Ухвала

від 05.11.2019 по справі 757/43094/19-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/43094/19-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2019 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши клопотання заступника начальника першого відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих центрального апарату ДБР Департаменту процесуального керівництва у кримінальних провадженнях, підслідних Державному бюро розслідувань Генеральної прокуратури України ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 42018000000002801 від 09.11.2018,

В С Т А Н О В И В :

В провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 надійшло клопотання заступника начальника першого відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих центрального апарату ДБР Департаменту процесуального керівництва у кримінальних провадженнях, підслідних Державному бюро розслідувань Генеральної прокуратури України ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні № 42018000000002801 від 09.11.2018, про арешт на об`єкти нерухомого майна:

- земельні ділянки з кадастровими номерами: 3222484800:03:012:5440, 3222484800:03:012:5441 (сформовані в результаті поділу земельної ділянки з кадастровим номером 3222484800:03:012:0007);

- земельні ділянки з кадастровими: 3222484800:03:012:5450, 3222484800:03:012:5451, 3222484800:03:012:5452 (сформовані в результаті поділу земельної ділянки з кадастровим номером 3222484800:03:012:0008);

- земельні ділянки з кадастровими номерами: 3222484800:03:012:5449, 3222484800:03:012:5448, 3222484800:03:012:5447 (сформовані в результаті поділу земельної ділянки з кадастровим номером 3222484800:03:012:0009), зареєстровані за ОСОБА_4 та 07.09.2018 земельна ділянка за кадастровим номером 3222484800:03:012:5440 передана в оренду ТОВ «ІНДУСТРІАЛЬНИЙ ПАРК МИРОЦЬКЕ» до 2047 року, вигляді заборони будь-кому розпоряджатись та користуватись вказаним нерухомим майном, в тому числі перебувати будь-яким особам на території зазначених земельних ділянок.

В судове засідання прокурор не з`явився, звернувся до суду із заявою про розгляд клопотання за його відсутністю, на задоволенні клопотання наполягає.

До початку судового засідання від ОСОБА_4 , ТОВ «ІНДУСТРІАЛЬНИЙ ПАРК МИРОЦЬКЕ», ТОВ «ФК «ВАРІАНТ-ФІНАНС» до суду подано заперечення на клопотання про арешт майна.

05 листопада 2019 року представником ОСОБА_4 , ТОВ «ІНДУСТРІАЛЬНИЙ ПАРК МИРОЦЬКЕ», - адвокатом ОСОБА_5 , була подана заява про здійснення розгляду клопотання у його відсутність, і зазначено, що заперечує проти клопотання прокурора з підстав викладених в поданих до суду заперечень й просив відмовити в задоволенні клопотання про арешт майна.

Згідно частини 4 статті 107 КПК Українифіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали кримінального провадження, дійшов наступного висновку.

Клопотання прокурором обґрунтовується тим, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42018000000002801 від 09.11.2018 за фактами зловживання своїми повноваженнями службовими особами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що спричинило тяжкі наслідки, розтрати майна, шляхом зловживання службовими особами приватного підприємства своїм службовим становищем, вчиненими в особливо великих розмірах, а також зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги, що спричинило тяжкі наслідки, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст.191, ч. 3 ст.365-2 Кримінального кодексу України.

В ході проведення досудового розслідування було встановлено, що між Банком «Демарк» та ТОВ «Делькреде», ТОВ «Інтероптсервіс» та ТОВ «Брама ЛТД» були укладені кредитні договори № 87 від 30.01.2009р., № 384 від 31.03.2008р. та № 229 від 04.03.2009р. відповідно.

З метою забезпечення зобов`язань за вказаним кредитними договорами між Банком «Демарк» та ОСОБА_6 , що виступив майновим поручителем зазначених позичальників, укладено іпотечні договори, відповідно до яких він передав в іпотеку три земельні ділянки розташовані в Київській області на території Мироцької сільської ради з кадастровими номерами 3222484800:03:012:0007, 3222484800:03:012:0008 та 3222484800:03:012:0009.

Оскільки, станом на 08.11.2018 була наявна заборгованість ТОВ «Інтероптсервіс», ТОВ «Делькреде» та ТОВ «Брама ЛТД» перед ПАТ «Банк Демарк», для відновлення своїх порушених прав ПАТ «Банк Демарк» розпочав підготовку позовів до суду для звернення стягнення на вищезазначені предмети іпотеки.

В ході досудового розслідування встановлено, що 09.06.2016 було припинено (знято) обтяження на нерухоме майно в Державному реєстрі нерухомого майна, а в подальшому, 18.11.2016 дані земельні ділянки ОСОБА_6 були продані ОСОБА_4 .

Однак уповноваженими особами ПАТ «Банк «Демарк» не надавалась згода щодо зняття обтяжень (іпотек), а кредитні заборгованості ТОВ «Інтероптсервіс»,ТОВ «Делькреде»та ТОВ«Брама ЛТД»не погашені та обліковується на балансі банку.

У зв`язку з чим, незастосування в ході досудового розслідування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна у вигляді заборони розпоряджатись та користуватись майном може призвести до його подальшої реалізації, що може суттєво перешкодити кримінальному провадженню, а також унеможливити відшкодування завданої потерпілому шкоди.

Статтею 170 КПК Українипередбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Відповідно до частини 2статті 170 КПК Україниарешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другоїстатті 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98 КПК України.

У випадку, передбаченому пунктом 4 частини другоїстатті 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Згідно ч. 2ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другоїстатті 170 КПК України); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другоїстатті 170 КПК України); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна. Прокурором не надано доказів, що незастосування арешту майна може привести до його пошкодження, псування, тощо, також слід враховувати, що майно відноситься до нерухомого майна, та приховати чи знищити останне неможливо.

Відсутність арешту земельних ділянок не змінює місце зберігання речових доказів - земельних ділянок в розумінніст. 100 Кримінального процесуального кодексу України, оскільки фізичні властивості земельних ділянок, як об`єкту матеріального світу, свідчать про неможливість їх зберігання, окрім як за місцем свого знаходження.

Крім того, по даному кримінальному провадженню, на ці самі земельні ділянки ОСОБА_4 вже накладався арешт ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва, - ОСОБА_7 , від 19.03.2019 № 757/13582/19-к, який був скасований ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва, - ОСОБА_8 , від 26.07.2019 № 757/35920/19-к за результатом розгляду клопотання ОСОБА_4 та ТОВ «ФК «Варіант-Фінанс» поданого в порядку ст. 174 КПК України.

Те що, з 26 липня 2019 року дані земельні ділянки не перебувають під арештом, й ОСОБА_4 нікому будь-яким чином не відчужені, спростовує твердження прокурора про нібито наявність ризику подальшого їх відчуження.

З огляду на п. 2.6. Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, від 07 лютого 2014 року, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ та його змісту, вбачається застереження щодо осіб, які не є підозрюваними (яким у порядку, передбаченому ст.ст. 276-279 КПК України, повідомлено про підозру, або яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення), обвинуваченими (особа, обвинувальний акт щодо якої передано до суду в порядку, передбаченомуст.291 КПК України) або особами, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, не може бути прийнято ухвалу про арешт майна.

Окрім того, стороною обвинувачення не доведено, що належні ОСОБА_4 земельні ділянки були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, містять на собі його сліди, чи були набуті кримінально протиправним шляхом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, який ратифікований Верховною Радою України 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 41 Конституції Українипередбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49-62, від 10.05.2007). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21.02.1986 у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Аналізуючи представлені документи, оцінивши розумність та співмірність обмеження права власності, наслідки арешту майна, суд приходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання про накладення арешту.

На підставі викладеного і керуючись ст.107,131,132,170-173,309 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В АЛ И В:

У задоволенні клопотання заступника начальника першого відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих центрального апарату ДБР Департаменту процесуального керівництва у кримінальних провадженнях, підслідних Державному бюро розслідувань Генеральної прокуратури України ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 42018000000002801 від 09.11.2018 - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1