Постанова

від 03.12.2019 по справі 914/3240/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2019 року

м. Київ

Справа № 914/3240/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Пількова К. М., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Грузицька І. В.,

за участю представників:

позивача - Бляшина М. С.,

відповідачів - не з'явилися,

третіх осіб - Дяченко О. Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Гніздичівського державного спиртового заводу

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.09.2019 (судді: Якімець Г. Г., Матущак О. І., Мирутенко О. Л.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс"

до Державного підприємства "СЕТАМ" та Жидачівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області,

третя особа , що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Гніздичівський державний спиртовий завод,

про визнання дійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна та визнання права власності на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. У грудні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Традєкс" (далі - ТОВ "Традєкс") звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Державного підприємства "СЕТАМ" (далі - ДП "СЕТАМ") і Жидачівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області (далі - Жидачівський РВДВС) про:

- визнання дійсними договорів купівлі-продажу від 17.03.2016, оформлених актами № 145904, № 145905, № 146223 про реалізацію нерухомого майна шляхом його продажу на електронних торгах у межах процедури виконавчого провадження, визначеної Законом України "Про виконавче провадження", між ДП "СЕТАМ" і ТОВ "Традєкс" щодо частини будівель і споруд Гніздичівського державного спиртового заводу, розташованих за адресою: Львівська область, Жидачівський район, смт Гніздичів, вулиця Коновальця, будинок 4;

- визнання за ТОВ "Традєкс" права власності на частину будівель і споруд, розташованих за адресою: Львівська область, Жидачівський район, смт Гніздичів, вулиця Коновальця, будинок 4, а саме: будівлю підсобного відділення (будівля з цегляними стінами з білої цегли із з/бетонним перекриттям, площею 180,0 м 2) ; зерносклад (будівля одноповерхова із цегляними стінами з білої цегли із металевим перекриттям, площею 1 360,0 м 2) ; склад арочний (будівля із металевим арочним каркасом на стінах із білої цегли накрита бляхою, площею 640,0 м 2) ; будівлю стайні (будівля одноповерхова із цегляними стінами із білої цегли з дерев'яним перекриттям, площею 203,0 м 2 ); будівлю матеріального складу-гаражу (будівля із цегляними стінами з білої цегли із дерев'яним перекриттям, площею 504,0 м 2 ); будівлю механічної майстерні (будівля одно- та двоповерхова із цегляними стінами із білої цегли із з/бетонним перекриттям, площею 396,0 м 2 ); будівлю котельні не завершеної будівництвом (готовність 54 %); огорожу (бетонні плити довжиною 600 м); став-пожежну водойму (стінки водойми укріплені бетонними блоками та плитами, об'єм водойми 1 000 м 3 ); приміщення спиртосховища (будівля одно- та триповерхова із цегляними стінами з білої цегли з бетонним та дерев'яним перекриттям, площею 642 м 2 ); приміщення для велосипедів (будівля одноповерхова із цегляними стінами із білої цегли із дерев'яним перекриттям, площею 48,4 м 2 ); будівлю котельні (будівля одноповерхова із цегляними стінами із білої цегли із перекриттям з металевих ферм, накритих панелями, площею 325,0 м 2 ); склад мокрого зберігання солі (відкрита споруда із бетонних стін і перегородки, площею 38,5 м 2 ); газовий лічильник (комплект газонапірної арматури (ГРП).

1.2. Позовні вимоги із посиланням на положення статей 11, 16, 204, 328, частини 3 статті 334, статей 650, 655, частини 4 статті 656 Цивільного кодексу України обґрунтовано тим, що за результатами проведених ДП "СЕТАМ" у межах виконання затвердженого 22.12.2015 наказом Міністерства юстиції України № 2710/5 Порядку реалізації арештованого майна електронних торгів переможцем за лотами № 145904, № 145905 і № 146223 визнано ТОВ "Традєкс", яке згідно з платіжними дорученнями, доданими до позовної заяви, повністю розрахувалося за придбане на електронних торгах нерухоме майно.

Згідно з вимогами законодавства ТОВ "Традєкс" звернулося до приватного нотаріуса Жидачівського районного нотаріального округу Львівської області Медвідь Н. С. із метою отримання свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів.

Проте приватний нотаріус відмовив у вчиненні нотаріальної дії з видачі позивачеві свідоцтва про придбання майна, аргументуючи відмову тим, що в актах державного виконавця належним чином не наведено відомості про документи, які посвідчують право власності боржника на майно.

Отже, ТОВ "Традєкс" зазначило, що така відмова нотаріуса унеможливлює здійснення позивачем усіх повноважень власника майна.

Позивач наголосив, що після повного розрахунку покупця за придбане майно та отримання ним актів про проведення електронних торгів у позивача виникло право власності на придбане майно, що є правовою основою одержання свідоцтва про право власності на майно.

ТОВ "Традєкс" акцентує, що відповідач ухиляється від надання нотаріусу документів на підтвердження права власності боржника на реалізоване майно, що порушує права ТОВ "Традєкс" на розпорядження придбаним майном.

1.3. ДП "СЕТАМ" у поясненнях на позовну заяву зазначило про проведення електронних торгів відповідно до законодавства, із дотриманням Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.12.2015 № 2710/5, і підтвердило оплату ТОВ "Традєкс" придбаного майна.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду Львівської області від 06.03.2017 позов задоволено у повному обсязі, визнано дійсними договори купівлі-продажу від 17.03.2016 (оформлені актами № 145904, № 145905, № 146223) про реалізацію нерухомого майна шляхом його продажу на електронних торгах у межах процедури виконавчого провадження, визначеної Законом України "Про виконавче провадження", укладені між ДП "СЕТАМ" і ТОВ "Традєкс", а також визнано за ТОВ "Традєкс" право власності на частину будівель і споруд, розташованих за адресою: Львівська область, Жидачівський район, смт Гніздичів, вулиця Коновальця, будинок 4, перелік яких наведено у резолютивній частині рішення.

Суд першої інстанції, аргументуючи рішення, дійшов висновку, що електронні торги із реалізації нерухомого майна проведено відповідно до норм чинного законодавства, із дотриманням положень Порядку про реалізацію арештованого майна шляхом апрведення електронних торгів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.12.2015 № 2710/5 (далі - Порядок), доказів визнання недійсними електронних торгів немає, ТОВ "Традєкс" сплатило кошти за придбане нерухоме майно.

Суд першої інстанції визнав встановленими і доведеними обставини, які є підставою для застосування до спірних правовідносин положень частини 2 статті 220 Цивільного кодексу України та визнання договорів купівлі-продажу спірних об'єктів дійсними. При цьому суд зазначив, що відповідач не заперечує належного оформлення договорів купівлі-продажу нерухомого майна і права власності позивача, проте відмова нотаріуса у реєстрації цих правочинів створює перешкоди позивачеві у здійсненні ним правомочностей власника, що стало підставою для задоволення позовних вимог про визнання за позивачем права власності на спірні об'єкти нерухомого майна.

2.2. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 30.09.2019 за результатами розгляду апеляційної скарги особи, яка не була залучена до участі у справі, - Гніздичівського державного спиртового заводу рішення Господарського суду Львівської області від 06.03.2017 скасовано, прийнято нове рішення, яким задоволено позов ТОВ "Традєкс", визнано дійсними договори купівлі-продажу від 17.03.2016 (оформлені актами № 145904, № 145905, № 146223) про реалізацію нерухомого майна, шляхом його продажу на електронних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої у Законі України "Про виконавче провадження", укладені між ДП "СЕТАМ" і ТОВ "Традєкс", а також визнано за ТОВ "Традєкс" право власності на частину будівель і споруд, розташованих за адресою: Львівська область, Жидачівський район, смт Гніздичів, вулиця Коновальця, будинок 4, перелік яких наведено у резолютивній частині постанови.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції погодився із висновками місцевого суду по суті вирішення спору, проте зазначив, що за змістом частини 3 статті 277 Господарського процесуального кодексу України незалучення до участі у справі Гніздичівського державного спиртового заводу як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів, оскільки рішення у справі впливає на права та інтереси заводу, є підставою для скасування судового рішення.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись із постановою Західного апеляційного господарського суду від 30.09.2019, Гніздичівський державний спиртовий завод у касаційній скарзі просить її скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

Скаржник наголошує, що Гніздичівський державний спиртовий завод згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28.07.2010 № 672 "Про утворення Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості" включено до Переліку державних підприємств і об'єднань спиртової та лікеро-горілчаної промисловості, що належать до сфери управління Міністерства аграрної політики України і мають бути реорганізовані шляхом приєднання до державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості.

Згідно з наказом Міністерства аграрної політики України від 30.11.2010 № 779 реорганізовано Гніздичвський державний спиртовий завод шляхом приєднання до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" (далі - ДП "Укрспирт") і створено на базі майна реорганізованих державних підприємств відокремлені підрозділи (філії) без прав юридичної особи. Визначено ДП "Укрспирт" правонаступником майнових прав і обов'язків реорганізованого державного підприємства- Гніздичівського державного спиртового заводу. Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб Гніздичівський державний спиртовий завод із 08.06.2011 перебуває у стані припинення.

Гніздичівський державний спиртовий завод акцентує, що спірні договори купівлі-продажу нерухомого майна з прилюдних торгів підлягають нотаріальному посвідченню і державній реєстрації, тому за відсутності одночасно і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації ці договором не є укладеними та не можуть бути визнані дійсними на підставі частини 2 статті 220 Цивільного кодексу України.

При цьому, нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законодавством порядку, не може бути предметом договору купівлі-продажу, на чому Гніздичівський державний спиртовий завод наголошував під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції.

Скаржник також зауважує про неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень статті 392 Цивільного кодексу України, оскільки ТОВ "Традєкс" не є власником нерухомого майна, немає спору про право власності між сторонами у справі, а правовою підставою для реєстрації права власності покупця на придбане з прилюдних торгів нерухоме майно є видача нотаріусом свідоцтва про придбання нерухомого майна, а не рішення суду. Положення статті 392 Цивільного кодексу України не породжують, а підтверджують наявність у позивача права власності, набутого раніше на законних підставах.

Заявник касаційної скарги також наголошує, що суд апеляційної інстанції прийняв рішення про права, інтереси та (або) обов'язки Гніздичівського державного спиртового заводу, який не був залучений до участі у справі як відповідач, що за змістом статті 277 Господарського процесуального кодексу України є порушенням норм процесуального права та визначено як підстава для скасування рішення.

3.2. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Традєкс" просить залишити її без задоволення, а постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.09.2019 - без змін, наголошуючи на необґрунтованості доводів скаржника і законності висновків суду апеляційної інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову з урахуванням, викладеного у відзиві на касаційну скаргу.

4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, присутніх у судовому засіданні представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно частково задовольнити з таких підстав.

4.2. Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, ТОВ "Традєкс" 22-24.02.2016 взяло участь в електронних торгах, які проводило ДП "СЕТАМ" у межах зведеного виконавчого провадження № 36706870 (боржник - Гніздичівський державний спиртовий завод), за результатами яких стало переможцем за лотами № 124409, № 124392, № 124391, що підтверджується протоколами проведення електронних торгів № 145904, № 145905 та № 146223.

ТОВ "Традєкс" як переможець електронних торгів повністю розрахувалося за придбане майно, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями і чого не оспорюють сторони.

17.03.2016 виконуючий обов'язки начальника Жидачівського ВДВС на підставі протоколів проведення електронних торгів склав і видав ТОВ "Традєкс" акти про проведені електронні торги № 145904, № 145905 і № 146223.

4.3. Суди попередніх інстанцій установили, що ТОВ "Традєкс" звернулося до приватного нотаріуса Жидачівського районного нотаріального округу Львівської області Медвідь Н.С. із метою отримання свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів.

Проте згідно з постановами нотаріуса від 22.07.2016 вих. № 15, вих. № 16 і вих. № 17 ТОВ "Традєкс" відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, а саме щодо видачі свідоцтв про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, у зв'язку з тим, що у наданих заявником актах про проведені електронні торги належним чином не наведено відомостей про документи, які посвідчують право власності боржника на це майно.

Згідно з ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 21.09.2016 у справі № 443/1309/16-ц закрито провадження за позовом ТОВ "Традєкс" до приватного нотаріуса Жидачівського районного нотаріального округу Львівської області Медвідь Н. С. про визнання незаконними постанов про відмову у вчиненні нотаріальних дій, зобов'язання вчинити певні дії, визнання дійсними угод купівлі-продажу та визнання права власності на нерухоме майно, у зв'язку з тим, що зазначений спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а є господарським спором.

4.4. ТОВ "Традєкс" звернулося до господарського суду з позовом про визнання дійсними договорів купівлі-продажу від 17.03.2016, оформлених актами № 145904, № 145905, № 146223 щодо реалізації нерухомого майна, шляхом його продажу на електронних торгах у межах процедури виконавчого провадження, визначеної у Законі України "Про виконавче провадження", між ДП "СЕТАМ" і ТОВ "Традєкс" щодо частини будівель і споруд Гніздичівського державного спиртового заводу, розташованих за адресою: Львівська область, Жидачівський район, смт Гніздичів, вулиця Коновальця, будинок 4, і визнання за ТОВ "Традєкс" права власності на частину будівель та споруд, розташованих за адресою: Львівська область, Жидачівський район, смт Гніздичів, вулиця Коновальця, будинок 4, на підставі статей 11, 16, 204, 328, частини 3 статті 334, 650, 655, частини 4 статті 656 Цивільного кодексу України.

4.5. За змістом статей 15 і 16 цього Кодексу кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Майже аналогічний за змістом перелік способів захисту наведено у частині 2 статті 20 Господарського кодексу України.

Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб і, залежно від установленого, вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18 викладено правову позицію стосовно того, що як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16 (провадження № 12-158гс18)). Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18). Отже, застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача.

4.6. Аналіз правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто у забезпеченні переходу права власності на майно боржника до покупця - учасника прилюдних торгів дає підстави для висновку, що з урахуванням особливостей, передбачених законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином.

Наведене узгоджується зі змістом частини 4 статті 656 Цивільного кодексу України, згідно з якою до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

4.7. Як свідчить зміст оскаржуваної у справі постанови апеляційної інстанції, суд, задовольняючи позовні вимоги, виходив із положень частини 2 статті 220, 321, 328, 392 Цивільного кодексу України.

4.8. Згідно з частиною 2 статті 220 цього Кодексу якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Однією із умов застосування положень частини 2 статті 220 Цивільного кодексу України та визнання правочину дійсним у судовому порядку є встановлення судом факту безповоротного ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину та втрата стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин.

4.9. Водночас згідно зі статтею 62 Закону України "Про виконавче провадження" та розпорядження Кабінету Міністрів України від 11.03.2015 № 212-р "Деякі питання реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів" наказом Міністерства юстиції України від 22.12.2015 № 2710/5 затверджено відповідний Порядок.

За змістом пункту 1 розділу VIII після закінчення електронних торгів (закінчення строку аукціону з урахуванням його можливого продовження) на вебсайті відображаються відомості про завершення електронних торгів. Система автоматично формує та розміщує на вебсайті протокол електронних торгів за лотом у день закінчення таких електронних торгів або не пізніше наступного робочого дня.

На підставі копії протоколу переможець електронних торгів у формі аукціону протягом десяти банківських днів з дня формування протоколу здійснює розрахунки за придбане на електронних торгах майно (пункт 1 розділу Х Порядку).

За змістом пунктів 4, 5 цього розділу Х цього Порядку після повного розрахунку переможця за придбане майно (у тому числі сплати винагороди організатору) на підставі протоколу про проведення електронних торгів, який надійшов на електронну адресу, державний виконавець протягом п'яти робочих днів складає акт про проведені електронні торги і затверджує його у начальника відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. В акті про проведені електронні торги зазначається така інформація: ким, коли і де проводилися електронні торги; стисла характеристика реалізованого майна; прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - переможця електронних торгів, серія та номер документа, що посвідчує її особу, місце проживання (у разі якщо переможцем електронних торгів є юридична особа, зазначаються її найменування, місцезнаходження та код за ЄДРПОУ); сума, внесена переможцем електронних торгів за придбане майно; прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи (найменування юридичної особи) - боржника, її місце проживання (місцезнаходження); дані про правовстановлювальні документи, що підтверджують право власності боржника на майно.

Начальник відповідного відділу державної виконавчої служби має затвердити акт про проведені електронні торги не пізніше наступного робочого дня після його подання виконавцем. Затверджений начальником відділу державної виконавчої служби акт державний виконавець видає або надсилає переможцеві електронних торгів не пізніше наступного робочого дня з дня його затвердження. Копія акта надсилається стягувачу, боржнику та через особистий кабінет відділу державної виконавчої служби організатору (пункт 6 розділу Х зазначеного Порядку).

4.10. Відповідно до пункту 8 розділу Х Порядку акт про проведені електронні торги є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, у випадках, передбачених законодавством.

У випадку придбання нерухомого майна документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, є свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, яке видається нотаріусом на підставі акта про проведені електронні торги.

Отже, зважаючи на положення пунктів 4, 5 і частини 2 пункту 8 розділу Х Порядку, підставою виникнення права власності на придбане згідно із цим Порядком із прилюдних торгів нерухоме майно є саме свідоцтво про придбання майна, видане нотаріусом згідно зі складеним державним виконавцем на підставі протоколу про проведення електронних торгів актом, який затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби.

Згідно з розділом ХІІ Порядку спори, пов'язані з реалізацією майна, вирішуються в судовому порядку.

Відповідно до статті Закону України "Про нотаріат" нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

4.11. Проте задовольняючи позовні вимоги ТОВ "Традєкс" і визнаючи дійсними договори купівлі-продажу від 17.03.2016 (оформлені актами № 145904, № 145905, № 146223), укладені між ДП "СЕТАМ" і ТОВ "Традєкс", суд апеляційної інстанції не з'ясував ефективності способу захисту позивачем його порушених прав, а також того, яким чином визнання дійсними договорів із організатором торгів, яким згідно з пунктом 1 Порядку є державне підприємство, що належить до сфери управління Міністерства юстиції України та уповноважене відповідно до законодавства здійснювати заходи зі створення та супроводження програмного забезпечення системи електронних торгів, технологічного забезпечення, збереження та захисту даних, що містяться у цій системі, на організацію та проведення електронних торгів, забезпечення збереження майна, виконання інших функцій, передбачених цим Порядком, призведе до відновлення порушеного права позивача.

Суд апеляційної інстанції не з'ясовував питання щодо вирішення ТОВ "Традєкс" спору, пов'язаного із реалізацією майна, а саме щодо внесення даних до актів про проведені електронні торги, неповнота яких стала підставою для відмови нотаріусом у видачі товариству свідоцтва про придбання майна саме з державною виконавчою службою, на яку згідно з пунктами 4 і 5 Порядку покладено обов'язок скласти та затвердити акт про проведені електронні торги.

Суд апеляційної інстанції безпідставно залишив поза увагою доводи Гніздичівського державного спиртового заводу, викладені, зокрема в апеляційній скарзі, що сторонами договору купівлі-продажу, оформленого відповідним протоколом проведення електронних торгів, є власник (продавець - Гніздичівський державний спиртовий завод), державний виконавець (орган державної виконавчої служби), який виступає від імені власника (продавця) і покупець (у цьому випадку - ТОВ "Традєкс"), а також доводи щодо недоведення позивачем ухилення відповідачів чи перешкоджання в укладенні договорів, отже і підстави для застосування положень частини 2 статті 220 Цивільного кодексу України.

4.12. Крім того, суд апеляційної інстанції, зважаючи на положення статей 328, 392 Цивільного кодексу України, визнав за ТОВ "Традєкс" право власності на нерухоме майно, перелічене у резолютивній частині оскаржуваної постанови.

Відповідно до частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном згідно з положеннями частини 1 статті 317 цього Кодексу.

За змістом статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У статті 328 ЦК України визначено презумпцію правомірності набуття права власності. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Ураховуючи, що відповідно до статті 328 цього Кодексу набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти, суд застосовуючи цю норму, повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об'єкт і чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 ЦК України.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постановах від 21.11.2018 у справі № 920/615/16, від 05.09.2019 у справі № 907/310/18.

Стаття 392 Цивільного кодексу України, в якій ідеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне у позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 760/14438/15-ц.

Аналіз положень чинного законодавства свідчить, що за загальним правилом судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне право власності, набуте раніше на законних підставах, у випадках, коли це право не визнається, заперечується або оспорюється. Отже, положення статті 392 Цивільного кодексу України спрямовані на захист існуючого, наявного права, що виникло у позивача з передбачених законодавством підстав і підтверджується належними та допустимими доказами, однак не встановлюють способу його набуття, як цього вимагає позивач у справі.

4.13. Ураховуючи наведене спір, виходячи із предмета і підстав позову, з огляду на спосіб захисту, обраний позивачем для захисту його права, не розглянуто, оцінку всім доводам учасників справи не надано.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції наведеним вимогам не відповідає.

5.2. Згідно з частинами 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За змістом частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.

5.3. Ураховуючи наведене, беручи до уваги, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, ухвалену у справі постанову суду апеляційної інстанції необхідно скасувати, а справу направити на новий розгляд до Західного апеляційного господарського суду.

5.4. Під час нового розгляду суд має урахувати наведене, дослідити та об'єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з'ясувати фактичні обставини справи та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 2 частини 1 статті 308, статтями 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Гніздичівського державного спиртового заводу задовольнити частково.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.09.2019 у справі № 914/3240/16 скасувати, справу передати на новий розгляд до Західного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Т. Б. Дроботова

Судді К. М. Пільков

Ю. Я. Чумак