Постанова

від 06.12.2019 по справі 920/632/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2019 р. Справа№ 920/632/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Козир Т.П.

Яковлєва М.Л.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційних скарг Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" та Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром"

на рішення Господарського суду Сумської області

від 02.09.2019 (повний текст складено 05.09.2019)

у справі № 920/632/19 (суддя - Соп`яненко О.Ю.)

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"

до Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром"

про стягнення 80 037,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Сумської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на свою користь 80 037,00 грн. штрафу за невірно зазначену адресу вантажоодержувача відправлення у накладній № 43288216.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 02.09.2019 позов задоволено частково.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" 40018 грн. 50 коп. штрафу за невірно зазначену адресу вантажоодержувача.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" 1 921 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Регіональна філія "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить рішення Господарського суду Сумської області від 02.09.2019 у справі №920/632/19 скасувати в частині штрафу та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що оскаржуване рішення прийнято при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а також з порушенням судом норм процесуального та матеріального права. Зазначає при цьому, що в даному випадку штрафна санкція не є договірною, а випливає із положень Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457, яким чітко визначено розмір штрафу, а отже підстав для його зменшення немає.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.09.2019 апеляційну скаргу Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Сумської області від 02.09.2019 у справі №920/632/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Куксова В.В., судді Яковлєва М.Л., Козир Т.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Сумської області від 02.09.2019 у справі №920/632/19. Роз`яснено учасникам апеляційного провадження, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство "Сумихімпром" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить рішення Господарського суду Сумської області від 02.09.2019 у справі №920/632/19 скасувати в частині стягнення з ПАТ "Сумихімпром" штрафу у розмірі 24011,10 грн. та ухвалити нове рішення у даній частині, а саме: стягнення з ПАТ "Сумихімпром" штрафу у розмірі однократної провізної плати, у сумі 16007, 40 грн.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що оскаржуване рішення прийнято при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а також з порушенням судом норм процесуального та матеріального права. Зазначає при цьому, що 02.01.2019 листом №37/001 він просив РФ "Південна залізниця" ст. Баси здійснити відправлення телеграми на станцію Правда Придніпровської залізниці про зазначення вірної адреси ПРАТ "ДКХЗ" - одержувача вантажу: м. Кам`янське, вул. Колеусівська, 1, повідомивши також позивача про згоду одержувача. Таким чином, вважає, що для позивача відсутні будь-які негативні наслідки, пов`язані з зазначенням невірної адреси отримувача вантажу у залізничній накладній №43288216. Крім того, просить суд зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, беручи до уваги відсутність негативних наслідків від дій відповідача, неспіврозмірність нарахованого штрафу заподіяним правопорушенням в частині невірного оформлення перевізних документів, а також просить суд взяти до уваги те, що 24.10.2011 Господарським судом Сумської області порушено провадження у справі №5021/2509/2011 про банкрутство ПАТ "Сумихімпром", а з 30.10.2012 введено процедуру санації, що свідчить про вкрай тяжкий фінансовий стан відповідача (дефіцит обігових коштів складає 1 515 млн. грн., сума кредиторської заборгованості - 2 048 млн. грн., непокритий збиток - 1 357 млн. грн.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.09.2019 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" на рішення Господарського суду Сумської області від 02.09.2019 у справі №920/632/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Куксова В.В., судді Яковлєва М.Л., Козир Т.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2019 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" на рішення Господарського суду Сумської області від 02.09.2019 у справі №920/632/19 - залишено без руху, надано скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині.

30.10.2019 від скаржника через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додане платіжне доручення №14086 від 23.10.2019 про сплату судового збору в сумі 2881,50 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" для спільного розгляду з апеляційною скаргою Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Сумської області від 02.09.2019 у справі №920/632/19. Роз`яснено учасникам апеляційного провадження, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи.

30.10.2019 від Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення без змін.

Згідно з ч. 10 ст. 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 21.12.2018 зі станції Баси Південної залізниці Публічне акціонерне товариство "Сумихімпром" здійснило відправлення вагону № 76034578 згідно накладної № 43288216 на станцію Правда Придніпровської залізниці, одержувач вантажу - ПрАТ "Дніпровський коксохімічний завод" (далі - ПрАТ "ДКХЗ").

У накладній №43288216 в графі 4 "Найменування одержувача" відповідачем зазначено - "ПРАТ "ДКХЗ", в графі 4 "Адреса одержувача" відповідачем зазначено " 851901 г. Мариуполь, ул. Лепорского, 1".

По прибутті 31.12.2018 відправки №43288216 на станцію призначення Правда Придніпровської залізниці було виявлено, що адреса одержувача, зазначена відповідачем у накладній, не відповідає адресі ПрАТ "Дніпровський коксохімічний завод", про що складено акт загальної форми №1004 від 31.12.2018.

Крім того, 01.01.2019 станцією призначення Правда на станцію відправлення Баси було відправлено телеграму №НР 1, в якій відповідача повідомлено про затримання вагону 76034578 у зв`язку з тим, що одержувач з зазначеною в накладній адресою відсутній, а також з проханням уточнити адресу одержувача вантажу.

В свою чергу, відповідач 02.01.2019 в листі №37/001 просив РФ "Південна залізниця" ст. Баси здійснити відправлення телеграми на станцію Правда Придніпровської залізниці про зазначення вірної адреси ПРАТ "ДКХЗ" - одержувача вантажу: м. Кам`янське, вул. Колеусівська, 1, повідомивши також позивача про згоду одержувача на внесення відповідних змін. 02.01.2019 на адресу станції призначення Правда надіслано телеграму № 01 із зазначенням вірної адреси одержувача вантажу, після чого 02.01.2019 до накладної №43288216 внесено відповідні виправлення у графі 4, а саме: замість раніше зазначеної адреси: г. Мариуполь, ул. Лепорского, 1, зазначено вірну - м. Кам`янське, вул. Колеусівська, 1.

Згідно залізничної накладної № 43288216 провізна плата від станції Баси Південної залізниці до станції Правда Придніпровської залізниці складає 16 007,40 грн.

У зв`язку з викладеним вище та на підставі ст. ст. 24, 118, 122 Статуту залізниць України позивач просить суд стягнути з відповідача штраф в сумі 80 037,00 грн. за невірно зазначену в накладній адресу вантажоодержувача.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що 24.10.2011 Господарським судом Сумської області порушено провадження у справі №5021/2509/2011 про банкрутство ПАТ "Сумихімпром"; з 30.10.2012 введено процедуру санації, що свідчить про вкрай тяжкий фінансовий стан відповідача (дефіцит обігових коштів складає 1 515 млн. грн., сума кредиторської заборгованості - 2 048 млн. грн., непокритий збиток - 1 357 млн. грн. ); позивачем не подано суду доказів понесення ним збитків або невиконання ним своїх зобов`язань перед іншими особами внаслідок внесення відповідачем невірної адреси вантажоодержувача; крім того, зазначене порушення усунуто відповідачем в найкоротші терміни шляхом уточнення відповідної адреси та своєчасного повідомлення про це і позивача, і станції призначення, і вантажоодержувача.

Розглянувши апеляційні скарги Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" та Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром", колегія суддів дійшла висновку, що вони не підлягають задоволенню з огляду на наступне

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно ст. 909 цього Кодексу за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Відповідно до ст. 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань (частина 5 статті 307 Господарського кодексу України).

За змістом статей 2, 3 Статуту залізниць України цим Статутом визначаються обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту. Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під`їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування.

Статтею 6 Статуту залізниць України та п. 1.2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 року, встановлено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи-одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення.

Згідно зі ст. 23 Статуту залізниць України відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Відповідно до ст. 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Статтею 37 Статуту залізниць України, п.2.3. Правил оформлення перевізних документів та п.5 Наказу Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року N644 "Про затвердження окремих розділів Правил перевезення вантажів", представник відправника вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі.

Відповідно до п. п. 1.1, 1.2, 1.3 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 N 644 (далі за текстом - "Правила"), на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. Накладна заповнюється відправником із застосуванням автоматизованих систем залізничного транспорту України або програмних засобів, здатних забезпечити роботу з електронними перевізними документами згідно з установленим форматом, та у разі її оформлення в паперовому вигляді роздруковується на бланку, виготовленому на білому папері формату А4 у трьох примірниках, один із яких після оформлення приймання вантажу до перевезення станцією відправлення видається відправникові вантажу та є квитанцією для приймання вантажу до перевезення, другий і третій передаються з вантажем на станцію призначення. Усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником у відповідні графи. Виправлення не допускаються; у разі необхідності зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов`язаний заповнити новий перевізний документ. Зміни, які вносяться до перевідного документа залізницею, засвідчуються посадовою особою залізниці із зазначенням дати та найменування станції, на якій внесено зміни.

Умовами п.2.1. Правил передбачено, що відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих Правил.

Так, графа 4 накладної "Одержувач" заповнюється у порядку, передбаченому для графи "Відправник".

Відомості щодо відправника: найменування (прізвище, ім`я та по батькові), код за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті), поштова адреса (назва міста або населеного пункту, району, вулиці та номер будинку, замість повної адреси може бути вказано номер абонентської поштової скриньки). За можливості вказуються номер телефону, факсу, адреса електронної пошті.

Залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами (стаття 105 Статуту залізниць України).

Судом встановлено, що залізнична накладна №43288216, яка є договором перевезення, містить у собі на першій сторінці застереження (умову) такого змісту: "Вантажовідправник несе відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, вказаних у накладній, відповідно до статей 24, 122 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 р. N 457".

До того ж, у графі 55 "Правильність внесених відомостей підтверджую" вказаної залізничної накладної зазначено прізвище представника відправника - Цвентарна Л.В.

Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України та ч. 1 ст.26 Закону "Про залізничний транспорт" обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного, перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

Судом встановлено, що станцією Правда Придніпровської залізниці правомірно складено саме акт загальної форми, про що зазначено у залізничній накладній, оскільки виявлено факт невірного зазначення відповідачем адреси вантажоодержувача у накладній № 43288216.

Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що акт загальної форми № 1004 від 31.12.2018 за формою та змістом відповідає вимогам чинного законодавства України, складений та підписаний повноважними особами.

Крім того, сам факт невірного зазначення адреси вантажоодержувача у залізничній накладній № 43288216 визнається відповідачем.

Згідно підпунктів 6 та 3, пунктів 3.3. та 3.15 роз`яснень Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002р. за № 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею", визначено, що ст. 24 Статуту надає залізницям право перевіряти правильність відомостей, зазначених відправником у залізничній накладній, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній, у тому числі і після прибуття вантажу на станцію призначення. У застосуванні статті 118 Статуту слід мати на увазі, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених у цій статті порушень, встановлених залізницею як на станції призначення або під час перевезення, так і на станції відправлення після пред`явлення вантажу до перевезення, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв`язку з цим збитки.

Зі змісту п. 5.5 Правил вбачається, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України.

Відповідно до вимог статті 122 Статуту залізниць України за неправильне зазначені в накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача, з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 цього Статуту (п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення).

Відповідно до накладної № 43288216, провізна плата за вагон від станції Баси Південної залізниці до станції Правда Придніпровської залізниці становить 16 007, 40 грн., таким чином сума штрафу складає 80 037,00 грн.

У своїй апеляційній скарзі ПАТ "Сумихімпром" просить суд зменшити розмір штрафу, заявленого до стягнення, посилаючись на відсутність негативних наслідків від дій відповідача, неспіврозмірність нарахованого штрафу заподіяним правопорушенням в частині невірного оформлення перевізних документів, а також просить суд взяти до уваги те, що 24.10.2011 р. господарським судом Сумської області порушено провадження у справі №5021/2509/2011 про банкрутство ПАТ "Сумихімпром", а з 30.10.2012 введено процедуру санації, що свідчить про вкрай тяжкий фінансовий стан відповідача (дефіцит обігових коштів складає 1 515 млн. грн., сума кредиторської заборгованості - 2 048 млн. грн., непокритий збиток - 1 357 млн. грн.).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з приписами частини 1 ст. 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 233 Господарського Кодексу України визначено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Суд зауважує, що цивільні та господарські відносини у країні ґрунтуються на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Визначені наведеними нормами положення з урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України щодо загальних засад господарського судочинства та щодо обов`язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації їхніх прав дає право суду зменшити розмір штрафних санкцій за умови, що він значно перевищує розмір завданих допущеним порушенням збитків.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.

Позивач і відповідач є господарюючими суб`єктами і вони несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення (за клопотанням сторони) заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною свої зобов`язань кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з ст. 74 ГПК України, ст. 233 ГК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.

З огляду на те, що позивачем не надано доказів понесення ним будь-яких майнових втрат внаслідок прострочення боржника, на переконання суду застосування до відповідача штрафних санкцій у розмірі, заявленому позивачем не може відповідати критеріям розумності та справедливості.

Підстави для зменшення суми штрафу до однократної провізної плати у сумі 16007, 40 грн., які викладені в апеляційній скарзі ПАТ "Сумихімпром", судовою колегією визнаються необґрунтованими та безпідставними.

Таким чином, враховуючи вищевказані обставини керуючись положеннями ст.ст. 3, 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про зменшення розміру штрафних санкцій (штрафу), які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача на 50% - до 40 018,50 грн.

Підстави для зменшення суми штрафу до однократної провізної плати у сумі 16007, 40 грн., які викладені в апеляційній скарзі ПАТ "Сумихімпром", судовою колегією визнаються необґрунтованими та безпідставними.

Щодо тверджень Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", що в даному випадку штрафна санкція не є договірною, а випливає із положень Статуту залізниць України, яким чітко визначено розмір штрафу, а тому підстав для його зменшення суд першої інстанції не мав, судова колегія зазначає наступне.

Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, врахувати інтереси сторін, які заслуговують на увагу, причини неналежного виконання або невиконання обов`язку, вжиття відповідачем заходів для усунення порушення та його наслідків та інші обставини, які заслуговують на увагу, господарський суд не має права з власної ініціативи зменшувати розмір штрафу, встановлений статтями 118 та 122 Статуту, виходячи тільки з того, що, на думку суду, встановлений Статутом розмір штрафу є занадто великим (пункт 14 листа Вищого господарського суд України від 02.02.2010 № 01-08/71 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів законодавства про відповідальність за порушення у галузі залізничного транспорту (за матеріалами узагальнення судової практики у справах, розглянутих господарськими судами України)").

Судовою колегією встановлено, що у ст. 24 Статуту залізниць України зазначено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

Як вбачається із матеріалів справи та не спростовано скаржником, в даному випадку відсутні будь-які наслідки, стосовно неправильного зазначення адреси отримувача у залізничній накладній №43288216.

Водночас судова колегія звертає увагу, що в чинному законодавстві відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, а вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів ст. 86 Господарського процесуального кодексу Україн.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2019 у справі №920/632/19 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, а також враховуючи те, що доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційні скарги Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" та Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" на рішення Господарського суду Сумської області від 02.09.2019 у справі №920/632/19 є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційних скарг, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за їх подання і розгляд покладаються на скаржників.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В

Апеляційні скарги Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" та Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Сумської області від 02.09.2019 у справі №920/632/19 - залишити без змін.

Матеріали справи №920/632/19 повернути до господарського суду першої інстанції.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді Т.П. Козир

М.Л. Яковлєв