Рішення

від 10.12.2019 по справі 826/2571/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 грудня 2019 року № 826/2571/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючої судді - Добрівської Н.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальності Астрал-Сервіс доДержавної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Астрал-Сервіс (далі - позивач, ТОВ Астрал-Сервіс ) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві) про скасування податкового повідомлення-рішення від 28.08.2015 року, №0003962202, №00033972201, №0003982202.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення контролюючим органом прийняті безпідставно, оскільки висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства є не обґрунтованими та базуються виключно на припущеннях, натомість у позивача наявні всі первинні документи, які підтверджують здійснення господарських операцій з контрагентом ТОВ Ріал Проперти та свідчать про відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача. Позивач стверджує, що контрагент - ТОВ Ріал Проперти мав необхідний обсяг цивільної та податкової правоздатності, оскільки перебував на обліку у органах податкової служби та мав свідоцтво платника податку на додану вартість. Отже, податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від господарських та виробничих можливостей.

Відповідач позовні вимоги не визнав, у своїх письмових запереченнях просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки податкові повідомлення-рішення прийнято правомірно та у відповідності із вимогами законодавства в результаті виявлених під час перевірки порушень. При цьому відповідач стверджує, що ТОВ Ріал Проперти не імпортувало продукцію, відповідно і не мало можливості реалізувати позивачу, а відтак операції мають безтоварний характер.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.07.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2017, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 28.08.2015 № 0003962202, № 0003972202 та №0003982202; стягнуто на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 76 746,79 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності з боку Товариства порушень під час виконання господарського договору з ТОВ Ріал Проперті , виявлених за результатом перевірки та викладених в акті.

Постановою Верховного Суду від 06.02.2018 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.07.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2017 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

У постанові Верховного Суду від 06.02.2018 судом зазначено, що судами попередніх інстанцій не дано належної оцінки доводам відповідача про відсутність документів, що належним чином підтверджують реальність виконання укладеного Товариством з його контрагентом угоди; не дано оцінки аргументам ДПІ про те, що ТОВ Ріал Проперті не здійснювало та з об`єктивних причин (характер статутної діяльності товариства, відсутність імпортних операцій щодо ввезення на територію України товару, в подальшому поставленого позивачу та відсутність контрагентів, що здійснювали такі операції, тощо) не мало можливості здійснювати господарську діяльність на виконання укладеної з позивачем угоди.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.04.2017 визначено суддю Добрівську Н.А. для розгляду адміністративної справи №826/2571/16 та вказану справу 11.04.2018 передано на розгляд судді Добрівській Н.А., яка своєю ухвалою від 25.04.2018 прийняла справу до свого провадження та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження.

21.11.2018 судом постановлена ухвала про закінчення підготовчого провадження та призначено справу до розгляду в судовому засіданні.

Представники позивача позовні вимоги підтримали і просили їх задовольнити з підстав, наведених у позові підтримали і просили їх задовольнити, посилаючись на те, що зібрані у справі докази в повній мірі підтверджують реальність операцій позивача з його контрагентом та наявність документальних підтверджень змін майнового стану позивача внаслідок здійснення спірної господарської операції та щодо подальшої реалізації придбаного товару.

Представник відповідача проти позову заперечив і просив відмовити у його задоволенні, стверджуючи про правомірність висновків контролюючого органу щодо нереальності спірної господарської операції.

На підставі частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України судом продовжено розгляд справи в порядку письмового провадження.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши подані документи і матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

За наслідками проведеної відповідачем перевірки з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014 складено акт №3246/26-56-22-02-03/32853304 від 31.07.2015.

В акті перевірки встановлено порушення позивачем норм п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 та п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139; п.п.198.3, п.198.6, ст.198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого позивачем безпідставно занижено податок на додану вартість та податок на прибуток; завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток.

Як вбачається з акта перевірки, висновки контролюючого органу, зокрема, ґрунтуються на тому, що між позивачем та ТОВ Ріал Проперті було укладено договір поставки відповідно до Специфікації товаром є жувальна гумка Trident (код УКТ ЗЕД 1704101900, Виробник - Cadbury Adams USA LLC, Країна виробник товару - США). Відповідно до АІС Податковий блок АС Митниця - митні декларації (імпорт) ТОВ Ріал Проперті за період з 01.012013 по 31.12.2014 імпортних операцій не здійснювало та податкових накладних зареєстрованих в Єдиному державному реєстрі податкових накладних контрагентом-постачальником Ріал Проперті з номенклатурою жувальна гумка Trident не встановлено.

Тому, контролюючим органом зроблено висновок про те, що господарські операції позивача з ТОВ Ріал Проперті не мали реального характеру; надані позивачем під час перевірки документи були неналежно оформлені та не свідчили про фактичне виконання угод; ТОВ Ріал Проперті не мало фізичної можливості поставляти обумовлений в договорі з товариством товар.

Не погоджуючись з висновками акта перевірки позивач направив заперечення №01-18/08/2015 від 18.08.2015 з доповненнями до них №01-25/08/2015 від 25.08.2015.

За результатами розгляду наданих позивачем заперечень (та доповнень до них) на акт перевірки, ДПІ у Подільському р-ні ГУ ДФС у м. Києві листом №11817/10/26-56-22-02-12 від 26.08.2015 повідомила про відмову у задоволенні заперечень на вказаний акт перевірки та залишення його висновків без змін.

На підставі висновків акта перевірки ДПІ у Подільському р-ні ГУ ДФС у м. Києві винесено податкові повідомлення-рішення від 28.08.2015:

- №0003962202 (форма Р ), яким позивачу збільшено податкове зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 70483,00 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 17621,00 грн;

- №0003972202 (форма П ), яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єктів оподаткування з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 2497764,00 грн;

- №0003982202 (форми Р ), яким позивачу збільшено податкове зобов`язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 571182,00 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції 142795,50 грн.

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку.

За результатами розгляду скарги позивача, рішенням Головного управління ДФС у м. Києві №13030/10/26-15-10-08-16 від 09.11.2015 скаргу ТОВ Астрал-Сервіс залишено без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення - без змін.

Не погоджуючись із таким рішенням, вважаючи його необґрунтованими, позивач оскаржив його до Державної фіскальної служби України (подана скарга ТОВ Астрал-Сервіс №04-17-11-15-Ск від 17.11.2015).

За результатами розгляду цієї скарги Державною фіскальною службою України було прийнято рішення про необхідність проведення документальної позапланової перевірки ТОВ Астрал-Сервіс з питань дотримання податкового законодавства, що стали предметом оскарження у поданій повторній скарзі щодо взаємовідносин ТОВ Астрал-Сервіс з ТОВ Рутмарт та ПП Плас-Сервіс (лист ДФС України №27495/6/99-99-10-01-01-25 від 23.12.2015).

Результатом вказаної перевірки стала Довідка ГУ ДФС у м. Києві № 1/26-15-12-02-03/32853304 від 05.01.2016 за висновками якої, не встановлено порушень з питання взаємовідносин ТОВ Астрал-Сервіс та ТОВ Рутмарт , ПП Плас Сервіс в частині оформлення первинних документів за період з 01.01.2013 по 31.12.2014.

В подальшому, рішенням про результати розгляду скарги №499/6/99-99-10-01-01-25 від 14.01.2016 (вх. ДФС №33209/6 від 17.11.2015) ДФС України скасувало податкові повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві від 28.08.2015 №0003962202, №0003972202 та №0003982202 в частині взаємовідносин ТОВ Астрал-Сервіс з ТОВ Рутмарт та ПП Плас-Сервіс в частині нарахування по наведеним взаємовідносинам нарахованих штрафних санкцій, а також прийняте за розглядом первинної скарги рішення у відповідній частині, однак було залишено без змін вказані податкові повідомлення-рішення та рішення прийняте за розглядом первинної скарги в іншій частині, а скаргу в такій частині - без задоволення.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи доводи позивача та заперечення відповідача, суд бере до уваги наступне.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Пунктом 138.1 статті 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

При цьому, відповідно до підпункту 14.1.228 пункту 14.1 статті 14 ПК України, під собівартістю реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу розуміються витрати, що прямо пов`язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

За змістом пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно ж з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а).

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За визначенням статті 1 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон №996-ХІV) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Як вбачається з матеріалів справи, що між позивачем та ТОВ Ріал Проперті було укладено Договір поставки товару №02-01/01/13-П від 01.01.2013 з додатковою угодою №1.

Згідно умов договору поставка товару здійснюється на умовах DDP (в редакції Інкотермс - 2010). Право власності на поставлений товар переходить до покупця в момент отримання ним товару.

Відповідно до Специфікації товаром є жувальна гумка Trident (код УКТ ЗЕД 1704101900, Виробник - Cadbury Adams USA LLC, Країна виробник товару - США).

На виконання укладеного договору ТОВ Ріал Проперті позивачу виписано видаткові накладні та податкові накладні за період січень-грудень 2013 року та за період січень-грудень 2014 року.

Оплату за поставлений товар проведено у повному обсязі, що підтверджується копіями платіжних доручень, реєстрами документів по рахункам та виписками по рахунках.

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, а саме: договором з додатковою угодою, видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями, реєстрами документів по рахункам та виписками по рахунках, що містять всі необхідні реквізити, належним чином підписані та скріплені печатками сторін, які є первинними в розумінні статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

З`ясовано, що придбаний товар використаний позивачем у власній господарській діяльності, зокрема: у позивача наявні власні АЗС, на території яких знаходяться магазини де і реалізовувався товар - жувальна гумка Trident. На підтвердження здійснення реалізації вказаного товару позивачем надані копії фіскальних чеків, що засвідчують продаж ТОВ Астрал-Сервіс жувальної гумки Trident в мережі АЗС SOCAR протягом перевіряємого відповідачем періоду.

Також, згідно пунктів 36.1, 36.5 статті 36, пункту 38.1 статті 38, пункту 44.1 статті 44, пункту 47.1 статті 47, пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов`язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Отже, формування суб`єктом господарювання податкового кредиту та витрат не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб`єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов`язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток.

Норми податкового законодавства не визначають місце знаходження платника податку (контрагента) та його звітування до контролюючих органів як критерій правового статусу платника податків (позивача).

На підтвердження вжиття контролюючим органом заходів з метою встановлення джерела походження товару, реалізованого позивачу його контрагентом, як то: проведення зустрічної звірки, витребування та отримання інформації від податкової інспекції на обліку у якої перебуває контрагент позивача за спірний період, а також за попередні періоди (з урахуванням терміну придатності поставленого позивачу товару) відповідачем суду не надано.

При цьому, судом досліджені надані позивачем первинні документи та встановлено дотримання ТОВ Астрал-Сервіс спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до податкового кредиту на підставі податкових накладних виданих контрагентом, які на час здійснення господарських операцій були зареєстровані у встановленому законодавством порядку.

Отже, надані суду первинні документи, згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України, є підставою для податкового обліку та які містять відомості які у повній мірі відображають суть господарських операцій та підтверджують їх фактичне здійснення.

Контролюючим органом не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагента трудові ресурси та матеріально-технічне забезпечення були недостатніми для проведення господарської діяльності, не встановлено фактів, які б свідчили про узгодженість дій між позивачем та контрагентом ТОВ Ріал Проперті з метою незаконного отримання податкової вигоди або обізнаності позивача з будь-якими протиправними діями свого контрагента.

Свої доводи контролюючий орган обґрунтовує тим, що згідно ІС Податковий блок системи автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів встановлено, що основними контрагентами-постачальниками ТОВ Ріал Проперті є контрагенти зі станом відмінним від нуля (платник за основним місце обліку) та по яким ДПІ за місцем їх реєстрації складено акти, якими встановлено нереальність здійснення господарських операцій та настання правових наслідків.

Водночас, в обґрунтування прийняття спірних податкових повідомлень-рішень відповідачем не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки відповідача ґрунтуються на даних податкової інформації щодо спірних контрагентів, а не аналізу суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Разом з тим, досліджені в процесі розгляду справи первинні документи за своєю формою та змістом не суперечать вимогам податкового законодавства та мають необхідні обов`язкові реквізити визначені законом.

Суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагента суб`єкта господарювання, а також податкову інформацію надану іншими контролюючими органами, оскільки остання носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Доводи ж контролюючого органу щодо не підтвердження руху товару по ланцюгу базуються лише на інформації, отриманій з Єдиного реєстру податкових накладних, однак правовідносини контрагента із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача із ТОВ Реал Проперті .

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права у подібних правовідносинах вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду, зокрема, у постановах від 26.06.2018 (справа №803/649/15-а), від 31.07.2018 (справа №820/3119/17), від 31.07.2018 (справа №0870/4938/12), від 31.07.2018 (справа №817/1339/17), від 21.11.2018 (справа№ 823/103/17), від 11.04.2019 (справа №П/811/1761/16), від 16.05.2019 (справа №2а-12327/11/2670) .

На підставі зазначених обставин та наведених доказів, суд дійшов висновку про те, що господарські операції між позивачем та вказаним контрагентом (постачальником) документально підтверджені та фактично здійснені з метою використання в оподатковуваних операціях; відповідачем же - суб`єктом владних повноважень, на якого положеннями частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваних рішень) покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, в ході розгляду справи не доведено обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства та наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування відповідних сум податкового кредиту з ПДВ та валових витрат.

За таких обставин, виходячи з того, що надані позивачем під час перевірки та впродовж розгляду справи первинні документи підтверджують фактичне (реальне) виконання спірної господарської операції, суд дійшов висновку про правомірне формування позивачем валових витрат та податкового кредиту.

Разом з цим, при розгляді справи суд також враховує і практику Європейського суду з прав людини, рішення якого, згідно статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , а також враховуючи приписи статті 9 Конституції України та статті 19 Закону України Про міжнародні договори України , є джерелом права та є обов`язковим для виконання Україною.

Так, Європейський суд з прав людини (п`ята секція) у своєму рішенні від 22.01.2009 (заява №3991/03) у справі Булвес АД проти Болгарії зазначив наступне: Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов`язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов`язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються, до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності .

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини другої статті 29 Конституції України та частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи наведене в сукупності та виходячи із встановлених судом обставин, оцінивши надані позивачем та відповідачем докази в контексті вимог законодавства, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем - суб`єктом владних повноважень правомірності свого рішення.

З огляду на зазначене, позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись ст.ст.2, 3, 5, 7-11, 19, 73-77, 79, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Астрал-Сервіс задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 28.08.2015: №0003962202, №0003972202, №0003982202.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Астрал-Сервіс (код ЄДРПОУ 32853304, адреса: 04080, м. Київ, вул. Юрківська, 28. оф. 3) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 76746 (сімдесят шість тисяч сімсот сорок шість) гривень 79 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 39467012, адреса: 04655, м. Київ, вул. Турівська, 12) .

Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено протягом 30 днів з моменту складення повного тексту до суду апеляційної інстанції в порядку, визначеному ст.ст.293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Суддя: Н.А. Добрівська