Рішення

від 11.12.2019 по справі 915/2121/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В`ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 22-09-70/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2019 рокуСправа № 915/2121/19 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Макаренко Т.В., за участю секретаря судового засідання Кравченко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу №915/2121/19 за позовом

Фермерського господарства "Низянське", 64712, Харківська область, Барвінківський район, с. Мечебилове, вул. Перевозного, 40

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Техніка і технології", 25009, Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Соборна, буд. 22, кв. 103

про стягнення 106 088,30 грн

Представники:

від позивача-участі не брали

від відповідача-участі не брали

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Фермерського господарства "Низянське" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техніка і технології" про стягнення сплачених коштів в якості переплати за товар по Договору купівлі-продажу ТТГр00000110 від 03.06.2019 в розмірі 103 240,00 грн, пені в розмірі 927,30 грн, з покладанням на відповідача витрат по сплаті судового збору.

Вказана позовна заява надійшла за підсудністю на підставі ухвали Господарського суду Миколаївської області № 915/2121/19 від 16.10.2019.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем Договору купівлі-продажу ТТГр000110 від 03.06.2019 в частині поставки товару

Ухвалою від 31.10.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/2121/19 за правилами спрощеного позовного провадження. Судовий розгляд призначити на 21.11.2019 о 10:00, встановлено сторонам строк для подання заяв по суті справи.

Ухвалою від 21.11.2019 оголошено перерву в судовому засіданні у справі №915/2121/19 до 11.12.2019 о 10:00 год.

У судовому засіданні 11.12.2019 позивач та відповідач участі повноважних представників не забезпечили.

Позивачем було подано клопотання від 04.12.2019 у якому просить суд розглядати справу без участі позивача, свої позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Відповідач не скористався наданим йому правом надати суду відзив на позов. Враховуючи, що про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином, суд дійшов висновку, що він мав час та можливість надати всі витребувані та додаткові документи, в тому числі заперечення проти позову, які мають значення для розгляду справи по суті.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Враховуючи, що відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 11.12.2019 господарським судом досліджені докази по справі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини на яких грунтуються позовні вимоги, об`єктивно дослідивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

03.06.2019 між ТОВ "Техніка і технології" (Продавець) та ФГ "Низянське" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу ТТГр000110 (Договір, а.с. 10-12), відповідно до п. 1.1. якого Продавець зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець у порядку й на умовах, передбачених даним Договором, зобов`язується прийняти й оплатити товар.

Відповідно до пункту 1.2. Договору кількість, комплектність товару визначаються сторонами у специфікаціях, що є невід`ємними частинами даного договору (Додаток №1).

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що загальна вартість товару за даним договором становить 178 000,00 грн , у т.ч. ПДВ 29 666,67 грн.

Пунктом 2.2.визначено, що покупець здійснює оплату вартості товару відповідно до п.2.2.1., п.2.2.2. За умовами вказаних пунктів суму 103 240,00 грн, що складає 58% вартості товару, указаної в п.2.1., сплатити протягом 5 днів з моменту укладання договору. Залишок суми в розмірі 74 760,00 грн, що складає 42% вартості товару, указаної в п.2.1. цього договору, сплатити після повідомлення продавця про готовність передати товар покупцю.

Оплата вважається здійсненою з моменту зарахування коштів на рахунок Покупця (п. 2.4. Договору).

Відповідно до п. 3.1. Договору, Товар відпускається Покупцеві по видатковій накладній та/або Акту приймання-передачі зі складу Продавця або іншого місця. Адреса складу або іншого місця відвантаження зазначається в специфікаціях та/або інших додатках доданого Договору.

Приймання товару по кількості, комплектності та якості проводиться під час передачі товару, про що складається двосторонній акт приймання-передачі (Додаток № 2) (п. 3.2. Договору).

Відповідно до п. 3.5. Договору, строк поставки Товару зазначається в специфікаціях та/або в інших додатках до даного договору. Якщо строк поставки не вказаний в жодному додатку до даного договору то товар поставляється Покупцю в розумні строки. Про готовність передати товар Продавець повідомляє Покупцеві в будь-якій зручній для Продавця спосіб: усно або письмово, шляхом повідомлення по телефону, факсу, електронній пошті.

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами й діє до 31.12.2019, а можливо, і пізнішої дати, достатньої для реального та належного виконання договору сторонами.

Договір підписано повноважними представниками сторін та скріплено печатками.

З матеріалів справи слідує, що на виконання умов Договору відповідачем виставлено рахунок на оплату по замовленню № 110 від 03.06.2019 на суму 178 000,00 грн (у т.ч. ПДВ), який оплачено позивачем частково у сумі 103 420,00 грн, згідно умов Договору (п. 2.1) 04.06.2019 та квитанції № 0.0.1371876253.1 від 04.06.2019 (а.с. 13).

Натомість, як зазначає позивач, після отримання грошових коштів ТОВ "Техніка і технології" свої зобов`язання за Договором не виконано та товар не поставлено, у зв`язку з чим позивач 29.07.2019 звернувся до відповідача з Вимогою про повернення грошових коштів (а.с. 14).

Зазначену вимогу 01.08.2019 під розпис було отримано уповноваженою особою ТОВ "Техніка і технології", що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та описом вкладення до цінного листа( а.с.15,16).

Відповідач відповіді на вище зазначені претензії не надав, товар не поставив та кошти не повернув. Наведене стало підставою для звернення позивача до господарського суду з позовом у даній справі.

Розглядаючи позовні вимоги, господарський суд враховує положення статті 67 Господарського кодексу України, відповідно до якої відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються Господарським кодексом України. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Стаття 264 Господарського кодексу України передбачає, що матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб`єктів господарювання, здійснюються суб`єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності зі ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Згідно частин 1, 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Згідно загальних положень щодо строків та термінів в Цивільному кодексі України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення (ч. 1 ст. 251). Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252). Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ст. 253).

Як встановлено у пункті 3.5. Договору сторони передбачили, що якщо строк поставки не вказаний в жодному додатку до Договору, то товар поставляється Покупцю в розумні строки.

Отже, у зв`язку з не зазначенням строку поставки в жодному документі, необхідно застосовувати п. 3.5. Договору, тобто товар мав бути поставлений у розумні строки.

Відповідно до п. 3.6 договору, до виконання умов даного договору щодо повної оплати вартості товару продавець має право передати товар покупцю на відповідальне зберігання, що оформляється окремим договором зберігання.

Водночас "розумні строки" не є чітко визначеними, тому суд вважає за необхідне застосовувати норми статті 530 Цивільного кодексу України, відповідно до ч. 1 якої якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. А згідно з ч. 2 вказаної статті якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 29.07.2019, в порядку ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, звертався до відповідача з вимогою про повернення перерахованих коштів за непоставлений товар. Дана вимога отримана відповідачем 01.08.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Враховуючи викладені обставини, господарський суд дійшов висновку, що позивач має правові підстави вимагати повернення попередньої оплати у зв`язку з не поставкою відповідачем товару. Відсутність дій відповідача щодо поставки товару, надає позивачу право на "законне очікування", що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати. Не повернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення ЄСПЛ у справах "Брумареску проти Румунії" (п. 74), "Пономарьов проти України" (п. 43), "Агрокомплекс проти України" (п. 166).

В матеріалах справи відсутні як докази поставки обумовленого договором товару, так і докази повернення передоплати у сумі 103 240,00 грн за непоставлений товар: Борону БДФП-4.2.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги Фермерського господарсвта "Низянське" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техніка і технології" про стягнення основної заборгованості (попередньої оплати) в розмірі 103 240,00 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 927,30 грн пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Разом з тим, в описовій частині позову позивач посилається на пункт 5.3. Договору від 21.09.2018, який передбачає відповідальність та нарахування пені за несвоєчасну поставку товару Продавцем.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 217 Господарського кодексу України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими Господарським кодексом України та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України, згідно частини першої статті 199 Господарського кодексу України.

Видами забезпечення виконання зобов`язання за змістом положень частини першої статті 546 Цивільного кодексу України є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а частиною другою цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік забезпечувальних заходів для належного виконання зобов`язання не є вичерпним і сторони, використовуючи принцип свободи договору, передбачений статтею 627 Цивільного кодексу України, мають право встановити й інші, окрім тих, що передбачені частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України, засоби, які забезпечують належне виконання зобов`язання, за умови, що такий вид забезпечення не суперечить закону.

За змістом положень частини 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Отже, чинним законодавством передбачено можливість визначення сторонами в договорі окремої від визначених в статті 549 Цивільного кодексу України форм неустойки штрафних санкцій, в тому числі можливість застосування за порушення негрошового зобов`язання штрафної санкції, порядок обчислення якої встановлено сторонами аналогічно до порядку обчислення пені - у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов`язання за кожен день прострочення.

Вказана правова позиція щодо можливості застосування договірної санкції, яка не передбачена ст. 549 Цивільного кодексу України узгоджується з правовою позицією Верховного суду України та Верховного суду, викладеною, зокрема в постановах: від 22.11.2010 у справі № 14/80-09-2056, від 25.06.2018 у справі №912/2483/17, від 25.07.2018 у справі №904/7589/17, від 25.07.2018 у справі №904/8299/17, від 03.09.2018 у справі №908/2411/17.

Згідно п. 5.3. Договору, у випадку несвоєчасної поставки Товару Продавцем, Покупцем може нараховуватися пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент настання штрафних санкцій за весь час прострочення поставки. Продавець звільняється від відповідальності за порушення строків поставки товару у випадку порушення Покупцем строків оплати за товар, в тому числі строків передплати за товар.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що дії позивача свідчать, що він в односторнньому порядку відмовився від укладеного договору, що позбавляє останнього вимагати сплати пені.

Відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача 927,30 грн пені за невиконання зобов`язань за договором по поставці товару не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, позовні вимоги Фермерського господарства "Низянське" підлягають задоволенню в частині стягнення 103 240,00 грн основного боргу. Решта позовних вимог задоволенню не підлягають.

Судовий збір за правилами п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 126, 129, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техніка і технології" (25009, м.Кропивницький, вул. Соборна, 22, оф. 103, ідентифікаційний код 36584896) на користь Фермерського господарства "Низянське" (64712, Харківська область, Барвінківський район, с. Мечебилове, вул. Перевозного, 40, ідентифікаційний код 38072024) 103 240,00 грн основного боргу, 927,30 грн пені , а також 1 903,90 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копії рішення направити Фермерському господарству "Низянське" (64712, Харківська область, Барвінківський район, с. Мечебилове, вул. Перевозного, 40) та Товариству з обмеженою відповідальністю "Техніка і технології" (25009, м. Кропивницький, вул. Соборна, буд. 22, кв. 103).

Повне рішення складено 11.12.2019

Суддя Т. В. Макаренко

Повідомити учасників справи про відсутність у суду технічної можливості надавати інформацію про веб-адресу судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, одночасно з врученням (надсиланням/видачі) копії повного або скороченого такого рішення до затвердження Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Повідомити учасників справи про відсутність у суду технічної можливості забезпечення учасникам справи права брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду до затвердження Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.