Постанова

від 14.01.2010 по справі 2а-65484/09/2670

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 Вн. № < Внутрішній Номер справи >

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 січня 2010 року 12:04 № 2а-15484/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Блажівської Н. Є., при секретарі судового засідання Миколаєнко І. О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

За позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста

Києва

до Підрозділу примусового виконання рішень Головного управління

юстиції у місті Києві

про скасування постанови

У судовому засіданні 14 січня 2010 року відповідно до пункту 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частину Постанови.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И

Державна податкова інспекція у Шевченківському районі міста Києва (надалі також - Позивач ) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Підрозділу примусового виконання рішень Головного управління Головного управління юстиції у місті Києві (надалі також - Відповідач ) про скасування постанови Головного управління юстиції в місті Києві Філіповської Т. М. № 20/1 від 27 жовтня 2009 року Про арешт коштів боржника .

Позовні вимоги мотивовані тим, що постанова Головного управління юстиції в місті Києві Філіповської Т. М. № 20/1 від 27 жовтня 2009 року Про арешт коштів боржника , якою накладено арешт на грошові кошти Позивача в розмірі 1648990,39 грн., є незаконною та такою, що підлягає скасуванню.

Представник Позивача в судовому засідання покликався на те, що ухвалою Вищого адміністративного суду України про відкриття касаційного провадження від 16 липня 2009 року зупинено виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2008 року у частині стягнення з Державного бюджету України на користь суб`єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 103 232,05 грн.; стягнення з Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва на користь суб`єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 10 000 грн. моральної шкоди; стягнення з Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва на користь суб`єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 1 235 грн. судових витрат; стягнення з суб`єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 на користь ДПІ у Шевченківському районі міста Києва 1 700 грн. судового збору до закінчення перегляду у касаційному порядку.

Враховуючи вищевикладене, у Відповідача, на думку представника Позивача, були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваної постанови.

Представник Відповідача -Підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у м. Києві, -явку уповноваженого представника до суду не забезпечив, про причини неявки суду не сповістив, письмового відношення до заявлених позовних вимог суду не надав, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття в судове засідання сторін без поважних причин або неповідомлення ними про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.

Згідно положення частини 8 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи.

У зв`язку з неявкою представника Відповідача та ненаданням ним письмового відношення до заявлених позовних вимог та інших доказів, що витребовувалися ухвалою суду, керуючись вимогами частини 6 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали та, заслухавши пояснення представника Позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України Про виконавче провадження (надалі також - Закон ).

Відповідно до статті 1 Закону виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) -це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України (частина 1 статті 2 Закону).

Статтею 3 Закону передбачено, що примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону державною виконавчою службою підлягають виконанню такі виконавчі документи, зокрема, виконавчі листи, що видаються судами, та накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду, Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України та Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України.

Обов`язки і права державного виконавця визначено статтею 5 Закону.

Так, відповідно до частини 1 статті 5 Закону державний виконавець зобов`язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 6 частини 3 статті 5 Закону визначено, що державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право на виконання рішення суду про стягнення коштів або накладення арешту в порядку, встановленому цим Законом, накладати арешт на грошові кошти та інші цінності боржника , в тому числі на кошти, які знаходяться на рахунках та вкладах в установах банків, інших кредитних установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Загальний порядок звернення стягнення на майно боржника визначено Главою 5 Закону.

Відповідно до частини 1, 2 статті 50 Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.

Згідно з частиною 1 статті 55 Закону арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження; винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Частиною 2 статті 55 Закону визначено, що державним виконавцем за постановою про відкриття виконавчого провадження або за постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження може бути накладений арешт у межах суми стягнення за виконавчими документами з урахуванням витрат, пов`язаних з проведенням виконавчих дій на виконання на все майно боржника або на окремо визначене майно боржника. У разі потреби постанова, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, надсилається державним виконавцем до органу нотаріату та інших органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Відповідно до частини 6 статті 55 Закону арешт застосовується: 1) для забезпечення збереження майна боржника, що підлягає наступній передачі стягувачеві або реалізації; 2) для виконання рішення про конфіскацію майна боржника; 3) при виконанні ухвали суду про накладення арешту на майно, що належить відповідачу і знаходиться у нього чи в інших осіб.

Постановою Підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції в місті Києві № 20/1 від 27 жовтня 2009 року про арешт коштів боржника накладено арешт на грошові кошти в гривнях, іноземній валюті та інші цінності у межах загальної суми стягнення по виконавчих документах -1 648 990 (один мільйон шістсот сорок вісім тисяч дев`ятсот дев`яносто) грн. 39 коп., що містяться на всіх рахунках Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва, код ЄДРПОУ 26088877, в ГУДК України у м. Києві, код банку 820019, в тому числі й на рахунках №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_2, НОМЕР_3 та НОМЕР_4.

Копія постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника не пізніше наступного після її винесення дня надсилається боржнику та відповідно до банків чи інших фінансових установ або органів, зазначених у частині другій цієї статті. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена боржником начальнику відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, або до суду у 10-денний строк (частина 3 статті 55 Закону).

Як підтверджується реєстраційними написами на супровідному листі Головного управління юстиції у м. Києві № 20/1 від 27 жовтня 2009 року, Постанову про арешт коштів боржника від 27 жовтня 2009 року зареєстровано в Державній податковій інспекції у Шевченківському районі міста Києва 2 листопада 2009 року (вх. № 9623/9).

Позивач вважає Постанову Підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції в місті Києві № 20/1 від 27 жовтня 2009 року про арешт коштів боржника незаконною та такою, що підлягає скасуванню.

Проаналізувавши матеріали справи та вимоги чинного законодавства України, Суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України про відкриття касаційного провадження від 16 липня 2009 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва по справі № 21/320-25/448/05.

Вищевказаною Ухвалою, яка відповідно до частини 6 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили з моменту проголошення , зупинено виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2008 року у частині стягнення з Державного бюджету України на користь суб`єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 103 232,05 грн. ; стягнення з Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва на користь суб`єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 10 000 грн. моральної шкоди; стягнення з Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва на користь суб`єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 1 235 грн. судових витрат; стягнення з суб`єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 на користь ДПІ у Шевченківському районі міста Києва 1 700 грн. судового збору до закінчення перегляду у касаційному порядку.

Відтак, Суд звертає увагу на те, що Ухвала Вищого адміністративного суду України про відкриття касаційного провадження від 16 липня 2009 року набрала законної сили з моменту її проголошення -16 липня 2009 року, а тому, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб (зокрема, органів державної виконавчої служби), інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Станом на час винесення Відповідачем постанови про арешт коштів боржника Вищим адміністративним судом України винесено ухвалу про відкриття касаційного провадження від 16 липня 2009 року та зупинено виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2008 року у частині стягнення з Державного бюджету України на користь суб`єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 103 232,05 грн. ; стягнення з Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва на користь суб`єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 10 000 грн. моральної шкоди; стягнення з Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва на користь суб`єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 1 235 грн. судових витрат; стягнення з суб`єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 на користь ДПІ у Шевченківському районі міста Києва 1 700 грн. судового збору до закінчення перегляду у касаційному порядку, відтак, вказана ухвала є обов`язковою для виконання.

Водночас, Суд звертає увагу на те, що оскаржуваною Постановою Відповідача накладено арешт на грошові кошти Позивача в загальному розмірі 1 648 990, 39 грн.

Як випливає зі змісту мотивувальної частини постанови Підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції в місті Києві № 20/1 від 27 жовтня 2009 року, арешт на кошти боржника накладено на виконання:

- виконавчого листа Бородянського районного суду Київської області № 1-112/2007 від 1 квітня 2008 року про стягнення на користь ОСОБА_2 100 грн. довічні щомісячні платежі (за 18 місяців 1800 грн.);

- виконавчого листа Бородянського районного суду Київської області № 1-112/2007 від 1 квітня 2008 року про стягнення на користь ОСОБА_2 24 032,58 грн. матеріальної шкоди та 397 440 грн. моральної шкоди;

- виконавчого листа Бородянського районного суду Київської області № 1-112/2007 від 1 квітня 2008 року про стягнення на користь ОСОБА_3 100 грн. довічні щомісячні платежі (за 18 місяців 1800 грн.);

- виконавчого листа Бородянського районного суду Київської області № 1-112/2007 від 1 квітня 2008 року про стягнення на користь ОСОБА_3 3000 грн. витрат на юридичні послуги та 397 440 грн. моральної шкоди;

- виконавчого листа Бородянського районного суду Київської області № 1-112/2007 від 1 квітня 2008 року про стягнення на користь ОСОБА_4 814880 грн. моральної шкоди;

- наказу Господарського суду міста Києва № 25/141 від 14 вересня 2004 року про стягнення на користь ТОВ Букмекерська контора Марафон 203 грн. судових витрат;

- виконавчого листа Господарського суду міста Києва № 21/320-25/448 від 17 грудня 2008 року про стягнення на користь СПД - ФО ОСОБА_1 10 000 грн. моральної шкоди;

- виконавчого листа Господарського суду міста Києва № 21/320-25/448 від 17 грудня 2008 року про стягнення на користь СПД - ФО ОСОБА_1 1235 грн. судового збору;

- виконавчого листа Господарського суду міста Києва № 21/320-25/448 від 17 грудня 2008 року про стягнення на користь СПД -ФО ОСОБА_1 42, 50 грн. судового збору.

Водночас, предметом касаційного перегляду Вищим адміністративним судом України є рішення Господарського суду міста Києва від 26 квітня 2005 року та постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2008 року у справі № 21/320-25/448/05 (22-а-1616/08) за позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва до Суб`єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 про примусове стягнення активів та за зустрічним позовом Суб`єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва, Управління Державного казначейства у Шевченківському районі міста Києва , Київської міської ради, Третя особа -ДПІ у Дарницькому районі міста Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та стягнення завданої шкоди.

Як вбачається з матеріалів справи, виконавчі листи, видані на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 26 квітня 2005 року та постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2008 року -а саме, виконавчий лист Господарського суду міста Києва № 21/320-25/448 від 17 грудня 2008 року про стягнення на користь СПД - ФО ОСОБА_1 10 000 грн. моральної шкоди та виконавчий лист Господарського суду міста Києва № 21/320-25/448 від 17 грудня 2008 року про стягнення на користь СПД - ФО ОСОБА_1 1235 грн. судового збору, -стали предметом виконання державним виконавцем при винесенні постанови про арешт коштів боржника від 27 жовтня 2009 року.

Водночас, Суд звертає увагу на те, що постановою Підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції в місті Києві № 20/1 від 27 жовтня 2009 року охоплено забезпечення виконання, окрім виконавчого листа Господарського суду міста Києва № 21/320-25/448 від 17 грудня 2008 року про стягнення на користь СПД - ФО ОСОБА_1 10 000 грн. моральної шкоди та виконавчого листа Господарського суду міста Києва № 21/320-25/448 від 17 грудня 2008 року про стягнення на користь СПД - ФО ОСОБА_1 1235 грн. судового збору, також і інші виконавчі листи, судові рішення, на підставі яких вони видані, не є предметом касаційного перегляду Вищим адміністративним судом України (ухвала про відкриття касаційного провадження від 16 липня 2009 року).

Відтак, Ухвала Вищого адміністративного суду України не є належним доказом на підтвердження незаконності оскаржуваної постанови в частині накладення арешту на кошти Позивача в розмірі 1 637 755,39 грн., оскільки не стосується судових рішень, на підставі яких видано виконавчий лист Бородянського районного суду Київської області № 1-112/2007 від 1 квітня 2008 року про стягнення на користь ОСОБА_2 100 грн. довічні щомісячні платежі (за 18 місяців 1800 грн.); виконавчий лист Бородянського районного суду Київської області № 1-112/2007 від 1 квітня 2008 року про стягнення на користь ОСОБА_2 24 032,58 грн. матеріальної шкоди та 397 440 грн. моральної шкоди; виконавчий лист Бородянського районного суду Київської області № 1-112/2007 від 1 квітня 2008 року про стягнення на користь ОСОБА_3 100 грн. довічні щомісячні платежі (за 18 місяців 1800 грн.); виконавчий лист Бородянського районного суду Київської області № 1-112/2007 від 1 квітня 2008 року про стягнення на користь ОСОБА_3 3000 грн. витрат на юридичні послуги та 397 440 грн. моральної шкоди; виконавчий лист Бородянського районного суду Київської області № 1-112/2007 від 1 квітня 2008 року про стягнення на користь ОСОБА_4 814880 грн. моральної шкоди; наказ Господарського суду міста Києва № 25/141 від 14 вересня 2004 року про стягнення на користь ТОВ Букмекерська контора Марафон 203 грн. судових витрат.

Відтак, в частині накладення арешту коштів на майно Позивача щодо виконання вищевказаних виконавчих листів, відсутні правові підстави для скасування оскаржуваної постанови.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На підставі`означає, що суб`єкт владних повноважень: 1) повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

У межах повноважень означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.

У спосіб`означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення.

В розумінні Кодексу адміністративного судочинства України виявлення невідповідності діяльності суб`єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності слугує підставою для задоволення адміністративного позову за умови, що встановлено порушення прав, свобод та інтересів позивача.

Суд звертає увагу на те, що дії Відповідача при винесенні оскаржуваної постанови про накладення штрафу аналізуються Судом на предмет їх правомірності та відповідності вимогам чинного законодавства України станом на момент вчинення цих дій та обсягу доказів та інших фактичних обставин, які існували на цей момент.

Виносячи оскаржувану постанову 27 жовтня 2009 року, Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, діяв всупереч вимогам чинного законодавства України, в частині накладення арешту на майно боржника (Позивача) в розмірі 11 275 грн., оскільки станом на час її винесення була загальнообов`язковою та підлягала виконанню Ухвала Вищого адміністративного суду України про відкриття касаційного провадження від 16 липня 2009 року.

Таким чином, Судом встановлено, що постанова Головного управління юстиції в місті Києві Філіповської Т. М. № 20/1 від 27 жовтня 2009 року Про арешт коштів боржника`в частині накладення штрафу на грошові кошти Позивача в розмірі 11 275 грн. є незаконною та підлягає скасуванню.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи Позивача є частково обґрунтованими, та, відповідно, такими, що підлягають задоволенню частково.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 7, 8, 9, 99, 100, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 181 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В

Адміністративний позов -задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати Постанову головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції в місті Києві Філіповської Т. М. № 20/1 від 27 жовтня 2009 року Про арешт коштів боржника`в частині накладення арешту на грошові кошти Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва в сумі 11 235 грн. щодо виконання виконавчого листа Господарського суду міста Києва № 21/320-25/448 від 17 грудня 2008 року про стягнення на користь СПД - ФО ОСОБА_1 10 000 грн. моральної шкоди та виконавчого листа Господарського суду міста Києва № 21/320-25/448 від 17 грудня 2008 року про стягнення на користь СПД - ФО ОСОБА_1 1 235 грн. судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог -відмовити.

Постанова відповідно до частини 1 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуюча суддя Н. Є. Блажівська