Ухвала

від 04.12.2019 по справі 260/1002/19

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

про закриття провадження в адміністративній справі

04 грудня 2019 рокум. Ужгород№ 260/1002/19

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Скраль Т.В.,

з участю секретаря судового засідання - Стенавської А.М.

учасники справи:

позивач : Релігійна громада Української православної церкви святої великомучениці Варвари (м.Ужгород) - представник позивача: адвокат Голуб Віталій Керелович,

відповідач : Ужгородська міська рада - представник Гомза Діана Володимирівна;

третя особа без самостійних вимог: ТОВ "АВЕ Ужгород"- представник Митровка Ярослав Васильович,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні справу за позовом Релігійної громади Української православної церкви святої великомучениці Варвари (м.Ужгород) (юр адреса 88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Минайська, 71, код ЄДРПОУ 35561532) до Ужгородської міської ради (Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Поштова, 3, код ЄДРПОУ 33868924), третя особа без самостійних вимог ТОВ "АВЕ Ужгород" (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул.. Л. Толстого, 33, код ЄДРПОУ 38330105) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання усунути порушення законодавства, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до статті 243 частини 3 КАС України 04 грудня 2019 року було проголошено вступну та резолютивну частини Ухвали. Ухвалу у повному обсязі було складено 09 грудня 2019 року.

12 липня 2019 року, православний храм Святої Великомучениці Варвари, в особі настоятеля Мищак Василя Васильовича звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Ужгородської міської ради, третя особа без самостійних вимог ТОВ "АВЕ Ужгород", якою просить: 1) визнати протиправною бездіяльність Ужгородської міської ради та її посадових осіб по ухиленню від виконання своїх обов`язків щодо усунення порушень санітарного, протипожежного та природоохоронного законодавства України; 2) зобов`язати Ужгородську міську раду та її виконавчий комітет призупинити експлуатацію контейнерного майданчика для збору твердих побутових відходів у районі вулиці Василя Комендаря, 54 та вулиці Пирогова, 117 у місті Ужгороді, та перенести його у більш безпечне, з огляду на вимоги санітарних та протипожежних правил, місце.

24 липня 2019 року, ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній адміністративній справі.

30 жовтня 2019 року , під час судового засідання позивачем подано заяву про уточнення позову, за якою позивач просить вважати належним позивачем по справі Релігійну громаду Української православної церкви святої великомучениці Варвари (м. Ужгород), місцезнаходження юридичної особи: 88000, Закарпатська область, місто Ужгород, вул. Минайська, буд.71., керівник та підписант Мищак Василь Богданович.

30 жовтня 2019 року , ухвалою суду здійснено перехід із спрощеного провадження до загального позовного провадження.

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що у районі вулиці Василя Комендаря, 54 та вулиці Пирогова , 117 у місті Ужгороді, знаходиться культова споруда Української православної церкви - храм Святої Великомучениці Варвари, де проходять богослужіння та церковні відправлення для православних прихожан, які проживають у вищезазначеному районі міста. Даний культовий заклад функціонує з 11 грудня 2007 року. Проте, всупереч вимогам ст. 17 Закону України По відходи та п. 2.7 та п. 2.8 Державних санітарних норм і правил утримання територій населених місць, затверджених наказом МОЗ України № 145 від 17.03.2011 року, Ужгородською міською владою за вказаною вище адресою, на відстані 3-х метрів від зазначеного храму розміщений контейнерний майданчик для збору твердих побутових відходів, котрий обслуговується ТОВ АВЕ .

Зазначений майданчик всупереч вимогам п. 2.7. Правил, не огороджений, не обладнаний навісом, не ізольований, на ньому відсутнє водонепроникне покриття. У зв`язку з цим до вказаного сміттєзвалища відкритий доступ для бродячих тварин, гризунів та осіб без визначеного місця проживання, що може спричинити розповсюдження інфекційних захворювань серед мешканців міста, які приходять до вказаної культової споруди для участі в Богослужіннях та мешканців ближніх будинків, які знаходяться поряд із даним контернейним майданчиком.

При цьому сміттєві контейнери постійно переповнені відходами, так як вони вивозяться несистематично, а прилегла територія постійно засмічена, тому сміття потрапляє у двори будинків, а також на територію даної культової споруди, що породжує антисанітарію на всій прилеглій до майданчика території міста.

14 серпня 2019 року, представником третьої особи подано письмові пояснення щодо позову, де вказує, що у даному конкретному випадку позивач звернувся за захистом особистих немайнових цивільних прав, а саме права на безпечне для життя і здоров`я довкілля, що вказує на можливу наявність у позивача приватного немайнового інтересу. Суть спору стосується вирішення питання про перенесення контейнерного майданчика по збору твердих побутових відходів в інше місце. Разом з тим, Ужгородська міська рада щодо позивача жодних управлінських дій, які б порушували вищезазначені права позивача не здійснює. Законом України Про місцеве самоврядування на відповідача не покладено здійснення владних управлінських функцій щодо вчинення дій по призупиненню експлуатації контейнерного майданчика та перенесення його в інше місце . Спір про призупинення експлуатації контейнерного майданчика та визначення іншого місця його розміщення випливає із цивільно-правових відносин, адже відповідно до ч.2 ст.293 ЦК України, діяльність фізичної та юридичної особи, що призводить до нищення, псування, забруднення довкілля, є незаконною. Кожен має право вимагати припинення такої діяльності. Крім того зазначає, що у даному випадку, позивач як фізична особа, за відсутності у нього власних прав та охоронюваних законом інтересів щодо предмету спору, не наділений правом звертатися з позовом в інтересах інших суб`єктів чи, тим більше, об`єктів. Вказує, що згідно з законодавством компетенцією визначати схему розміщення контейнерних майданчиків наділений саме відповідний орган місцевого самоврядування, як наслідок, Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради затверджено у встановленому порядку паспорт об`єкта міського благоустрою (місця збору твердих побутових відходів) за адресою вул. Минайська, 67- Пирогова. (а.с. 83-87).

22 серпня 2019 року, відповідачем подано відзив, де вказує, що дане місце збору погоджене рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради 03.04.2013 р. № 114. На підставі укладених угод, ТОВ "ABE Ужгород" регулярно здійснює вивезення побутових відходів. Враховуючи щільну забудову мікрорайону, більш зручного місця для перенесення контейнерного майданчика немає. Оскільки немає можливості дотримання відстаней, зазначених у пункті 2.8 Санітарних норм, відповідно до вимог приписів п. 2.10. Санітарних норм, місце розташування вищезазначеного контейнерного майданчику було погоджено начальником Ужгородського міськрайонного управління ГУ Держсанепідемслужби в Закарпатській області, директором департаменту міського господарства Ужгородської міської ради, начальником управління архітектури та містобудування, начальником відділу благоустрою УЖКГ ДМГ. Крім того, 16.08.2019 на виконання наказу Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради від 15.08.2019 р. № 223, комісією в складі директора департаменту міського господарства Ужгородської міської ради - Бабидорич В. І., начальника управління житлово-комунального господарства департаменту міського господарства - Турянчик О. О., головного спеціаліста віддіду благоустрою департаменту міського господарства - Боровіков М. А. та головного спеціаліста юридичного відділу департаменту міського господарства - Гомза Д. В. проведено обстеження контейнерного майданчика для збору твердих побутових відходів в районі вул. Минайська, 67 та вул. Пирогова у м. Ужгороді. За результатами обстеження зазначеного контейнерного майданчика було встановлено, що дане місце збору твердих побутових відходів прибране, сміття своєчасно вивезено, (а.с. 91-97).

24 вересня 2019 року, позивачем подано відповідь на відзив, де заперечуються доводи відповідача, що відстань від сміттєзвалища до культової споруди є допустимою та додатково зазначає, що даний майданчик є небезпечним в екологічному та протипожежному відношенні (а.с. 128-130).

14 листопада 2019 року , у зв`язку з переходом до загального провадження, третя особа подала письмові пояснення щодо позову, де підтримала доводи, наведені у письмових поясненнях від 14 серпня 2019 року та просили закрити провадження у даній адміністративній справі. Крім того у поясненнях зазначається, що аналіз Закону України Про свободу совісті та релігійні організації дає підстави вважати, що релігійна громада створюється з метою задоволення спільних потреб громадян сповідувати та поширювати віру, тобто релігійна громада наділена правами у сфері задоволення їхніх релігійних потреб.

Представник позивача у підготовчому судовому засіданні проти закриття провадження у даній адміністративній справі заперечував.

Представник відповідач просить закрити провадження у даній адміністративній справі та підтримала заяву третьої особи.

Третя особа у підготовчому судовому засіданні просить закрити провадження у справі, оскільки така має розглядатися за правилами цивільного судочинства.

Вирішуючи питання застосування до спірних правовідносин норм матеріального права та надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.

Під час судового засідання, встановлено, що предметом оскарження у даній адміністративній справі є визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання Ужгородської міської ради та її виконавчого комітету призупинити експлуатацію контейнерного майданчика для збору твердих побутових відходів у районі вулиці Василя Комендаря, 54 та вулиці Пирогова, 117 у місті Ужгороді, та перенести його у більш безпечне, з огляду на вимоги санітарних та протипожежних правил місце.

Як вбачається із матеріалів справи, позовна заява містить вимоги про визнання протиправною бездіяльність. що пов`язана із експлуатацію контейнерного майданчика для збору твердих побутових відходів у районі вулиці Василя Комендаря, 54 та вулиці Пирогова, 117 у місті Ужгород, що пов`язано з порушенням прав позивача .

Відповідно до статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вирішення питань збирання, транспортування, утилізації та знешкодження побутових відходів належить до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.

Згідно зі статтею 35 1 Закону України "Про відходи" збирання та вивезення побутових відходів у межах певної території здійснюються юридичною особою, яка уповноважена на це органом місцевого самоврядування на конкурсних засадах у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, спеціально обладнаними для цього транспортними засобами.

Виконавець послуг з вивезення побутових відходів визначається на конкурсних засадах відповідно до Порядку проведення конкурсу на надання послуг з вивезення побутових відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.2011 р. N 1173 (далі - Порядок).

У даній справі виконавцем послуг із вивезення побутових відходів є третя особа по справі ТОВ "АВЕ Ужгород".

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 5 КАС встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням чи загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" вказав, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "суд, встановлений законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів". Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, "встановленим законом".

Згідно із частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України, суб`єктом владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України , якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі й обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу господарського судочинства, який полягає у змагальності сторін.

Разом з тим, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - є його бездіяльність. Визначальною ознакою справи адміністративної справи є суть (зміст, характер) спору. Публічно - правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно - правових відносин і стосується саме цих відносин.

Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Відповідно до статті 238 частини 1 пункту 1 КАС України , суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до частини 1 статті 239 КАС України , якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої п. 1 ч.1 ст. 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Відповідно до статті 19 частини 1 ЦПК України , суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Відповідно до пункту 10 частини 2 статті 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Послуги з поводження з побутовими відходами відносяться до комунальних послуг відповідно до Закону України Про житлово-комунальні послуги від 09.11.2017, № 2189-VIII.

Відповідно до статті 293 частини 1, 2 Цивільного кодексу України, фізична особа має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля, право на достовірну інформацію про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її збирання та поширення. Діяльність фізичної та юридичної особи, що призводить до нищення, псування, забруднення довкілля, є незаконною. Кожен має право вимагати припинення такої діяльності. Діяльність фізичної та юридичної особи, яка завдає шкоди може бути припинена за рішенням суду.

У контексті конкретних обставин цієї справи зміст (суть) спірних правовідносин обмежується з`ясуванням правової природи дій та/чи бездіяльності, які за законом віднесені до повноважень Ужгородської міської ради та виконавцем послуг з вивезення побутових відходів, в даному випадку третьою особою ТОВ "АВЕ Ужгород".

На такі спірні правовідносини юрисдикція адміністративних судів не поширюється

Отже, у даному конкретному випадку порушені права позивача, в тому числі безперешкодно користуватися своїм майном у статутних цілях, що також пов`язано із безпечним довкіллям підлягають захисту в порядку цивільного судочинства, а дана справа підсудна місцевому загальному суду.

Відповідно до частини 2 статті 238 КАС України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Відповідно до статті 7 частини 1 пункту 5 Закону України Про судовий збір , сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Таким чином, суд роз`яснює позивачу, що в нього є право звернутися до суду з клопотанням про повернення сплаченої суми судового збору.

Керуючись ст.ст. 238, 239, 180-183, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

1. Клопотання представника третьої особи про закриття провадження у справі - задоволити.

2. Закрити провадження в адміністративній справі за позовною заявою Релігійної громади Української православної церкви святої великомучениці Варвари (м.Ужгород) до Ужгородської міської ради, третя особа без самостійних вимог ТОВ "АВЕ Ужгород" про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання усунути порушення законодавства - на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України , як таку, що не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

3. Роз`яснити позивачу, що дану справу належить розглядати в порядку цивільного судочинства.

4 . Роз`яснити позивачу, що в силу вимог ч.2 ст.239 КАС України, повторне звернення до Закарпатського окружного адміністративного суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала набирає законної сили в порядку встановленому статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

СуддяТ.В.Скраль