Рішення

від 28.11.2019 по справі 200/8907/19-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2019 р. Справа№200/8907/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазарєва В.В.,за участю: секретаря судового засідання Шемет Я.О., представника позивача Дереки Д.В., представників відповідача Гламаздіна О.О., Мороз О.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Слов`янськ адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Техремпоставка до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю Техремпоставка звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 13.05.2019 року підприємство отримало від Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби вимогу № 652-46, відповідно до якої станом на 07.05.2019 рік обліковується сума податкового боргу у розмірі 2 356 522,72 грн., у тому числі: з податку на прибуток приватних підприємств за кодом класифікації доходів бюджету 1102100 за пенею у розмірі 1 669 770,22 грн.; з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за кодом класифікації доходів бюджету 14010100 за основним платежем у розмірі 686 752,50 грн. Окрім того, 13.05.2019р. отримано рішення №9/31366910 про опис майна у податкову заставу від 08.05.2019р. у зв`язку з наявністю податкового боргу у розмірі 2 356 522,72 грн.

Згідно з даними кабінету платника податків, на думку позивача ця заборгованість виникла внаслідок протиправних дій податкового органу, а саме: 1) нарахування 26.04.2019р. в інтегрованій картці з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за кодом класифікації доходів бюджету 14010100 заборгованості з процентів за користування відстроченням у розмірі 2 506133,43 грн. При цьому, неправомірно нараховані проценти самостійно погашені податковим органом 26.04.2019р. за рахунок поточного платежу за декларацією з податку на додану вартість за березень 2019 р. Таким чином, в інтегрованій картці платника податків обліковувалася заборгованість за основним платежем у розмірі 686 752,50 грн. Вказана сума заборгованості у подальшому також самостійно погашена податковим органом 29.05.2019р. за рахунок поточних платежів. 2) нарахування 26.04.2019р. в інтегрованій картці з податку на прибуток приватних підприємств за кодом класифікації доходів бюджету 1102100 заборгованості з процентів за користування відстроченням у розмірі 19 062 914,94 грн. При цьому, неправомірно нараховані проценти самостійно погашені податковим органом 26.04.2019р. за рахунок переплати у розмірі 17 393144,72 грн. Таким чином, в інтегрованій картці платника податків обліковується заборгованість за пенею у розмірі 1669 770,22 грн. Зазначена сума заборгованості у подальшому також самостійно погашена податковим органом 16.05.2019р. за рахунок поточних платежів.

Позивач не погоджується з діями відповідача щодо нарахування, відображення та самостійного погашення в інтегрованій картці платника податків процентів за користування розстроченням, вважає їх неправомірними, здійсненими із порушенням вимог п. 102.1 ст. 102 ПКУ, яка визначає, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня. Позивач у відповідності до правил й норм Податкового кодексу України визначив та сплатив проценти на розстрочені грошові зобов`язання ще у 2015 році, та протягом січня - квітня 2016 року, жодних зауважень та невідповідностей відповідачем не було виявлено. Однак, після спливу 1095 днів Податковий орган самостійно, в порушення норм п. 102.1 ст. 102 ПКУ визначає додатково грошові зобов`язання, навіть не наводячи їх розрахунку та здійснює їх погашення.

Також позивач зауважив, що ним було подано до Державної фіскальної служб України скаргу про визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування процентів за користування розстроченням у розмірі 2 506 133,43 грн. за кодом платежу 30 14010100 00 Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) та у розмірі 19 062 914,94 грн. за кодом платежу 85 11021000 05 Податок на прибуток приватних підприємств . 09.07.2019 року позивачем отримано від Державної фіскальної служб України лист від 05.07.2019 року №3082316/6/99-99-17-04-15, який не містить рішення за результатом розгляду скарги. Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, така скарга вважається повністю. Тому, на думку позивача, Державною фіскальною службою України визнано протиправність дій відповідача щодо нарахування позивачу процентів за користування розстроченням.

З наведених підстав позивач просив суд визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та погашення в інтегрованій картці платника податків ТОВ Техремпоставка процентів за користування розстроченням у розмірі 2 506 133,43 грн. за кодом платежу 3014010100 00 Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) та у розмірі 19 062 914,94 грн. за кодом платежу 85 11021000 05 Податок на прибуток приватних підприємств та зобов`язати відповідача здійснити корегування даних інтегрованої картки платника шляхом виключення з інтегрованої картки платника податків ТОВ Техремпоставка нарахованих та погашених процентів за користування розстроченням у розмірі 2 506 133,43 грн. за кодом платежу 30 14010100 00 Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) , у розмірі 19 062 914,94 грн. за кодом платежу 85 11021000 05 Податок на прибуток приватних підприємств , та відображення грошових коштів, направлених на їх погашення, як переплата.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 31.07.2019 року відкрито провадження у даній справі із визначенням порядку розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання. В ухвалі було запропоновано відповідачам надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження.

19 серпня 2019 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому останній зазначив, що на виконання доручення ДФС України (лист №12002/7/99-99-17-04-17 від 10.04.2019 року), Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби було проведено інвентаризацію наданих позивачу, згідно зі ст. 100 ПК України розстрочень (відстрочень), які діяли у період до 01.01.2017 року, на предмет виявлення некоректного нарахування процентів за користування ними.

Під час проведення інвентаризації ІКП позивача було встановлено, що ТОВ Техремпоставка , яке до 16.09.2016 року перебувало на обліку СДПІ з ОВП у м. Донецьку МГУ ДФС при перенесенні баз даних виник технічний збій, при якому частина процентів за користування розстроченнями (відстроченнями) грошового зобов`язання (податкового боргу) в ІКП платника зникла (перестала відображатися). Пунктом 5 розділу І Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 №422 передбачено, що у разі необхідності коригування облікових показників ІКП у ручному режимі таке коригування здійснюється виключно за рішенням керівника (заступника керівника) органу ДФС, підготовленим відповідним структурним підрозділом за напрямом роботи.

У зв`язку з цим, на підставі рішення керівника від 26.04.2019 №8 здійснено коригування суми процентів за користування розстроченням, які з технічних причин зникли з ІКП на загальну суму 21 569 048,37 грн., у тому числі по податку на додану вартість (14060100) 2 506 133,43 грн., та податку на прибуток приватних підприємств (11021000) 19 062 914,94 грн.

Що стосується строків давності та їх застосування відповідач зазначив, що податковим органом не визначались грошові зобов`язання в контексті статті 102 ПК України, а відбулося корегування з відображенням належної суми процентів в інтегрованій картці платника. Проценти за користування розстроченням (кредитом) у розумінні положень Податкового кодексу України, не вважаються грошовими зобов`язаннями.

Враховуючи наведене представник відповідача вважає, що позовні вимоги ТОВ Техремпоставка є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року, на підставі частини 4 статті 173 КАС України, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, в обґрунтування чого надав пояснення аналогічні тим, що викладені у позові та інших заявам по суті справи.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову з підстав, що викладені у відзиві та доповненні до відзиву на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані сторонами заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується вимоги та заперечення, дослідивши докази, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю Техремпоставка зареєстрований та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Код ЄДРПОУ 31366910, місцезнаходження: 85612, Донецька область, Мар`їнський район, місто Курахове, вулиця Енергетиків, будинок 34, про що свідчать відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т. 1, а.с. 14-17).

У відповідності до рішень Державної фіскальної служби України позивачу роздрочено грошові зобов`язання, а саме:

1) рішенням № 244/6/10 від 30.07.2015 року надано розстрочку сплати податку на додану вартість у розмірі 19 271 590,00 грн., розстрочення надане з 30.07.15 по 30.09.15 (т. 2, а.с. 177);

2) рішенням № 244/6/11 від 30.07.2015 року надано розстрочку сплати авансових внесків з податку на прибуток у розмірі 7 901 254,00 грн., розстрочення надане з 30.07.15 по 30.09.15 (т. 2, а.с. 178);

3) рішенням № 244/6/12 від 30.07.2015 року надано розстрочку сплати авансових внесків з податку на прибуток у розмірі 8 610 418,61 грн., розстрочення надане з 30.07.15 по 30.09.15 (т. 2, а.с. 179);

4) рішенням № 244/6/13 від 30.07.2015 року надано розстрочку сплати авансових внесків з податку на прибуток у розмірі 8 384 421,09 грн., розстрочення надане з 30.07.15 по 30.09.15 (т. 2, а.с. 180);

5) рішенням № 244/6/14 від 30.07.2015 року надано розстрочку сплати авансових внесків з податку на прибуток у розмірі 3 997 006,24 грн., розстрочення надане з 30.07.15 по 30.09.15 (т. 2, а.с. 181);

6) рішенням № 244/6/15 від 30.07.2015 року надано розстрочку сплати податку на прибуток у розмірі 25 620 588,00 грн., розстрочення надане з 30.07.15 по 30.09.15 (т. 2, а.с. 182);

7) рішенням № 244/6/16 від 30.07.2015 року надано розстрочку сплати податку на додану вартість у розмірі 22 766 541,24 грн., розстрочення надане з 30.07.15 по 30.09.15 (т. 2, а.с. 183);

8) рішенням № 312/26 від 28.08.2015 року надано розстрочку сплати авансових внесків з податку на прибуток у розмірі 7 901 257,00 грн. та податку на прибуток у розмірі 18 586 287,00 грн., розстрочення надане з 30.08.15 по 30.10.15 (т. 2, а.с. 191);

9) рішенням № 372 від 30.09.2015 року надано розстрочку сплати авансових внесків з податку на прибуток у розмірі 3 492 658,38 грн., у тому числі основний платіж - 249 069,94 грн., пеня - 3 243 588,44 грн., розстрочення надане з 30.09.15 по 30.11.15 (т. 2, а.с. 192);

10) рішенням № 373 від 30.09.2015 року надано розстрочку сплати авансових внесків з податку на прибуток у розмірі 8 376 628,08 грн., у тому числі основний платіж - 7 901 254,00 грн., пеня - 475 374,08 грн., розстрочення надане з 30.09.15 по 30.11.15 (т. 2, а.с. 193);

11) рішенням № 369 від 30.09.2015 року надано розстрочку сплати авансових внесків з податку на прибуток у розмірі 9 335 169,24 грн., розстрочення надане з 30.09.15 по 30.11.15 (т. 2, а.с. 169);

12) рішенням № 367 від 30.09.2015 року надано розстрочку сплати авансових внесків з податку на прибуток у розмірі 7 901 254,00 грн., розстрочення надане з 30.09.15 по 30.11.15 (т. 2, а.с. 170);

13) рішенням № 453/2/4 від 30.10.2015 року надано розстрочку сплати авансових внесків з податку на прибуток у розмірі 7 901 254,00 грн., розстрочення надане з 30.10.15 по 30.12.15 (т. 2, а.с. 184);

14) рішенням № 499 від 30.11.2015 року надано розстрочку сплати авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 7 901 254,00 грн., розстрочення надане з 30.11.15 по 30.12.15 (т. 2, а.с. 171);

15) рішенням № 519 від 31.12.2015 року надано розстрочку сплати податку на прибуток у розмірі 39 506 270,00 грн., розстрочення надане з 01.01.16 по 29.04.16 (т. 2, а.с. 172);

16) рішенням № 520 від 31.12.2015 року надано розстрочку сплати податку на прибуток у розмірі 38 756 818,77 грн., у тому числі основний платіж - 34 976 032,00 грн., пеня - 3 780 786,77 грн., розстрочення надане з 01.01.16 по 29.04.16 (т. 2, а.с. 173);

17) рішенням № 521 від 31.12.2015 року надано розстрочку сплати податку на додану вартість у розмірі 18 777 868,84 грн., розстрочення надане з 01.01.16 по 29.04.16 (т. 2, а.с. 174);

18) рішенням № 522 від 31.12.2015 року надано розстрочку сплати податку на додану вартість у розмірі 8 890 287,08 грн., у тому числі основний платіж - 5 532 681,49 грн., пеня - 3 357 605,59 грн., розстрочення надане з 01.01.16 по 29.04.16 (т. 2, а.с. 175);

19) рішенням № 532 від 31.12.2015 року надано розстрочку сплати податку на прибуток у розмірі 38 826 257,16 грн., у тому числі основний платіж - 38 350 833,16 грн., пеня - 475 374,08 грн., розстрочення надане з 01.01.16 по 29.04.16 (т. 2, а.с. 176).

Під час проведення інвентаризації ІКП позивача було встановлено, що ТОВ Техремпоставка , яке до 16.09.2016 року перебувало на обліку СДПІ з ОВП у м. Донецьку МГУ ДФС при перенесенні баз даних виник технічний збій, при якому частина процентів за користування розстроченнями (відстроченнями) грошового зобов`язання (податкового боргу) в ІКП платника перестала відображатися.

26 квітня 2019 року заступником керівника Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, на підставі статті 100 Податкового кодексу України, п. 4.2 Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань та податкового боргу платників податків, затвердженого Наказом Міндоходів від 10.10.2013 № 574, відповідно до листа ДФС України від 10.04.2019 №12002/7/99-99-17-04-17 та службової записки Дніпропетровського управління Офісу ВПП ДФС від 25.04.2019 № 28197/28-10-46-21-08, прийнято рішення № 8 про проведення нарахування в інтегрованій картці ТОВ Техремпоставка процентів за користування розстроченнями, що діяли протягом 2016 року, у сумі 21 569 048,37 грн., у тому числі з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) - 2 506 133,43 грн., з податку на прибуток приватних підприємств - 19 062 914,94 грн. (т. 1, а.с. 234).

У зв`язку з цим, на підставі рішення керівника від 26.04.2019 №8 здійснено коригування суми процентів за користування розстроченням в ІКП позивача на загальну суму 21 569 048,37 грн., у тому числі по податку на додану вартість (14060100) 2 506 133,43 грн., та податку на прибуток приватних підприємств (11021000) 19 062 914,94 грн.

Не погодившись із вказаними діями відповідача 17.05.2019 року позивачем подано до Державної фіскальної служби України скаргу про скасування вимоги від 08.05.2019 № 652-46, рішення про опис майна у податкову заставу від 08.05.2019 та визнання протиправними дій Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби щодо нарахування в ІКП з податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за кодом класифікації доходів бюджету 14010100 заборгованості з процентів за користування відстроченням у розмірі 2 506 133,43 грн. та в ІКП з податку на прибуток приватних підприємств за кодом класифікації доходів бюджету 1102100 заборгованості з процентів за користування відстроченням у розмірі 19 062 914,94 та зобов`язати скасувати такі донарахування.

Згідно листа Державної фіскальної служб України від 18.06.2019 року №30823/6/99-99-17-05-15, скарга позивача залишена без задоволення із посиланням на відсутність предмету оскарження (т. 1, а.с. 47).

Вказані дії відповідача щодо нарахування та погашення в ІКП позивача суми процентів за користування розстроченнями у розмірі 21 569 048,37 грн. та її погашення за рахунок поточних платежів та наявної переплати позивач вважає неправомірними, що є предметом спору у цій справі.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Статтею 100 Податкового кодексу (далі - ПК України, в редакції, яка діяла на час прийняття податковим органом рішень про розстрочення), передбачено, що розстроченням, відстроченням грошових зобов`язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов`язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному пунктом 129.4 статті 129 цього Кодексу (пункт 100.1).

Відповідно до пункту 129.4. статті 129 ПК України пеня, визначена підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Отже, відповідно до зазначених норм, відстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу передбачає сплату платником податків процентів, розмір яких дорівнює розміру 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Згідно з пунктом 100.2. статті 100 ПК України платник податків має право звернутися до контролюючого органу із заявою про розстрочення та відстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу. Платник податків, який звертається до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань, вважається таким, що узгодив суму такого грошового зобов`язання.

Дослідивши докази у справі, судом встановлені факти розстрочення сплати грошових зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) та з податку на прибуток приватних підприємств у період липень-грудень 2015 року та січень - квітень 2016 року.

Таким чином, користуючись станом на липень-грудень 2015 року, січень-квітень 2016 року розстроченням (відстроченням) сплати грошових зобов`язань або податкового боргу, позивач зобов`язаний був сплатити проценти 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Відповідно до пункту 4.2. Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу) платників податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України № 574 від 10.10.2013 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31 жовтня 2013 року (далі - Порядок №574) нарахування процентів розпочинається наступного дня після початку дії розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу) та наступного дня після граничного строку сплати чергової частки розстроченого (відстроченого) грошового зобов`язання (податкового боргу).

Нарахування процентів здійснюється у день фактичного погашення розстроченого (відстроченого) грошового зобов`язання (податкового боргу) (його частини) за весь період користування розстроченням (відстроченням).

Розмір процентів дорівнює розміру пені, визначеному пунктом 129.4 статті 129 глави 12 розділу II Кодексу.

Платник податків розраховує суму процентів на розстрочене (відстрочене) грошове зобов`язання (податковий борг) (його частку) самостійно та сплачує її одночасно зі сплатою розстроченої (відстроченої) або чергової частини розстроченої (відстроченої) суми у строки, визначені у відповідному договорі.

Проте за результатами дослідження ІКП позивача в ході розгляду справи не встановлено відображення у 2016 році процентів за розстрочення (відстрочення) податкових зобов`язань.

Станом на час надання позивачу розстрочення діяв Порядок ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, затверджений Наказом Міністерства доходів і зборів України 05.12.2013 № 765, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 4 лютого 2014 р. за № 217/24994 (далі - Порядок № 765).

Відповідно до пункту 11 розділу І вказаного Порядку № 765 за даними оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, коштів передоплати та єдиного внеску Міндоходів та його територіальними органами в автоматичному режимі формуються звітність і зведена інформація про нарахування та надходження податків, зборів, митних платежів, коштів передоплати, єдиного внеску, податковий борг, недоїмку із сплати єдиного внеску відшкодування податку на додану вартість, результати перевірочної роботи, розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу), надміру сплачених сум платежів та єдиного внеску тощо.

Згідно з пунктом 1 розділу ІІІ Порядку № 765 нарахуванню в інтегрованій картці платника підлягають:

зобов`язання, штрафні санкції та пеня за податками, зборами, митними платежами, самостійно визначені платником;

суми до сплати єдиного внеску, самостійно визначені платником;

зобов`язання, штрафні санкції та пеня за податками, зборами, митними платежами, суми до сплати єдиного внеску, визначені територіальним органом Міндоходів та узгоджені відповідно до чинного законодавства;

пеня за порушення встановлених строків погашення узгоджених сум зобов`язань за податками, зборами, митними платежами, єдиним внеском;

пеня на суму заниження податкового зобов`язання, нарахованого територіальним органом Міндоходів або платником;

проценти за користування розстроченням (відстроченням).

Як встановлено судом, в порушення норм пункту 11 розділу І та пункту 1 розділу ІІІ Порядку № 765 ІКП позивача не містила суми нарахованих та сплачених позивачем процентів за користування розстроченням (відстроченням) грошових зобов`язань (податкового боргу) липень-грудень 2015 року, січень-квітень 2016 року.

Вказані недоліки у веденні ІКП позивача були допущені СДПІ з ОВП у м. Донецьку МГУ ДФС, в якому позивач перебував на обліку до 16.09.2016 р. при перенесенні баз даних, при якому частина процентів за користування розстроченнями (відстроченнями) грошового зобов`язання (податкового боргу) в ІКП позивача зникла (перестала відображатися).

Станом на час вчинення відповідачем коригування в ІКП позивача, яке є предметом оскарження у цій справі, діє Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 № 422, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20 травня 2016 р. за № 751/28881 (далі - Порядок № 422).

На відміну від Порядку № 765, Порядок № 422 містить спеціальний розділ VІ, яким врегульоване відображення в ІКП сум погашення податкового боргу та заборгованості зі сплати єдиного внеску, розстрочення (відстрочення) зобов`язань (боргів), а також списання податкового боргу та заборгованості зі сплати єдиного внеску.

Главою 3 розділу VІ Порядку № 422 передбачена процедура перенесення до ІКП показників, пункт 1 якої містить такі приписи.

Надання розстрочок (відстрочок) грошових зобов`язань (податкового боргу) відображається в ІКП як зменшення суми грошових зобов`язань (податкового боргу) за датою укладання договору про розстрочення (відстрочення).

Для відображення розстрочених (відстрочених) сум грошових зобов`язань (податкового боргу) в ІКП відображається обліковий показник (операція) щодо надання розстрочення (відстрочення) усієї суми розстрочених (відстрочених) грошових зобов`язань (податкового боргу) згідно з договором про розстрочення (відстрочення).

Відображення в ІКП чергової суми розстрочення (відстрочення) здійснюється шляхом використання облікових показників (операцій) щодо нарахування платежу згідно з графіком погашення розстрочених (відстрочених) сум, передбаченим договором про розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу) (спеціальним законом або рішенням суду).

Погашення суми розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу) здійснюється у загальному порядку погашення згідно з черговістю виникнення.

При нарахуванні чергової частки розстрочення (відстрочення) сум податкового боргу в ІКП відбувається нарахування пені за несвоєчасну сплату на суму нарахованої частки податкового боргу за період:

з 91-го дня після останнього дня граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного Податковим кодексом України, і по дату надання розстрочення (відстрочення) податкового боргу (у випадку, коли податковий борг виник в результаті несплати платником податків грошового зобов`язання, визначеного у поданій ним звітності);

з 1-ого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні, і по дату надання розстрочення (відстрочення) податкового боргу (у випадку, коли податковий борг виник в результаті несплати платником податків грошового зобов`язання, визначеного органом ДФС).

При погашенні розстрочених (відстрочених) сум у день фактичного погашення розстроченого (відстроченого) грошового зобов`язання (податкового боргу) (його частини) за весь період користування розстроченням (відстроченням) в ІКП здійснюється нарахування процентів за користування розстроченням (відстроченням).

Нарахування процентів, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному пунктом 129.4 статті 129 глави 12 розділу II Податкового кодексу України, відображається в ІКП шляхом операцій з нарахувань суми процентів за користування кредитом.

Нарахування процентів розпочинається наступного дня після початку дії розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу) та/або наступного дня після граничного строку сплати чергової частки розстроченого (відстроченого) грошового зобов`язання (податкового боргу) по день фактичного погашення чергової частки розстроченого (відстроченого) грошового зобов`язання (податкового боргу) включно.

У разі дострокового погашення у повному обсязі розстрочених (відстрочених) сум датою реєстрації додаткової угоди до договору в ІКП проводиться:

нарахування розстрочених (відстрочених) сум, строк сплати яких не настав;

нарахування процентів за фактичний строк користування розстроченням (відстроченням);

нарахування пені за несвоєчасну сплату (у разі дострокової сплати розстроченого (відстроченого) податкового боргу);

погашення розстрочених (відстрочених) сум, нарахованих процентів та пені за несвоєчасну сплату (у разі дострокової сплати розстроченого (відстроченого) податкового боргу).

[...]

При переведенні платника податків до іншого органу ДФС разом з автоматичною передачею ІКП з попереднього місця обліку платника податків здійснюється автоматична передача журналів відстрочок (розстрочок) шляхом зміни реквізитів журналу в частині кодів регіону, району відповідно до нового місця обліку платника.

Судом встановлено, що листом ДФС України №12002/7/99-99-17-04-17 від 10.04.2019 р. було вказано про виявлення окремих випадків некоректного нарахування процентів за користування розстроченням (відстроченням) грошових зобов`язань (податкового боргу) на підставі статті 100 ПК України, що діяли до 01.01.2017 р. Зазначеним листом було зобов`язано податкові органи нижчого рівня провести інвентаризацію розстрочень (відстрочень) на предмет виявлення некоректно нарахованих процентів за користування цими розстроченнями (відстроченнями). Інвентаризацію за платниками, які змінили місце обліку, а розстрочення надавалися іншим органом ДФС, провести таку інвентаризацію органом ДФС за місцем обліку платника на дату її проведення.

За твердженням відповідача на підставі вказаного листа ним було проведено інвентаризацію наданих згідно зі статтею 100 ПК України розстрочень (відстрочень), які діяли у період до 01.01.2017 року, на предмет виявлення некоректного нарахування процентів.

Згідно з п. 5 розділу І Порядку № 422 при виявленні некоректних базових записів структурними підрозділами за напрямами роботи готується коригуючий документ з обов`язковим посиланням на первинний документ, показники якого виправляються. Коригування даних в інформаційній системі органів ДФС здійснюється підрозділами, відповідальними за введення таких даних з первинних документів, за поточною датою.

У разі необхідності коригування облікових показників ІКП у ручному режимі таке коригування здійснюється виключно за рішенням керівника (заступника керівника) органу ДФС, підготовленим відповідним структурним підрозділом за напрямом роботи.

Таким чином, на підставі листа ДФС України №12002/7/99-99-17-04-17 від 10.04.2019 року відповідачем (заступником керівника Офісу ВПП ДФС) 26.04.2019 року прийнято рішення № 8 про проведення нарахування в інтегрованій картці ТОВ Техремпоставка процентів за користування розстроченнями, що діяли протягом 2016 року, у сумі 21 569 048,37 грн., у тому числі з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) - 2 506 133,43 грн., з податку на прибуток приватних підприємств - 19 062 914,94 грн. (т. 1, а.с. 234).

На виконання вказаного рішення були вчинені спірні дії відповідача щодо нарахування в інтегрованій картці ТОВ Техремпоставка процентів за користування розстроченнями.

Приймаючи до уваги наведене та враховуючи, що оскаржувані дії щодо корегування в інтегрованій картці ТОВ Техремпоставка процентів за користування розстроченнями були вчинені на виконання рішення заступника керівника Офісу ВПП ДФС № 8 від 26.04.2019 року, яке не оскаржено та є чинним, суд дійшов висновку, що такі дії вчинені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Дослідивши фактичні обставини спірних відносин суд дійшов висновку, що численні посилання позивача на правові висновки Верховного Суду не вказують на обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Зокрема, суд враховує правові позиції Верховного Суду щодо наявності підстав для судового захисту прав чи інтересів платника податків у разі внесення податковим органом змін в ІКП, які суперечать закону, через що розглянув справу по суті заявлених вимог.

Проте у цій справі відповідач здійснив коригування ІКП у повній відповідності до вимог статті 100 ПК України та діючого станом на час вчинення оскаржених дій Порядку № 422.

Правові позиції Верховного Суду, що контролюючий орган має право самостійно визначити суму грошових зобов`язань, у тому числі штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері ЗЕД) платника податків у випадках, визначених Податковим кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, не стосуються обставин цієї справі та не можуть бути застосовані при її вирішенні.

З цього приводу суд зауважує, що у відповідності до п. 102.1. ст. 102 ПК України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Підпунктом 14.1.39. п. 14.1. ст. 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

З аналізу вищенаведених норм чинного податкового законодавства вбачається, що строки давності застосовуються у разі самостійного визначення, контролюючим органом, суми грошового зобов`язання платника податків, що є сумою коштів, яку платник податків повинен сплатити як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства.

В межах заявленого позову не встановлено обставин самостійного визначення відповідачем суми грошових зобов`язань, у тому числі штрафних (фінансових) санкцій, у зв`язку з порушенням позивачем вимог податкового законодавства. Як зазначено вище, відповідно до пункту 4.2. Порядку №574 платник податків розраховує суму процентів на розстрочене (відстрочене) грошове зобов`язання (податковий борг) (його частку) самостійно та сплачує її одночасно зі сплатою розстроченої (відстроченої) або чергової частини розстроченої (відстроченої) суми у строки, визначені у відповідному договорі.

Отже, приймаючи до уваги, що проценти за користування розстрочкою за своєю суттю не є грошовим зобов`язання, у тому числі штрафних (фінансових) санкцій, які справляються у зв`язку з порушенням платником податків вимог податкового законодавства, відсутні підстави для застосування строку у 1095 днів.

Крім того, досліджуючи правовий зміст вчинених відповідачем дій, суд вказує, що відповідно до пункту 1 розділу І Порядку № 422 цей Порядок визначає організацію діяльності з ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Згідно з пунктом 2 розділу І Порядку № 422 терміни в цьому Порядку вживаються в таких значеннях:

базовий запис - первинний запис в інформаційній системі;

достовірність показників інформаційної системи - відповідність інформації, що зберігається у інформаційній системі, показникам первинних документів;

звітні показники - узагальнені показники, що характеризують результати ведення оперативного обліку та відображаються в звітності ДФС та її територіальних органів;

звітність ДФС та її територіальних органів - сукупність звітів та зведеної інформації, які розкривають результати діяльності фіскальної служби відповідно до покладених на неї завдань, що періодично складаються ДФС та її територіальними органами;

інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами; [...].

Отже, за своєю правовою сутністю ІКП є внутрішньою інформаційною системою податкових органів, яка сама по собі не є формою реалізації управлінських функцій податкового органу, як суб`єкта владних повноважень. Тому, встановивши в ході розгляду справи, що дані ІКП позивача відповідають фактичному стану розрахунків позивача з бюджетом за певним видом платежів, відсутні підстави для висновку про порушення прав чи інтересів позивача з формальних підстав виправлення некоректних записів в ІКП, які були зроблені іншим податковим органом, ніж відповідач, і не відповідали дійсному стану розрахунків.

Статтею 37 ПК України виникнення, зміна і припинення податкового обов`язку врегульовані таким чином.

37.1. Підстави для виникнення, зміни і припинення податкового обов`язку, порядок і умови його виконання встановлюються цим Кодексом або законами з питань митної справи.

37.2. Податковий обов`язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов`язує сплату ним податку.

37.3. Підставами для припинення податкового обов`язку, крім його виконання, є:

37.3.1. ліквідація юридичної особи;

37.3.2. смерть фізичної особи, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою;

37.3.3. втрата особою ознак платника податку, які визначені цим Кодексом;

37.3.4. скасування податкового обов`язку у передбачений законодавством спосіб.

Суд зауважує, що наведеними нормами не передбачено припинення податкового обов`язку (у цій справі щодо сплати процентів за розстрочення/відстрочення за статтею 100 ПК України) в залежності від відображення чи не відображення таких податкових обов`язків в ІКП.

Зі свого боку позивачем не надано суду жодного доказу у підтвердження факту виконання підприємством вимог законодавства в частині сплати процентів за користування розстроченням.

Доводи позивача, із посиланням на ст. 56 ПК України та Порядок оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду контролюючими органами, на те, що за наслідками розгляду його скарги ДФС України, як податковий орган вищого рівня, не прийняв рішення, через що скарга вважається задоволеною, суд вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

Так, на підставі статті 19-1 розділу I та статей 55, 56 глави 4 розділу II Податкового кодексу України, статті 24 глави 4 розділу I Митного кодексу України, з урахуванням вимог статті 8 Закону України Про звернення громадян розроблено Порядок оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду контролюючими органами, який затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 21.10.2015 № 916 (далі - Порядок № 916).

Порядком визначено процедуру оскарження платниками податків податкових повідомлень-рішень або інших рішень контролюючих органів (далі - рішення) під час адміністративного оскарження (п. 2 Порядку).

У відповідності з пунктами 1, 2 розділу IX Порядку № 916 контролюючий орган у разі розгляду скарги перевіряє правомірність та обґрунтованість рішення, що оскаржується, та приймає рішення про результати розгляду скарги. За результатами розгляду скарги контролюючий орган приймає одне з таких рішень: 1) повністю задовольняє скаргу платника податків та скасовує рішення контролюючого органу, яке оскаржується; 2) частково задовольняє скаргу платника податків та в окремій частині скасовує рішення контролюючого органу, яке оскаржується; 3) залишає скаргу без задоволення, а рішення контролюючого органу, яке оскаржується, без змін; 4) зменшує (збільшує) суму грошового зобов`язання.

Згідно з п. 55.1. ст. 55 ПК України податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов`язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.

У відповідності до п. 56.1. ст. 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Пунктом 56.2. ст. 56 ПК України визначено, що у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку (п. 56.8. ст. 56 ПК України).

Згідно з абз. 2 п. 56.9. ст. 56 ПК України якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Аналізуючи вищенаведене, суд робить висновок, що вказані норми регулюють порядок розгляду та визначає правові наслідки щодо розгляду скарг на рішення контролюючого органу.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати скаргу ТОВ Техремпоставка від 17.05.2019 року задоволеною у силу приписів ст. 56 ПК України.

Більш того, у відповіді ДФС України від 05.07.2019 року роз`яснено порядок та підстави внесення сум процентів у зв`язку з розстроченням (відстроченням) сплати грошових зобов`язань або податкового боргу до ІКП позивача (т. 1, а.с.45-47). Таким чином, виходячи зі змістовного та логічного аналізу відповіді ДФС України на скаргу позивача, випливає однозначний висновок про те, що скарга не задоволена. Оскільки законодавство не містить певної формально визначеної форми відповіді податкового органу вищого рівня на скаргу платника податків щодо оскарження дій, відповідь ДФС України від 05.07.2019 року за своїм змістом є рішенням про залишення скарги позивача без задоволення.

Також суд не надає правову оцінку доводам позивача щодо арифметичних чи методологічних помилок при нарахуванні вказаних платежів, включаючи розмір проценту за користування розстроченням (відстроченням) та недодержання процедури виявлення розбіжностей та їх коригування, які подані у вигляді додаткових поясненнях від 12.11.19 (т. 2, а.с. 80-97) з огляду на вищевикладену правову позицію, а також те, що такі доводи є фактично зміною підстав позову, які подані із порушенням, визначених законом строків, а саме після закриття підготовчого провадження (ухвала суду від 28.10.19, т. 2, а.с. 69), що є порушенням вимог ч. 1 ст. 47 Кодексу адміністративного судочинства України.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд вважає позовні вимоги ТОВ Техремпоставка до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Протягом підготовчого провадження позивачем подана заява про надання доказів понесених судових витрат протягом 5 днів після ухвалення рішення суду (т. 1, а.с.138-140).

Відповідно до пункту 4 частини 6 статті 246 КАС України у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дату, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру понесених нею судових витрат.

Водночас, відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відшкодування судових витрат у разі відмови у задоволенні позову законом не передбачено.

З наведених підстав, враховуючи відмову у задоволенні позову, необхідності у призначенні судового засідання для вирішення питання про судові витрати немає, оскільки судові витрати, які понесені позивачем, розподілу не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись нормами Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю Техремпоставка (місцезнаходження: вул. Енергетиків, буд. 34, м. Курахове, Донецька область, 85612, код ЄДРПОУ 31366910) до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (місцезнаходження: вул. Дегтярівська, буд. 11г, м. Київ, 04119, код ЄДРПОУ 39440996) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Рішення ухвалене у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини 28 листопада 2019 року.

Повне судове рішення складено 09 грудня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Лазарєв