Рішення

від 03.12.2019 по справі 917/1690/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.12.19 Справа № 917/1690/19

за позовом Приватного підприємства Фірма Полата , код ЄДРПОУ- 31298704 с. Сусково, 304, Свалявський р-н, Закарпатська область, 89322

до Товариства з обмеженою відповідальністю Владал-Тур , код ЄДРПОУ- 39354347 Юридична адреса: вул. Центральна, 59, с. Кізлівка, Чорнухінський р-н, Полтавська обл., 37131

про стягнення 1 800,00 Євро заборгованості та зобов`язання повернути майно

Суддя Киричук О.А.

Секретар судового засідання Тертична О.О.

Представники сторін:

представник позивача: не з"явився

представник відповідача: не з"явився

Приватне підприємство Фірма Полата звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Владал- Тур про стягнення 1 800,00 Євро заборгованості з орендної плати по Договору оренди від 20.07.16 та зобов`язання власними силами повернути напівпричіп-паливоцистерну- Е, реєстр, н/з НОМЕР_1.

Позивач в обґрунтування позову вказує, що відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов`язання, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 30.09.2019р. суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду і відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні на 22.10.19, викликати учасників справи у судове засідання, запропонував відповідачу протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду надати суду відзив на позов.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 22.10.2019р. суд постановив відкласти розгляд справи на 14.11.19, позивачу в строк до дати наступного судового засідання подати суду додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, викликати учасників справи в судове засідання.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 14.11.2019р. суд постановив відкласти розгляд справи на 03.12.19, позивачу в строк до дати наступного судового засідання подати суду додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, викликати учасників справи в судове засідання.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Ухвали суду надсилалися учасникам справи рекомендованими листами, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці відповідної ухвали.

Ухвала по справі вручені позивачу, що підтверджується поштовими повідомленнями.

Відповідачу ухвали у справі надіслані на юридичну адресу Відповідача, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (вул. Центральна, 59, с.Кізлівка, Чорнухинський р-н, Полтавська обл.), та на адресу керівника Відповідача, яка суду повідомлена позивачем ( АДРЕСА_1 ). При цьому, судом враховано, що іншої адреси відповідача матеріали справи не містять.

Отже, суд вчинив всі можливі дії для належного та своєчасного повідомлення відповідача про розгляд даної справи.

Суд зазначає, що рекомендовані відправлення, направлені відповідачу на дві адреси, повернулися без вручення адресату із довідками відділень поштового зв`язку, про те, що за юридичною адресу Відповідач відсутній, а за домашньою адресою керівника Відповідача закінчився строк зберігання такого відправлення.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про невручення копії судового рішення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі та з ухвалами про відкладення розгляду справи у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідач відзив на позов суду не надав.

Від позивача 02.12.19 (через "Укрпошту") та 03.12.19 (електронною поштою) надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій повідомляється наступне.

Позивач у позові вказував, що Відповідач не здійснив орендну плату протягом п`яти місяців підряд, а саме за лютий-червень 2019 року включно, у зв`язку з чим його борг склав 1 800,00 Євро (360,00 Євро х 5 місяців). Однак у подальшому з`ясувалося, що надані АТ Комінвестбанк виписки по рахунку Позивача, які додані до позовних матеріалів, є некоректними, оскільки не були повними і не відображали дійсний стан розрахунків.

У зв`язку з цим Позивач повторно звернувся до обслуговуючого відділення АТ Комінвестбанк із проханням надати відповідні документи про всі грошові надходження від Відповідача на рахунок Позивача протягом 2019 року. З наданих АТ Комінвестбанк довідки від 25.11.2019р. №124 і реєстру розрахункових документів по банківському рахунку Позивача слідує, що від Відповідач протягом 2019 року надійшли наступні орендні платежі за користування Об`єктом оренди:

1. 01.03.2019р.(розрах. документ №31033/8) - 13 400,00 грн. за січень 2019р.;

2. 08.05.2019р.(розрах. документ №58035/1) - 27 000,00 грн. за березень- квітень 2019р.;

3. 11.07.2019р.(розрах. документ №7В014/5 - 13 600,00 грн. за травень 2019р.;

4. 04.10.2019р.(розрах. документ №A400N/1 - 11 800,00 грн. за вересень 2019р.

Таким чином, вказує позивач, Відповідач не здійснив орендні платежі за лютий, червень, липень і серпень 2019 року тобто за чотири місяці, а тому його заборгованість на час подання даного позову (24.09.2019р.) складала 1 440,00 Євро (360,00 Євро х 4 місяці).

За даних обставин, Позивач зменшив розмір позовних вимог про стягнення з Відповідача заборгованості з орендної плати до суми 1 440,00 Євро, тобто до суми заборгованості за чотири місяці.

Крім того, повідомляє позивача, на час подання даного позову (24.09.2019р.) оплата за користування Об`єктом оренди не була здійснена Відповідачем протягом трьох місяців підряд, а саме за червень, липень і серпень 2019 року, що є підставою для застосування приписів 782 ЦК України щодо права наймодавця (орендодавця) відмовитися від договору найму (оренди) і вимагати повернення орендованої речі.

У відповідності до пункту 2 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Оскільки процесуальне право позивача на зменшення розміру позовних вимог може бути реалізованим до початку першого судового засідання, суд дійшов висновку, що заява подана позивачем до суду із пропуском встановленого законом процесуального строку без клопотання про його поновлення.

Відповідно до ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, оскільки позивачем не подано заяву про зменшення позовних вимог у встановлений законом строк та не зазначено й не обґрунтовано поважних причин пропуску цього строку, суд залишає заяву представника позивача без розгляду.

При цьому, судом враховано, що в даній заяві надані пояснення щодо часткової сплати суми основного боргу.

Суд зазначає про можливість сторін під час з`ясування обставин та дослідження доказів давати свої пояснення, наводити свої доводи і міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду в порядку п. 3 ч. 1 ст. 42 ГПК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 161 ГПК України, суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.

З урахуванням зазначеного та з метою всебічного, повного та об`єктивного розгляду справи, господарський суд враховує при вирішенні спору надані позивачем пояснення у заяві про зменшення позовних вимог під час судового розгляду справи.

Суд зауважує, що приєднав до справи для їх оцінки всі подані у справу документи на всіх стадіях розгляду справи керуючись ст. 2 ГПК України для забезпечення справедливого вирішення спору, і суд зобов`язаний керуватися, зокрема, цим завданням, що превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

03.12.19 від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі представника позивача (вх. № 13346).

Представники сторін в судове засідання 03.12.19 не з"явилися.

Згідно із приписами ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Крім того, з приводу не з`явлення учасників справи, враховуючи позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 23.04.2018 у справі №916/3188/16, суд зазначає, що сам лише факт не отримання стороною справи кореспонденції, якою суд, з дотриманням вимог процесуального закону, надсилав копії судових рішень за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною неявки в судові засідання, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України, оскільки містить достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

20 липня 2016 року Приватне підприємство Фірма Полата (Позивач) уклало з ТОВ Владал-Тур (Відповідачем) Договір оренди (договір), згідно з яким орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування напівпричіп-паливоцистерну-Е, реєстр, н/з АО 1657 ЮС (надалі - Об`єкт оренди). Опис та вартість Об`єкта оренди визначається у акті прийому-передачі.

Згідно п.1.3. договору Сторони погоджуються, що орендар має право використання Об' єкта оренди протягом двох років з моменту підписання Договору.

Згідно п.2.1. договору користування Орендаря Об`єктом оренди настає із підписанням Сторонами акту прийому-передачі.

Згідно п.2.1. договору Об`єкт оренди підлягає поверненню Орендодавцеві у випадках:

- закінчення терміну оренди;

- припинення дії Договору за взаємною згодою сторін;

- розірвання Договору.

Орендар зобов`язується повернути Орендодавцю Об`єкт оренди власними силами у першопочатковому стані, технічно справним, описом та вартістю визначеними Актом прийому-передачі (додаток № 1), що становить невід`ємну частину Договору, не пізніше двадцяти днів з моменту, коли настала одна з подій, визначених п.2.5 Договору.

Повернення Обє`кта оренди буде підтверджено Сторонами шляхом підписання відповідного Акту.

Пунктом 4.1 Договору оренди передбачено, що за користування Об`єктом оренди Відповідач сплачує щомісячно в безготівковій формі авансом не пізніше першого робочого дня за оплачуваний місяць орендну плату в розмірі 360,00 Євро у національній валюті за курсом НБУ на момент оплати.

Згідно п.9.1. договору розірвання Договору в односторонньому порядку не допускається, за винятком, коли одна із Сторін систематично порушує умови Договору. При цьому Сторона - ініціатор розірвання Договору зобов`язана письмово повідомити другу Сторону про намір розірвати Договір не менше ніж за десять днів до його розірвання.

Згідно п.9.3. договору Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін і діє протягом всього терміну оренди, передбаченого п. 1.3. Договору.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 20.07.16 передав Відповідачеві у платне користування напівпричіп-паливоцистерну-Е, реєстр, н/з АО 1657 ЮС за відповідним актом, підписаним обома сторонами і скріплений їх печатками.

Оскільки після спливу строку користування Відповідач не повернув Об`єкт оренди і продовжує користуватися останнім, з огляду на відсутність заперечень протягом місяця після закінчення строку Договору оренди з боку орендодавця (позивача), позивач вважає, що договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором, тобто до 20 липня 2020 року, та на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором.

За твердженням позивача, Відповідач, на порушення договірного зобов`язання несвоєчасно і не у повному обсязі сплачує оренду плату.

Зокрема, станом на дату подання позову, за даними позивача, останній орендний платіж за грудень 2018 року Відповідач здійснив лише 08 травня 2019 року, таким чином, Відповідач не здійснив орендну плату протягом п`яти місяців підряд, а саме за лютий-червень 2019 року включно, у зв`язку з чим його борг склав 1 800,00 Євро (360,00 Євро х 5 місяців).

Уповноважений представник Позивача 08 липня 2019 року рекомендованими поштовими відправленнями надіслав на юридичну адресу Відповідача, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фіщзичних осіб-підприємців та громадських формувань (вул. Центральна, 59, с.Кізлівка, Чорнухинський р-н, Полтавська обл.), та на відому домашню адресу керівника Відповідача ( АДРЕСА_1 ) претензію-повідомлення від цього ж числа (08.07.19) про відмову від Договору оренди, повернення Об`єкту оренди та сплату 1 800,00 Євро заборгованості по орендній платі.

Обидва ці рекомендовані відправлення повернулися без вручення адресату із довідками відділень поштового зв`язку, про те, що за юридичною адресу Відповідач відсутній, а за домашньою адресою керівника Відповідача закінчився строк зберігання такого відправлення.

Вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача стягнення заборгованості з орендної плати та зобов`язання Відповідача власними силами повернути Об`єкт оренди.

Згідно пояснень, наведених у заяві про зменшення позовних вимог, позивач вказав, що з наданих АТ Комінвестбанк довідки від 25.11.2019р. №124 і реєстру розрахункових документів по банківському рахунку Позивача слідує, що від Відповідач протягом 2019 року надійшли наступні орендні платежі за користування Об`єктом оренди:

1. 01.03.2019р.(розрах. документ №31033/8) - 13 400,00 грн. за січень 2019р.;

2. 08.05.2019р.(розрах. документ №58035/1) - 27 000,00 грн. за березень- квітень 2019р.;

3. 11.07.2019р.(розрах. документ №7В014/5 - 13 600,00 грн. за травень 2019р.;

4. 04.10.2019р.(розрах. документ №A400N/1 - 11 800,00 грн. за вересень 2019р.

Таким чином, вказує позивач, Відповідач не здійснив орендні платежі за лютий, червень, липень і серпень 2019 року тобто за чотири місяці, а тому його заборгованість на час подання даного позову (24.09.2019р.) складала 1 440,00 Євро (360,00 Євро х 4 місяці).

При прийнятті рішення суд керувався наступним.

Згідно із ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтями 6, 627 ЦК України встановлено, що, сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частинами 1, 6 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 525 та 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (стаття 610 ЦК України).

Як убачається з матеріалів справи, предметом спору за даним позовом є вимога Позивача про стягнення 1 800,00 Євро заборгованості з орендної плати по Договору оренди від 20.07.16, яка утворилася за період орендного користування протягом п`яти місяців підряд, а саме за лютий-червень 2019 року включно.

При цьому, матеріалами справи підтверджується, що відповідачем протягом 2019 року здійсненні наступні платежі: 01.03.2019р.(розрах. документ №31033/8) - 13 400,00 грн., 08.05.2019р.(розрах. документ №58035/1) - 27 000,00 грн., 11.07.2019р.(розрах. документ №7В014/5 - 13 600,00 грн.; 04.10.2019р.(розрах. документ №A400N/1 - 11 800,00 грн.

Вказані платежі з врахуванням призначенням платежу враховані позивачем наступним чином: розрах. документ №31033/8 на суму 13 400,00 грн. за січень 2019р., розрах. документ №58035/1 на суму 27 000,00 грн. за березень- квітень 2019р., розрах. документ №7В014/5 на суму 13 600,00 грн. за травень 2019р., розрах. документ №A400N/1 на суму 11 800,00 грн. за вересень 2019р.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що відповідач не здійснив в межах заявленого позивачем у позові строку заборгованості (за лютий-червень 2019 року) орендні платежі за лютий та червень 2019 року тобто за два місяці, а тому його заборгованість на час подання даного позову (24.09.2019р.) складала 720,00 Євро (360,00 Євро х 2 місяці).

Щодо посилань позивача у позові на наявність заборгованості з орендної плати протягом п`яти місяців підряд, а саме за лютий-червень 2019 року включно, вказане спростовується наданими позивачем доказами, зокрема, наданою АТ Комінвестбанк довідкою від 25.11.2019р. №124 і реєстром розрахункових документів по банківському рахунку, а також відображено у поясненнях наведених у заяві про зменшення позовних вимог.

Щодо посилань позивача, що Відповідач не здійснив орендні платежі за лютий, червень, липень і серпень 2019 року тобто за чотири місяці, а тому його заборгованість на час подання даного позову (24.09.2019р.) складала 1 440,00 Євро (360,00 Євро х 4 місяці), суд зазначає наступне.

Як вже досліджено судом вище, предметом спору за даним позовом є вимога Позивача про стягнення 1 800,00 Євро заборгованості з орендної плати по Договору оренди від 20.07.16, яка утворилася за період орендного користування протягом п`яти місяців підряд, а саме за лютий-червень 2019 року включно.

В ході розгляду справи позивач свої вимоги у визначені законом строки не змінив, а отже факт навності заборгованості за липень і серпень 2019 року не досліджується судом в межах даної справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Таким чином, суд не має права вийти за межі позовних вимог та стягнути з відповідача суму заборгованості, яку позивач не просив стягнути при зверненні з позовом.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивача в частині стягнення 720,00 Євро заборгованості з орендної плати по Договору оренди від 20.07.16, яка утворилася за період лютий 2019 року та червень 2019 року включно, в іншій частині вимог про стягнення заборгованості з орендної плати по Договору у позові відмовити за необгрунтованістю.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання власними силами повернути напівпричіп-паливоцистерну- Е, реєстр, н/з НОМЕР_1, суд дійшов висновку про її задоволення з огляду на наступне.

Так, за умовами Договору оренди, передбаченими пунктами 2.5 і 2.6, Об`єкт оренди підлягає поверненню Позивачу у випадку закінчення терміну оренди і таке повернення зобов`язаний здійснити Відповідач власними силами не пізніше 20-ти днів з моменту закінчення терміну оренди, а факт повернення стверджується підписанням сторонами відповідного акта.

Позивач у позові вказує, що відповідач не здійснив орендну плату протягом п`яти місяців підряд, а саме за лютий-червень 2019 року включно, з огляду на що уповноважений представник Позивача 08 липня 2019 року рекомендованими поштовими відправленнями надіслав на юридичну адресу Відповідача, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (вул. Центральна, 59, с.Кізлівка, Чорнухинський р-н, Полтавська обл.), та на відому домашню адресу керівника Відповідача ( АДРЕСА_1 ) претензію-повідомлення від цього ж числа (08.07.19) про відмову від Договору оренди, повернення Об`єкту оренди та сплату 1 800,00 Євро заборгованості по орендній платі.

Відповідно до ч.3 ст.291 ГК України на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому ст.188 цього Кодексу.

Статтею 782 ЦК України встановлено, що наймодавець (орендодавець) має право відмовитися від договору найму (оренди) і вимагати повернення речі, якщо наймач (орендатор) не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Як зазначає пленум Вищого господарського суду України у своїй постанові від 29.05.2013р. №12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна", відмова наймодавця від договору найму, можливість якої передбачена частиною першою статті 782 ЦК України, є правом, а не обов`язком наймодавця, яке може бути реалізоване в позасудовому порядку. Наявність зазначеного права не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою про розірвання договору в разі несплати наймачем (орендарем) належних платежів.

У вирішенні відповідних спорів господарським судам слід встановлювати, протягом яких конкретно місяців і якого року орендар не вносив орендну плату, в якому розмірі, в тому числі протягом яких місяців орендар взагалі не вносив орендну плату або вносив частково. При цьому погашення орендарем заборгованості до або після подання позову орендодавцем не має правового значення для вирішення такого спору, оскільки законодавець пов`язує виникнення права орендодавця відмовитися від договору оренди саме з фактом не внесення орендної плати протягом трьох місяців підряд.

При дослідженні періодів внесення відповідачем оплат з орендної плати по Договору оренди від 20.07.16, яка утворилася за період лютий 2019 року - червень 2019 року включно, судом встановлено, що за вказаний період відповідачем здійснені оплати 01.03.2019р., 08.05.2019р., 11.07.2019р., зокрема:

1. 01.03.2019р.(розрах. документ №31033/8) - 13 400,00 грн. за січень 2019р.;

2. 08.05.2019р.(розрах. документ №58035/1) - 27 000,00 грн. за березень- квітень 2019р.;

3. 11.07.2019р.(розрах. документ №7В014/5 - 13 600,00 грн. за травень 2019р.

Тобто, матеріалами справи підтверджено факт невнесення орендної плати протягом трьох місяців підряд (з огляду на визначений у п.4.1. сторонами порядок розрахунків невнесення орендної плати протягом трьох місяців підряд має місце за період лютого 2019 - квітня 2019).

За даних обставин, судом встановлено наявність підстав у позивача для відмови від договору з посиланням на ст.782 ЦК України (наймодавець (орендодавець) має право відмовитися від договору найму (оренди) і вимагати повернення речі, якщо наймач (орендатор) не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.) станом та 08 липня 2019 року, коли позивач рекомендованими поштовими відправленнями надіслав на юридичну адресу Відповідача, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (вул. Центральна, 59, с.Кізлівка, Чорнухинський р-н, Полтавська обл.), та на відому домашню адресу керівника Відповідача ( АДРЕСА_1 ) претензію-повідомлення про відмову від Договору оренди, повернення Об`єкту оренди та сплату 1 800,00 Євро заборгованості по орендній платі.

Ці рекомендовані відправлення повернулися без вручення адресату із довідками відділень поштового зв`язку, про те, що за юридичною адресу Відповідач відсутній, а за домашньою адресою керівника Відповідача закінчився строк зберігання такого відправлення.

У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

За приписами ст.785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Статтею 795 цього Кодексу встановлено, що повернення наймачем предмета договору найма оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

Згідно п.2.1. договору Об`єкт оренди підлягає поверненню Орендодавцеві у випадках:

- закінчення терміну оренди;

- припинення дії Договору за взаємною згодою сторін;

- розірвання Договору.

Орендар зобов`язується повернути Орендодавцю Об`єкт оренди власними силами у першопочатковому стані, технічно справним, описом та вартістю визначеними Актом прийому-передачі (додаток № 1), що становить невід`ємну частину Договору, не пізніше двадцяти днів з моменту, коли настала одна з подій, визначених п.2.5 Договору.

Повернення Обє`кта оренди буде підтверджено Сторонами шляхом підписання відповідного Акту.

Доказів, які б свідчили про повернення відповідачем об`єкта оренди, матеріали справи не містять.

З огляду на вказане, беручи до уваги наведені позивачем підстави для зобов`язання ТОВ Владал-Тур власними силами повернути Приватному підприємству Фірмі Полата напівпричіп-паливоцистерну- Е, реєстр, н/з НОМЕР_1, суд дійшов висновку, що станом на дату звернення позивача з позовом до суду, дані вимоги є обгрунтованими.

Отже, суд задовольняє позов в частині вимог про зобов`язання ТОВ Владал-Тур власними силами повернути Приватному підприємству Фірмі Полата напівпричіп-паливоцистерну- Е, реєстр, н/з НОМЕР_1.

Згідно із ч.2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За даних обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову частково, зокрема, в частині вимог про стягнення 720,00 Євро заборгованості з орендної плати по Договору оренди від 20.07.16 та зобов`язання власними силами повернути напівпричіп-паливоцистерну- Е, реєстр, н/з НОМЕР_1, в іншій частині - у позові відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходи із наступного.

Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Частина 1 ст. 124 ГПК України встановлює, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У позовній заяві зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи складатиме 14 014,00 грн., що включає сплачений судовий збір за пред`явлення цього позову (4 014,00 грн.) та витрати на правничу допомогу адвоката (10 000,00 грн.).

Судом враховано, що при зверненні з позовом позивач платіжним дорученням № 93 від 23.09.19 сплатив 4014,00 грн. судового збору.

Суд зазначає, що позивачем у позовній заяві об`єднано декілька позовних вимог характеру, а саме: перша майнового характеру - про стягнення 1800,00 Євро заборгованості з орендної плати по Договору оренди від 20.07.16, друга немайнового характеру - зобов`язання власними силами повернути напівпричіп-паливоцистерну- Е, реєстр, н/з НОМЕР_1

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з частиною 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Виходячи із сукупності заявлених вимог з врахуваннях наданих позивачем відомостей щодо курсу валют станом на дату звернення з позовом позивач мав сплатити 3842,00 грн. судового збору.

Відповідно до п. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином судові витрати по сплаті судового збору покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 768,40 грн. за майновою вимогою та у розмірі 1921,00 грн. за немайновою вимогою, всього 2689,40 грн.

Позивач просить покласти на відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем були понесені витрати на послуги адвоката в сумі 10000,00 грн., що підтверджується договором від 01.07.19 №14/с про надання Позивачу правничої допомоги; описом наданих адвокатом послуг за цим договором; платіжним дорученням № 60 від 02.07.19 про оплату Позивачем правничої допомоги у розмірі 10 000,00 грн., випискою по банківському рахунку адвоката про надходження такої оплати.

Гончаров Валентин Вікторович є адвокатом на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №21/112 від 11.11.2002р.

За таких обставин, витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 10 000,00 грн підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами у відповідності до ст.ст. 126, 129 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи (окрім судового збору), покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, витрати на правничу допомогу покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 7 000,00 грн.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Владал-Тур (код ЄДРПОУ- 39354347 Юридична адреса: вул. Центральна, 59, с. Кізлівка, Чорнухінський р-н, Полтавська обл., 37131) на користь Приватного підприємства Фірма Полата (код ЄДРПОУ- 31298704 с. Сусково, 304, Свалявський р-н, Закарпатська область, 89322) 720,00 Євро заборгованості, 2689,40,00 грн. витрат по сплаті судового збору та 7 000,00 грн. витрат на правничу допомогу адвоката.

3. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Владал-Тур (код ЄДРПОУ- 39354347 Юридична адреса: вул. Центральна, 59, с. Кізлівка, Чорнухінський р-н, Полтавська обл., 37131) власними силами повернути Приватному підприємству Фірмі Полата (код ЄДРПОУ- 31298704 с. Сусково, 304, Свалявський р-н, Закарпатська область, 89322) напівпричіп-паливоцистерну- Е, реєстр, н/з НОМЕР_1.

4. В іншій частині - у позові відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Полтавської області протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 03.12.2019 року

Суддя Киричук О.А.