Рішення

від 09.12.2019 по справі 225/4813/18

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер судової справи: 225/4813/18

Номер провадження: 2/225/45/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2019 року м. Торецьк

Дзержинський міський суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Ткач Г.В.,

за участю

секретарів судового засідання - Пузиревської Ю.О., Черникової Н.В.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

представника відповідачів - Бойко М ОСОБА_3 .,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Торецька в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа - Торецька Державна нотаріальна контора про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу понад п`ять років та зміну черговості одержання права на спадкування,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з вищевказаним позовом.

В обґрунтування заявлених вимог зазначила, що з вони ОСОБА_7 почали проживати з березня 2005 року однією сім`єю як чоловік і жінка без реєстрації шлюбу та вести спільне господарство. Вона одружена не була, а ОСОБА_7 розірвав попередній шлюб 01.03.2005 року, від якого мав синів (відповідачів у справі). Реєструвати шлюб вони не поспішали, оскільки в цьому не було потреби. Проживали за адресами: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 , а останні 8 років мешкали за адресою: АДРЕСА_4 .

Дохід ОСОБА_7 мав від підприємницької діяльності, позивач - від заробітної плати та також від підприємницької діяльності.

За час проживання однією сім`єю спільно витрачали гроші на загальні потреби, зокрема, ремонт квартири, а також 14.04.2007 року придбали автомобіль марки СПВ-16 ЗНГ Рута, держаний номерний знак НОМЕР_1 , 2004 року випуску, вартістю 135000 грн.; 18.01.2011 - автомобіль марки СПВ-17 ЗНГ Рута, держаний номерний знак НОМЕР_2 , 2006 року випуску; вартістю 162000 грн., 17.07.2009 - земельну ділянку площею 0,10 га кадастровий номер 1422482500:08:000:0136, державний акт ЯЖ 291950, вартістю 27000 грн., а всього на суму 324000 грн.

З листопада 2015 року ОСОБА_7 захворів, в лютому 2016 року йому встановлено діагноз - онкологічне захворювання. Тяжка хвороба не дозволяла йому займатися суспільно-корисною працею, підприємницькою діяльністю, яку було припинено в грудні 2016 року; він потребував стороннього догляду та піклування. Матеріальні витрати з утримання родини з цього часу лягли на позивача, яка здійснювала оплату комунальних послуг, придбання ліків, надавала допомогу в організації побуту, лікування, до смерті ОСОБА_7 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер. Витрати на його поховання несла позивач та відповідачі. Після його смерті відкрилась спадщина. До спадкового майна ОСОБА_7 увійшли: квартира по АДРЕСА_5 ; житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_6 ; земельна ділянка 0,25 г, на якій розташований зазначений будинок; земельна частка (пай) у КСП ім. Чапаєва, Лебединського району, розміром 4,76 га, Ѕ автомобіля марки СПВ-16 ЗНГ Рута, державний номерний знак НОМЕР_1 , Ѕ автомобіля марки СПВ-17 ЗНГ Рута, державний номерний знак НОМЕР_2 ; Ѕ земельної ділянки площею 0,10 га кадастровий номер 1422482500:08:000:0136.

Реалізуючи право на спадщину, позивач звернулась до Державної нотаріальної контори м. Торецька, однак постановою нотаріусу №992/02-31 від 07.08.2018 їй було відмовлено у вчиненні нотаріальних дій, оскільки нею не подано документів, що підтверджують родинний зв`язок з померлим.

Зазначає, що встановлення факту проживання однією сім`єю з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з 2005 року по 05.02.2018 року необхідні для захисту її прав та інтересів, пов`язаних з фактичними стосунками чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та для встановлення права спільної сумісної власності, набутої за час спільного проживання.

Крім того, посилаючись на положення ст. 1259 ЦК України, позивач зазначив, що має право на спадкування разом із спадкоємцями першої черги, оскільки здійснювала опіку над спадкоємцем, надавала нематеріальні послуги, матеріально забезпечувала спадкодавця, здійснювала вказані дії тривалий час через безпорадний час спадкодавця, викликаний його тяжкою хворобою.

На підставі викладеного, в уточненій позовній заяві до суду, після виправлення недоліків, позивач просить:

встановити факт проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_7 однією сім`єю без реєстрації шлюбу понад 5 років (з березня 2005 року до 05.02.2018 року);

визнати за ОСОБА_1 право власності на 1\2 майна спільно набутого під час проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_7 , а саме: автомобіль марки СПВ-16 ЗНГ Рута, держаний номерний знак НОМЕР_1 , 2004 року випуску; автомобіль марки СПВ-17 ЗНГ Рута, держаний номерний знак НОМЕР_2 ; інше майно домашнього побуту, дачну земельну ділянку площею 0,10 га;

визнати за позивачем право на спадкування за законом у четверту чергу після смерті ОСОБА_7 ;

змінити черговість одержання права на спадкування, визнавши ОСОБА_1 спадкоємцем першої черги за спадкодавцем ОСОБА_7 ;

визнати за позивачем право на спадкування за законом після смерті ОСОБА_7 разом зі спадкоємцями першої черги.

Представник відповідачів - адвокат Бойко М.Г. надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідачами вимоги позову визнаються частково, зокрема, визнається факт спільного проживання позивача з їх батьком ОСОБА_7 у період з 2010 року, тобто тоді, коли вони почали мешкати спільно за адресою реєстрації померлого ОСОБА_7 : АДРЕСА_4 .

До цього часу відносини між позивачем та ОСОБА_7 не носили характер спільного проживання однією сім`єю з усіма притаманними ознаками для сім`ї та сімейних відносин: не мешкали постійно однією сім`єю, не займалися веденням спільного побуту, не виконували взаємних прав та обов`язків, які притаманні подружжю. Це були лише зустрічі для реалізації спільних бажань та інтересів.Доводи позивача про те, що до 2010 року разом із ОСОБА_7 вони мешкали за іншими адресами є необґрунтованими та нелогічними. Так, після розлучення у 2005 році з дружиною ОСОБА_8 , ОСОБА_7 залишився мешкати один за адресою своєї реєстрації: АДРЕСА_4 , тобто, в розпорядженні ОСОБА_7 постійно знаходилася його особиста житлова квартира, в якій, окрім нього, ніхто не мешкав. Отже, потреби в найманні іншого житла для постійного спільного проживання з позивачкою у ОСОБА_7 не було.

Оскільки спільне життя однією сім`єю між позивачем та відповідачем склалося фактично з 2010 року, то вимоги щодо визнання права власності на Ѕ частку майна нажитого спільного до цього часу є необґрунтованими.

Крім того, судовий порядок зміни черговості застосовується на підставі задоволення позову спадкоємця наступних черг до спадкоємців тієї черги, які безпосередньо закликаються до спадкування. Право на пред`явлення позову про зміну черговості спадкування мають лише спадкоємці за законом.

Підставами для задоволення такого позову є сукупність наступних юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкодавцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження, - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом. Для задоволення позову необхідна наявність всіх п`яти вищезазначених обставин.

За час життя ОСОБА_7 був приватним підприємцем та тривалий час займався перевезенням пасажирів автобусним транспортом. З підприємницької діяльності він мав стабільний дохід та заощадження. Також ОСОБА_7 був пенсіонером, перебував на обліку в Торецькому об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області, та щомісячно отримував пенсійні виплати.Крім цього, ОСОБА_7 отримував значний дохід на протязі 2017 року за рахунок виплат, пов`язаних із примусовим стягненням по виконавчому провадженню №50220205, яке перебувало в провадженні Торецького ВДВС ГТУ юстиції у Донецькій області. ОСОБА_7 завжди був забезпеченою людиною та ніколи не потребував матеріальної допомоги, як від членів своєї сім`ї, так і від позивачки. За викладених обставин, відповідачі категорично не погоджуються із доводами позивачки про те, що вона матеріально утримувала ОСОБА_7

У 2016 році ОСОБА_7 захворів на онкологічну хворобу. У період своєї хвороби він перебував на обліку у лікаря-онколога Центральної міської лікарні міста Торецька. Усі призначені йому лікування проходив амбулаторно, оперативні втручання (операції) йому не здійснювалися, періодично проходив одноденні обстеження в місті Харків, куди приїздив самостійно, без сторонньої допомоги. Весь час своєї хвороби ОСОБА_7 переніс на ногах . Він ніколи не знаходився у стані, який можна охарактеризувати як безпорадний (безпомічний), завжди самостійно себе обслуговував та самостійно забезпечував потреби своєї життєдіяльності. За період свого лікування ОСОБА_7 відмовлявся від будь-якої матеріальної допомоги, яку йому намагалися надати відповідачі, постійно зазначаючи, що коштів у нього достатньо.

Смерть ОСОБА_7 була раптова, ніким не передбачувана.

Відповідачі категорично не погоджуються з доводами відповідачки про те, що вона займалася похованням їх батька ОСОБА_7 . Відповідачі стверджують, що усією організацією поховання ОСОБА_7 займався ОСОБА_5 , який також сплатив усю вартість ритуальних послуг, наданих від ФОП ОСОБА_9 . Особисто позивачка похованням ОСОБА_7 не займалася.

Отже, з наведених обставин вбачається, що у даній справі не має тієї обов`язкової сукупності юридичних фактів, за наявності яких можлива зміна черговості спадкування.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 заявлені вимоги підтримала, зазначив, що перебувала у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_7 з 2002 року, офіційно його шлюб з дружиною було розірвано у 2005 році. Спочатку винаймали житло, з 2007 року вона мешкала разом з матір`ю ОСОБА_7 , яка на той час перенесла інсульт. Питання спільного житла не цікавило, тому що вкладали гроші в розширювання бізнесу. Бізнес розпочали в 2008 році. ОСОБА_7 працював водієм на Газелі, вона займалась супроводженням документів, договорів. Вдома був спільний сейф, в який вони складали гроші, витрачали за необхідності, як зазвичай існує в родинах. Стосунки з дітьми ОСОБА_7 були нормальні, менший син приїздив до них на літо. У зв`язку з складною ситуацією в м. Торецьк, вони вирішили переїздити до Сумської області, влаштувати там своє життя, тому перевезли речі, автомобілі перегнали та залишили в сина ОСОБА_10 . Однак,в 2016 році у ОСОБА_7 діагностували тяжке захворювання. Рік лікувався, однак, ІНФОРМАЦІЯ_1 він помер. Похованням ОСОБА_7 займалась вона, розплачувалися діти, пояснив, що вони сини. На похорони витратили 25 000 грн. Але вона була готова віддати половину. Про те, що вони з ОСОБА_7 не розписані, діти дізналися після його смерті.

Представник позивача адвокат Бідашко І.Л. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, суду пояснив, що позивач ОСОБА_1 проживала разом з ОСОБА_7 з молодого віку 19 років. Як звичайна родина, кошти витрачали спільно, складали в сейф, радились, на що витрачати. В 2016 році ОСОБА_7 знявся з реєстрації як підприємець, у зв`язку з хворобою. З лютого 2016 року ОСОБА_1 його фактично утримувала, супроводжувала, робила уколи, коли дізналися про його хворобу. ОСОБА_1 була представлена родині як дружина.

Представник відповідачів адвокат Бойко М.Г. в судовому засіданні зазначив, що в частині встановлення факту проживання однією сім`єю, відповідачі не погоджуються з періодом спільного проживання ОСОБА_7 та ОСОБА_1 , відповідно, з цим часом пов`язана і відсутність прав позивача на придбане майно. Позовні вимоги щодо зміни черговості спадкування не визнають повністю. Суду пояснив, що ОСОБА_7 до самої смерті міг сам себе обходити. В січні 2018 року декілька разів їздив до м.Харків. За декілька днівдо смерті ОСОБА_7 ходив, керував автомобілем.

Відтак, рішення суду просив прийняти з урахуванням доводів, викладених у відзиві.

Державний нотаріус Торецької державної нотаріальної контори надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності (а.с.70).

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З метою встановлення фактичних обставин у справі судом були допитані свідки як зі сторони позивача, так і зі сторони відповідачів, досліджені надані сторонами письмові докази.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_11 пояснив, що знає ОСОБА_1 та ОСОБА_7 з 2006 року, спілкувались з 2006 по 2010 року по роботі та займалися громадською діяльністю;з 2010 року вже рідше. Вікторію знав як дружину ОСОБА_7 . Вони добре відносилися один до одного, мешкали по АДРЕСА_7 , потім переїхали.Виглядали як звичайна сім`я. В 2016 році, коли він лежав у лікарні, зустрів ОСОБА_7 , останній був вже дуже хворийЛікувалися вони в різних відділеннях лікарні, однак, двічі зустрічалися. ОСОБА_1 завжди допомагала чоловіку, купувала ліки, все необхідне для обстеження, готувала їжу. Пізніше ОСОБА_1 сказала, що у ОСОБА_7 онкологія. В 2017 році ОСОБА_7 самостійно не пересувався по місту. Одного разу свідок зателефонував йому, попросив приїхати, але той,повідомив, що приїхати не може.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_12 пояснив, що працював у ОСОБА_7 , який представив ОСОБА_1 як дружину. Працював у нього 3 роки з травня 2013 року по червень 2016 року. ОСОБА_7 разом з ОСОБА_1 вели діяльність з перевезення; документи, звіти здавались ОСОБА_13 . Кому належали автобуси (Рута, ПАЗ), на який він працював, він не знає. Знав, що ОСОБА_7 захворів, коли ще свідок працював у нього, оскільки періодично відлучався на лікування.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_14 суду пояснила, що ОСОБА_7 , разом з ОСОБА_1 мешкали років 8-9 в будинку АДРЕСА_8 . В гості один до одного не ходили, проте спілкувалися як сусіди. Весною 2017 року вона дізналась, що ОСОБА_7 захворів, ОСОБА_1 сама виконували побутові справи, носила воду, тому що йому було протипоказані навантаження. Влітку, перед від`їздом за межі України, свідок бачила ОСОБА_7 , він міг пересуватися сам, їздив.В 2018 році дізналася, що ОСОБА_7 помер.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_15 пояснила, що ОСОБА_7 працював у її колишнього чоловіка водієм по трудовому договору. ОСОБА_1 та ОСОБА_7 мешкали разом з 2003 року. Він завжди казав, що вона його дружина. Разом з ними вони родинами їздили на відпочинок до моря в 2005 році, ходили до кафе. Вони викупили у них автомобіль -автобус білого кольору СПЛ-16 за довіреністю оформлений на ОСОБА_16 . ОСОБА_7 та ОСОБА_13 домовлялися разом з колишнім чоловіком свідка та віддавали гроші. Мешкали ОСОБА_7 та ОСОБА_1 в різних квартирах: по АДРЕСА_9 .

Свідок ОСОБА_17 суду пояснила, що ОСОБА_7 її двоюрідний брат. Вона спілкувалася з ним та ОСОБА_1 з 2014 року. Вони приїжджали до неї, допомагала знайти їм роботу. ОСОБА_7 дуже хворів, у нього була пневмонія, потім онкологія. Не могли визначити. ОСОБА_1 возила ОСОБА_7 по лікарям. В 2017 році вирішили переїхати до Сумської області Лебединського району, не змогли поставити Газелі в будинок, який винайняли, тому поставили їх у сина ОСОБА_7 7 курсів хімії дали ускладнення на ноги ОСОБА_7 , у ОСОБА_7 був підвищений цукор у крові. ОСОБА_1 нічого для нього не шкодувала. Крім того, до цього доглядала матір ОСОБА_7 . Все майно ОСОБА_1 знаходиться у сина ОСОБА_7 . Роботу в Сумській області знайшли для машин, щоб на них працювали люди. За місяць до смерті, розмовляла з ОСОБА_7 , він скаржився на постійну високу температуру. Приїжджали ОСОБА_1 разом з ОСОБА_7 до них на машині, ОСОБА_7 був за кермом, оформляли земельний пай. Останній раз були влітку 2017 року.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_18 пояснила, що за період з 2005 року по 2010 рік постійно зустрічалася з ОСОБА_7 як члени політичних партій. Потім деякий час з ним не спілкувалася, в 2014 році запропонувала йому попрацювати у перевиборчій компанії Богомолець. Більше спілкувалася з ОСОБА_7 , знає, що ОСОБА_1 займалася його лікуванням. Він часто телефонував, від ОСОБА_1 дізналася про його хворобу. Вони звернулися до неї про допомогу. ОСОБА_7 позичав гроші, які віддавала ОСОБА_1 частину після його смерті. Після хіміотерапії у ОСОБА_7 почались проблеми з ногами, йому важко було підібрати взуття взутися. ОСОБА_7 лікувався в Торецьку, Бахмуті, Костянтинівці, Харкові, в Інституті раку в м.Києві. До хвороби, ОСОБА_7 займався пасажирськими перевезеннями, а в останній час не працював. Взимку 2017 року він не зміг піднятися до неї в гості.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_19 суду пояснила, що її рідний брат ОСОБА_20 навчався з ОСОБА_7 . Вони вирішили разом купити маршрутки, працювати. Петро хворів, сказав, що дасть гроші, машини оформлять на ОСОБА_7 В 2011 році ОСОБА_7 з ОСОБА_1 разом привозили гроші, а після смерті ОСОБА_21 привозила гроші їй.

Свідок ОСОБА_22 пояснив, що ОСОБА_7 та ОСОБА_1 знає добре. Познайомилися в 2004 році, коли ОСОБА_7 очолював профком. З 2004 року ОСОБА_7 був постійно з ОСОБА_1 , представляв як дружину. Вони проживали на мікрорайоні з 2006 року по 2017 рік. В 2006 році приїжджав до них в гості часто на мікрорайон. Він не знає, було в них власне житло чи ні. В 2016 році вони продали автобуси, тому спілкуватися стали менше. З 2006 року бував в гостях у ОСОБА_7 та ОСОБА_1 В 2005 році запрошували на квартиру, де жили біля міськвідділу на чай. Бачив ОСОБА_7 у жовтні -листопаді 2017 року, він приїжджав на машині в бокс біля Домостроя , погано виглядав, мав хворий вигляд. Він просив допомогти його ремонтувати машину, дізнався, що в ОСОБА_7 була висока температура, що не спадала. В 2018 році телефонував йому, про здоров`я вже не питав.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_23 пояснив, що знав ОСОБА_7 з 1999 року, коли той був механіком. Перший автобус виїжджав рано, тому медичних працівників та механіків забирали рано, тож він забирав його з дому, знав де останній проживає. В 2014 році працював у ОСОБА_7 на газелі. Знав, що ОСОБА_7 живе разом з ОСОБА_1 мешкали по АДРЕСА_7 останній АДРЕСА_10 , 3 поверх. В період роботи, 2007, 2010 роки ОСОБА_1 приїжджала, збирала виручені гроші.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_24 суду пояснив, що проводив прийом громадян. ОСОБА_1 звернулася на сайті на прийом. Разом з ОСОБА_7 вони приїжджали до м. Києва приблизно у 2016-2017 році. Були разом один раз, поводили себе як сім`я. Він вивчав документи ОСОБА_7 , бачив, що останній у тяжкому стані. Розумів, що хвороба ОСОБА_7 , давала наслідки. ОСОБА_1 телефонувала з приводу лікування, купувала ліки, лікуваннябуло дорогим. Курс лікування орієнтовно коштував від 7 000 до 27 000 грн. В 2019 році ОСОБА_1 знову звернулася до нього, їй необхідний був висновок. Приїжджала особисто, оскільки для складання висновку необхідна була медична картка.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_25 пояснив, що проживає разом з родиною у тещі, однак, ходить перевіряти свою квартиру. Так, ввечері приблизно о 19.00 годині йшов перевіряли квартиру, біля гаражу зустрів ОСОБА_7 , поспілкувалися з ним хвилин 10-15. Вранці подзвонив ОСОБА_26 і повідомив, що батько помер. За день до смерті ОСОБА_7 був на ногах, без милиць, про стан здоров`я не розповідав, допомоги не просив. Про те, що ОСОБА_7 був хворим, він не знав, бо спілкувались мало. Той завжди був товариським, в той день - ні. ОСОБА_1 була ОСОБА_7 дружиною. Проживали вони по АДРЕСА_11 .

В судовому засіданні свідок ОСОБА_27 пояснила, що знає ОСОБА_7 як пацієнта, який лікувався протягом 2016-2017 років. Спочатку протягом 1 місяця проводилися консультації, потім протягом 3,6 місяців - обстеження. Він проходив 6 курсів хіміотерапії в стаціонарі, потім реабілітація - підтримуюча терапія. Вартість курсу залежить від призначення, приблизно 10 000 грн.- 12 000 грн. В кінці 2016 року -початку 2017 року ОСОБА_7 приїжджав разом з дружиною на прийом. При цьому стан мав відносно задовільний, наскільки це можливо при такому діагнозі, був адекватний, доступний контакту, сам їв, пив. Однак, онкологічна хвороба у будь-якому випадку тяжка хвороба, перебіг якої може змінюватися швидко.

Відповідно до ст. 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Щодо вимоги про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 разом з ОСОБА_7 однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з березня 2005 року по 05.02.2018 року, суд доходить наступних висновків.

Відповідно до Конституції України засади регулювання шлюбу і сім`ї визначаються виключно законами України. Правовідносини з приводу встановлення факту сумісного проживання однією сім`єю, як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу, визнання майна спільним майном та його розподіл регулюються Сімейним Кодексам України.

Сім`я розглядається як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб. Сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, що й є ознаками сім`ї.

За приписами ч.2 ст.3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Конституційний суд України у своєму рішенні від 3 червня 1999 року у справі № 1-8/99 зазначив, що обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто: наявність спільних витрат; спільний бюджет; спільне харчування; купівля майна для спільного користування; участі у витратах на утримання житла, його ремонт; надання взаємної допомоги; наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням; інші обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Тривалість спільного проживання чоловіка та жінки як ознака наявності сім`ї на законодавчому рівні не визначена. Водночас строк спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу має бути достатнім для того, щоб стверджувати, що між чоловіком та жінкою склалися усталені відносини, які притаманні подружжю.

Згідно зіст. 21 СК Українишлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя (ст. 36 СК України).

Разом з тим, згідно із ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення гл. 8 цього Кодексу.

Тобто при застосуванні ст. 74 СК України слід виходити з того, що вказана норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Крім того, для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі ст. 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.

Отже, ознаками фактичної сім`ї, що складає фактичний шлюб між чоловіком та жінкою є: спільне проживання чоловіка і жінки; спільний побут; взаємні права і обов`язки.

Таким чином, предметом доказування у спорі про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу є такі обставини, що мають матеріально-правове значення: чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі, між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю, а саме спільне проживання, спільний побут, наявність взаємних прав та обов`язків.

Відповідно до п. 44 рішення Європейського суду з прав людини у справі Кіган проти Ірландії №16969/90 від 26.05.1994 року …поняття сім`я не обмежується виключно відносинами, заснованими на шлюбі і може включати інші de factо сімейні узи , коли сторони живуть спільно поза шлюбом… .

Сім`я розглядається як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб. Сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, що й є ознаками сім`ї.

Оскільки відносини між подружжям мають, насамперед, глибоко особистий характер, то й правовому регулюванню особистих немайнових відносин у сімейному праві надається особливе значення.

Загальними засадами регулювання особистих немайнових відносин між подружжям згідно зі ст.7 СК є здійснення їх з урахуванням права на таємницю особистого життя подружжя, права кожного з них на особисту свободу та неприпустимість свавільного втручання в сімейне життя; відсутність привілеїв чи обмежень кожного із подружжя за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, етнічного та соціального походження, матеріального стану, місця проживання, за мовними та іншими ознаками; здійснення прав та обов`язків кожним із подружжя на рівних засадах. Цей принцип базується на загальних положеннях ст. 24 Конституції України й означає право кожного з подружжя на особисту свободу; спільне вирішення питань материнства, батьківства, виховання й освіти дітей, інших питань життя сім`ї; право кожного з подружжя на повагу до своєї індивідуальності; обов`язок подружжя щодо побудови сімейних відносин на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги, спільної турботи про матеріальне забезпечення сім`ї та розвиток дітей.

Відтак суд зазначає, що первісним чинником з метою визначення чи перебувають особи у відносинах, тотожних загальновизнаному поняттю сім`ї , є встановлення наявності у осіб спільних особистих немайнових прав та обов`язків - врегульованих нормами сімейного права відносин стосовно особистих немайнових благ та інтересів осіб, які перебувають у шлюбі.

У рішенні по справі Джонстон та інші проти Ірландії від 18.12.1996 року №6/1985/92/139 Європейський суд з прав людини зазначив, що особи, які проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу, мають право на захист, незважаючи на те, що їх зв`язок існує поза шлюбом, що забезпечуватиме дотримання ст. 8 Конвенції, яка передбачає право на повагу до сімейного життя.

При встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства, закріпленому у ст. 1 Закону України Про Всеукраїнський перепис населення від 19 жовтня 2000 року. Цим законом визначено, що домогосподарство - сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти.

Факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_7 з 2005 року по 05.02.2018 року, наявність спільного побуту та спільних друзів, спільний відпочинок, придбання ними майна підтверджено в судовому засіданні, зокрема, показаннями допитаних свідків.

Також з показань свідків вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_7 проживали разом як чоловік та дружина, мали стосунки, притаманні подружжю, мали взаємні права та обов`язки, піклувалися один про одного, будували спільне життя разом.

Твердження представника відповідачів про те, що спільне життя однією сім`єю між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 склалося фактично з 2010 року є суперечливим та спростовується здобутими у справі доказами.

Відповідачі доказів, які б спростували дані обставини, в ході розгляду справи суду не надали, а ті пояснення, які надали у своїх поясненнях свідки позивача ними не заперечувалися.

Крім того, що факт проживання ОСОБА_7 з ОСОБА_1 однією сім`єю без реєстрації шлюбу підтверджується, зокрема, копією акту голови вуличного комітету (а.с.13), згідно з яким ОСОБА_1 проживала з чоловіком ОСОБА_7 з 2010 року по день смерті за адресою: АДРЕСА_4 , вели спільне господарство, здійснювала догляд, довідкою Залізної міської ради №390 від 05.04.2018 (а.с.22), актом, складеним головою вуличного комітету ПП "Техноком-Н", з якого вбачається що ОСОБА_1 проживала спільно з ОСОБА_7 з 2006 по 2009 рік за адресою: АДРЕСА_3 , вели спільне господарство, фотокартками, на яких зображені ОСОБА_7 разом з ОСОБА_1 (а.с. 24-27).

Суд зазначає, що позивачем в судовому засіданні доведений факт їх спільного проживання із ОСОБА_7 саме як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період з 13.07.2005 року по 05.02.2018 року.

Згідно з копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 10).

Визначаючи дату початку відносин 13.07.2005 року, суд виходить з даних повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб на ОСОБА_7 , згідно з яким актовий запис про розірвання шлюбу за №154 складено13.07.2005 року (а.с. 123-124). Інших даних про розірвання шлюбу за рішенням суду в березні 2005 року суду не представлено.

Відповідно до повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян за 1999-2018 року інформація про шлюб ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в зазначений період відсутня (а.с.28).

Факт придбання спірних автомобілів в період проживання сторін однією сім`єю підтверджується тим, що саме в зазначений проміжок часу - 14.04.2007 та 18.01.2011 року, перебуваючи у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_1 , ОСОБА_7 придбав автомобілі, що підтверджується правовстановлюючими документами. Позивачем доведено, що указане майно було придбане внаслідок їх спільної праці з ОСОБА_7 як сім`ї, за рахунок якої вони одержали як спільні так і особисті доходи, що були об`єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) зроблено висновок, що вирішуючи спір про поділ майна, необхідно як установити як обсяг спільного нажитого майна, так і з`ясувати час та джерела його придбання, а вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки .

Отже, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.

Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім`єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов`язків.

Згідно з частиною четвертою статті 368 ЦК України майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Ураховуючи викладене, особам, які проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу, на праві спільної сумісної власності належить майно, набуте ними за час спільного проживання або набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти.

Вирішуючи питання щодо правового режиму такого майна, суди зазвичай встановлюють факти створення (придбання) сторонами майна внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов`язків, з`ясовують час придбання, джерело набуття (кошти, за які таке майно було набуте), а також мету придбання майна, що дозволяє надати йому правовий статус спільної сумісної власності.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-1026цс15 майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об`єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб як сім`ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об`єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними. У зв`язку із цим суду під час вирішення спору щодо поділу майна, набутого сім`єю, слід установити не лише факт спільного проживання сторін у справі, а й обставини придбання спірного майна внаслідок спільної праці.

Відповідно до статей 60, 61, 63 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

За змістом ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ч.2 ст. 370 ЦК України, у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Згідно з копіями реєстраційних документів (свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу) автомобіль марки СПВ-16 ЗНГ Рута, держаний номерний знак НОМЕР_1 , 2004 року випуску, зареєстровано за ОСОБА_7 14.04.2007 року (біржова угода); автомобіль марки СПВ-17 ЗНГ Рута, держаний номерний знак НОМЕР_2 , 2006 року випуску зареєстровано за ОСОБА_7 18.01.2011 року (а.с. 11-12).

Таким чином, оскільки придбані за спільні кошти та в період проживання однією сім`єю ОСОБА_7 та ОСОБА_1 автомобіль марки СПВ-16 ЗНГ Рута, держаний номерний знак НОМЕР_1 , 2004 року випуску та автомобіля марки СПВ-17 ЗНГ Рута, держаний номерний знак НОМЕР_2 , 2006 року випуску, є їх спільною сумісною власністю, та виходячи з рівності часток кожного з них на спірне майно, суд вважає обґрунтованими вимога позивача визнати за нею право власності на 1\2 частину автомобіля марки СПВ-16 ЗНГ Рута, держаний номерний знак НОМЕР_1 , 2004 року випуску та на 1/2 частину автомобіля марки СПВ-17 ЗНГ Рута, держаний номерний знак НОМЕР_2 , 2006 року випуску.

Разом з тим, з копії витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку площею 0.1200, державна реєстрація якої проведена 17.07.2009 року, кадастровий номер 1422482500:08:000:0136 Донецька область, Костянтинівський район, Іванопільська сільська рада, вбачається, що право власності ОСОБА_7 виникло на земельну ділянку за рішенням органу виконавчої влади від 17.04.2009 (а.с.37-39).

Сторони не оспорювали, що право на вказану земельну ділянку виникло в ОСОБА_7 у зв`язку з реалізацією передбаченого нормами ЗК України права на безоплатне отримання у власність земельної ділянки.

Відтак, земельна ділянка не є в даному випадку майном, що придбано в результаті спільної праці ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , тому підстав до визнання права власності на 1/2 земельної ділянки не вбачається.

Щодо позовних вимог про зміну черговості спадкування суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 .

Також з матеріалів справи вбачається, що його сини ОСОБА_5 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 є спадкоємцями першої черги, які звернулися до нотаріуса з заявами про прийняття спадщини після померлого батька (а.с.143-150).

Крім того, з заявою про прийняття спадщини до нотаріуса звернулася ОСОБА_1

Постановою державного нотаріусу Торецької державної нотаріальної контори від 07.08.2018 №992/02-31 ОСОБА_1 в отриманні свідоцтва про право власності на спадщину за законом після ОСОБА_7 відмовлено (а.с.32).

На підтвердження об`єктів спадкового майна після смерті ОСОБА_7 позивачем надано до суду та досліджено в судовому засіданні копії: свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_7 за ОСОБА_28 на земельну частку (пай) у КСП ім. Чапаєва, Лебединського району Сумської області, свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_7 за ОСОБА_28 на квартиру по АДРЕСА_5 ,свідоцтва про право на спадщину за заповітом ОСОБА_28 на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_6 , земельна ділянка 0,25 г, на якій розташований зазначений будинок, довідки про те, що ОСОБА_7 є спадкоємцем першої черги після ОСОБА_28 (а.с. 27, 33,34).

Визнання факту проживання однією сім`єю не менше п`яти років до дня відкриття спадщини має наслідком визнання позивача спадкоємцем четвертої черги відповідно дост.1264 ЦК України.

Відтак, додаткового визнання за ОСОБА_1 право на спадкування за законом у четверту чергу після смерті ОСОБА_7 не передбачено, оскільки судом встановлено факт їх проживання однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Статтею 1258 ЦК України визначено черговість спадкування за законом, згідно з якою спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Згідно зіст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Статтею 1264 ЦК України передбачено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Як зазначено вище, позивач, як особа, яка проживала зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до відкриття спадщини, має право на спадкування за законом у четверту чергу.

Статтею 1259 ЦК України визначено, що фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Як зазначається в п.5.2 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування" від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13, судовий порядок зміни черговості застосовується на підставі задоволення позову спадкоємця наступних черг до спадкоємців тієї черги, які безпосередньо закликаються до спадкування. Право на пред`явлення позову про зміну черговості спадкування мають лише спадкоємці за законом.

Підставами для задоволення позову щодо зміни черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування є сукупність наступних юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкоємцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами, тощо); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, про що зазначено в постанові ВС від 18.07.2018 року у справі № 713/1528/16-ц.

В зазначеній категорії справ підлягає встановленню судом також факт належності сторін до спадкоємців за законом різних черг.

Слід зазначити, що зміна черговості спадкування лише надає право спадкоємцю наступної черги на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, а не визнає його спадкоємцем цієї черги. Отримавши право на спадкування разом із спадкоємцями іншої черги, такий спадкоємець вважається спадкоємцем тієї черги, до якої він належить відповідно дост.ст.1261 - 1265 ЦК України.

Зміна черговості одержання права на спадкування - це виняток із правила черговості, що застосовується лише тоді, якщо в судовому порядку належним чином встановлено всі обставини, передбачені ч.2ст.1259 ЦК, на підставі яких суд вправі ухвалити відповідне рішення.

Аналізуючи представлені позивачем докази, суд дійшов висновку, що позивачем не надано належних, достовірних та допустимих доказів, які б давали їй право на спадкування разом із спадкоємцем першої черги за законом, та не доведено відповідними засобами доказування наявність вказаних у ст.1259 ЦК України юридичних фактів у їх сукупності, а саме що вона протягом тривалого часу матеріально забезпечувала та надавала іншу допомогу ОСОБА_7 , який через тяжку хворобу або каліцтво перебував у безпорадному стані.

Сам факт спільного і тривалого проживання однією сім`єю не є достатньою підставою для застосування положень ч.2 ст.1259 ЦК України.

З долучених до матеріалів позовної заяви доказів вбачається, що ОСОБА_7 дійсно хворів на тяжку хворобу, з 2016 року перебував на диспансерному обліку лікаря онколога, у зв`язку з чим, в період 2016-2018 років проходив амбулаторне, стаціонарне лікування, відвідував консультації, проходив курси хіміотерапії та гормонотерапії в Центральній міській лікарні м. Торецька, КЗОЗ "Харківський обласний клінічний онкологічний центр" (копії виписки з медичної карти стаціонарного хворого ИБ№21399 від 14.05.2016, 07.06.2016, 30.06.2016, 19.08.2016, 10.09.2016, 07.10.2016, а.с. 14-20).

Допитані в суді свідки не підтвердили безпорадній стан померлого, зазначили, що ОСОБА_7 був забезпеченою людиною, матеріальної допомоги не потребував, сам себе обслуговував (вживав їздив на прийом до лікаря в інше місто) і сторонньої допомоги не потребував.

Позивачем та її представником не доведено факт тривалого матеріального забезпечення померлого ОСОБА_7 , на підтвердження чого надано копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ОСОБА_1 01.11.2011 року (а.с.30), податкової декларації платника єдиного податку за 2017 рік ОСОБА_1 з обсягом доходу за звітний період 224805,59 грн. (а.с.23), копію податкової декларації платника єдиного податку ФОП ОСОБА_7 за 2016 рік з відсутністю загальної суми доходу за звітний період (а.с.36), інформацією про внесення 21.12.2016 року Державним реєстратором юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності ОСОБА_7 (а.с.29).

Та обставина, що під час спільного проживання з ОСОБА_7 позивач виконувала вела та виконувала домашні справи, не є беззаперечним підтвердженням здійснення над померлим опіки, як зазначає позивач, а є свідченням певного способу розподілу сімейних обов`язків між чоловіком і жінкою, які проживають однією сім`єю.

ОСОБА_7 отримував пенсійні виплати (а.с.119), в 2017 році отримав дохід за виконавчим провадженням (а.с. 132-133), мав у власності нерухоме майно, земельні ділянки.

Витрати по похованню ОСОБА_7 понесли відповідачі (а.с. 126-129).

Аргументи позивача та її представника стосовно стану здоров`я ОСОБА_7 відхиляються судом, оскільки перебування спадкодавця в безпорадному стані повинно бути підтверджено належними і допустимими доказами, а саме медичною документацією, яка містить з цього приводу висновки фахівців про те, що ОСОБА_7 за станом здоров`я не міг сам себе обслуговувати і потребував сторонньої допомоги.

Суд бере до уваги доводи, що захворювання ОСОБА_7 було тяжким, ускладненим, емоційно та матеріально виснажливим, однак, вказані обставини, мають бути належно доведені відповідними доказами, яких суду не представлено.

Не підтверджено належними доказами і факт того, що спадкодавець перебував на матеріальному утриманні позивача, як позивач посилається у своєму позові.

Виходячи з вищезазначених норм закону, суд вважає недоведеним, що мали місце обставини, які дають підстави для спадкування позивача, яка входить до четвертої черги спадкоємців за законом разом зі спадкоємцем першої черги.

Окремо суд зазначає, що представлені позивачем довідки про доходи за 2006,2007 року, копія трудової книжки, довідка про час роботи позивача на ВАТ Дзержинський хлібокомбінат , копія трудового договору від 01.04.2004 року ОСОБА_7 , копія звіту суб`єкта малого підприємництва за 4 квартал 2011 року, суд не бере до уваги. Оскільки зазначені документи подані позивачем безпосередньо перед судовими дебатами, а підстав поважності неподання вказаних документів під час підготовчого засідання суду не представлено.

Таким чином, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 12,13, 76-81,89, 141, 258, 259 , 265, 268 , 273 , 354 ЦПК України , -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа - Торецька Державна нотаріальна контора про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу понад п`ять років та зміну черговості одержання права на спадкування, задовольнити частково.

Встановити факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з 13.07.2005 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину автомобіля марки СПВ-16 ЗНГ Рута, держаний номерний знак НОМЕР_1 , 2004 року випуску.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину автомобіля марки СПВ-17 ЗНГ Рута, держаний номерний знак НОМЕР_2 , 2006 року випуску.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу (п. 15.5 ч. 1 Розділу XIІІ Перехідних Положень ЦПК України).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Вступна та резолютивна частини рішення прийняті в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 27 листопада 2019 року, складання повного рішення суду відкласти на строк не більше як десять днів з дня закінчення розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_8 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідачі:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_12 , РНОКПП2862207754.

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_12 , РНОКПП2862207754.

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , місце реєстрації: АДРЕСА_13 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Третя особа: Торецька державна нотаріальна контора, місцезнаходження: м.Торецьк, вул. Центральна, 1-а.

Повний текст рішення складено 09.12.2019 року

Суддя: