Постанова

від 03.12.2019 по справі 201/16842/17

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8497/19 Справа № 201/16842/17 Суддя у 1-й інстанції - Федоріщев С. С. Суддя у 2-й інстанції - Куценко Т. Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2019 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - Куценко Т.Р.,

суддів: Демченко Е.Л., Макарова М.О.,

за участю секретаря - Синенка Є.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_1 ,

на ухвалу Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 06 серпня 2019 року про залишення без розгляду позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Банк Форум , Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Авістар , Товариства з обмеженою відповідальністю Інтерсервісбуд , треті особи: ОСОБА_2 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чернелюх Людмила Василівна, ОСОБА_3 , про визнання договору про відступлення прав вимоги недійсним , -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 06 серпня 2019 року вищевказану позовну заяву було залишено без розгляду з тих підстав, що позивач повторно не з`явився до суду без поважних причин (т. 2 а.с. 226-228).

Не погодившись з вказаною ухвалою ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 06 серпня 2019 року та направити справу до Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська для продовження розгляду. В апеляційній скарзі заявник посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права (т. 2 а.с. 231-235).

Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Залишаючи позовну заяву без розгляду суд першої інстанції виходив з того, що відсутній визначений процесуальним законом обов`язок суду вчергове відкладати судовий розгляд у справі, оскільки справа не може бути розглянута за відсутності позивача, а позивач вкотре за викликом суду не з`явився, повідомлявся про розгляд справи, від нього не надходило заяв про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно із статтею 210 ЦПК України суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19.06.2001 у справі Креуз проти Польщі (п. п. 52, 53, 57 та ін.); рішення від 03.04.2008 у справі Пономарьов проти України (п. п. 40, 41, 42 та ін.).

Відповідно до постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 № 11 Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних і справ про адміністративні правопорушення строки, встановлені Цивільним процесуальним кодексом України, є обов`язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію (наприклад, строк оскарження судового рішення, строк подачі зауважень щодо журналу судового засідання). Зазначене є завданням цивільного судочинства та кримінального провадження (стаття 1 ЦПК, стаття 2 КПК). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02 вересня 2010 року, Смірнова проти України від 08 листопада 2005 року, Матіка проти Румунії від 02 листопада 2006 року, Літоселітіс проти Греції від 05 лютого 2004 року та інші).

Судом встановлено, що з семи судових засідань (27 серпня 2018 року, 20 вересня 2018 року, 16 жовтня 2018 року, 25 лютого 2019 року, 13 травня 2019 року, 04 липня 2019 року, 06 серпня 2019 року), проведених під головуванням судді Федоріщева С.С., представник позивача з`явився лише в три (16 жовтня 2018 року, 13 травня 2019 року, 04 липня 2019 року), що підтверджується матеріалами справи.

При направленні судових повісток сторонам роз`яснювалися наслідки неявки у судове засідання, у тому числі приписи ст. 223 ЦПК України.

Частиною 5 статті 223, пунктом 3 частини 1 статті 257 ЦПК України передбачено, що у разі повторної неявки в судове засідання позивача, повідомленого належним чином, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає заяву без розгляду.

Позивач належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи, докази чого наявні у матеріалах справи.

При цьому причини неявки процесуального правового значення не мають, оскільки це положення закону направлено на дотримання розумних строків розгляду справи і на недопущення зловживання своїми процесуальними правами та правами інших осіб, які з`являються до суду.

Аналогічного правового висновку дійшов Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалі від 31 серпня 2015 року у справі № 6-24063ск15.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що аналіз матеріалів справи свідчить про зловживання позивачем та його представником, своїми процесуальними правами, що, безумовно, суперечить завданню цивільного судочинства та призводить до затягування розгляду справи у розумні строки.

Дослідивши наведені обставини та враховуючи приведені норми процесуального закону колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно дійшов до висновку про необхідність залишення позову без розгляду.

Доводи скарги фактично зводяться до незгоди заявника із мотивами ухвали суду, які наведені в її обґрунтування та не спростовують висновків суду, оскільки процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.

Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми права та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь у судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.

Правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.

Вказана позиція висловлена в постанові Верховного суду від 22 травня 2019 року у справі № 310/12817/13.

Тому, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а ухвала Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 06 серпня 2019 року підлягає залишенню без змін.

керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 06 серпня 2019 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Т.Р. Куценко

Судді: Е.Л. Демченко

М.О. Макаров