Постанова

від 04.12.2019 по справі 480/1969/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2019 р.Справа № 480/1969/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Бершова Г.Є. , Бартош Н.С. ,

за участю секретаря судового засідання Мороза М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства "ФІРМА "ВЕКТОР" на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 08.07.2019 року, головуючий суддя І інстанції: О.О. Осіпова, м. Суми, повний текст складено 08.07.19 року по справі № 480/1969/19

за позовом Головного управління ДФС у Сумській області

до Приватного підприємство "ФІРМА "ВЕКТОР"

про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДФС у Сумській області звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Приватного підприємства "ФІРМА "ВЕКТОР" , в якій просить стягнути з рахунків ПП "ФІРМА "ВЕКТОР" в обслуговуючих банках та за рахунок готівки, що належить даному підприємству, кошти в рахунок погашення податкового боргу на користь Державного бюджету України: по податку на додану вартість в сумі 38707,71 грн. - отримувач УК у м.Сумах/м.Суми/14060100, код ЄДРПОУ 37970593, на р/р 31110029018002, Казначейство України (ЕАП) МФО 899998, код класифікації доходів бюджету 14060100; по податку на прибуток підприємств в сумі 5787,11 грн. - отримувач УК у м.Сумах/м.Суми/11021000, код ЄДРПОУ 37970593, на р/р 33119318018002, Казначейство України (ЕАП) МФО 899998, код класифікації доходів бюджету 11021000.

Свої вимоги мотивує тим, що відповідач є платником податків і зобов`язаний сплачувати належні суми податків і зборів (обов`язкових платежів) у встановлені законодавством терміни, однак всупереч вимогам статті 16 Податкового кодексу України, відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі вносить податки до бюджету, внаслідок чого має податковий борг у сумі 44494 грн. 82 коп.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 08 липня 2019р. адміністративний позов Головного управління ДФС у Сумській області задоволено. Стягнуто з рахунків Приватного підприємства ФІРМА ВЕКТОР (40000, Сумська область, м. Суми, вул. Перекопська, буд.13, код ЄДРПОУ 19385043) в обслуговуючих банках та за рахунок готівки, що належить даному підприємству, кошти в рахунок погашення податкового боргу на користь Державного бюджету України: по податку на додану вартість в сумі 38707 (тридцять вісім тисяч сімсот сім) грн. 71 коп. (отримувач УК у м.Сумах/м.Суми/14060100, код ЄДРПОУ 37970593, на р/р 31110029018002, Казначейство України (ЕАП) МФО 899998, код класифікації доходів бюджету 14060100); по податку на прибуток підприємств в сумі 5787 (п`ять тисяч сімсот вісімдесят сім) грн. 11 коп. (отримувач УК у м.Сумах/м.Суми/11021000, код ЄДРПОУ 37970593, на р/р 33119318018002, Казначейство України (ЕАП) МФО 899998, код класифікації доходів бюджету 11021000).

ПП "ФІРМА "ВЕКТОР" з вказаним рішенням не згодне, подало апеляційну скаргу , вважає його незаконним та необгрунтованим та таким, що має бути скасовано із відмовою у задоволенні позову. Вказує , що відповідач не отримував від суду ухвалу про відкриття провадження по справі, тому він не знав про існування провадження за позовом ГУ ДФС у Сумській області, у зв`язку з чим був позбавлений можливості подавати докази та заперечувати проти позовних вимог, подати відзив на позовну заяву. Зазначає , що відповідачем було здійснено добровільне часткове погашення податкового боргу, який з нього стягнуто. Крім того, необхідно зазначити, що частина боргу в сумі 29649 гривень з`явилася через помилки, допущені відповідачем при складанні податкової звітності та поданні податкової декларації. У зв`язку з чим на підставі статті 50 Податкового кодексу України, відповідачем подано уточнюючу податкову декларацію за липень 2018 року та на особовому рахунку податковий борг зменшено на 29649 гривень, крім того, сплачено пеню в розмірі 5641,82 гривень, що підтверджується платіжним дорученням 2889 від 02.08.2019 року. Отже, наразі у відповідача відсутній податковий борг перед позивачем, у зв`язку з чим, у задоволенні позовних вимог має бути відмовлено у повному обсязі. Просить суд апеляційної інстанції рішення скасувати, у задоволенні позову відмовити.

Головне управління ДПС у Сумській області подало до суду відзив на апеляційну скаргу, вказує , що на час прийняття Сумським окружним адміністративним судом рішення від 08.07.2019 р. по справі № 480/1969/19 за Приватним підприємством ФІРМА ВЕКТОР значився податковий борг по сплаті податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств, що стало підставою для задоволення позовних вимог Головного управління ДФС у Сумській області. У подальшому відповідачем сума боргу була сплачена. Станом на 20.09.2019 р. податковий борг за Приватним підприємством ФІРМА ВЕКТОР відсутній. Виходячи з вищевикладеного, керуючись ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України просить суд закрити провадження у справі № 480/1969/19.

Сторони по справі повідомлені належним чином про день, час та місце судового розгляду апеляційної скарги.

Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ПП "ФІРМА "ВЕКТОР" зареєстроване як юридична особа, є платником податків і зборів .

У відповідності до вищезазначених норм ПП ФІРМА ВЕКТОР була подана податкова звітність, якою самостійно визначені грошові зобов`язання:

- податкова декларація з податку на додану вартість № 9308108613 від 21.01.2019р. ;

- уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок № 9228084530 від 18.10.2018 р., №9228384414 від 19.10.2018 р. ;

- податкова декларація з податку на прибуток підприємства № 9310874162 від 26.02.2019 р.

Головним управлінням ДФС у Сумській області були проведені камеральні перевірки ПП ФІРМА ВЕКТОР , за результатами яких:

- складено акт від 24.07.2018 р. № 4661/18-28-12-01/193385043 на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.08.2018 р. про застосування штрафних санкцій за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних ;

- складено акт від 20.09.2018 р. № 6222/18-28-12-01/19385043 (а.с.19), на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.10.2018 р. № 0052815412 про застосування штрафних санкцій за порушення строку сплати грошового зобов`язання з податку на додану вартість .

Дані податкові повідомлення-рішення не були оскаржені відповідачем ні в адміністративному, ні в судовому порядках тому грошове зобов`язання вважається узгодженим.

На податкову адресу відповідача була направлена податкова вимога форми Ю № 11118-17 від 29 серпня 2018 року .

Відповідно до розрахунку суми податкового боргу та інтегрованих карток , заборгованість відповідача залишається не сплаченою та складає 44494,82 грн., у тому числі:

- податок на додану вартість із виготовлених в Україні товарів (робіт, послуг): основний платіж - 27258,27 грн., штрафна санкція - 10742,05 грн., пеня - 707,39 грн.;

- податок на прибуток підприємств: основний платіж - 5787,11 грн.

Задовольняючи позовні вимоги , суд першої інстанції виходив з того , що податковий борг підприємства не погашений та не переривався, що підтверджується даними інтегрованих карток платників податків, тому підлягає стягненню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно з пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пп.14.1.39 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Порядок обчислення та сплати податку на прибуток підприємств визначено ст. 137 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.137.1 ст. 137 Податкового кодексу України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Згідно з п.п. 49.18.6 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному року для платників податку на прибуток для податкової декларації, яка розраховується наростаючим підсумком за рік, - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Відповідно до ст. 202 Податкового кодексу України звітним (податковим) періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Кодексом, календарний квартал.

Відповідно до ст. 203 Податкового кодексу України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

При цьому, п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків (п. 56.11 ст. 56 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.п. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України нарахування пені розпочинається: при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Згідно з п. 131.1 п. 131.2 ст. 131 Податкового кодексу України нараховані контролюючим органом суми пені самостійно сплачуються платником податків. При погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов`язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені. Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), контролюючий орган самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.

Згідно з пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Виходячи з положень п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Згідно із приписами пункту 87.9 статті 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Сплачені відповідачем , згідно платіжних доручень від 16.10.2018р., 31.01.2019р., від 28.05.2019р. на загальну суму 14643,70грн. контролюючим органом спрямовані у рахунок погашення податкового боргу за попередні періоди та згідно картки особового рахунку сума податкового боргу відповідача у розмірі 44494,82 грн. на момент прийняття рішення суду першої інстанції була непогашеною.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції вірно дійшов висновку щодо стягнення з ПП "ФІРМА "ВЕКТОР" за рахунок коштів на рахунках у банках, обслуговуючих такого платника податків та готівки, що належить такому платнику податків, податковий борг у сумі 44494 грн. 82 коп.

Відповідно до вимог ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.

Платіжне доручення від 02.08.2019р. , додане до апеляційної скарги, свідчить лише про сплату певної суми пені з ПДВ строком сплати 02.08.2019 , така сплата проведене після прийняття судом першої інстанції судового рішення та може впливати лише на виконання цього рішення , а не на його правомірність.

Обставини , що виникли після прийняття судового рішення щодо часткової сплати боргу не впливають на правильність висновків суду першої інстанції.

Доказів погашення податкового боргу в розмірі 44494,82 грн. до моменту прийняття судового рішення матеріали справи не містять.

У відзиві на апеляційну скаргу податковий орган вказує , що на час прийняття рішення від 08.07.2019 р. за Приватним підприємством ФІРМА ВЕКТОР значився податковий борг , що стало підставою для задоволення позовних вимог . У подальшому відповідачем сума боргу була сплачена.

Податковий орган вказує , що саме станом на 20.09.2019 р. , тобто після прийняття судом першої інстанції рішення по даній справі, податковий борг за Приватним підприємством ФІРМА ВЕКТОР відсутній.

З огляду на те , що на момент прийняття судом першої інстанції податковий борг не погашено суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо стягнення такого боргу з відповідача.

Щодо клопотання податкового органу про закриття провадження у справі колегія суддів зазначає , що відповідно до вимог ст. 314 КАС України позивач може відмовитися від позову, а сторони можуть примиритися у будь-який час до закінчення апеляційного провадження, однак , податковим органом такої заяви до суду не подавалося .

Також , колегія суддів не приймає посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення судом ст. 44,47,79,162 КАС України внаслідок розгляду справи без участі відповідача, враховуючи наступне.

Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Як свідчать матеріали справи, ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 07.06.2019 року відкрито провадження у даній справі та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощено провадження.

Також, відповідачу було запропоновано у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання копії ухвали про відкриття спрощеного провадження у справі подати до суду відзив на адміністративний позов разом з усіма доказами, що обґрунтовують доводи, які в ньому наведені або заяву про визнання позову та надати до суду докази надіслання (подання) копії відзиву іншим учасникам справи.

Частиною шостою статті 12 КАС України регламентовано перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності, зокрема, інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина четверта статті 12 КАС України), а також через складність та інші обставини (частина третя статті 12 КАС України).

Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Системний аналіз вищезазначених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмета доказування, складу учасників та інших обставин, крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження.

Статтею 257 Кодексу адміністративного судочинства України визначено перелік справ, що розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження. Такими справами є справи незначної складності, а також будь-які інші, за винятком тих, що зазначені у частині четвертій цієї статті, а саме:

- щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;

- щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

- про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

- щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову у даній справі є вимоги про стягнення податкового боргу в сумі 44494,82 грн.

Випадків, які б виключали можливість застосування положень пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, відсутні, отже суд першої інстанції за результатами оцінки елементів спору у справі № 480/1969/19 дійшов висновку про те, що така справа є малозначною.

Статтею 262 КАС України встановлено особливості розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно із ч. 5 цієї статті, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Колегія суддів зазначає, що копію ухвали суду від 07.06.2018 року направлено на адресу вказану в позові , яка також збігається з адрескою , вказаною в апеляційній скарзі.

Але поштове відправлення (конверт) повернулося до суду з поштовою відміткою "інші причини невручення".

Тобто, адресат не отримав поштове відправлення з причин незалежних від суду, а тому слід вважати, що позивач належним чином повідомлений судом про наявність даної судової справи.

Відповідно до п. п. 4, 5 ч. 6 ст. 251 КАС України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Зі змісту наведених норм випливає, що день проставлення у поштовому повідомлення відмітки про невручення у випадку повернення поштового відправлення відправнику збігається з днем вручення такого поштового відправлення.

За таких обставин, колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта щодо порушення судом першої інстанції його прав під час розгляду справи без участі сторін.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 08.07.2019 року по справі № 480/1969/19 залишити без змін.

.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді (підпис) (підпис) Г.Є. Бершов Н.С. Бартош Повний текст постанови складено 10.12.2019 року