Рішення

від 05.11.2019 по справі 160/8506/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2019 року Справа № 160/8506/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ :

03 вересня 2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просив суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, які полягають у відмові зарахувати ОСОБА_1 період роботи з 05.08.1986 року по 31.12.1991 рік Донецький металургійний завод по Списку №2 з дати звернення за призначенням пенсії, а саме з 23 серпня 2017 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу період роботи на Донецькому металургійному заводі з 05.08.1986р.-31.12.1991р. (5 років 4 місяці 26 днів) з дати звернення за призначенням пенсії, а саме, з 23 серпня 2017 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву про призначення пенсії від 23.08.2017 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок пенсії від дати заяви 23.08.2017 року та виплатити заборгованість з пенсійних виплат.

В мотивування заявлених позовних вимог та відповіді на відзив на позовну заяву позивач зазначив, що 23.08.2017 року позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах. ГУ ПФУ в Дніпропетровській області визначило, що на момент звернення пільговий стаж позивача за Списком № 2 склав 8 років 2 місяці 25 днів, що недостатньо для призначення пільгової пенсії за віком згідно вимог статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення - 12 років 6 місяців. У зв`язку із чим, ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду. Згідно з рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.06.2018 року по справі № 804/1720/18 та рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.11.2018 року по справі № 160/7360/18 відповідачем було зараховано до пільгового стажу позивача 14 років 4 місяці 27 днів, загально пільговий стаж складає 17 років 5 місяців 5 днів. Згодом позивачем було виявлено, що відповідачем навіть не розглядалось питання зарахування пільгового стажу з моменту звернення за призначенням пенсії (від 23.08.2017 р.) періоду його роботи на Донецькому металургійному заводі за радянські часи, а саме: з 05.08.1986 року по 13.03.1988 року майстром (майстром по ремонту механічного устаткування) обжимного цеху, що передбачено Списком №2, розділ IV, підрозділ 3, п. б - інженерно-технічні працівники:….майстри згідно постанови Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956р. № 1173, з 14 березня 1988 року по 31 грудня 1991 року старшим майстром по ремонту устаткування (старшим майстром по ремонту металургійного устаткування) обжимного цеху, що передбачено Списком №2, розділ IV, підрозділ 3, п. б - інженерно-технічні працівники:...старші майстри згідно постанови Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956р. №1173; з 26.01.1991р. - Списком №2, розділ III, підрозділ 3, пункт б , код професії 20403006 - 23362 (майстри, старші майстри по ремонту устаткування) згідно постанови Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991р. №10. Відповідь Лівобережного об`єднаного управління пенсійного фонду України в м. Дніпрі від 31.01.2018 р. вих. № 826/06/33 з якої вбачається, що відповідач взагалі не враховував та не розглядав питання зарахування пільгового стажу періоду роботи з 05.08.1986 р. по 31.12.1991 р. У зазначений період з 05.08.1986 р. по 31.12.1991р. Донецький металургійний завод був державним підприємством, займані позивачем посади були включені у Списки № 2, затверджені постановою РМ СРСР від 22.08.1956р. № 1173 та постановою КМ СРСР від 26.01.1991р. №10, та не потребували надання довідок про проведення атестації робочих місць. Незважаючи, що в трудовій книжці позивача серія НОМЕР_1 від 29 серпня1979 р. усі записи оформлені відповідно до чинного законодавства (є номери і дати наказів, підписи відповідальних осіб, печатки), відповідачем не були зараховані періоди роботи на виробництвах, роботах, професіях, посадах з шкідливими та важкими умовами праці, підтверджені уточнюючою довідкою підприємства-правонаступника (ПАТ Донецький металургійний завод від 24.12.2013р. за №08/31-140) через те, що зазначене підприємство розміщується на тимчасово окупованій території України, проте перереєстроване на території, підконтрольній українській владі.

26.09.2019 від ГУ ПФУ в Дніпропетровській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач щодо задоволення позовних вимог заперечує. В мотивування означеного посилається на те, що позивачу призначено пенсію за віком за Списком № 2 з 06.08.2018 року, оскільки на дату звернення за пенсією (23.08.2017) пільговий стаж не підтверджено. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.06.2018 року та рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.11.2018 року по справі №804/1720/18 Головним управління виконані. Період роботи по Списку №2 у ВАТ Донецький металургійний завод (код 00191164) з 05.08.1986 по 31.07.1999 підтверджено уточнюючою довідкою від 24.12.2013 року №08/31-140. До ГУ ПФУ в Донецькій області неодноразово було направлено запити щодо проведення перевірки пільгового періоду роботи з 05.08.1986 по 31.07.1999 за довідкою від 24.12.2013 року №08/31-140. 24.01.2018 №292/27 Красноармійське об`єднане УПФУ Донецької області надало відповідь про неможливість проведення зустрічної перевірки та витребування пільгової довідки у зв`язку з тим, що ВАТ Донецький металургійний завод знаходиться у зоні проведення антитерористичної операції і зв`язок з ним відсутній. Тому, період роботи на Донецькому металургійному заводі ім. В.І. Леніна з 05.08.1986 по 31.07.1999 майстром та старшим майстром по ремонту механічного устаткування не було зараховано в пільговий стаж по Списку №2, а зараховано як загальний трудовий стаж. Таким чином, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області діяло в межах повноважень, згідно діючого законодавства.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.09.2019 року відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 23.08.2017 року звернувся до Лівобережного об`єднаного УПФУ в м. Дніпрі стосовно питання призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, та надав наступні документи: паспорт; ідентифікаційний код; довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи; диплом про вищу освіту; пільгові довідки про період пільгової роботи, видані ПАТ «Донецький металургійний завод» від 24.12.2013 № 08/31-140, №08/31-151 та 08/31-150, видану ПрАТ «Донецьксталь» ; копії наказів про результати атестації робочих місць № 30 від 25.01.1995, №2 від 04.01.2000, №396 від 22.12.2009; довідки про перейменування підприємства № 08/01 та № 08/02; довідка про заробітну плату (з 01.01.1992 по 31.12.1996) за № 4-145 від 03.03.2017, видану ПАТ «Донецький металургійний завод» .

Лівобережне об`єднане УПФУ в м. Дніпрі з метою перевірки виданих пільгових довідок направило відповідний запит до Головного управління ПФУ в Донецькій області № 1887/03/21 від 20.10.2017 року.

На вищевказане звернення Лівобережного об`єднаного УПФУ в м. Дніпрі від 20.10.2017 № 1887/03/01 до ГУ ПФУ в Донецькій області щодо проведення перевірок довідок № 08/31-140, № 08/31-151 від 24.12.2013, виданих ПАТ "Донецький металургійний завод" (код ЄДРПОУ 00190064) та довідки № 08/31-150 від 24.12.2013, видану філією "Металургійний комплекс" ПАТ "Донецьксталь"- металургійний завод" (код ЄДРПОУ 0034850132) листом від 31.01.2018 №2181 (вх. № 270/09/02-06 від 27.02.2018) повідомлено, що страхувальник ПАТ "Донецький металургійний завод" перереєструвався в Красноармійському об`єднаному УПФУ в Донецькій області, провести зустрічну перевірку достовірності довідок про пільговий стаж та заробітну плату, наданих позивачем для призначення пенсії, по вищезазначених підприємствах та витребувати нові довідки немає можливості, тому що первинні документи відсутні на території підконтрольній Україні.

З метою витребування довідки, яка підтверджує пільговий стаж роботи на ЗАО "Донецьксталь" - металургійний завод" (код 30939178) за період з 01.07.2003 по 31.01.2007 відділом з питань призначення та перерахунків пенсій №5 управління застосування пенсійного законодавства зроблено запит від 30.03.2018 № 150/03-05/37 до Красноармійського об`єднаного УПФУ Донецької області. Страхувальник філія "Металургійний комплекс" ПАТ "Донецьксталь"- металургійний завод" (код ЄДРПОУ 0034850132) не перереєстроване на території підконтрольній Україні, тому до пільгового стажу по списку №2 зараховано, відповідно до даних персоніфікованого обліку, період з 01.02.2007 по 17.04.2012, тобто 5 років 2 місяці 17 днів. Страхувальник ПАТ "Донецький електрометалургійний завод" (код 30479040) не перереєстроване на території підконтрольній Україні, тому до пільгового стажу по списку №2 зараховано, відповідно до даних персоніфікованого обліку, період з 01.01.2000 по 08.01.2003, тобто 3 роки 8 днів.

31 січня 2018 року Лівобережним об`єднаним УПФУ в м. Дніпрі прийнято рішення про відмову в призначені пенсії № 826/06/33 у якому зазначено, що позивачу нарахований загальний стаж 36 років 2 місяці 18 днів, пільговий стаж - 5 років 2 місяці 17 днів, що недостатньо для призначення пільгової пенсії за віком за Списком №2, встановленим статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» .

Однак, згідно наданих Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області листів від 30.03.2018р. № Ш 4098-18 та від 02.04.2018р. №158/03-05/37 до пільгового стажу по Списку №2 позивачу зараховані періоди роботи: з 01 січня 2000 року по 08 січня 2003 року на підприємстві ЗАТ «Мініметалургійний завод «Істіл (Україна)» , з 01 лютого 2007 року по 17 квітня 2012 року на підприємстві Філія «Металургійний комплекс ЗАТ «Донецьксталь - металургійний завод» .

Не погоджуючись з такими діями, позивач звернувся до суду із позовною заявою.

За результатами розгляду означеного позову, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.06.2018 року по справі №804/1720/18 (суддя Коренев А.О.) позовні вимоги задоволені частково. Визнано протиправним рішення Лівобережного об`єднаного УПФУ в м.Дніпрі за №826/06/33 від 31.01.2018 р. про відмову в призначенні пенсії. Зобов`язано ГУ ПФУ в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу період роботи позивача з 01 січня 1992 року по 10 березня 1994 року, з 11.03.1994 р. по 26.02.1997р., з 10.01.2003 р. по 05.05.2003 р., з 05.05.2003 р. по 30.06.2003 р. на підприємстві ВАТ «Донецькому металургійному заводі» , з 01.07.2003 р. по 01.02.2007 р., з 01.02.2007 р. по 11.05.2011 р., з 11.05.2011 р. по 17.04.2012 р. на ЗАТ «Донецьксталь - металургійному заводі» . Зобов`язано ГУ ПФУ в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 23.08.2017 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 здійснені ним документально підтверджені судові витрати в розмірі 704,80 грн.

Як убачається із матеріалів справи, на виконання вимог рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.06.2018 року по справі №804/1720/18 (суддя Коренев А.О.) позивачу призначено пільгову пенсію за віком за Списком №2 з 06.08.2018 року, оскільки на дату звернення за пенсією (23.08.2017) пільговий стаж не підтверджено. При призначенні пенсії ОСОБА_1 загальний трудовий стаж розрахований по 30.09.2016 року - 36 років 2 місяці 19 днів, з них за Списком №2 - 14 років 5 місяців 4 дні.

Також, як було установлено судом під час розгляду справи, позивач декілька разів звертався до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про зарахування до загального трудового стажу періодів навчання у Донецькому політехнічному інституті з 01.12.1980 по 28.07.1981 та з 28.07.1981 по 31.07.1986. Листами №751/03-09/26 від 23.08.2018, №ш13830-18 від 30.08.2018, №ш13707-18 від 30.08.2018, №ш14184-18 від 04.09.2018, №ш14185-18 від 04.09.2018 позивача повідомлено про неможливість зарахування до загального трудового стажу періоду з 01.12.1980 по 28.07.1981, оскільки позивач був слухачем Донецького політехнічного інституту, підготовче відділення. А період навчання у Донецькому політехнічному інституті з 28.07.1981 по 31.07.1986 зараховано лише з 01.09.1981 по 17.06.1986 на підставі копії диплома ПВ №690623.

Не погоджуючись з такою відмовою, позивач звернувся до суду із позовною заявою. За результатами розгляду вказаної позовної заяви, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.11.2018 року по справі №160/7360/18 (суддя Захарчук-Борисенко Н.В.) позов задоволений повністю. Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо не зарахування до загального трудового стажу періодів навчання у Донецькому політехнічному інституті з 01.12.1980 по 28.07.1981 та з 28.07.1981 по 31.07.1986. Зобов`язано ГУ ПФУ в Дніпропетровській області зарахувати до загального трудового стажу період навчання у Донецькому політехнічному інституті з 01.12.1980 по 28.07.1981, з 28.07.1981 по 31.07.1986. Зобов`язано ГУ ПФУ Дніпропетровській області зарахувати середньомісячний заробіток за період роботи з 01.01.1992 по 31.12.1996 для обчислення пенсії згідно довідки №4-145 від 03.03.2017, виданої ПАТ «Донецьким металургійним заводом» . Зобов`язано ГУ ПФУ в Дніпропетровській області здійснити перерахунок пенсії з моменту її призначення з врахуванням до загального трудового стажу періодів навчання у Донецькому політехнічному інституті з 01.12.1980 по 28.07.1981, з 28.07.1981 по 31.07.1986, а також з врахуванням середньомісячного заробітку згідно довідки №4-145 від 03.03.2017, виданої ПАТ «Донецьким металургійним заводом» за період роботи з 01.01.1992 по 31.12.1996. Стягнуто з ГУ ПФУ в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у розмірі 704,80 грн. відповідно до квитанції №51 від 02.10.2018.

На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.11.2018 року по справі №160/7360/18 (суддя Захарчук-Борисенко Н.В.) головним управлінням при здійсненні перерахунку пенсії до загального трудового стажу зараховано період навчання у Донецькому політехнічному інституті з 01.12.1980 по 31.07.1986 (у тому числі з 01.12.1980 по 28.07.1981 - слухач Донецького політехнічного інституту, підготовче відділення). Загальний страховий стаж, зарахований по 30.09.2016, з урахуванням періоду навчання та становить - 37 років 1 місяць 1 день, коефіцієнт стажу - 0,37083.

Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії - 15172,62грн., розраховано за період з 01.01.1992 по 31.12.1996 (60 місяців) згідно довідки про заробітну плату, №4-145 від 03.03.2017, виданої ПАТ Донецький металургійний завод та з 01.07.2000 по 30.09.2016 за даними персоніфікованого обліку з урахуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2016, 2017 роки (5377,90грн.) та індивідуальний коефіцієнт для обчислення - 2,82129.

Розмір пенсійної виплати з 10.08.2018 становить 5655,50 грн., де:

5626,46 - розмір пенсії за віком (15172,62 х 0,37083);

29,04 грн. - доплата за понаднормовий стаж (за 2 роки).

З 01.12.2018 року розмір пенсійної виплати становить 5656,40грн., де:

5626,46 - розмір пенсії за віком;

29,94 грн. - доплата за понаднормовий стаж (за 2 роки).

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.11.2018 року по справі №160/7360/18 - Головним управлінням виконано.

Як зазначив позивач у поданій до суду позовній заяві, що останнім було виявлено відомості про те, що відповідачем навіть не розглядалось зарахування пільгового стажу з моменту звернення за призначенням пенсії (від 23.08.2017 року) періоду його роботи по Списку №2 у ВАТ Донецький металургійний завод (код 00191164) з 05.08.1986 по 31.07.1999.

Судом установлено, що відповідно до довідки від 24.12.2013 року №08/31-140 ВАТ Донецький металургійний завод (код 00191164) ОСОБА_1 повний робочий день працював на металургійному виробництві. Так, у період з 05.08.1986 по 13.03.1988 майстром (майстром по ремонту механічного устаткування) обжимного цеху, що передбачено Списком №2, розділ IV, підрозділ 3, пукнт б , згідно постанови Ради Міністрів СРСР від 22.081956 р. №1173,стр. 55. Стаж: 1 рік 7 місяців 8 днів. З 14.03.1988 по 31.12.1991 - старшим майстром по ремонту устаткування (старшим майстром по ремонту механічного устаткування) обжимного цеху ВАТ ДМЗ , що передбачено Списком №2, розділ IV, підрозділ 3, пункт б , згідно постанови Ради Міністрів СРСР від 22.081956 р. №1173,стр. 55. Стаж: 3 роки 9 місяців 17 днів. Робочі місця атестовані наказом по ВАТ ДМЗ від 25.01.1995 №30.

Так, як убачається із матеріалів справи, на звернення позивача від 17.04.2019 року, яке зареєстроване в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області 18.04.2019 року, від 16.05.2019 року, від 24.05.2019 року та від 26.08.2019 року відповідач листами від 09.09.2019 №2641/Ш-08, від 26.04.2019 року №3102/Ш-09, від 31.05.2019 року № 1854/Ш-08 повідомив позивачу про те, що період роботи по Списку №2 у ВАТ Донецький металургійний завод (код 00191164) з 05.08.1986 по 31.07.1999 підтверджено уточнюючою довідкою від 24.12.2013 року №08/31-140. До ГУ ПФУ в Донецькій області неодноразово пенсійним органом було направлено запити щодо проведення перевірки пільгового періоду роботи з 05.08.1986 по 31.07.1999 за довідкою від 24.12.2013 року №08/31-140. Так, 24.01.2018 №292/27 Красноармійське об`єднане УПФУ Донецької області надало відповідь про неможливість проведення зустрічної перевірки та витребування пільгової довідки у зв`язку з тим, що ВАТ Донецький металургійний завод знаходиться у зоні проведення антитерористичної операції і зв`язок з ним відсутній. Тому, період роботи на Донецькому металургійному заводі ім. В.І. Леніна з 05.08.1986 по 31.07.1999 майстром та старшим майстром по ремонту механічного устаткування не було зараховано в пільговий стаж по Списку №2, а зараховано як загальний трудовий стаж. Період з 05.08.1986 по 31.12.1991 не зарахований до розрахунку пільгового стажу, тому що він не зазначений в рішенні суду. В той же час, період з 05.08.1986 по 31.12.1991 зарахований до загального трудового стажу для обчислення пенсії.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду.

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч.1 ст.6 КАСУ).

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (ч.2 ст.6 КАСУ).

Висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, Loizidou v. Turkey , Cyprus v. Turkey ), а також Молдови та Росії (зокрема, Mozer v. the Republic of Moldova and Russia , Ilascu and Others v. Moldova and Russia ), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), де ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. Застосовуючи намібійський виняток у справі Кіпр проти Туреччини , ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законами України Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року №1788-XII, Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 9 липня 2003 року№1058-IV.

Згідно пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV особам, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом №1788-XII.

Порядок звернення за призначенням пенсії, строки призначення та виплати пенсії, припинення та поновлення виплати пенсії передбачені статтями 44, 45, 49 Закон №1058-IV.

Відповідно до частини 1 статті 44 Закону № 1058-IV, заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Частиною 1статті 45 Закону № 1058-IV встановлено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.

Частиною 5 цієї статті передбачено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за №1566/11846 (далі - Порядок № 22-1).

Пунктом 4.3. Порядку № 22-1 встановлено, що не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Згідно п. б ч. 1 ст. 13 Закону № 1788-XII на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

За приписами ст. 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 637 від 12.08.1993 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі - Порядок № 383) передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Пунктом 10 зазначеного Порядку № 383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку.

Відповідно до пункту 4.5 Порядку №383, якщо ж атестація з 21 серпня 1992 року не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21 серпня 1997 року, право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21 серпня 1992 року включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації робочих місць. У такому ж порядку зараховується пільговий стаж, якщо за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року, право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилось.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком та розробленими на виконання постанови №442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 1 вересня 1992 року № 41.

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно положень Порядку відомості про результати атестації робочих місць заносяться до картки умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Комплексний аналіз норм Закону № 1788-ХІІ та Порядку дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для пільгового стажу є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку №1, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

З урахуванням викладених приписів чинного законодавства суд приходить до висновків.

Права людини та громадянина, гарантовані законодавством України також мають бути не теоретичними та ілюзорними, а ефективними на практиці.

Відповідно до ст.14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою. А в ст.1 Протоколу №12 до цієї Конвенції передбачена загальна заборона дискримінації:

1. Здійснення будь-якого передбаченого законом права забезпечується без дискримінації за будь-якою ознакою, наприклад за ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національної меншини, майнового стану, народження або за іншою ознакою.

2. Ніхто не може бути дискримінований будь-яким органом державної влади за будь-якою ознакою, наприклад за тими, які зазначено в пункті 1 .

Слід зазначити, що дискримінація може бути прямою (різне поводження до людей в однаковій ситуації) та непрямою (однакове поводження з людьми, незважаючи на те, дехто з них знаходиться в певній особливій ситуації).

Так, у справі Тлімменос проти Греції (Thlimmenos v. Greece, рішення від 06.04.2000, заява № 34369/97) ЄСПЛ наголосив, що згідно зі статтею 14 Конвенції право не зазнавати дискримінації у користуванні правами, гарантованими Конвенцією, порушується, коли Держави ставляться по-різному до осіб в аналогічних ситуаціях, не забезпечуючи при цьому об`єктивного та розумного виправдання. Однак це не єдиний аспект заборони дискримінації у статті 14 Конвенції. Право не зазнавати дискримінації у користуванні правами, гарантованими Конвенцією, також може бути порушене, коли Держави, не маючи об`єктивних і розумних підстав, не застосовують різний підхід до осіб, які перебувають у ситуаціях, що істотно відрізняються.

Аналогічний підхід закріплено в національному праві. Так, відповідно до Закону України Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні формами дискримінаціє є: пряма дискримінація, непряма дискримінація, підбурювання до дискримінації, пособництво у дискримінації, утиск (ст.5). Відповідно до ст.1 цього Закону непряма дискримінація - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Саме в такій особливій ситуації опинився позивач у цій справі, який є особою яка раніше працювала на підприємстві, яке залишилося на тимчасово окупованій території України, у зв`язку із чим подані ним довідки щодо роботи позивача на цьому підприємстві не можуть бути взяті до уваги, оскільки неможливо перевірити їх достовірність.

Слід зазначити, що відповідач відмовляється визнати пільговий стаж позивача виключно на тій підставі, що позивач надав уточнюючу довідку підприємства, які були видані підприємством, яке залишилося на тимчасово окупованій території України, відповідач не врахував як такі, що видані незаконно.

Суд в свою чергу вважає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, і лише у разі її відсутності, або відсутності в ній відповідних записів, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, зокрема, уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Таким чином, збирання уточнюючих довідок повинно здійснюватись лише у випадках неправильного, неповного або нечіткого заповнення трудової книжки.

Разом з трудовою книжкою, 23.08.2017 року позивачем подані до відповідача для призначення пенсії довідки, серед яких була також наявна довідка від 24.12.2013 року №08/31-140, яка видана ВАТ Донецький металургійний завод .

Таким чином, суд бере до уваги відомості, які зазначені у довідці від 24.12.2013 року №08/31-140, яка видана ВАТ Донецький металургійний завод про підтвердження наявного пільгового трудового стажу за період роботи з 05.08.1986р.-31.12.1991р. (5 років 4 місяці 26 днів) для зарахування до пенсії з моменту її призначення, з огляду на неможливість позивачу в інший спосіб отримати відомості, зазначені у цій довідці, хоча ГУ ПФУ в Дніпропетровській області й не визнає зазначену довідку офіційним документом.

Верховний Суд у Постанові від 27.02.2018 р. справа № 172/718/17 року зазначив: Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. .

Позивач має належним чином оформлену трудову книжку, в якій містяться записи про відповідний трудовий стаж із відомостями, які відповідають вимогам законодавства на підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах.

Статтею 8 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи вказані вище докази та вирішуючи справу в цілому, суд виходить з того, що згідно з положеннями ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно положень ст. 3 Конституції України, як Основного Закону України - людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до ст. ст. 21, 22 Конституції України - усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Конституційні права і свободи людини і громадянина, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ст. 6 КАС України (в редакції, що набрала чинності з 15 грудня 2017 року) суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави; суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Як зазначив ЄСПЛ у справі Andrejevav. Latvia (п.77 рішення Великої палати ЄСПЛ від 18.02.2009 р.) стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції не накладає ніяких обмежень на свободу держави, що ратифікувала Конвенцію, приймати рішення про те, чи створювати якусь схему соціального забезпечення, або обирати тип або розмір виплат, які надаються відповідно до будь-якої такої схеми. Однак, якщо в державі існують чинні законодавчі норми, що передбачають такі виплати на основі права на соціальну підтримку незалежно від того, чи обумовлені вони попередньою сплатою внесків ці норми слід вважати такими, що створюють майновий інтерес, що потрапляє в сферу дії статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції для осіб, що відповідають пропонованим до благоотримувачів вимогам.

У справі Будченко проти України (рішення від 24 квітня 2014 року, заява №38677/06) ЄСПЛ також зазначив, що якщо у Договірній державі є чинне законодавство, яким виплату коштів передбачено як право на соціальні виплати (обумовлені чи не обумовлені попередньою сплатою внесків), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, відносно осіб, які відповідають її вимогам.

Отже, враховуючи те, що майновий інтерес позивача ґрунтується на положеннях чинного законодавства, стандарти ЄСПЛ можуть і повинні бути застосовані до цього випадку. ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі Ковач проти України , п.59 рішення у справі Мельниченко проти України , п.50 рішення у справі Чуйкіна проти України тощо).

Це, звичайно, не означає, що суд має приймати рішення на користь людини кожного разу, коли вона про це просить, але суд повинен оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними, тобто людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав навіть теоретично. Більше того, відповідно до ст.14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

Згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За приписами частини 1 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

В той же час, суд зазначає, що в задоволенні вимоги позивача про зобов`язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву про призначення пенсії від 23.08.2017 року слід відмовити, оскільки як вже зазначалось вище, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.06.2019 року по справі №804/1720/18 (суддя Коренев А.О.) зобов`язано ГУ ПФУ в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 23.08.2017 року. Тим паче, вказане рішення суду набрало законної сили 10.08.2018 року.

З приводу вимог позивача про визнання дій протиправними ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, які полягають у відмові зарахувати ОСОБА_1 періоду роботи з 05.08.1986 року по 31.12.1991 рік Донецький металургійний завод по Списку №2 з дати звернення за призначенням пенсії, а саме з 23 серпня 2017 року; зобов`язання зарахування до пільгового стажу періоду роботи на Донецькому металургійному заводі з 05.08.1986р.-31.12.1991р. (5 років 4 місяці 26 днів) з дати звернення за призначенням пенсії, а саме, з 23 серпня 2017 року та зобов`язання здійснення перерахунку пенсії від дати заяви 23.08.2017 року суд також вважає, ці вимоги також не підлягають до задоволення, оскільки пенсія позивачу призначена з 06.08.2018 року, що підтверджено матеріалами справи.

Натомість, суд вважає за необхідне зазначити про те, що належним способом захисту порушеного права буде визнання протиправними дії ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо незарахування до пільгового стажу періоду роботи ОСОБА_1 з 05.08.1986 року по 31.12.1991 рік згідно довідки від 24.12.2013 року №08/31-140, яка видана ВАТ Донецький металургійний завод ; зобов`язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу періоду роботи ОСОБА_1 з 05.08.1986 року по 31.12.1991 рік згідно довідки від 24.12.2013 року №08/31-140, яка видана ВАТ Донецький металургійний завод та зобов`язання здійснити перерахунок пенсії з моменту її призначення з врахуванням до пільгового стажу періоду роботи ОСОБА_1 з 05.08.1986 року по 31.12.1991 рік, згідно довідки від 24.12.2013 року №08/31-140, яка видана ВАТ Донецький металургійний завод .

Щодо вимоги позивача про виплату заборгованості з пенсійних виплат, суд зазначає наступне.

Як вже зазначалось вище, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.06.2018 року по справі №804/1720/18 (суддя Коренев А.О.) позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково та рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.11.2018 року по справі №160/7360/18 (суддя Захарчук-Борисенко Н.В.) позов задоволений повністю.

Отже, вказаними судовими рішеннями на пенсійний орган не було покладено обов`язок з виплати позивачу заборгованості після проведення перерахунку пенсії.

Суд зазначає, що згідно із ст. 8 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Таким чином, органи Пенсійного фонду України фінансують вказані види пенсійних виплат за рахунок коштів Державного бюджету.

28.08.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649 Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду . Цією постановою затверджений Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду (далі - Порядок № 649) та установлено, що для виконання судових рішень, якими на органи Пенсійного фонду України покладені зобов`язання з нарахування (перерахунку) пенсійних виплат, що фінансуються з державного бюджету, виплата коштів, нарахованих за період до набрання судовим рішенням законної сили, здійснюється відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого цією постановою.

Відповідно до п. 1 Порядку № 649 цей Порядок визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійного фонду України на цю мету.

Пунктом 2 Порядку № 649 визначено, що виконанню підлягають рішення суду, що набрали законної сили та видані або ухвалені після набрання чинності Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень , на виконання яких стягувачу нараховано пенсію, що фінансується за рахунок коштів державного бюджету та залишається невиплаченою, або рішення суду про стягнення коштів.

Згідно з п. 3 Порядку № 649 боржник (орган Пенсійного фонду України) веде облік рішень у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою (далі - реєстр), відповідно до порядку, встановленого Пенсійним фондом України.

Черговість виконання рішень визначається датою їх надходження до боржника (п. 4 Порядку № 649).

В силу вимог п. 5, 6, 7 Порядку № 649 для підтвердження суми, що підлягає виплаті, боржник подає до Пенсійного фонду України документ, що підтверджує дату надходження судового рішення до боржника; копію судового рішення (судових рішень) або виконавчого листа; розрахунок суми, що підлягає виплаті, засвідчений керівником боржника або уповноваженою ним особою. Перевірку обґрунтованості розрахованої боржником суми, що підлягає виплаті, проводить в Пенсійному фонді України комісія з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду (далі - комісія). Комісія утворюється у складі не менше семи осіб. Персональний склад комісії, її голова, заступник голови та секретар затверджуються Головою правління Пенсійного фонду України.

Відповідно до п. 8, 9 Порядку № 649 комісія приймає одне з таких рішень: про наявність підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку; про відсутність підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку. Рішення оформляються протоколом, у якому за наявності підстав зазначаються пропозиції щодо перерахунку коштів на рахунок боржника. Протокол підписується всіма членами комісії і подається Голові правління Пенсійного фонду України, який не пізніше трьох робочих днів приймає рішення про виділення коштів.

Пунктом 10 Порядку № 649 передбачено, що виділення коштів для виплати здійснюється Пенсійним фондом України в межах наявних бюджетних призначень Пенсійному фонду України на цю мету шляхом перерахування коштів боржнику.

Боржник у триденний строк повідомляє стягувачу про виділення коштів та не пізніше десяти робочих днів з дня надходження коштів у межах встановленого Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування періоду виплати пенсії зобов`язаний здійснити виплату стягувачу суми, що підлягає виплаті, у порядку, встановленому статтею 47 зазначеного Закону (п. 11 Порядку № 649).

Крім того, постановою правління Пенсійного фонду України від 26.09.2018 № 20-1 затверджено Порядок ведення обліку рішень суду у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.10.2018 за № 1189/32641 (далі - Порядок № 20-1).

Вказаний Порядок відповідно до пункту 3 Порядку № 649 визначає процедуру функціонування реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою (далі - реєстр), та внесення інформації до нього.

Згідно з п. 6 Порядку 20-1 доступ до відомостей реєстру надається працівникам Пенсійного фонду України та його територіальних органів, якщо це передбачено їх посадовими інструкціями або потрібно для виконання дорученої їм роботи, а також членам комісії з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, що утворюється відповідно до пункту 7 Порядку № 649.

Внесення інформації до реєстру здійснюється відповідальною особою боржника. Якщо на дату внесення інформації стягувач перебуває на обліку в іншому територіальному органі Пенсійного фонду України, який не є боржником, інформацію до реєстру вносить відповідальна особа цього органу з урахуванням матеріалів пенсійної справи стягувача та наявного у ній рішення суду (п. 7 Порядку № 20-1).

Отже, на сьогодні питання погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, врегульоване Кабінетом Міністрів України як вищим органом виконавчої влади. При цьому порядком визначено, що виплата такої заборгованості буде здійснюватись за рахунок коштів, спеціально передбачених у державному бюджеті Пенсійного фонду України на цю мету.

Так, як убачається із листа пенсійного органу від 09.09.2019 № 2635/Ш на з приводу виконання рішення суду від 11.06.2018 року по справі №804/1720/18 відділом з питань виплати пенсій №4 управління з питань виплати пенсій надано інформацію, що пенсія в розмірі 4879,79 грн. почала виплачуватись в листопаді 2018р., з 01.12.2018 в розмірі 4880,24 грн., та з 01.01.2019 в розмірі 5656,40 грн. на поточний рахунок пенсіонера, який відкрито в АТ Ощадбанк , дата виплати 04 число. Суми доплат за минулий період та різниця по перерахунку пенсії обліковуються та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Отже, нарахований борг з 10.08.2018 по 31.01.2019 в розмірі 7116,87 грн., який обліковується в Пенсійному фонді України, буде виплачеано за умови прийняття Кабінетом Міністрів України окремого порядку.

Також, листом начальника відділу з питань виплати пенсій № 6 С. Логвінової на звернення позивача від 17.12.2018 щодо виконання рішення суду від 02.11.2018 року по справі №160/7360/18, яке надійшло на адресу ГУ ПФУ в Дніпропетровській області 18.12.2018 року повідомлено ОСОБА_1 про те, згідно розпорядження відділу з питань призначення та перерахунків пенсій № 5 управління застосування пенсійного законодавства ГУ ПФУ в Дніпропетровській області було проведено перерахунок пенсії в грудні 2018р. з 04.12.2018р. Пенсія в розмірі 5656,40 грн. почне виплачуватись з 01.01.2019р. на поточний рахунок пенсіонера, який відкрито в АТ Ощадбанк . Суми доплат за минулий період обліковуються та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Отже нарахований борг за період з 04.12.2018 по 31.12.2018 в розмірі 701,05 грн., який обліковується в Пенсійному фонді України буде виплачено за умови прийняття Кабінетом Міністрів України окремого порядку.

Дійсно, у зв`язку з виконанням судових рішення та перерахунком пенсії позивача, відповідач нарахував йому доплату до пенсії. Позивач має право на її отримання, що відповідач не заперечує. Водночас суд наголошує, що обов`язок з виплати цієї заборгованості не покладений на відповідача судовим рішенням, тим паче, за який саме період слід виплатити позивачу і в якому розмірі позивачем не вказано, а тому вимога щодо виплати заборгованості з пенсійних виплат є безпідставною, та такою, що не підлягає до задоволення.

Відтак, враховуючи вищенаведене, позовна заява ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 768,40 грн., що документально підтверджується квитанцією № ПН874808К від 25.03.2019р.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 768,40 грн. підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо незарахування до пільгового стажу періоду роботи ОСОБА_1 з 05.08.1986 року по 31.12.1991 рік згідно довідки від 24.12.2013 року №08/31-140, яка видана ВАТ Донецький металургійний завод .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу період роботи ОСОБА_1 по 31.12.1991 рік згідно довідки від 24.12.2013 року №08/31-140, яка видана ВАТ Донецький металургійний завод .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок пенсії з моменту її призначення з врахуванням до пільгового стажу періоду роботи ОСОБА_1 з 05.08.1986 року по 31.12.1991 рік, згідно довідки від 24.12.2013 року №08/31-140, яка видана ВАТ Донецький металургійний завод .

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок), сплачені згідно квитанції № ПН874808К від 25.03.2019р.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник