Рішення

від 11.12.2019 по справі 922/3025/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/3025/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавренюк Т.А.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Регіон - Буд" (55200, м. Первомайськ, вул. Миколи Вінграновського, 9, код ЄДРПОУ 40762180) до Приватного акціонерного товариства "Новопокровський завод залізобетонних конструкцій" (63523, Харківська область, Чугуївський район, смт. Новопокровка, вул. Заводська (Островського), 10, код ЄДРПОУ 30614042) про стягнення 122 862,80грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача 112 640,00грн. основного боргу, 10 222,80грн. штрафу. Судові витрати зі сплати судового збору позивач просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 14 від 26.06.2018 з посиланням на статті 11, 202, 207, 509, 610, 612, 693 Цивільного кодексу України та статті 174, 175, 265 Господарського кодексу України.

Як зазначає позивач, відповідачем в порушення умов договору не було поставлено товар на загальну суму 112 640,00грн., а саме: товарного бетону М 150 ОК 5-9 в кількості 10 м.куб. на суму 16 100,00грн. та товарного бетону М 250 ОК 5-9 в кількості 54,24 м.куб. на суму 96 540,00грн.

Ухвалою суду від 23.09.2019 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Регіон - Буд" залишено без руху, надано позивачу строк 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків, зазначених в ухвалі суду від 23.09.2019.

Ухвалою суду від 15.10.2019, після усунення позивачем недоліків, прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

У встановлений законом строк на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що останнім було поставлено товар на загальну суму 729 730,00грн., у зв`язку з чим на даний час його заборгованість перед позивачем становить 6 350,00грн.

Даний факт, на думку відповідача, підтверджується актом звірки переданих будівельних матеріалів від 31.10.2018, складеним та підписаним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Капітал Інвест Строй» та Приватним акціонерним товариством «Новопокровський завод залізобетонних конструкцій» .

В обґрунтування заперечень, відповідач посилається на те, що позивач є посередником з постачання будівельних матеріалів на будівельний майданчик, будівництво на якому виконувало Товариство з обмеженою відповідальністю «Капітал Інвест Строй» , а роботи безпосередньо виконувало Товариство з обмеженою відповідальністю «Леон-Строй» , які фактично були замовниками товару та приймали його на будівельному майданчику.

На підставі зазначеного відповідач просить суд позовні вимоги залишити без задоволення.

Позивач правом, наданим йому відповідно до ст.251 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, відповідь на відзив не надав.

02.12.2019 від відповідача на адресу суду надійшло клопотання, в якому він просить суд визнати поважними причини пропуску строку на подання доказів по справі, поновити пропущений строк на його подачу та долучити до матеріалів справи виписки по особовому рахунку АТ «Альфа-Банк» .

Розглянувши подане клопотання, суд дійшов висновку, що воно не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

За приписами ч.3 ст.80 Господарського процесуального кодексу України відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч.4 ст.80 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.3 ст.252 Господарського процесуального кодексу України якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідач в порушення вимог ч.4 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, не повідомив суд та не зазначив у відзиві на позов доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк, а також не надав докази, які підтверджують, що відповідач здійснив всі залежні від нього дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Крім того, відповідач звернувся до суду з клопотанням про надання доказів з порушенням строків, визначених ч.3 ст.252 Господарського процесуального кодексу України, тобто після закінчення тридцятиденного строку, передбаченого для вчинення процесуальних дій.

Суд зазначає, що в обґрунтування поданого клопотання, відповідач посилається на те, що він, одночасно з отриманням позовної заяви та підготовкою відзиву по справі звернувся до банківської установи для отримання виписки по рахунку, однак тільки 29.11.2019 ним було отримано відповідь.

При цьому, відповідачем належним чином необґрунтовано причини пропуску строку для подання до суду доказів, не надано доказів в обґрунтування обставин, викладених у клопотанні, та не зазначено обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати.

Частиною 8 ст.80 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для поновлення строку на подання доказів, у зв`язку з чим надані відповідачем докази судом до розгляду не приймаються.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

26.06.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Регіон-Буд» (позивач) та Приватним акціонерним товариством «Новопокровський завод залізобетонних конструкцій» (відповідач) було укладено договір поставки № 14 (далі договір), відповідно до умов якого відповідач зобов`язався в порядку та на умовах, передбачених цим договором передавати у власність позивача будівельні матеріали, а позивач приймати та оплачувати цей товар.

Найменування, одиниця виміру та загальна кількість товару, що поставляється, його часткове співвідношення, а також вартість товару, визначається в Специфікаціях, які оформляються як додатки до цього договору та є невід`ємними його частинами (п.1.2 договору).

За умовами п.2.1 договору поставка товару здійснюється в строк, який визначається в Специфікаціях. Поставка товару здійснюється партіями за рахунок та транспортом відповідача на умовах DDH (склад позивача) відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню торговельних термінів «Інкотермс» у редакції 2010 та оформлюється видатковою накладною. Адреса складу позивача вказується в Специфікаціях (п.2.2 договору).

У п.2.3 договору сторони погодили, що датою поставки товару вважається дата підписання сторонами видаткової накладної.

26.06.2018 між сторонами підписано Специфікацію № 1, в якій сторони погодили найменування товару, одиницю виміру, загальну кількість, ціну за одиницю, строк поставки товару та адресу відвантаження товару.

Так, відповідно до зазначеної Специфікації, відповідач зобов`язався поставити позивачу за адресою Харківська область, м. Чугуїв, вул. Горішного, 142 бетон товарний М 150 ОК 5-9 в кількості 207 м.куб. на загальну суму 333 270,00грн. та бетон товарний М 250 ОК 5-9 в кількості 207 м.куб. на загальну суму 368 460,00.грн.

Загальна сума специфікації складає 701 730,00грн.

У п.2 Специфікації сторони погодили, що дата відвантаження партії товару вказується позивачем у листі-заявці, який позивач зобов`язався надіслати відповідачу цінним листом на поштову адресу або факсимільним зв`язком, або на електронну адресу не пізніше ніж за сім календарних днів до вказаної дати.

Відповідно до п.3.2.1 договору позивач зобов`язався здійснити попередню оплату товару в розмірі 85% від суми, вказаної в Специфікації, протягом п`яти банківських днів з дня підписання Специфікації.

Оплата залишку вартості товару, що складає 15%, за умовами п.3.2.2 договору, здійснюється позивачем частинами, а саме: у розмірі 15% від загальної ціни кожної партії товару протягом трьох банківських днів з дня її відвантаження.

Позивач на виконання умов договору перерахував на рахунок відповідача загальну суму в розмірі 668 330,00грн., а саме 333 270,00грн. за 207 м.куб. бетону товарного М 150 ОК 5-9 та 335 060,00грн. за 188,24 м.куб. бетону товарного М 250 ОК 5-9, що підтверджується копіями платіжних доручень, наявними в матеріалах справи.

Відповідач взяті на себе зобов`язання виконав не належним чином, оскільки, як зазначає позивач, відвантажив позивачу бетон товарний М 150 ОК 5-9 в кількості 197м.куб. на суму 317 170,00грн. та бетон товарний М 250 ОК 5-9 в кількості 134 м.куб. на суму 238 520,00грн.

17.10.2018 позивач на адресу відповідача направив лист-заявку за вих. № 10/17-1 про поставку бетону товарного М 250 ОК 5-9 за Специфікацією № 1 від 26.06.2018 у кількості 21 м.куб. із зазначенням дати поставки 24.10.2018.

Відповідач листом від 23.11.2018 за вих. № 83 повідомив позивача про неможливість здійснити поставку у зазначений позивачем строк з підстав отримання листа-заявки після встановленого позивачем строку, а також з підстав не вирішення питання транспортування товару, оплати за транспортування товару та не зазначення адреси, на яку позивач просить поставити товар.

Позивач 25.10.2018 направив на адресу відповідача лист-заявку № 63 з проханням поставити 02.11.2018 бетон товарний М 250 ОК 5-9 в кількості 52м.куб., а також бетон товарний М 150 ОК 5-9 в загальній кількості 10м.куб.

Листом від 22.11.2018 за вих. № 81 відповідач повідомив позивача про виготовлення бетону та зазначив про те, що транспорт для прийняття бетону від позивача не прибув, заявки на транспортні послуги від позивача з доставки бетону не надходило та не повідомлено відповідача про кінцеву адресу доставки бетону.

У зв`язку з тим, що відповідач умови договору належним чином не виконав, залишок товару, оплаченого позивачем не поставив, позивач 24.01.2019 звернувся на адресу відповідача з вимогою № 24/01-2 про негайне повернення попередньої оплати в сумі 112 640,00грн.

У відповіді (вих. № 16 від 14.02.2019) на претензію, відповідач повідомив позивача про необхідність внести попередню оплату для подальшої поставки товару, при цьому, відповідач зазначив, що вся продукція, що була замовлена позивачем для потреб будівельного майданчику за адресою: Харківська область, м. Чугуїв, вул. Горішного,142 була поставлена в строк та на час, який був обумовлений бажанням підрядника Товариством з обмеженою відповідальністю «Капітал Інвест Строй» та субпідрядної організації Товариством з обмеженою відповідальністю «Ліон Строй» у обсягах, що покриваються сумою попередньої оплати за продукцію.

Оскільки відповідач до теперішнього часу суму попередньої оплати в розмірі 112 640,00грн. не повернув, такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 112 640,00грн. підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення також закріплені в ст.ст.173-175 Господарського кодексу України.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст.ст.525, 526, 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст.ст.627, 628 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч.6 ст.265 Господарського кодексу України).

В силу приписів ст.663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару (ст.664 Цивільного кодексу України).

Позивач, на виконання умов спірного договору перерахував на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти в якості попередньої оплати в сумі 668 330,00грн., що підтверджується копіями платіжних доручень № 107 від 27.06.2018 на суму 598 230,00грн., № 226 від 17.08.2018 на суму 5 250,00грн., № 237 від 21.08.2018 на суму 22 650,00грн., № 239 від 21.08.2018 на суму 16 500,00грн., № 286 від 05.09.2018 на суму 19 250,00грн. та № 287 від 05.09.2018 на суму 6 450,00грн.

Як зазначає позивач у позовній заяві, відповідач, після отримання суми попередньої оплати в розмірі 668 330,00грн., поставив позивачу товар на загальну суму 555 690,00грн., у зв`язку з чим сума недопоставленого відповідачем товару становить 112 640,00грн.

Проте судом, із наданих до матеріалів справи доказів, вбачається, що відповідач взяті на себе зобов`язання за спірним договором виконав частково, поставив позивачу товар на загальну суму 560 540,00грн.

Факт поставки товару на суму 560 540,00грн. підтверджується документально матеріалами справи, а саме копіями видаткових накладних, наданими позивачем до позову.

Таким чином, із матеріалів справи судом вбачається, що відповідач не поставив позивачу товар на загальну суму 107 790,00грн., а не на суму в розмірі 112 640,00грн., як про це зазначає позивач у позовній заяві.

Частиною 2 ст.693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Суд зазначає, що правова природа попередньої оплати внаслідок невиконання будь-якою стороною своїх зобов`язань за договором - не змінюється і залишається такою доти, поки сторони не узгодять іншої їх правової природи або не вчинять дій, які змінять правову природу перерахованої суми. Обумовлені законом підстави для зміни правової природи перерахованих покупцем (позивачем) коштів, внаслідок не поставки відповідачем товару, - не настали, що тягне за собою правові наслідки, обумовлені ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку що позивач має право вимагати повернення зробленої ним на користь відповідача передплати за договором, оскільки відповідач свої договірні зобов`язання належним чином не виконав, товар за договором не поставив.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач в повному обсязі поставив позивачу товар, за який було проведено попередню оплату, а також відсутні докази повернення суми попередньої оплати.

З огляду на встановлені факти та враховуючи те, що відповідач не поставив позивачу товар на суму 107 790,00грн., не повернув сплачену позивачем суму попередньої оплати в розмірі 107 790,00грн., суд дійшов до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню в розмірі 107 790,00грн. повернення попередньої оплати.

В обґрунтування заперечень відповідачем надано суду видаткові накладні, які, як зазначає відповідач, підтверджують факт поставки позивачу товару на загальну суму 729 730,00грн., а також на підтвердження даних обставин відповідачем надано акт звірки передання будівельних матеріалів від 31.10.2018 на вказану суму.

Дослідивши надані відповідачем видаткові накладні та акт звірки передання будівельних матеріалів від 31.10.2018, суд дійшов висновку, що вони не є належними доказами, виходячи з наступного.

За приписами ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Як вбачається судом з наданих відповідачем видаткових накладних, а саме: № РН-000203 від 23.07.2018, № РН-000204 від 24.07.2018, № РН-0000316 від04.09.2018, № РН-0000312 від 30.08.2018, № РН-0000311 від 30.08.2018 та № РН-0000307 від 29.08.2018, за цими накладними відповідачем позивачу було поставлено розчин М-75 ОК П 8, який не є предметом спірного договору поставки та, відповідно, не стосуються предмету доказування у даній справі. Так, як вже було встановено судом, сторони у спірному договорі погодили, що товар, його ціна та кількість погоджуються стороами у спеціфікаціях до договору (п. 1.2 договору). Специфікації та зазначений товар в матеріалах справи відсуті, як і відстунє посилання в даних накладних на спірний довговір. Крім того, зазанчені накладні оформлені неналежним чином, оскільки не містять печатки підприємства позивача, а підпис особи, що стоїть в графі "отримав" не розшифровний та не має довіреності на отримання певною особою товарно-матеріальних цінностей від підприємства позивача.

Що стосується акту звірки передання будівельних матеріалів від 31.10.2018, судом вбачається, що даний акт підписаний між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Капітал Інвест Строй» , який не є стороною договору, а тому, в розумінні ст.ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України, не є належним та допустимим доказом, оскільки в даному акті відсутній підпис позивача, як сторони договору.

Посилання відповідача на те, що позивач був лише посередником між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Капітал Інвест Строй» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Леон-Строй» , які, як зазначає відповідач, фактично були замовниками товару та приймали його на будівельному майданчику, суд не приймає, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про надання позивачем посередницьких послуг в інтересах цих юридичних осіб або про існування договірних правовідносин між позивачем, відповідачем та зазначеними юридичними особами.

Що стосується наданих відповідачем видаткових накладних на поставку товару № РН-000202 від 05.07.2018 на суму 62 300,00грн. та № РН-000398 від 10.09.2018 на суму 39 840,00грн., судом вбачається, що в цих накладних в графі "отримав" містяться абсолютно різні підписи осіб, без зазначення їх прізвища, не має і є печатки підприємства позивача, що не дає можливості ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні даної господарської операції. Також сторонами до матеріалів справи не надано належним чином оформлених довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей певною особою від підприємства позивача.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що видаткові накладні, що надані позивачем в обґрунтування позовних вимог, також не повністю відповідають вимогам, встановленим законодавством до таких первинних документів. Однак, оскільки сам позивач їх надає в обґрунтування своїх позовних вимог, суд розцінює їх як факт визнання позивачем отримання за ними відповідного товару.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення штрафу в розмірі 10 222,80грн., суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню, керуючись наступним.

Відповідно до ч.2 ст.193 Господарського кодексу України порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (ч.1 ст.199 Господарського кодексу України).

У разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки (п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України).

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання.

У п.5.3 договору сторони погодили, що за прострочення понад 10 днів з відповідача додатково стягується штраф на користь позивача в розмірі 7% вартості непоставленої (поставленої з порушенням) партії товару.

З наданого позивачем розрахунку штрафу на суму 10 222,80грн., судом вбачається, що штраф в розмірі 7% вартості непоставленої партії товару нарахований позивачем на підставі листа-заявки № 10/17-1 про поставку бетону товарного М 250 ОК 5-9, відповідно до якого відповідач повинен був здійснити поставку товару 24.10.2018, а також листа-заявки № 63 від від 25.10.2018, відповідно до якої строк поставки визначений позивачем - 02.11.2018.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, а саме з листа відповідача, надісланого ним на адресу позивача за вих. № 83 від 22.11.2018 (а.с.69), лист-заявка № 10/17-1 від 17.10.2018 була отримана відповідачем вже після спливу строку зазначеного позивачем у відповідному листі-заявці.

Позивачем даний факт не спростований, в матеріалах справи відсутні докази своєчасного направлення на адресу відповідача зазначеного листа-заявки та його отримання відповідачем.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд зазначає, що за умовами п.2 Специфікації № 1 до договору поставки позивач зобов`язався надсилати відповідачу відповідні листи-заявки цінним листом на поштову адресу або факсимільним зв`язком, або на електронну адресу не пізніше ніж за сім днів до вказаної дати поставки.

В матеріалах справи відсутні докази своєчасного надіслання позивачем на адресу відповідача листів-заявок № 10/17-1 від 17.10.2018 та № 63 від 25.10.2018, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановити факт прострочення відповідачем строків поставки товару понад 10 днів, як про це стверджує позивач.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення штрафу в розмірі 10 222,80грн. є необґрунтованими, не доведеними документально, у зв`язку з чим в задоволенні позовних вимог в цій частині суд вважає за необхідне відмовити.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову частково.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд, керуючись ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладає на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Новопокровський завод залізобетонних конструкцій" (63523, Харківська область, Чугуївський район, смт. Новопокровка, вул. Заводська (Островського), 10, код ЄДРПОУ 30614042) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Регіон - Буд" (55200, м. Первомайськ, вул. Миколи Вінграновського, 9, код ЄДРПОУ 40762180) - 107 790,00грн. попередньої оплати, 1 685,33грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 4 850,00грн. попередньої оплати та 10 222,80грн. штрафу - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дане рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Східного апеляційного господарського суду або через господарський суд Харківської області.

Повне рішення складено "11" грудня 2019 р.

Суддя Т.А. Лавренюк