Рішення

від 05.12.2019 по справі 910/11926/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.12.2019Справа № 910/11926/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Чинчин О.В., за участю секретаря судового засідання Бігми Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства Скай Банк (01054, м. Київ, вул. О. Гончара, буд. 76/2; ідентифікаційний код: 09620081)

до Товариства з обмеженою відповідальністю Комплексні ІТ Рішення (04211, м. Київ, вул. Йорданська, буд. 17А; ідентифікаційний код: 42226412)

про розірвання договору

Представники сторін:

від позивача:не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

02.09.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Акціонерного товариства Скай Банк з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю Комплексні ІТ Рішення про розірвання Ліцензійного договору №1-1/2 про надання дозволу на використання комп`ютерної програми.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав для розірвання Ліцензійного договору №1-1/2 від 01.10.2018 в судовому порядку (у зв`язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.09.2019 позовну заяву Акціонерного товариства Скай Банк залишено без руху, встановлено позивачу строк та спосіб усунення недоліків позовної заяви.

У встановлений судом строк позивачем були усунуті недоліки позовної заяви, вказані судом в ухвалі від 06.09.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2019 відкрито провадження у справі №910/11926/19, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 23.10.2019; встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

У підготовчому засіданні 23.10.2019 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 13.11.2019.

У підготовчому засіданні 13.11.2019 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 04.12.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.11.2019 справу №910/11926/19 призначено до розгляду на 05.12.2019 (у зв`язку з перебуванням судді Чинчин О.В. у відпустці 04.12.2019).

04.12.2019 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Представник позивача у судове засідання 05.12.2019 не з`явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином за адресою, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (01054, м. Київ, вул. О. Гончара, буд. 76/2), що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 0103052094210.

Крім того, позивачем було подано клопотання про розгляд справи у судовому засіданні, призначеному на 05.12.2019, без участі представника позивача.

Представник відповідача у судове засідання 05.12.2019 не з`явився, про призначене судове засідання повідомлявся за адресою, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (04211, м. Київ, вул. Йорданська, буд. 17А), що підтверджується інформацією з офіційного сайту ПАТ Укрпошта щодо відстеження пересилання поштових відправлень (за ідентифікатором пошуку 0103052094228), з якого вбачається, що 02.12.2019 поштове відправлення не було вручене під час доставки.

За таких обставин відповідач вважається належним чином повідомлений про розгляду Господарським судом міста Києва 05.12.2019 справи №910/11926/19.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву у визначений судом у відповідності до господарського процесуального закону строк не скористався.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

У судовому засіданні 05.12.2019 судом було закінчено розгляд справи по суті.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши усні пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

01.10.2018 між Акціонерним товариством Скай Банк (ліцензіат) та Товариством з обмеженою відповідальністю Комплексні ІТ Рішення (ліцензіар) укладено Ліцензійний договір №1-1/2 про надання дозволу на використання комп`ютерної програми, відповідно до умов якого ліцензіар надає ліцензіату дозвіл (невиключну ліцензію) на платне невідчужуване використання комп`ютерної програми SCredit (програма), протягом строку дії договору в обсязі та на умовах, передбачених цим договором. Ліцензіат зобов`язується прийняти надані ліцензіаром права та оплатити їх згідно з умовами цього договору та додатків до нього. Усі авторські права на програму належать ліцензіату на підставі Договору з ТОВ Макк Системс №150618 від 15.06.2018.

Відповідно до п. 1.5 Ліцензійного договору №1-1/2 від 01.10.2018 ліцензіар надає ліцензіату наступні права користування програмою: право доступу до програми, право на здійснення однієї інсталяції програми на сервері ліцензіата, право на здійснення будь-яких дій, пов`язаних з функціонуванням програми відповідно до її призначення і в межах цього договору, право отримувати з програми всі корисні якості, які вона може дати.

Відповідно до п. 2.1 Ліцензійного договору №1-1/2 від 01.10.2018 ліцензіат сплачує ліцензіару щомісячну винагороду (плату) за використання програми у розмірі 1000,00 грн без ПДВ.

Якщо ліцензіат користується прийнятими ним правами користування не в повному обсязі це не впливає на відповідну суму оплати і наступні платежі за надані права користування (п. 2.3 Ліцензійного договору №1-1/2 від 01.10.2018).

Згідно з п. 4.1 Ліцензійного договору №1-1/2 від 01.10.2018 договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2019.

Відповідно до ст. 422 Цивільного кодексу України право інтелектуальної власності виникає (набувається) з підстав, встановлених цим Кодексом, іншим законом чи договором.

Згідно з ч. 1 ст. 424 Цивільного кодексу України майновими правами інтелектуальної власності є: 1) право на використання об`єкта права інтелектуальної власності; 2) виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності; 3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню об`єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1109 Цивільного кодексу України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

Згідно з п. 2.4 Ліцензійного договору №1-1/2 від 01.10.2018 надання прав користування програмою від ліцензіара до ліцензіата оформлюється Актом приймання-передачі прав користування, який підписується уповноваженими представниками сторін. Дата підписання сторонами акту є датою надання прав користування. Акт приймання-передачі після його підписання сторонами є невід`ємною складовою частиною цього договору.

Відповідно до Акту приймання-передачі прав користування від 01.10.2018 (підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками юридичних осіб позивача і відповідача) ліцензіар передав, а ліцензіат електронними каналами зв`язку дистрибутив комп`ютерної програми SCredit, а також ліцензіар надав, а ліцензіат прийняв права користування програмою на умовах та у обсязі відповідно до договору.

Судом встановлено, що 10.07.2019 було проведено засідання Правління Акціонерного товариства Скай Банк , прийняті рішення на якому оформлені Протоколом №76 (копія долучена позивачем до позовної заяви).

На вказаному засіданні Правління Банку було вирішено бізнес-підрозділам з кредитування призупинити дію банківського продукту споживчого кредитування Зручний в Акціонерному товаристві Скай Банк ; юридичному управлінню у зв`язку з неефективністю скорингової системи програмного забезпечення SCredit розірвати відповідні угоди.

Листом вих. №09-02/1606 від 30.07.2019 позивач звернувся до відповідача та повідомив, що у зв`язку з прийнятим Правлінням Банку рішенням щодо призупинення дії банківського продукту споживчого кредитування Зручний , подальша співпраця за Ліцензійним договором №1-1/2 від 01.10.2018 неможлива.

При цьому, разом з вказаним листом банк направив відповідачу для підписання додаткову угоду про розірвання Ліцензійного договору №1-1/2 від 01.10.2018.

Вказаний лист було повернуто на адресу позивача оператором надання поштових послуг.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач пояснив (відповідно до позовної заяви), що укладення між сторонами Ліцензійного договору №1-1/2 від 01.10.2018 було викликано необхідністю побудови скорингової моделі оцінки клієнтів позивача - позичальників за банківським продуктом - кредит Зручний , що був запроваджений позивачем у грудні 2018 року.

Але у липні 2019 року згідно з прийнятим рішенням Правління Банку дію банківського продукту кредиту Зручний було призупинено та вирішено розірвати відповідні угоди у зв`язку з неефективністю скорингової системи програмного забезпечення.

Позивач зазначив, що неефективність скорингової системи програмного забезпечення була виявлена ним після укладення Ліцензійного договору №1-1/2 від 01.10.2018 та позивач не міг передбачити на момент укладення договору виникнення таких обставин та, відповідно, не міг усунути. Подальше виконання договору було неможливим, оскільки порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б позивача того, на що він розраховував при укладенні договору. Із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе позивач.

Враховуючи викладені обставини, позивач просить суд розірвати Ліцензійний договір №1-1/2 від 01.10.2018 з дня набрання чинності судовим рішенням.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами. Положеннями ст. 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 т. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Умовами Ліцензійного договору №1-1/2 від 01.10.2018 не встановлено право позивача на розірвання в односторонньому порядку вказаного договору.

При цьому, як вбачається з тексту позовної заяви, позивач зазначає, що неефективність скорингової системи програмного забезпечення була виявлена ним після укладення Ліцензійного договору №1-1/2 від 01.10.2018 та позивач не міг передбачити на момент укладення договору виникнення таких обставин та, відповідно, не міг усунути. Подальше виконання договору було неможливим, оскільки порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б позивача того, на що він розраховував при укладенні договору. Із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе позивач.

Тобто, по суті, підставою для розірвання Ліцензійного договору №1-1/2 від 01.10.2018 позивач визначає норми ст. 652 Цивільного кодексу України.

Частиною першою статті 652 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Частиною другою цієї статті встановлено, що якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Отже, закон пов`язує можливість внесення змін до договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, при істотній зміні обставин.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.11.2019 у справі №908/351/18.

Суд зазначає, що поняття істотна зміна обставин є оціночним. Критерії визначення цього поняття закріплені в абз. 2 частини 1 статті 652 Цивільного кодексу України, яка визначає, що зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

За відсутності істотної зміни обставин, тобто за незначної зміни обставин або/та за виникненні ускладнень у виконанні, які сторони могли розумно передбачити, договір відповідно до положень статті 652 Цивільного кодексу України не підлягає розірванню, як за згодою сторін, так і за рішенням суду.

Зі змісту статті 652 ЦК України вбачається, що ця стаття застосовується у разі якщо укладаючи договір сторони розраховували на його належне виконання та досягнення поставлених ним цілей, але при його виконанні виникли обставини, які не могли бути враховані сторонами при укладенні договору, і ці обставини істотно впливають на інтереси принаймні однієї сторони.

Розірвання договору на підставі статті 652 ЦК України здійснюється, якщо істотна зміна обставин, не передбачувана сторонами, відбулась після укладання договору. Крім цього, необхідна одночасна наявність зазначених у частині другій статті 652 ЦК України чотирьох умов.

Як встановлено судом (враховуючи пояснення позивача, викладені у позовній заяві), укладення між сторонами Ліцензійного договору №1-1/2 від 01.10.2018 було викликано необхідністю побудови скорингової моделі оцінки клієнтів позивача - позичальників за банківським продуктом - кредит Зручний , що був запроваджений позивачем у грудні 2018 року.

Але у липні 2019 року згідно з прийнятим рішенням Правління Банку дію банківського продукту кредиту Зручний було призупинено та вирішено розірвати відповідні угоди у зв`язку з неефективністю скорингової системи програмного забезпечення.

Суд зазначає, що вказані позивачем зміни охоплювалися комерційними ризиками, які випливають із ризикованого характеру підприємницької діяльності і передбачають покладання негативних наслідків здійснення підприємницької діяльності безпосередньо на підприємця.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Згідно зі ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність , що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

У ст. 44 Господарського кодексу України зазначено, що підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику ; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Таким чином, ті обставини, на які посилається позивач як на підставу для розірвання Ліцензійного договору №1-1/2 від 01.10.2018, є наслідками (результатами) його підприємницької діяльності, та, відповідно, не є підставами для розірвання судом вказаного договору на підставі ст. 652 Цивільного кодексу України.

При цьому, з матеріалів справи та пояснень позивача не вбачається, що неефективність скорингової системи програмного забезпечення зумовлена неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов`язань або дефектами програмного забезпечення.

За таких обставин, суд зазначає, що при укладанні спірного договору у позивача не було об`єктивних підстав виходити саме з того, що неефективність скорингової системи програмного забезпечення для банківського продукту - кредит Зручний , у будь-якому випадку не настане.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що зазначені позивачем обставини не можна вважати істотними, непередбачуваними позивачем на момент укладання договору, тому підстави для розірвання договору відповідно до статті 652 ЦК України відсутні.

У частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17.

Суд зазначає, що позивач не довів належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, а саме наявності істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні Ліцензійного договору №1-1/2 від 01.10.2018.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову Акціонерного товариства Скай Банк до Товариства з обмеженою відповідальністю Комплексні ІТ Рішення про розірвання Ліцензійного договору №1-1/2 від 01.10.2018.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача у зв`язку з відмовою у позові у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні позову Акціонерного товариства Скай Банк до Товариства з обмеженою відповідальністю Комплексні ІТ Рішення про розірвання Ліцензійного договору №1-1/2 від 01.10.2018 - відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 11 грудня 2019 року.

Суддя О.В. Чинчин