Рішення

від 09.12.2019 по справі 640/9243/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 грудня 2019 року № 640/9243/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Огурцова О.П. розглянувши, в порядку письмового провадження, адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "НАША ФАРБА"

до Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

представники:

позивача - Коваленко Андрій Олександрович (ордер серії КС № 693910 від 26.11.2019),

відповідача - Пушук Максим Володимирович (довіреність від 18.09.2019 № 3279/26-15-10-02-17),

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "НАША ФАРБА" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.05.2019 № 0024561404.

Ухвалою від 03.06.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за загальними правилами позовного провадження, призначено підготовче судове засідання. Ухвалою від 17.09.2019 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач дійсно мав фінансово - господарські взаємовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю ЕКО-ЛАЙНС , які мали реальний характер та за якими було отримано товар використаний у господарській діяльності, а документи бухгалтерського та податкового обліків за цими операціями були оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства. Також позивач зазначив про те, що у відповідача були відсутні правові підстав для застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 50%, оскільки в діях позивача, навіть у випадку допущення ним порушення вимог податкового законодавства, була відсутня повторність.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, надав суду письмовий відзив в якому зазначив про те, що договір поставки укладений між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю ЕКО-ЛАЙНС не опосередковувався реальним виконанням операцій, які ставляться його предметом з огляду на те, що за даними інформаційної системи ІС Податковий блок на Товаристві з обмеженою відповідальністю ЕКО-ЛАЙНС встановлено відсутність достатньої кількості трудових ресурсів, основних засобів необхідних для ведення господарської діяльності та нереальності виробництва даних ТМЦ власним трудовим і виробничим ресурсом та факт того, що воно не є імпортером ТМЦ поставлених позивачу та імпортерами відповідних товарів також не є контрагенти - постачальники Товариства з обмеженою відповідальністю ЕКО-ЛАЙНС . Також відповідач зазначив про те, що в наданих позивачем сертифікатах якості не зазначено фактичного підприємства - виробника або експортера ТМЦ (продукції).

У судовому засіданні суд ухвалив перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

В період з 08.04.2019 по 12.04.2019 Головним управлінням ДФС у м. Києві проведена документальна позапланова виїзна перевірка Приватного підприємства "НАША ФАРБА" з питань дотримання вимог податкового законодавства України при визначенні по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю ЕКО-ЛАЙНС за серпень 2018 року показників декларації з податку на додану вартість.

За результатами перевірки складено акт від 19.04.2019 № 426/26-15-14-04-02/36406564, яким встановлено допущення порушення пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість за серпень 2018 року на суму 906 080,00 грн.

15.05.2019 на підставі зазначеного акту перевірки прийнято податкове повідомлення - рішення № 0024561404, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (нараховано пеню) за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 1 359120,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 453 040,00 грн.

Позивач не погоджуючись з податковим повідомленням - рішенням, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню звернувсь з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

Принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи зобов`язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

При розгляді справи судом було перевірено чи мали операції між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю ЕКО-ЛАЙНС реальний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного.

Суд виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції. Також, судом було зобов`язано позивача та відповідача надати всі наявні докази на обґрунтування їх правових позицій.

З матеріалів справи та пояснень представника позивача вбачається, що позивач заключив з Товариством з обмеженою відповідальністю ЕКО-ЛАЙНС договір поставки від 03.08.2016 №030818 предметом якого є здійснення поставки товару.

На підтвердження факту отримання товару від Товариства з обмеженою відповідальністю ЕКО-ЛАЙНС за вказаним договором позивачем надано суду копії рахунків - фактур, видаткових накладних, сертифікатів якості, а на підтвердження здійснення оплати - копії банківських виписок.

Позивачем на підтвердження факту використання товару отриманого від Товариства з обмеженою відповідальністю ЕКО-ЛАЙНС у власній господарській діяльності при виробництві продукції надано суду копії калькуляцій вартості виробництва продукції.

Відповідачем доказів, які б спростовували пояснення позивача та наданні ним докази суду не надано. Зокрема, відповідачем не надано доказів того, що Товариство з обмеженою відповідальністю ЕКО-ЛАЙНС не відобразило у своїй податковій звітності операції з позивачем. Відтак, відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять реальність господарських операцій між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю ЕКО-ЛАЙНС .

Посилання відповідача на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю ЕКО-ЛАЙНС фігурує у кримінально провадженні № 42016100000001129 від 16.11.2016 за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч.3 ст. 212, ч.2 ст. 364, ч.4 ст. 190 Кримінального кодексу України, не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини першої статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Так, законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту є Кримінальний процесуальний кодекс України.

У частині першій статті 23 Кримінального процесуального кодексу України закріплено, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Частина друга цієї ж статті визначає, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Частиною четвертою статті 95 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Таким чином, протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.

Відповідно до частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

Докази на підтвердження факту винесення вироків чи постанов про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності в кримінальних справах за результатами кримінально провадженні № 42016100000001129 від 16.11.2016 в матеріалах справи відсутні та відповідачем про наявність відповідних фактів зазначено не було.

Таким чином, матеріали кримінально провадженні № 42016100000001129 від 16.11.2016 не можуть бути враховані як доказ відсутності фактичного здійснення фінансово - господарських правовідносин між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю ЕКО-ЛАЙНС .

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06.11.2018 у справі №822/551/18 (адміністративне провадження №К/9901/61751/18).

Посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно Товариства з обмеженою відповідальністю ЕКО-ЛАЙНС , як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставним оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08.08.2018 у справі 820/4428/17 (адміністративне провадження №К/9901/51373/18) .

Щодо посилань відповідача на наявність недоліків в оформленні сертифікатів якості та відсутність товарно - транспортної документації, карток складського обліку суд звертає увагу на наступне.

Наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарських операцій, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Крім того, товарно - транспортна накладена, картки складського обліку та сертифікати якості не є документом первинного бухгалтерського обліку, що підтверджує обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Аналогічна позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 28.07.2015 № К/800/20004/15 (справа №813/1446/13-а),від 12.01.2016 у справі № 826/6697/14.

Щодо посилань відповідача на відсутність можливості фактичного здійснення господарської діяльності контрагентами Товариства з обмеженою відповідальністю ЕКО-ЛАЙНС , а саме, ТОВ "КОМЕРЦІЙНА ФІРМА "АС", ТОВ ""ТОРГІВЕЛЬНИЙ АЛЬЯНС "Н І КО", ТОВ "ПРОМИСЛОВА КОРПОРАЦІЯ "АНВІКО", ТОВ "ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА "СЕКО", ТОВ "ПРОМИСЛОВА ГРУПА "АВК", ТОВ "ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "КОС", ТОВ "ВИРОБНИЧО-ТОРГІВЕЛЬНА ФІРМА "МУТМ" та відсутності здійснення ними імпорту ТМЦ, які було поставлено позивачу, суд звертає увагу на той факт, що відповідачем не було надано суду жодних доказів на підтвердження того, що товар, який був отриманий позивачем від Товариства з обмеженою відповідальністю ЕКО-ЛАЙНС було поставлено останньому саме зазначеними контрагентами.

Інших доказів та обґрунтувань, крім зазначених, на підтвердження відсутності у позивача прав на формування податкового кредиту за фінансово - господарськими відносинами з ФГ "Агро - Промінь" відповідачем суду не надано, як і не зазначено про причини неможливості їх надання.

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що господарські операції між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю ЕКО-ЛАЙНС мали реальний товарний характер.

Підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 200.1 та 200.4 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від`ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов`язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; залишок від`ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду .

Реальність та товарність господарських операцій між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю ЕКО-ЛАЙНС в ході судового розгляду справи судом було встановлено, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що у позивача було право на формування показників податкової звітності за рахунок фінансово - господарських правовідносин з вказаними контрагентами.

Відповідно до частини другої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "Булвес" АД проти Болгарії (заява №3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов`язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки для отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

З огляду на зазначене, керуючись статтями 241, 243, 244, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Приватного підприємства "НАША ФАРБА" (03151, м. Київ, вул. Ушинського, 40, код ЄДРПОУ 36406564) до Головного управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити повністю .

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 15.05.2019 № 0024561404.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) на користь Приватного підприємства "НАША ФАРБА" (03151, м. Київ, вул. Ушинського, 40, код ЄДРПОУ 36406564) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 19 210,00 (дев`ятнадцять тисяч двісті десять) грн. 00 коп.

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.П. Огурцов