Рішення

від 09.12.2019 по справі 922/3437/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/3437/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

без повідомлення (виклику) учасників справи,

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ до Об`єднання співвлвсників багатоквартирного будинку "Наш дім - 83", м. Харків про стягнення коштів в розмірі 1686,06 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Наш дім - 83", м. Харків, про стягнення заборгованості за договором № 2295/16-ТЕ-32 від 21.12.2015 в розмірі 1686,06 грн. Підставою для звернення до суду стало порушення відповідачем умов договору щодо вчасного розрахунку за переданий позивачем природний газ. Також позивач просить суд покласти на відповідача понесені позивачем витрати зі сплати судового збору.

28.10.2019, ухвалою господарського суду Харківської області, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 922/3437/19. Розгляд справи № 922/3437/19 ухвалено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

18.11.2019 відповідачем, через канцелярію суду, надано заяву про застосування строків позовної давності (вх. № 27879), в якій відповідач, з посиланням на ст. ст. 256, 257 ЦК України, зазначає, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених статтею 625 ЦК України, застосовується загальний строк позовної давності тривалістю у три роки. Оскільки повний розрахунок відповідачем за договором постачання природного газу № 2295/16-ТЕ-32 від 21.12.2015 був здійснений 26.05.2016, а позов подано до господарського суду 10.10.2019, відповідач вважає, що нарахування 3% річних та інфляційних втрат мало здійснюватись за останні три роки, які передували зверненню позивача з позовом у справі. Та, зважаючи на вищенаведене, відповідач наполягає на пропуску позивачем строку позовної давності щодо нарахування 3% річних та індексу інфляції за несвоєчасний розрахунок відповідачем за природний газ за період з 16.02.2016 по 26.05.2016, тобто за межами трьохрічного строку, що є підставою для відмови у задоволенні заявлених позивачем позовних вимог.

03.12.2019 позивачем, через канцелярію суду, надано відповідь на відзив (вх. № 29298), в якій позивач, посилаючись на умови укладеного між сторонами даного спору, договору постачання природного газу № 2295/16-ТЕ-32 від 21.12.2015, вважає позовні вимоги законними та обґрунтованими та просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

Згідно ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно ч. 2 ст. 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно ст. 114 ГПК України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка ратифікована Україною 17 липня 1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

21.12.2015 між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (далі - позивач, постачальник) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Наш Дім - 83" (далі - відповідач, споживач) укладено договір № 2295/16-ТЕ-32 постачання природного газу, відповідно до умов якого:

- постачальник зобов`язується передати у власність споживачеві у 2016 році природний газ, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити його на умовах цього договору (пункт 1.1 договору);

- природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (пункт 1.2 договору);

- постачальник передає споживачу з 01 січня 2016 року по 31 березня 2016 року (включно) газ обсягом до 34,0 тис. куб. метрів, у тому числі за місяцями (тис. куб метрів): в січня обсяг -12,0, в лютому 12,0, в березні 10,0 (пункт 2.1 договору);

- обсяги природного газу, які плануються поставити згідно з цим договором (далі планований обсяг), повністю забезпечують споживача природним газом для потреб, викладених у п.1.2 цього договору (пункт 2.1.1. договору);

- приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформляється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу (пункт 3.4 договору);

- оплата за газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (пункт 6.1 договору);

За невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором. У разі невиконання споживачем умов пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми прострочення платежу за кожен день прострочення платежу (пункт 8.1, 8.2 договору).

Розділ 12 передбачає, що договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу з 01 січня 2016 року до 31 березня 2016 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Додатковою угодою № 3 від 31 березня 2016 року сторони дійшли згоди внести зміни до п. п. 5.1., 5.2. статті 5 "Ціна газу" договору та викласти їх в наступній редакції:

"5.1. Регульована ціна (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) на природний газ, який постачається за цим договором, в період з 01 квітня 2016 по 30 квітня 2016 (включно) встановлюється постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 № 758 із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.16 № 234.

5.2. Ціна за 1000 куб. м газу за цим договором в період з 01 квітня 2016 по 30 квітня 2016 (включно) для підприємств, які приєднані до газорозподільних мереж, становить 1770,74 гривень, крім того податок на додану вартість - 20%. Всього до сплати з ПДВ - 2 124,89 грн."

Цією ж додатковою угодою, сторони виклали абзац другий п. 6.1. ст. 6 "Порядок та умови проведення розрахунків договору у наступній редакції:

"Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу".

Також доповнено ст. 6 "Порядок та умови проведення розрахунків" договору, пунктом 6.6. у наступній редакції:

"6.6. Оплата споживачем постачальнику вартості послуги оператора ГТС з балансування здійснюється з урахуванням положень п.3.7 цього договору в наступному порядку:

6.6.1. Споживач сплачує постачальнику вартість послуги оператора ГТС з балансування на підставі рахунку постачальника протягом 5-ти банківських днів з дня отримання такого рахунку.

6.6.2. Оплата здійснюється на розрахунковий рахунок постачальника, який зазначається у рахунку, із призначенням платежу відповідно до складеного постачальником рахунку.

6.6.3. У разі несплати або несвоєчасної оплати Постачальником вартості послуги балансування оператора ГТС згідно складеного постачальником та направленого споживачу рахунку, споживач несе відповідальність перед постачальником на загальних умовах, визначених тим договором та чинним законодавством України".

Окрім цього, викладено статтю 12 Строк дії договору договору у наступній редакції:

"Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу з 01 січня 2016 року до 30 квітня 2016 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення".

Як вказує позивач у позовній заяві, на виконання умов договору останній передав за актами приймання-передачі від 31 січня 2016 року, від 29 лютого 2016 року, від 31 березня 2016 року, від 30 квітня 2016 року у власність відповідача природний газ на загальну суму 77801,02 грн., проте, відповідач оплату за переданий газ здійснював несвоєчасно.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості в загальному розмірі 1686,06 грн., у тому числі: 1572,91 грн. - пені, 113,15 грн. - 3% річних.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

В розумінні ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

До ч. 1 ст. 174 ГК України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань. Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов`язання з договору поставки, згідно якого, в силу ст. 655 ЦК України, продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 ГК України, зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч. 2 ст. 193 ГК України).

Ч. 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За п. 6.1 договору, з урахуванням додаткової угоди № 3 від 21.12.2015, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов`язання щодо постачання природного газу на користь відповідача виконав належним чином, зауважень щодо переданого газу від відповідача не надходило.

Вказане підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу за січень-квітень 2016 року.

Разом з тим, відповідач у визначений договором строк оплату за переданий природний газ здійснював з порушенням строків, зазначених у договорі, що підтверджується наданою позивачем до матеріалів справи випискою (операції по підприємству «Наш Дім-83 ОСББ» з 01.01.2016 по 30.09.2018).

Оскільки оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно, в порушення п. 6.1 договору, за яким остаточна оплата за газ мала здійснюватися до 25 числа місяця, наступного за місцем поставки газу, позивачем заявлено до стягнення 1572,91 грн. - пені; 113,15 грн. - 3% річних.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

З огляду на викладене, судом встановлено, що відповідач у встановлений договорами строк свого обов`язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання (у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (стаття 610 ЦК України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 ЦК України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій, згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина 1 статті 230 ГК України).

Так, відповідно до ст. ст. 230, 231 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

За умовами п. 8.2 договору, у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору, він зобов`язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми прострочення платежу за кожен день прострочення платежу.

Дії відповідача щодо несвоєчасної оплати, є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності, відповідно до умов п. 8.2 договору.

Перевіривши правомірність нарахування позивачем пені та виходячи з п. 8.2 договору, приписів ст. 231 ГК України, суд встановив, що дане нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства та умовам договору, є арифметично вірним, в зв`язку з чим позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 1686,06 грн. пені є обґрунтованими та арифметично вірними.

Відповідно до статті 78 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11 квітня 1980 року (Віденської конвенції), до якої Україна приєдналася відповідно до Указу Президії Верховної Ради Української РСР № 7978-ХІ від 23 серпня 1989 року, та яка набула чинності 01 лютого 1991 року, встановлено, що «якщо сторона допустила прострочення у виплаті ціни чи іншої суми, інша сторона має право на відсотки з простроченої суми» .

У ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 626 ЦК України).

За змістом наведених норм закону, нарахування 3% річних нарахувань входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 3% річних, є обґрунтованими та такими, що відповідають чинному законодавству, у тому числі ст. 625 ЦК України, згідно якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 113,15 грн.

Здійснивши перерахунок 3% річних, з урахуванням умов договору, прострочення по сплаті грошового зобов`язання, а також порядку розрахунків, погодженого сторонами, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 113,15 грн. підлягають задоволенню повністю.

Заява відповідача про застосування строку давності (вх. № 27879), задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Поняття позовної давності міститься в ст. 256 ЦК України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Ст. 259 ЦК України встановлено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Так, п. 10.3 договору постачання природного газу від 21.12.2015, сторони передбачили строк, у межах якого сторони можуть звертатися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, який становить 5 років.

Таким чином, позивач завернувся до суду за захистом свого порушеного права в межах строків, встановлених сторонами у договорі від 21.12.2015, а, отже, суд приходить до висновку, що позивачем не були порушені строки позовної давності для звернення до господарського суду з відповідними вимогами.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно статті 73 ГПК України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, позовні вимоги Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір у розмірі 1921,00 грн. покладається на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1-5, 8, 10-12, 20, 41-46, 73-80, 86, 91, 123, п. 2 ч. 1 ст. 129, ст.ст. 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 248, 251, 252 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Наш Дім - 83" (61052, Харківська область, м. Харків, вул. Велика Панасівська, 83, код ЄДРПОУ 38382148 ) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) заборгованість за договором від № 2295/16-ТЕ-32 від 21.12.2015 у загальному розмірі 1686,06 грн., судовий збір у розмірі 1921,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 ГПК України та з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Позивач: Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720).

Відповідач: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Наш дім - 83" (61052, Харківська область, м. Харків, вул. Велика Панасівська, 83, код ЄДРПОУ 38382148).

Повне рішення складено 09.12.2019

Суддя Р.М. Аюпова

справа № 922/3437/19