Рішення

від 18.11.2019 по справі 308/7218/18

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/7218/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

18 листопада 2019 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Деметрадзе Т.Р.,

секретаря судового засідання Міца О.-Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , до товариства з обмеженою відповідальністю Інтер-Авто-Трейд про визнання недійсним у частині попереднього договору купівлі-продажу транспортного засобу, стягнення грошових коштів та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із позовною заявою до ТОВ Інтер-Авто-Трейд про визнання недійсним у частині попереднього договору купівлі-продажу транспортного засобу, стягнення грошових коштів та моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивує тим, що 08.05.2018 року між ним та ТОВ Інтер-Авто-Трейд був укладений попередній договір про купівлю-продаж транспортного засобу №0103. Відповідно до умов цього договору, його сторони зобов`язалися у поставлений строк укласти Договір купівлі-продажу транспортного засобу на умовах, встановлених у вказаному Попередньому договорі.

Вказує, що основний договір купівлі-продажу сторони зобов`язалися укласти 11.05.2018 року за умови виконання п.2.1 Попереднього договору, згідно якої, він на підтвердження дійсних намірів перераховую на поточний рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 86000,00 грн., а останній в свою чергу своїм підписом у Попередньому договорі засвідчує отримання таких коштів. Під час підписання договору №0103 його було завірено, що транспортний засіб в навності і буде передано 10.08.2018 року.

На виконання п. 2.1 Попереднього договору №0103, він сплатив відповідачу грошові кошти в розмірі 86 000 грн. та неодноразово звертався до відповідача про готовність укласти основний договір. Однак, обіцяний транспортний засіб надано так і не було, окрім того, після ретельного вивчення попереднього договору позивачу стало зрозуміло, що сплачені кошти йому не повернуть та можливості розірвати договір без втрати грошових коштів немає, що є порушення його прав як споживача послуг.

Більше того зазначає, що він виявив інші порушення відповідачем добросовісності та справедливості при укладенні вказаного договору. З огляду на зазначене вважає, що йому була завдана шкода у вигляді порушення його прав та законних інтересів.

У зв`язку із невиконанням відповідачем взятого на себе обов`язку з укладення основного договору, позивач просить визнати недійсним абзац другий пункту 1.5 Попереднього договору купівлі-продажу транспортного засобу №0103 від 08.05.2018 року, стягнути з ТОВ Інтер-Авто-Трейд на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 86 000 грн., стягнути з ТОВ Інтер-Авто-Трейд на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 20 000 грн. та понесені витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 грн.

Позивач та його представник ОСОБА_2 не скористалися правом на участь у судовому засіданні та в матеріалах справи міститься заява їх спільна заява, згідно з якою вони просять розглянути справу у їх відсутності, позовні вимоги підтримують у повному обсязі та просять такі задоволити, не заперечують проти ухвалення заочного рішення .

Представник відповідача не скористався правом на участь у судовому засіданні, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило, відзиву чи заперечень на позовну заяву подано не було.

У відповідності до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відтак, суд розглядає справу відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України заочно, оскільки проти цього не заперечує позивач.

Через неявку в судове засідання учасників справи, судом у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 08.05.2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ Інтер-Авто-Трейд був укладений Попередній договір про купівлю-продаж транспортного засобу №0103.

Пунктами 2.1 та 2.2 Попереднього договору від 08.05.2018 року визначено, що на підтвердження дійсних намірів Сторін на укладення Основного договору в момент укладення цього Попереднього договору Покупець перераховує на поточний рахунок Продавця грошові кошти у розмірі 86 000 грн., а Продавець своїм підписом під цим Попереднім договором підтверджує отримання таких коштів.

Зазначена сума розцінується Сторонами як аванс за Основним договором, а при оформленні Основного договору вартість Майна, що підлягає сплаті Покупцем, буд зменшена на суму, сплачену за цим Попереднім договором.

Судом встановлено, що в рахунок належних за Договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання, з метою забезпечення реалізації своїх намірів щодо купівлі-продажу транспортного засобу та своєї платіжної спроможності, Покупець передав, а Продавець отримав суму авансного платежу у розмірі 86 000,00 грн. (вісімдесят шість тисяч). Також п. 1.5 вказаного договору визначено, що за домовленістю сторін укладання Основного договору здійснюватиметься 11.05.2018 року за умови повного виконання п. 2.1 цього Попереднього договору.

Разом з тим, абзацом 2 п. 1.5 Попереднього договору визначено, що якщо у зазначену вище дату Майно не буде придбано Продавцем з метою відчуження Покупцеві, то Сторони визначили, що Основний договір буде укладено на 5 день після придбання продавцем майна, про що останній зобов`язується повідомити покупця у письмовому вигляді із зазначенням конкретної календарної дати, часу, місця укладення основного договору. В такому випадку кінцевим терміном укладення основного договору сторони визначили 31 грудня 2019 року.

За приписами ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена - у письмовій формі. Сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства. Зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення. Договір про наміри (протокол про наміри тощо), якщо в ньому немає волевиявлення сторін щодо надання йому сили попереднього договору, не вважається попереднім договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В ході судового розгляду судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів укладення основного договору купівлі-продажу рухомого майна та не містять доказів на підтвердження неможливості укладення основного договору у погоджений сторонами строк, а також повідомлень відповідача щодо існування обставин, які унеможливлюють підписання договору, тощо.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 13.02.2013 року у справі № 6-176цс12, внесення завдатку як способу забезпечення виконання зобов`язання може мати місце лише в разі наявності зобов`язання. Якщо договору, який би за своєю формою та змістом відповідав вимогам закону, між сторонами укладено не було, а сторони лише домовилися укласти такий договір в майбутньому, передана грошова сума є авансом, який підлягає поверненню. Поверненню підлягає й аванс, отриманий за попереднім договором.

Крім цього, згідно з визначенням нечесної підприємницької діяльності, зазначеного в п. 14 ст. 1 Закону України Про захист прав споживачів , це будь-яка підприємницька діяльність або бездіяльність, що суперечить правилам, торговим та іншим чесним звичаям та впливає або може вплинути на економічну поведінку споживача щодо продукції.

За змістом ч. 1 та ч. 3 ст. 19 цього Закону, нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає, зокрема будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.

Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Згідно з приписами ст. 19 Закону України Про захист прав споживачів нечесна підприємницька практика забороняється та вона є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору. Крім того, визначено, що правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики є недійсними.

Частиною 2 ст. 215 ЦК України встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Таким чином, відповідач здійснював нечесну підприємницьку діяльність по відношенню до позивача та мав мету безпідставно заволодіти його грошовими коштами, вводячи позивача в оману, надаючи на підписання завуальований договір.

З огляду на викладені обставини в їх сукупності суд вважає, що діяльність ТОВ Інтер-Авто-Трейд щодо укладення оспорюваного позивачем попереднього договору, має усі ознаки нечесної підприємницької діяльності, у зв`язку з цим, абзац 2 п. 1.5 Попереднього договору №0103 від 08 травня 2018 року, укладеного між ТОВ Інтер-Авто-Трейд та ОСОБА_1 необхідно визнати недійсним, та стягнути з ТОВ Інтер-Авто-Трейд на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 86 000 грн., як суму забезпечувального платежу за попереднім договором.

У відповідності до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням всіх обставин справи, враховуючи вимоги ст. 81 ЦПК України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, виходячи із принципів розумності та справедливості, зважаючи на те, що позивачем було надано належні докази на підтвердження своїх тверджень, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення в цій частині.

Одночасно, виходячи з положень ст. 23 ЦК України позивач просить відшкодувати моральну шкоду.

Відповідно до ч.1,2 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

У п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" судам роз`яснено, оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з`ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.

Позивач вказав, що неправомірними діями відповідача йому заподіяно моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв`язку із незаконними діями відповідача щодо ненадання йому очікуваного транспортного засобу, у перенесених ним хвилюваннях через необхідність докладення додаткових зусиль для організації свого життя, що могло негативно вплинути на його здоров`я, а тому вважає, що йому завдано моральну шкоду у розмірі 20 000 гривень.

Згідно з п. 9 Постанови ВСУ № 4 від 31 березня 1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

За такого, суд вбачає підстави для застосування до спірних правовідносин сторін загальної норми цивільного законодавства України щодо підстав для відшкодування моральної шкоди, що найбільш відповідатиме вимогам розумності та справедливості, основним засадам соціальної та правової держави Україна, як закріплено в ст. 3 Конституції України - що саме права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

При цьому, позивачем не доведено та не надано безспірних доказів, що йому завдано моральної шкоди, наявність причинного зв`язку між діями відповідача та заподіяною моральною шкодою, які є підставою для відшкодування шкоди на підставі ст. 1167 ЦК України, що є процесуальним обов`язком позивача (ст. ст. 12, 81 ЦПК України).

Інших належних і допустимих доказів на підтвердження факту заподіяння позивачу моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, встановлення факту протиправності дій відповідача, факту наявності причинного зв`язку між шкодою та протиправними діями (бездіяльністю) в заподіянні цієї шкоди, позивачем суду не надано.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягають у зв`язку з їх недоведеністю.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України , якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Виходячи з наведеного, оскільки позивача було звільнено від сплати судового збору, такий підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Також, відповідно до ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження понесених витрат суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

З оглянутого у судовому засіданні Договору про надання правової допомоги №6 від 27.06.2018 року, а саме з п. 7 Договору вбачається, що правова допомога надається на платній основі та становить 10 000 гривень. Строк оплати до завершення розгляду справи в суді першої інстанції.

Разом з тим, з до позовної заяви в ході розгляду справи стороною позивача не було надано документів, що свідчать про оплату вищевказаного гонорару адвокату, тому суд дійшов до висновку, що позивачем та його представником не обґрунтовано належними доказами заявлену суму витрат, тому така вимога не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 526, 530, 611, 625, 635 ЦК України, ст.ст. 76-81 , 89 ,137, 141 ,263-265, 273 , 279 , 280-282, 354 , 355 ЦПК України , суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю Інтер-Авто-Трейд про визнання недійсним у частині попереднього договору купівлі-продажу транспортного засобу, стягнення грошових коштів та моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати абзац другий пункту 1.5 Попереднього договору №0103 купівлі-продажу транспортного засобу від 08.05.2018 року - недійсним.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю Інтер-Авто-Трейд на користь ОСОБА_1 суму сплаченого авансу у розмірі 86 000,00 /вісімдесят шість тисяч/ гривень.

В іншій частині вимог відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Інтер-Авто-Трейд`на користь держави судовий збір у розмірі 1564,8 (одну тисячу п`ятсот шістдесят чотири грн. вісімдесят копійок) гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області.

Реквізити сторін:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_1 ; паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий Мукачівським МВ УМВС України в Закарпатській області 21.04.2011 року;

Відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю Інтер-Авто-Трейд , адреса місцезнаходження: Дніпропетровська область, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд.93, кімн.323, код ЄДРПОУ 41933044.

Суддя Т.Р. Деметрадзе