Рішення
від 11.11.2019 по справі 280/3064/19
ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11 листопада 2019 року 14 год. 40 хв.Справа № 280/3064/19 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Максименко Л.Я.

за участю секретаря судового засідання Биховської А.П.

представника позивача - Єрєнка Д.В.

представника відповідача - Куранової С.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Інженерно-проектно-виробнича компанія Спецзахист

до Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Інженерно-проектно-виробнича компанія Спецзахист (далі - позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:

- № 0008011407 від 06.06.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в загальному розмірі 200 493,00 грн., з яких 133 662,00 грн. - за податковим зобов`язанням, та 66 831,00 грн. - за штрафними санкціями;

- № 0008001407 від 07.06.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 222 769,50 грн., з яких 148 513 грн. - за податковим зобов`язанням та 74 256,5 грн. - за штрафними санкціями.

В обґрунтування позову підприємство посилається на те, що спірні податкові повідомлення-рішення є такими, що суперечать вимогам податкового законодавства. Зазначає, що за висновками акту перевірки контролюючим органом взаємовідносини з TOB Лаурісплюс піддано сумнівам щодо реальності господарських операцій. При цьому стверджує, що зауваження стосовно оформлення первинної документації з боку контролюючого органу не висувались. Стосовно доводів про ненадання паспортів якості зазначає, що умовами договору поставки не передбачений обов`язок постачальника надавати паспорти або сертифікати якості на товар. Більш того, жодним законодавчим актом не визначено наявність паспортів якості як обов`язкової умови для формування витрат або податкового кредиту. Таке посилання податкового органу вважає формальним та таким, що жодним чином не спростовує реальність господарських операцій між підприємствами. Крім того, позивач зазначає, що товарно - транспортна накладна є обов`язковим документом для фіксації операції з перевезення, а не при операції з поставки товару. Відтак, відсутність в них певних реквізитів не є безумовною підставою для невизнання господарських операцій, за умови їх підтвердження іншими первинними документами. Стосовно інформації з 1С Відеоконтроль-Рубіж зазначає, що згідно Наказу Міністерства внутрішніх справ України № 497 від 13.06.2018, наказ Міністерства внутрішніх справ України від 23 листопада 2012 року № 1080/ДСК Про затвердження Інструкції з використання автоматизованої інформаційно- пошукової системи відеофіксації номерних знаків транспортних засобів ВІДЕОКОНТРОЛЬ-Рубіж , зареєстрований у Міністерстві юстиції України 18 грудня 2012 року за № 2107/22419 втратив чинність, вказана система фактично з 13.06.2018 замінена інформаційно - телекомунікаційною системою Інформаційний портал Національної поліції України та інформаційною підсистемою Гарпун . Тому, відсутні підстави надання інформації з 01.10.2018 по 30.11.2018 з 1С Відеокнтроль-Рубіж . З огляду на викладене, вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню. 09.08.2019 представником позивача надано до суду додаткові пояснення по справі (вх. №32965). Крім того, відповідно до клопотань від 17.09.2019 за вх. №38537 та від 16.10.2019 за вх. №42693 позивачем долучено до матеріалів справи додаткові документи та докази по справі.

Відповідач адміністративний позов не визнав, у письмовому відзиві від 22.07.2019 вх. №29997 вказав на те, що перевіркою було встановлено порушення TOB Інженерно-проектно-виробнича компанія Спецзахист вимог п. 44.1, ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 133662 грн. та пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПКУ, в результаті чого занижено ПДВ на суму 148513 грн. Стверджує, що документально оформлені операції ТОВ Лаурісплюс з ТОВ ІПВК Спецзахист неможливо підтвердити стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності. Вважає, що висновки, викладені в акті перевірки є обґрунтованими, а прийнявши оскаржувані податкові повідомлення-рішення, відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства та у межах наданих повноважень. Просить у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Ухвалою суду від 27.06.2019 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі №280/3064/19. Призначено підготовче судове засідання на 24.07.2019.

У підготовчому судовому засіданні 24.07.2019 судом оголошено перерву до 14.08.2019.

14.08.2019 ухвалою суду продовжено строк підготовчого провадження у справі строком до 30 днів та оголошено переву у розгляді справи до 17.09.2019.

Ухвалою суду від 17.09.2019 зупинено провадження в адміністративній справі №280/3064/19 до 16.10.2019 для надання сторонам часу необхідного їм для примирення.

16.10.2019 у підготовчому судовому засіданні поновлено провадження по справі та ухвалено про закриття підготовчого провадження. Справу призначено до судового розгляду на 11.11.2019.

Представник позивача в судовому засіданні 11.11.2019 підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити з підстав, викладених у позові та письмових поясненнях.

Представник відповідача проти заявленного позову заперечував з підстав, викладених у відзиві. У задоволенні позову просив відмовити.

На підставі частини третьої статті 243 КАС України, вступна та резолютивна частини рішення проголошені у судовому засіданні 11.11.2019.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 243 КАС України, у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю Інженерно-проектно-виробнича компанія Спецзахист (далі -ТОВ ІПВК Спецзахист ) зареєстровано 14.07.2011 виконавчим комітетом Запорізької міської ради за №11031020000029900, з 01.01.2013 є платником ПДВ.

На підставі направлення від 25.04.2019 №872, виданого Головним управлінням ДФС у Запорізькій області Бабаєвій Валерії Вячеславівні, головному державному ревізору-інспектору відділу перевірок з окремих питань управління аудиту ГУ ДФС у Запорізькій області, раднику податкової та митної справи III рангу, відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України від 02.12.2010. №2755-VI (із змінами та доповненнями), на підставі наказу Головного управління ДФС у Запорізькій області від 25.04.2019 №1529, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Інженерно-проектно-виробнича компанія Спецзахист за період діяльності жовтень 2018 року, з питань дотримання вимог податкового законодавства України при визначенні показників, включених до декларації з податку на додану вартість за жовтень 2018 року по взаємовідносинам з ТОВ Лаурісплюс , та показників фінансової звітності за 2018 рік з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємств.

За результатами перевірки складено Акт № 273/08-01-14-07/37778452 від 13.05.2019 (далі по тексту - Акт від 13.05.2019).

За результатами перевірки встановлено порушення податкового законодавства ТОВ ІПВК Спецзахист , а саме:

-п.44.1, п.44.2 ст.44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток за 2018 рік на суму 133 662 грн.;

-п.п.14.1.36, п.п.14.1.181, п.п. 14.1.231, п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, п.198.1, п. 198.2, п.198.3. п. 198.6 ст. 198. п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010. № 2755-VI (із змінами та доповненнями)? в результаті чого занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету, у розмірі 148 513 грн., у т.ч. за періоди: жовтень 2018 року на суму 63 411,00 грн.; листопад 2018 року на суму 85 102,00 грн.

На підставі Акту перевірки від 13.05.2019 контролюючим органом винесено податкові повідомлення - рішення:

-№ 0008011407 від 06.06.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в загальному розмірі 200 493 грн., з яких 133 662 грн. - за податковим зобов`язанням, та 66 831 грн. - за штрафними санкціями;

- № 0008001407 від 07.06.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 222 769,50 грн., з яких 148 513 грн. - за податковим зобов`язанням та 74 256,5 грн. - за штрафними санкціями.

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ ІПВК Спецзахист звернулось з даним позовом до суду.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступних висновків.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України (тут і надалі у редакції, що діяла на час спірних господарських правовідносин), об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Також, пунктом 201.10 ст.201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством України. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.44.2 ст.44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають фактично відбутись, вони повинні підтверджуватись належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, а також такі операції мають спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом встановлено, що у перевіряємий період позивач мав господарські взаємовідносини, зокрема, з ТОВ Лаурісплюс (код ЄДРПОУ 41072108).

Так, між ТОВ ІПВК Спецзахист (покупець) та ТОВ Лаурісплюс (постачальник) було укладено договір поставки № 02/01/18-2 від 02.01.2018, за умовами якого на адресу ТОВ ІПВК Спецзахист були поставлені матеріали, що детально описані у рахунках-фактурах та видаткових накладних. Як слідує з Акту від 13.05.2019, в ході перевірки ТОВ ІПВК Спецзахист надані видаткові накладні та податкові накладні по взаємовідносинам з ТОВ Лаурісплюс у жовтні 2018 року, які включені до податкової декларації за жовтень 2018 року та листопад 2018 року (стор. 10-13 Акту від 13.05.2019):

податковими накладними № 2 від 01.10.2018, № 56 від 01.10.2018, № 166 від 08.10.2018, № 143 від 26.10.2018, № 112 від 22.10.2018, № 168 від 30.10.2018, № 167 від 30.10.2018, № 111 від 05.10.2008;

видатковими накладними № ЛП-0900 від 01.10.2018, № ЛП-0892 від 05.10.2018, № ЛП-0973 від 30.10.2018, № ЛП-0972 від 30.10.2018, № ЛП- 0935 від 22.10.2018, № ЛП-0969 від 08.10.2018., № 052306 від 23.05.2016р.;

платіжні доручення щодо оплати товару № 503 від 22.11.2018, № 428 від 01.11.2018, № 430 від 01.11.2018, № 429 від 01.11.2018, № 432 від 01.11.2018, № 433 від 01.11.2018, № 431 від 01.11.2018, № 409 від 26.10.2018, № 396 від 25.10.2018, № 398 від 25.10.2018, № 388 від 25.10.2018, № 344 від 17.10.2018, № 316 від 01.10.2018;

акт звіряння взаємних розрахунків від 31.12.2018.

Суми податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Лаурісплюс за жовтень 2018 року по вищевказаним податковим накладним включено до податкової декларації з ПДВ за жовтень 2018 року на суму ПДВ 63411,35 грн. та за листопад 2018 року на суму ПДВ 851901,66 грн.

Як слідує з Акту перевірки від 13.05.2019 (стор. 13 Акту) в ході перевірки позивачем надано товарно-транспортні накладні, перелік яких наведено у таблиці.

Контролюючим органом зазначено в Акті, що всі надані до перевірки видаткові накладні на товарно-матеріальні цінності та товарно-транспортні накладні не мають обов`язкових реквізитів: посада і прізвище особи ТОВ ІПВК Спецзахист , відповідального за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.

Дослідивши долучені до матеріалів справи копії видаткових накладних суд констатує, що дійсно не на всіх видаткових накладних вказано посаду та прізвище особи (директор ОСОБА_1 ), яка отримала товар від ТОВ "Лаурісплюс". Проте, суд зазначає, що всі вони підписані однією особою - директором позивача - Любченко Д.О. Однак, на думку суду, такий недолік в оформленні видаткової накладної не свідчить про відсутність вчиненої господарської операції.

В долучених до справи копіях спірних товарно-транспортних накладних відповідальна особа вантажоодержувача та її ПІБ зазначено. Відтак, в цій частині посилання контролюючого органу не знайшли свого підтвердження.

Крім того, посилання відповідача на відсутність паспорту якості (сертифікату), який посвідчує відповідність придбаного товару від ТОВ Лаурісплюс вимогам відповідних стандартів або технічних умов, а тому не можливо дослідити походження вищевказаного товару, зазначеного у первинних документах, виписаних контрагентом-постачальником на адресу позивача, суд дослідивши відхиляє з огляду на таке.

За умовами укладеного між позивачем та ТОВ Лаурісплюс договору від 02.01.2018 № 02/01/18-2 постачальник при відвантаженні продукції має надати наступну товаросупровідну документацію: видаткову накладну на продукцію; рахунок-фактуру (п.4.7 Договору). Відтак, надання паспортів якості умовами договору не передбачено.

Крім того, згідно правової позиції, висновленої ВС у постанові від 25.06.2019 у справі 1240/1982/18, недоліки складання товарно-транспортних накладних не можуть слугувати підставою невідбуття певних господарських операцій, оскільки метою складання зазначених документів є підтвердження правомірності відображення в податковому обліку витрат, пов`язаних із транспортуванням, проте, зазначені документи не впливають на формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями з приводу постачання товарно-матеріальних цінностей. Висновки про відсутність фактичного виконання господарської операції не можуть обґрунтовуватися в залежності від наявності чи відсутності товарно-транспортної накладної, технічних документи або паспортів на отримані товари.

Також, контролюючий орган в акті перевірки посилається на те, що в ході перевірки ГУ ДФС у Запорізькій області направлено запит до Регіонального сервісного центру в Запорізькій області щодо наявності транспортних засобів у ТОВ ІПВК Спецзахист . Також, до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області направлено запит щодо наявності інформації з електронної системи Відеоконтроль Рубіж по маршрутам: м. Київ до смт. Слобожанське, Зміївська ТЕС; м. Київ до м.Українка, Трипільська ТЕС . На момент підписаня акту перевірки відповідь не надано.

Суд звертає увагу на те, що Наказом Міністертва внутрішніх справ №975 від 29 грудня 2011 року (втратив чиинність згідно Наказу від 13.06.2018 № 497) з січня 2012 року введено в експлуатацію автоматизовану інформаційно-пошукову систему відеофіксації транспортних засобів з розпізнаванням номерних знаків та перевіркою їх за розшуковими реєстрами ВІДЕОКОНТРОЛЬ-Рубіж .

Відповідно до пунктів 2.1., 2.3., 3.1. Методичних рекомендації щодо роботи з автоматизованою інформаційно-пошуковою системою відеофіксації транспортних засобів з розпізнаванням номерних знаків та перевіркою їх за розшуковими реєстрами ВІДЕОКОНТРОЛЬ-Рубіж затверджених Наказом МВС №975 від 29 грудня 2011 року Комплекс відеофіксації транспортних засобів із розпізнаванням номерних знаків та перевіркою їх по розшукових реєстрах ВІДЕОКОНТРОЛЬ-Рубіж (далі комплекс) - система цілодобового автоматизованого моніторингу руху автотранспорту із одночасною можливістю здійснювати перевірки за наявними базами обліку ОВС.

Камери спостереження комплексу встановлюються на ділянці автодороги перед стаціонарним постом ДПС ДАІ на відстані, час проходження якої зафіксованим автомобілем дає можливість працівникам Державтоінспекції вжити достатніх заходів для його зупинки.

При цьому, фіксація транспортних засобів з розпізнаванням номерних знаків та перевіркою їх за розшуковими реєстрами здійснюється за такими категоріями: "угон" транспортного засобу; втравчений, викрадений номерний знак; розшук транспортних засобів за постановами слідчих, прокуратури, служби безпеки тощо; розшук майна боржника за даними Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Разом з тим, система ВІДЕОКОНТРОЛЬ-Рубіж у перевіряємий період не здійснювала всеохоплюючий моніторинг руху транспортних засобів по шляхам України. Тому відсутність інформації в системі ВІДЕОКОНТРОЛЬ-Рубіж про пересування транспортного засобу контрагента за відсутності у нього пошукових критеріїв, визначених Методичними рекомендаціями, не може бути підставою висновку про неможливість пересування такого транспортного автошляхами України.

Разом з тим, контролюючим органом висновок про нереальність вказаних господарських операцій зроблено на підставі доводів про те, що операції з контрагентами позивача неможливо підтвердити стосовно врахування наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які необхідні для виконання таких робіт. Вказані висновки контролюючий орган здійснив на підставі інформації наявної в комп`ютерних автоматизованих інформаційних системах та АРМів (стор. 15-17 Акту від 13.05.2019).

Слід зазначити, що така інформація не грунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Вказана позиція також підтримується ВС у постанові від 27.03.2018 у справі № 816/809/17. Також, ВС у постанові від 27.02.2018 по справі № 811/2154/13-а вказав на те, що будь-яке автоматизоване співставлення, чи данні отримані з атоматизованих систем контролюючого органу не є належними доказами в розумінні процесуального Закону, оскільки автоматизоване співставлення, зокрема задекларованих податкових зобов`язань та податкового кредиту, не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення таких податкових зобов`язань, а тому здобуті таким чином докази не можуть визнаватись належними.

Натомість, суд звертає увагу на те, що норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності).

Виходячи з вимог Податкового кодексу України, підтвердженням факту здійснення господарської операції є відповідні розрахункові, платіжні та інші первинні документи, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та підставою для нарахування податкового кредиту і податкового зобов`язання з податку на додану вартість є податкова накладна. Тож, на реальність господарських операцій жодним чином не впливає наявність у контрагента платника податку виробничих, трудових та інших ресурсів, оскільки останній має право їх залучати на підставі цивільно правових угод.

Вказана позиція підтверджена Верховним Судом 16.01.2018 під час розгляду справ №820/4648/13-а, № 826/1398/14, № 2а-3404/12/1370, 18.01.2018 у справі № 2а-13944/12/2670, 08.05.2018 у справі № 815/3526/17, 08.05.2018 у справі № 814/937/15.

Суд також зауважує, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин.

Вказані правові позиції викладені у постановах Верховного суду від 12.06.2018 у справі № 826/11879/13-а, від 08.05.2018 у справі № 815/3526/17 та від 23.05.2018 у справі №804/2551/13-а.

Щодо посилань податкового органу на наявність кримінальних проваджень необхідно зауважити наступне.

Так, в акті перевірки зазначено, що:

….за даними Єдиного державного реєстру судових рішень наявні кримінальні провадження у яких фігурує ТОВ Лаурісплюс (код ЄДРПОУ 41072108):

№32018100080000031 від 03.04.2018, з ознаками фіктивності , які здійснювали прикриття незаконної діяльності з метою легалізації доходів отриманих незаконним шляхом та обготівковування коштів, передбачених ч.5 ст.27, ч.1 ст.205 КК України,

№ 4201181000000001459 від 14.05.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, у провадженні першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Дніпропетровської області перебувають матеріали досудового розслідування за фактом зловживання своїм службовим становищем службовими особами ГУ ДФС у Дніпропетровській області, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

(витяг з Єдиного державного реєстру судових рішень)

...Так, згідно з висновками аналітичних досліджень ГУ ДФС в Одеській області та ГУ ДФС в м. Києві підтверджено безтоварний характер та фіктивність фінансово-господарських операцій ТОВ ІПВК Спецзахист з ТОВ БудГарант Компані (код ЄДРПОУ 41311784), ТОВ Мехагродім (код ЄДРПОУ 40330371) та ТОВ Лаурісплюс (код ЄДРПОУ 41072108), які протягом 2017-2018 року, нібито поставили на адресу ТОВ ІПВК Спецзахист вказаний матеріал та обладнання на загальну суму близько 36 млн.грн...

Вивчивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя прийшов до висновку, що клопотання є таким, що підлягає задоволенню.... .

Надаючи оцінку вказаним обставинам, суд виходить з того, що результати оперативно-розшукових заходів в рамках кримінальної справи є відомостями про джерело тих фактів, які можуть стати доказами у податковому спорі після їх закріплення належною процесуальною формою.

Відповідно до ч. 6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою

Суд зазначає, що преюдиційне значення при розгляді справи для суду має саме вирок у кримінальній справі, проте, до матеріалів справи не надано належних доказів на підтвердження існування вироків судів стосовно посадових осіб позивача або його контрагента.

Судом встановлено, що на дату здійснення та відображення у бухгалтерському та податковому обліку господарських операцій безпосередні контрагенти позивача були зареєстровані уповноваженими органами як суб`єкти господарювання, взяті податковими органами на облік як платники податків, в тому числі ПДВ, а також в ЄДР відсутні записи про відсутність підприємств за місцем реєстрації.

З огляду на викладене, доводи податкового органу про нереальність господарських взаємовідносин позивача з ТОВ Лаурісплюс не відповідають фактичним обставинам та спростовуються наданими до матеріалів справи документами.

Слід зазначити, що податковий орган повинен обгрунтувати правомірність свого висновку щодо безтоварності господарської операції між позивачем та ТОВ Лаурісплюс . Однак, акт перевірки не містить будь-якого документального підтвердження щодо відсутності фінансово-господарських відносин позивача по взаєморозрахункам з цим контрагентом, а викладені у ньому висновки щодо не підтвердження реальності здійснення господарських операцій не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ Лаурісплюс підтверджується доданими первинними та іншими документами, які оформлені у відповідності до вимог законодавства та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.

Тож, з урахуванням співвідношення вчинених господарських операцій з видами господарської діяльності позивача, суд дійшов висновку, що в результаті господарських операцій з вищевказаним контрагентом у позивача відбулись зміни в структурі активів, зобов`язань та у власному капіталі.

Зазначені обставини вказують на наявність у позивача ділової мети, визначення якої наведено у пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України, як причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем,суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовній вимоги підлягають задоволенню повністю.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв`язку із викладеним, судові витрати на оплату судового збору у розмірі 6348,94 грн. підлягають стягненню на користь ТОВ ІПВК Спецзахист за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області. Оригінал платіжного доручення №1369 від 24.06.2019 знаходиться в матеріалах адміністративної справи.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративий позов Товариства з обмеженою відповідальністю Інженерно-проектно-виробнича компанія Спецзахист (69002, м.Запоріжжя, вул. Запорізька, 9, кв.69/оф., код ЄДРПОУ 37778452) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:

- № 0008011407 від 06.06.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в загальному розмірі 200 493,00 грн., з яких 133 662,00 грн. - за податковим зобов`язанням, та 66 831,00 грн. - за штрафними санкціями;

- № 0008001407 від 07.06.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 222 769,50 грн., з яких 148 513 грн. - за податковим зобов`язанням та 74 256,5 грн. - за штрафними санкціями.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Інженерно-проектно-виробнича компанія Спецзахист судовий збір у розмірі 6 348 (шість тисяч триста сорок вісім) гривень 94 копійки за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення,а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення в повному обсязі складено та підписано 02.12.2019

Суддя Л.Я. Максименко

Дата ухвалення рішення11.11.2019
Оприлюднено12.12.2019

Судовий реєстр по справі —280/3064/19

Ухвала від 05.03.2020

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Божко Л.А.

Ухвала від 11.01.2020

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Божко Л.А.

Ухвала від 14.08.2019

Адміністративне

Запорізький окружний адміністративний суд

Максименко Лілія Яковлівна

Ухвала від 16.10.2019

Адміністративне

Запорізький окружний адміністративний суд

Максименко Лілія Яковлівна

Рішення від 11.11.2019

Адміністративне

Запорізький окружний адміністративний суд

Максименко Лілія Яковлівна

Рішення від 11.11.2019

Адміністративне

Запорізький окружний адміністративний суд

Максименко Лілія Яковлівна

Ухвала від 17.09.2019

Адміністративне

Запорізький окружний адміністративний суд

Максименко Лілія Яковлівна

Ухвала від 27.06.2019

Адміністративне

Запорізький окружний адміністративний суд

Максименко Лілія Яковлівна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні