Рішення

від 11.12.2019 по справі 200/10650/19-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2019 р. Справа№200/10650/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зеленова А.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «РСІ-БУД» до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0006001414 від 25 липня 2019 року, -

В С Т А Н О В И В:

30 серпня 2019 року шляхом надсилання поштою позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «РСІ-БУД» звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0006001414 від 25.07.2019/а.с.4-9/.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що Головним управлінням ДФС у Донецькій області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «РСІ-БУД» , з метою контролю за дотриманням повноти декларування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентом - постачальником Товариством з обмеженою відповідальністю Будпром-Альянс (код за ЄДПРОУ 41517732) за грудень 2018 року, за результатами якої складено акт від 26 червня 2019 року №659/05-99-14-14/39904234. З урахуванням висновків акту перевірки податковим органом 25 липня 2019 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0006001414 форми Р , яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 130363,75грн. Вважає прийняте податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки, не відповідають дійсності.

У зв`язку із чим, просить суд, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0006001414 від 25 липня 2019 року.

Відповідач позовні вимоги не визнав надав суду відзив у якому зазначив, що перевіркою встановлено порушення ТОВ «РСІ-БУД» п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого, встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету всього у сумі 104291 грн. за грудень 2018 року. Для документального підтвердження господарських відносин, дослідження їх реальності здійснення, повноти відображення в податковому обліку, дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Будпром-Альянс (код за ЄДРПОУ 41517732), позивачем до перевірки не надано підтверджуючих документів. У зв`язку з відсутністю вище перелічених первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку, необхідних для обліку та визначення вартості виконаних обсягів робіт і проведення взаєморозрахунків за виконані роботи по об`єктах будівництва, а також, відповідно до яких формується податкова звітність, неможливо документально підтвердити здійснення господарських операцій з придбання робіт ТОВ РСІ-Буд у ТОВ Будпром-Альянс .

За таких обставин вважає, що податкове повідомлення-рішення, є правомірним. Враховуючи викладене, приймаючи до уваги той факт, що відповідач діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України, керуючись ст. 44, 47 Кодексу адміністративного судочинства України, Головне управління ДФС у Донецькій області, просить відмовити ТОВ "РСІ-БУД" у задоволенні позовних вимог у повному обсязі/а.с.99-111/.

Ухвалою суду від 03 вересня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №200/10650/19-а. Призначено підготовче засідання на 02 жовтня 2019 року/а.с.1/.

23 вересня 2019 року відповідачем надано відзив з додатками /а.с.99-124/.

01 жовтня 2019 року позивачем надіслано клопотання про розгляд справи без участі представника позивача на підставі наявних в матеріалах справи документів/а.с.125/.

02 жовтня 2019 року відкладено підготовче засідання до 16 жовтня 2019 року.

10 жовтня 2019 року позивачем надіслано клопотання про розгляд справи без участі представника позивача на підставі наявних в матеріалах справи документів/а.с.135/.

16 жовтня 2019 року позивачем надіслано клопотання про розгляд справи в письмовому провадженні /а.с.138/.

Ухвалою суду від 16 жовтня 2019 року відкладено розгляд справи для надання відповідачем відповіді на відзив до 30 жовтня 2019 року/а.с.141/.

29 жовтня 2019 року позивачем надано відповідь на відзив /а.с.147-159/.

30 жовтня 2019 року ухвалою суду, постановленою без видалення до нарадчої кімнати продовжено підготовче провадження до 13 листопада 2019 року.

13 листопада 2019 року позивачем надано заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

13 листопада 2019 року ухвалою суду постановленою без видалення до нарадчої кімнати закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду.

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження в межах строків, визначених Кодексом адміністративного судочинства України для розгляду справи.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "РСІ-БУД" зареєстровано в якості юридичної особи за адресою: вул. Мухамадєєва, 22, м. Мирноград, 85324, код ЄДРПОУ 39904234, платника податку на додану вартість, перебуває на обліку в Слов`янському відділенні Головного управління ДФС України в Донецькій області /а.с.43-48/.

Відповідач - Головне управління ДФС у Донецькій області, є органом державної влади. Статус державної фіскальної служби в Україні, її функції та правові основи діяльності, порядок адміністрування податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю визначені Податковим кодексом України.

Головним управлінням ДФС у Донецькій області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "РСІ-БУД", з метою контролю за дотриманням повноти декларування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентом - постачальником Товариством з обмеженою відповідальністю Будпром-Альянс (код за ЄДПРОУ 41517732) за грудень 2018 року, за результатами якої складено акт від 26.06.2019 № 659 /05-99-14-14/39904234 (далі - акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення ТОВ "РСІ-БУД" податкового законодавства, а саме:

- п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України із змінами та доповненнями, в результаті чого, встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету всього у сумі 104291 грн. за грудень 2018 року/а.с.30/.

25 липня 2019 року Головним управлінням ДФС у Донецькій області на підставі висновків Акту перевірки від 26 червня 2019 року №659/05-99-14-14/39904234, за порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "РСІ-БУД" п.44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, було прийнято податкове повідомлення-рішення:

- №0006001414, форми Р , яким ТОВ "РСІ-БУД" збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на 130363,75грн, з яких на 104291грн за основним платежем та на 26072,75грн за штрафними (фінансовими) санкціями /а.с.42/.

Позивач, не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням від 25 липня 2019 року №0006001414 звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

Згідно ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Частиною 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів;3) показаннями свідків.(ст.71 КАС України).

Згідно ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд дійшов висновку, що відповідач довів правомірність свого рішення, виходячи з наступного.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення став висновок податкового органу про порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України із змінами та доповненнями, в результаті чого, встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету всього у сумі 104 291грн за грудень 2018 року /а.с.30/.

Суд погоджується з такими висновками податкового органу, з таких підстав.

Відповідно до усталеної позиції Верховного Суду України, Верховного Суда та Вищого адміністративного суду України при розгляді справ даної категорії судам належить з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції та установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій Товариства з обмеженою відповідальністю "РСІ-БУД" з його контрагентами, мету придбання та обставини використання придбаних товарів/послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб`єктність учасників господарської операції.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність це - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 14.1.231 Кодексу вбачається, що розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно з абзацом другим пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Так, між ТОВ "РСІ-БУД" (підрядник) та ТОВ Будпром-Альянс (субпідрядник) укладений договір субпідряду №03/09-2018 від 03.09.2018 /а.с.50-53/.

Відповідно до умов зазначеного договору субпідряду, субпідрядник зобов`язується відповідно до наданої підрядником проектної документації, виконувати та здавати в строки, встановлені п.3.1 даного договору, загально будівні роботи на об`єкті підрядника.

На підтвердження виконання правочину субпідряду, позивачем надано суду наступні документи:

- договір субпідряду №03/09-2018 від 03.09.2019;

- довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за грудень 2018 року по формі КБ-3;

- акти про приймання виконаних будівельних робіт та витрат за грудень 2018 року по формі КБ-2в;

- податкові накладні виписані ТОВ Будпром-Альянс ;

- платіжні доручення за грудень 2018 року/а.с.50-91/.

За наслідками господарської операції ТОВ Будпром-Альянс (ЄДРПОУ 41517732) видало позивачу податкові накладні, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, про що свідчить відповідний витяг, що міститься в матеріалах справи / а.с.83-86/.

Будівельно-монтажні роботи згідно договору №03/09-2018 від 03.09.2018р., у грудні 2018 року на суму 625744,22 грн., в т. ч. ПДВ - 104290,7 грн., що було включено до податкового кредиту декларації з ПДВ за грудень 2018 року, відповідає додатку 5 декларації з податку на додану вартість за грудень 2018 року та даним Єдиного реєстру податкових накладних

Суму податку на додану вартість згідно вказаних податкових накладних позивач включив до складу податкового кредиту грудня 2018 року, що відобразив у відповідних податкових деклараціях в розрізі контрагентів, які подано до податкового органу, де в Додатку №5 до декларації , в розділі ІІ Податковий кредит визначено контрагента ТОВ Будпром-Альянс (ЄДРПОУ 41517732).

Надаючи оцінку, наданим позивачем документам на підтвердження виконання договору субпідряду суд виходить з наступного.

Так, пунктом 2.6 акту перевірки зазначено, що Головним управлінням ДФС у Донецькій області платнику податків надано запит від 17 квітня 2019 року №31765/10/05-99-14-14 щодо надання інформації та її документальне підтвердження для з`ясування реальності та повноти відображення в бухгалтерському та податковому обліках результатів операцій по господарських відносинах з ТОВ Будпром-Альянс код ЄДРПОУ 41517732 у грудні 2018 року (отримані платником 02.05.2019). ТОВ РСІ-Буд листом від 16.05.2019 №340 (вхід. №77161/10 від 21.05.2018), надано наступні документи: бухгалтерська картка рахунка 631 за грудень 2018, акт звірки ТОВ РСІ-Буд за грудень 2018 з ТОВ Будпром-Альянс , довідка про вартість виконаних робіт та витрати за грудень 2018 року на суму 131642,78 грн., довідка про вартість виконаних робіт та витрати за грудень 2018 року на суму 238456,14 грн., довідка про вартість виконаних робіт та витрати за грудень 2018 року на суму 255645,30 грн., наказ про призначення директора ТОВ РСІ-Буд , ліцензія Державної архітектурно-будівної інспекції України від 31.05.2018 №31-Л, фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва ТОВ РСІ-Буд станом на 31.03.2019/а.с.11-12/.

У запиті контролюючого органу наведено вичерпний перелік документів, які мало надати підприємство на підтвердження господарських операцій з вищезазначеним контрагентом, в тому числі надання документально оформлених повноважень на здійснення господарської операції осіб, які в інтересах платника податків одержують продукцію, документи щодо підтвердження процесів та послуг - декларації про відповідність, сертифікати відповідності, застосування яких передбачено нормативно-правовими актами, інформацію про наявність офісних, виробничих, складських, торгівельних приміщень, тощо (зазначити перелік таких приміщень та відповідних документів, на підставі яких вони перебувають у власності (оренді), іншу інформацію, що характеризує можливість їх використання у власній господарській діяльності).

На запит ГУ ДФС у Донецькій області платником податків не надано: - інформацію про наявність офісних, виробничих, складських, торгівельних приміщень, тощо (із зазначенням переліку таких приміщень та відповідних документів, на підставі яких вони перебувають у власності (оренді), іншу інформацію, що характеризує можливість їх використання у власній господарській діяльності); документи, які підтверджують використання отриманих товарів (робіт, послуг) в господарській діяльності, тощо; не висвітлено операцій в бухгалтерському обліку підприємства з наданням відповідних рахунків та регістрів синтетичного та аналітичного обліку, на яких систематизовані та відображені первинні документи по задекларованих фінансово - господарських операціях, господарські угоди, акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в, календарний графік робіт, проектно-кошторисна документація будівельних робіт по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ Будпром-Альянс , надані акти звірки взаємних розрахунків - не погоджено стороною контрагента ТОВ Будпром-Альянс .

Пунктом 2.7 акту перевірки визначено - Перелік документів, які було використано при проведені перевірки в розрізі контрагентів, наведено при описі взаємовідносин з постачальниками у пункті 3 акту перевірки.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами.

Нормою статті 85 п. 85.2. ПКУ передбачено, що платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Статтею 83 Податкового кодексу визначено матеріали, які є підставами для висновків під час проведення перевірок.

Відповідно до підпункту 62.1.2 пункту 62.1 статті 62 Податкового кодексу України способом здійснення податкового контролю є інформаційне-аналітичне забезпечення.

Згідно з пунктом 71.1 статті 71 Податкового кодексу України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

У статті 74 Податкового кодексу України зазначено, що податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань.

Для документального підтвердження господарських відносин, дослідження їх реальності здійснення, повноти відображення в податковому обліку, дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Будпром-Альянс (код за ЄДРПОУ 41517732), позивачем до перевірки не надано підтверджуючих документів, а саме:

- господарські угоди, генпідрядні договори на підставі яких здійснювались фінансово-господарські операції,

- документи, передбачені вимогами національних стандартів України (ДСТУ) із ціноутворення в будівництві, введених в дію з 01.01.2014, зокрема ДСТУ БД.1.1 -1:2013 Правила визначення вартості будівництва , додатками якого, передбачені примірні форми первинних документів з обліку в будівництві, які мають використовуватися з 1 січня 2014 року під час проведення взаєморозрахунків за обсяги виконаних будівельних робіт: Акт приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в, розрахунок загальновиробничих витрат, підсумкова відомість ресурсів, кошторис на будівельні роботи,

- інші складові проектно-кошторисної документації: договірні ціни (не надано до перевірки договірні ціни), календарний графік робіт, перелік монтажно-демонтажних робіт;

- документи перепускного обліку щодо пропуску на об`єкт будівництва працівників підрядника та обліку їх робочого часу;

- документи на придбання ТМЦ для проведення робіт та підтвердження відповідності якості матеріалів, виробів, конструкцій як підрядника, так і замовника, застосування яких передбачено нормативно-правовими актами;

- первинні документи щодо транспортування матеріалів, виробів, конструкцій на об`єкт будівництва (не надано ТТН за грудень 2018 року);

- рішення комісії з приймання робіт;

- регістри бухгалтерського обліку, до яких перенесено інформацію із запитуваних первинних документів по коштах, розрахунках і поточних зобов`язаннях (зокрема, рахунки 31, 34 або 51, 36);

- документи, які підтверджують використання ТМЦ (виконаних робіт) в господарській діяльності (журнали-ордери по рахунках 10, 20-28, 371, 631, 685, 90-94 із відповідними субрахунками, акти списання, акти введення в експлуатацію тощо);

- розрахункові документи (платіжні доручення, платіжні вимоги, розрахункові чеки, документи щодо проведення розрахунків за акредитивами, векселі).

У зв`язку з відсутністю вище перелічених первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку, необхідних для обліку та визначення вартості виконаних обсягів робіт і проведення взаєморозрахунків за виконані роботи по об`єктах будівництва, а також, відповідно до яких формується податкова звітність, неможливо документально підтвердити здійснення господарських операцій з придбання робіт ТОВ РСІ-Буд у ТОВ Будпром-Альянс (код за ЄДРПОУ 41517732).

Суд звертає увагу на те, що позивачем до перевірки не надано договір №03/09-2018 від 03.09.2018 на виконання субпідрядних, будівельно-монтажних робіт для замовників ПрАТ АПК-ІНВЕСТ для будівництва Тваринницького комплексу на землях Миролюбівської, Гришинської сільської ради Покровського району, який зазначено у первинних документах наданих до перевірки, а саме: бухгалтерська картка рахунка 631 за грудень 2018, акт звірки ТОВ РСІ-Буд за грудень 2018 з ТОВ Будпром-Альянс , довідки про вартість виконаних робіт та витрати за грудень 2018 року.

Тим самим не можливо визначити істотні умови договору від №03/09-2018 від 03.09.2018, а відповідно й вище перелічених первинних документів наданих до перевірки, а саме: бухгалтерська картка рахунка 631 за грудень 2018, акт звірки ТОВ РСІ-Буд за грудень 2018 з ТОВ Будпром-Альянс , довідки про вартість виконаних робіт та витрати за грудень 2018 року, та зробити висновок щодо відповідності умов договору вимогам Цивільного та Господарського кодексу України.

На підтвердження виконаних робіт до перевірки також не надавався Акт приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в, розрахунок загальновиробничих витрат, підсумкова відомість ресурсів, кошторис на будівельні роботи, договірні ціни (не надано до перевірки договірні ціни), календарний графік робіт, перелік монтажно-демонтажних робіт.

У ході проведення перевірки не були надані документи щодо пропускного режиму підприємства, документи по обліку робочого часу працівників субпідрядної організації у відрядженні, щодо транспортування та місця зберігання матеріалів, необхідних для монтажно-будівельних робіт.

Також, ТОВ РСІ-Буд не надано до перевірки матеріальних звітів, щодо використання ТМЦ для виконання будівельних робіт ТОВ Будпром-Альянс , що не уможливлює підтвердження фактичного здійснення будівельних робіт.

Інформацію щодо стану розрахунків з контрагентом, а саме розрахункові документи - платіжні доручення, платіжні вимоги-доручення, розрахункові чеки, документи щодо проведення розрахунків за акредитивами, векселі, регістри бухгалтерського обліку, до яких перенесено інформацію із запитуваних первинних документів по коштах, розрахунках і поточних зобов`язаннях (журнали-ордери по рахунках 311, 301, інші із відповідними субрахунками та первинними документами) на дату проведення перевірки не було надано.

Надані до адміністративного позову документи на підтвердження правомірності формування податкового кредиту за наслідками виконання договору субпідряду до перевірки контролюючому органу не надавались.

В даному випадку суд звертає увагу на те що, позивач не був позбавлений можливості на час винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення від 25.07.2019 №0006001414 надати відповідачу відповідні документи.

Позивач не скористався своїм правом, визначеним Податковим кодексом України, таким чином суд погоджується із твердженням податкового органу, що зазначені документі, в розумінні п. 44.1, п. 44.6 ст. 44 ПКУ були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Аналогічна позиція міститься в Постанові Верховного Суду у справі №160/8441/18 від 06 серпня 2019 року (адміністративне провадження №К/9901/16292/19).

За звичаями ділового обороту при здійсненні вибору суб`єктами господарювання оцінюються не лише умови угоди та їх комерційна привабливість, але і ділова репутація, платоспроможність контрагента, ризики невиконання зобов`язань та надання гарантій їх виконання, наявність у контрагента необхідних ресурсів (виробничих потужностей, технологічного обладнання, кваліфікованого персоналу) та відповідного досвіду. При цьому свідоцтво про державну реєстрацію та наявність реєстрації постачальника в органах фіскальної служби не характеризують підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентоспроможну особу на ринку, що гарантує виконання своїх зобов`язань через уповноважених представників. А відтак доказами прояву розумної обережності слугують не лише установчі документи та витяги з Єдиного державного реєстру, але й обґрунтування мотивів вибору контрагента, обставин укладення та виконання договорів, перевірка ділової репутації контрагента, повноважень осіб, що діють від імені підприємства.

З огляду, на принцип індивідуальної відповідальності платника у сфері податкових правовідносин, платник не є відповідальним за протиправні дії третіх осіб, що перебувають поза межами його впливу та контролю, однак несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності мають покладатися на особу, якою були укладені відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов`язань та здійснення необґрунтованих виплат з бюджету. У разі недобросовісності контрагентів покупець несе певний ризик не лише невиконання цивільно-правового договору, але в рамках податкових правовідносин, позаяк в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися правом на податковий кредит, в силу відсутності документів, що мають силу первинних документів.

Аналогічну позицію висловив Верховний Суд у постанові від 06.06.2019 №807/2202/15, якою зазначив, що: обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту та складу витрат належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), позаяк саме він є суб`єктом, який зменшує суму податкового зобов`язання на суму понесених витрат, що підлягають перерахуванню до бюджету .

Статтею 2 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон №996) визначено, що його дія поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно - правових форм власності.

Виходячи з вимог п.2 ст.3 Закону №996 бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Нормою частини 4 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачено, що: Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні. .

Відповідно до абз. 11 ст. 1, ч.1 ст. 9 Закону №996, в редакції Закону України від

03.11.2016 р. № 1724-УШ, визначення терміну первинний документ - це документ, який лише містить відомості про господарську операцію, а за змістом ч.1 ст. 9 даного Закону - Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Тобто, первинний документ більше не є документом, що підтверджує здійснення господарської операції.

У Постанові від 14.05.2019 № 825/3990/14 Верховний Суд дійшов висновку, що: Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди .

У постанові від 06.03.2018 у справі №804/5444/16, в якій досліджувалися обставини придбання платником (позивачем) різних послуг, Верховний суд зазначає, що аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Одним із юридичних елементів дійсності правочину є його спрямування на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. Відповідно, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

З аналізу наведених норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватися належним чином оформленими первинними документами... При цьому про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, . відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.. .

Згідно із пунктом п.198.1 ст.198 ПК України право на податковий кредит виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (в тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності. За відсутності факту придбання товару відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

У силу п. 198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом п. 198.6. ст.198 ПК України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Тоді, як відповідно до п. 200.1. ст. 200 ПКУ - сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.123.1 ст.123 ПКУ, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених пп.54.3.1, пп.54.3.2, пп.54.3.5, пп.54.3.6 п.54.3 ст.54 ПКУ, тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Отже, формування податкового кредиту з ПДВ платником податків не обумовлено фактичним здійсненням операцій з придбання товарів, робіт (послуг), для подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку, і реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів та в обов`язковому порядку податкових накладних.

Факт здійснення господарських операцій з контрагентами не підтверджується первинними документами позивача.

Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість висновку про порушення ТОВ «РСІ-БУД» п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого, встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету всього у сумі 104291 грн. за грудень 2018 року.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що відповідачем доведено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято законно, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 139, 244-250, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «РСІ-БУД» (вул. Мухамадєєва, 22, м. Мирноград, 85324,ЄДРПОУ 39904234, адреса листування: вул. Аграрна,1, м. Покровськ, 85325) до Головного управління ДФС у Донецькій області (адреса: вул.130-й Таганрозької дивізії, 114, м. Маріуполь, 87526, ЄДРПОУ 39406028) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0006001414 від 25.07.2019 - відмовити.

Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку письмового провадження 11 грудня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя А.С. Зеленов