що стосується доданих до заяв від 5.08.19 графічних матеріалів, суд знову звертає увагу на те, що спірні рішення не містять посилань на їх невідповідність вимогам чинного законодавства у якості підстави для прийняття рішень про відмову позивачам у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою.

Крім того, дослідивши ці матеріали у судовому засіданні 3.12.19 суд зазначає, що з їх змісту достеменно можливо встановити місце розташування обраних позивачами земельних ділянок.

Так, додані до заяв графічні матеріали виготовлені позивачами шляхом позначення бажаних земельних ділянок на Публічній кадастровій карті України /а.с. 20, 21, 78, 80/.

Відповідні земельні ділянки за даними Публічної кадастрової карти України (https://newmap.land.gov.ua/?cc=3615277.956660989,6430149.154619458&z=16&l=kadastr&bl=ortho10k_all) знаходяться у Оржицькому районі Полтавської області. При цьому обрана ОСОБА_1 земельна ділянка частково розташована у кварталі 006, зона 00, а частково - у кварталі 028, зона 01. У свою чергу, обрана ОСОБА_2 земельна ділянка повністю розташована у кварталі 028, зона 01.

З наданого ОСОБА_1 графічного матеріалу встановлено, що обрана ним земельна ділянка межує із земельною ділянкою площею 23,9997 га з кадастровим номером 5323682200:00:006:0147. Доданими представником відповідача до відзиву на позов копіями договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення від 25.01.11, додаткових угод від 18.01.12, від 18.02.13, від 16.02.16, від 23.01.17, від 1.08.18 /а.с. 107-126/ підтверджено, що вказану земельну ділянку передано в оренду СТОВ "Агрофірма "Дружба".

Водночас суд акцентує увагу на тому, що обрана ОСОБА_1 земельна ділянка розташована поряд із земельною ділянкою з кадастровим номером 5323682200:00:006:0147 та не входить до її масиву, що чітко зображено позивачем на графічному матеріалі. У свою чергу, обрана ОСОБА_2 земельна ділянка розташована поза межами земельної ділянки з кадастровим номером 5323682200:00:006:0147, що так само чітко зображено на графічному матеріалі.

З урахуванням наведеного, доводи відповідача про те, що обрані позивачами земельні ділянки входять до масиву земель, переданих у користування (оренду) СТОВ "Агрофірма "Дружба" на підставі договору оренди землі від 25.01.11 не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються зібраними судом і залученими до матеріалів справи письмовими доказами.

Судом у судовому засіданні 3.12.19 досліджено копії графічних матеріалів, поданих заявниками до сільської ради разом із заявами від 5.08.19, у результаті чого встановлено, що вони відповідають залученим до матеріалів справи.

Окрім того, у судовому засіданні 3.12.19 до матеріалів справи залучено копії рішень сільської ради від 4.07.17 №22, від 6.02.18 №6, якими ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою /а.с. 191, 192/. При цьому позивач зауважив, що аналогічні рішення сільською радою ухвалені і за результатами розгляду звернення його дружини - ОСОБА_2 , однак відповідні рішення у позивачів не збереглися.

Матеріали справи не містять доказів наявності прав та законних інтересів на обрані позивачами земельні ділянки у третіх осіб; за відомостями, що відображені на Публічній кадастровій карті України відповідні земельні ділянки є вільними.

Твердження представника відповідача про те, що з огляду на невідповідність поданих позивачами заяв вимогам частини шостої статті 118 Земельного кодексу України їх було розглянуто відповідно до положень Закону України "Про звернення громадян" не відповідають дійсності, адже у мотивувальній частині спірних рішень сільською радою зазначено, що при їх ухваленні орган місцевого самоврядування керувався приписами пункту 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"; посилання на Закон України "Про звернення громадян" у цих рішеннях відсутнє.

Стосовно посилань представника відповідача на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 23.01.18 у справі №369/3184/14-а, суд зауважує, що у вказаній справі рішення органу місцевого самоврядування про відмову позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою ґрунтувалось саме на висновку про невиконання обов`язку додавання до клопотання графічних матеріалів з визначенням бажаного місця розташування земельної ділянки та відсутність у доданих графічних матеріалах позначення бажаного місця розташування земельної ділянки.

Водночас у цій справі спірні рішення відповідними доводами не обґрунтовані, а отже розглянуті судами відносини не є релевантними.

За таких обставин, суд, зважаючи на те, що єдиною підставою для відмови позивачам у наданні дозволів на розробку землевпорядної документації відповідачем зазначено перебування земельних ділянок у користуванні іншої особи, а правомірність такої підстави спростовано у ході розгляду справи по суті, дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування спірних рішень сільської ради.

До того ж, з метою повного та всебічного захисту прав позивача, суд вважає за доцільне зобов`язати сільську раду повторно розглянути на пленарному засіданні чергової сесії сільської ради заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 5.08.19 про надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо передачі у власність для ведення особистого селянського господарства земельних ділянок орієнтовною площею 2,00 га на території Круподеринської сільської ради Оржицького району Полтавської області в межах населеного пункту з урахуванням висновків суду.

Відтак, зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Кожен з позивачів при зверненні до суду сплатили судовий збір у розмірі 768,40 грн, що підтверджено залученими до матеріалів справи квитанціями /а.с. 5/. Відповідні суми судового збору зараховані до спеціального фонду Державного бюджету України, що підтверджено виписками /а.с. 6, 7/.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Отже, судові витрати позивачів належить стягнути на їх користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 3, 5-10, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 257-262, підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Круподеринської сільської ради Оржицького району Полтавської області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення сорок другої сесії сьомого скликання Круподеринської сільської ради Оржицького району Полтавської області від 11 вересня 2019 року №4 "Про розгляд заяви ОСОБА_1 " та №5 "Про розгляд заяви ОСОБА_2 .

Зобов`язати Круподеринську сільську раду Оржицького району Полтавської області (код ЄДРПОУ 25158082; вул. Центральна, 75, с. Круподеринці, Оржицький район, Полтавська область, 37721) повторно розглянути на пленарному засіданні чергової сесії сільської ради заяву ОСОБА_1 від 5 серпня 2019 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо передачі у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га на території Круподеринської сільської ради Оржицького району Полтавської області в межах населеного пункту з урахуванням висновків суду.

Зобов`язати Круподеринську сільську раду Оржицького району Полтавської області (код ЄДРПОУ 25158082; вул. Центральна, 75, с. Круподеринці, Оржицький район, Полтавська область, 37721) повторно розглянути на пленарному засіданні чергової сесії сільської ради заяву ОСОБА_2 від 5 серпня 2019 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо передачі у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га на території Круподеринської сільської ради Оржицького району Полтавської області в межах населеного пункту з урахуванням висновків суду.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Круподеринської сільської ради Оржицького району Полтавської області (код ЄДРПОУ 25158082; вул. Центральна, 75, с. Круподеринці, Оржицький район, Полтавська область, 37721) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) судові витрати у розмірі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Круподеринської сільської ради Оржицького району Полтавської області (код ЄДРПОУ 25158082; вул. Центральна, 75, с. Круподеринці, Оржицький район, Полтавська область, 37721) на користь ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ; АДРЕСА_1 ) судові витрати у розмірі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).

Рішення набирає законної сили відповідно до положень статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку та строки, визначені статтями 293, 295, підпунктом 15.5 пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 9 грудня 2019 року.

Суддя О.О. Кукоба