Рішення

від 11.12.2019 по справі 826/2552/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 грудня 2019 року № 826/2552/17

Колегія суддів Окружного адміністративного суду міста Києва у складі:

головуючий суддя Огурцов О.П. ,

судді Арсірій Р.О., Кузьменко В.А. ,

при секретарі судового засідання Основі О.В.

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" до третя особа 1)Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, 2) Суворовського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області, 3) Малиновського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області, 4) Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області Сангулія Ольга Степанівна проскасування постанов в частині, за участі:

представника позивача - не прибув,

представник відповідача 1- не прибув,

представник відповідача 2- не прибув,

представник відповідача 3- не прибув,

представник відповідача 4- не прибув,

третя особа - не прибула,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КЕЙ-КОЛЕКТ" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Суворовського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області, Малиновського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області, Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області, третя особа - ОСОБА_1 про скасування постанов в частині.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачами протиправно оскаржуваними постановами накладено арешт на майно, а саме, квартиру АДРЕСА_1 , оскільки дане нерухоме майно є предметом іпотеки, відповідно до іпотечного договору від 11.05.2007 за реєстр. №163. Представник позивача у судове засідання не прибув.

Відповідач 1 заперечив проти позовних вимог та надав суду письмові заперечення на адміністративний позов в яких просив відмовити у задоволенні позовну у повному обсязі з огляду на те, що оскаржувана постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 14.08.2015 ВП № 48149827 прийнята на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Представники відповідачів та третя особа у судове засідання не прибули, відповідач 2, відповідач 3 та відповідач 4 заперечень/відзиву на адміністративний позов суду не надали.

Під час судового розгляду справи, судом встановлено наступне.

11.05.2007 між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" та ОСОБА_2 укладено договір про надання споживчого кредиту (при застосуванні ануїтетної схеми погашення) № 11153353000, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит (грошові кошти) в сумі 24000,00 доларів США., що дорівнює 121 200,00 грн.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 11.05.2007 №11153353000 між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (іпотекодержатель) та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки від 11.05.2007 за реєстр. №2113, відповідно до якого в іпотеку передано квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Публічним акціонерним товариством "УкрСиббанк" були відступлені права вимоги заборгованості по договорах, в тому числі і право вимоги по договору від 11.05.2007 №11153353000, Товариству з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект", що підтверджується договором факторингу № 1 від 12.12.2011.

Також, Публічним акціонерним товариством "УкрСиббанк" були відступлені права вимоги за договорами іпотеки Товариству з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект", що підтверджується договором відступлення права вимоги за договором іпотеки від 12.12.2011, зареєстрованим в реєстрі за №5207-5208.

10.02.2017 Товариству з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" стало відомо, що на квартиру за адресою АДРЕСА_1 , яка є предметом іпотеки за договором іпотеки від 11.05.2007 за реєстр. №2113 накладено арешти:

- постановою № 48149827 від 14.08.2015, яка видана Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України;

- постановою № 37715791 від 07.05.2013, яка видана Першим Суворовським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції;

- постановою АВ № 964405 від 27.02.2009, яка видана Другим Малиновським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції;

- постановою АА № 144066 від 14.04.2010, яка видана Підрозділом примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеської обл.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект", не погоджуючись з арештами накладеними на квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 звернулось з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про те, що права та інтереси за захистом яких позивач звернувся до суду не були порушені з огляду на наступне.

Порядок вчинення державним виконавцем дій щодо накладення арешту на майно боржника встановлено Законом України "Про виконавче провадження ".

Частиною першою статті 52 Закону України Про виконавче провадження (в редакції чинній станом на 07.05.2013 та 14.08.2015) та частиною першою статті 50 даного Закону (в редакції чинній станом на 27.02.2009 та 14.04.2010), встановлено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Таким чином, законодавством передбачено, що поняття звернення стягнення охоплює наявність в сукупності трьох послідовних дій: арешт (опис), вилучення та примусова реалізація.

Згідно із статтею 57 Закону України Про виконавче провадження (в редакції чинній на 07.05.2013 та 14.08.2015) та статтею 55 даного Закону (в редакції чинній станом на 27.02.2009 та 14.04.2010), арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Крім того, у вказаній статті зазначено про те, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Отже, накладення арешту на майно у виконавчому провадженні не є актом звернення стягнення на майно, а є лише дією, спрямованою на забезпечення можливості звернення стягнення на майно у майбутньому.

Відповідно до частини восьмої статті 54 Закону України Про виконавче провадження (редакція чинній на 07.05.2013 та 14.08.2015) та частини восьмої статті 52 даного Закону (в редакції чинній станом на 27.02.2009 та 14.04.2010), примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".

Відповідно до статті 1 Закону України Про іпотеку іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно із частиною шостою статті 3 зазначеного Закону, у разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Таким чином, у іпотекодержателя виникає право на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки тільки у випадку порушення боржником основного зобов`язання.

Частиною четвертою статті 54 Закону України Про виконавче провадження (в редакції чинній на 07.05.2013 та 14.08.2015) та частиною четвертою статті 52 даного Закону (в редакції чинній станом на 27.02.2009 та 14.04.2010) встановлено, що про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз`яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

Відповідно до частини шостої статті 54 (в редакції чинній на 07.05.2013 та 14.08.2015) та частиною четвертою статті 52 (в редакції чинній станом на 27.02.2009 та 14.04.2010) Закону України Про виконавче провадження за рахунок коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, здійснюються утримання, передбачені статтею 43 цього Закону, після чого кошти використовуються для задоволення вимог заставодержателя. У разі якщо заставодержатель не є стягувачем у виконавчому провадженні, йому виплачуються кошти після належного підтвердження права на заставлене майно. У разі задоволення в повному обсязі вимог заставодержателя залишок коштів використовується для задоволення вимог інших стягувачів у порядку, встановленому цим Законом.

Отже, у випадку, якщо заставодержатель не є стягувачем у виконавчому провадженні, після задоволення його вимог залишок коштів використовується для задоволення вимог інших стягувачів у порядку, визначеному цим Законом.

Аналогічні положення містяться в статтях 48, 51, 56 Закону України в чинній редакції.

Таким чином, Законом України "Про виконавче провадження" право державного виконавця на накладення арешту на майно боржника не обмежено перебуванням такого майна у іпотеці та не встановлено обов`язку державного виконавця при накладенні арешту на майно боржника здійснити перевірку відсутності обтяження зазначеного майна іпотекою.

З огляду на викладене, враховуючи те, що накладення арешту на майно у виконавчому провадженні не є актом звернення стягнення на майно, а є дією спрямованою на забезпечення можливості звернення стягнення на майно у майбутньому, а також те, що стягнення коштів за рахунок предмета іпотеки можливо лише у випадку порушення боржником основного зобов`язання, а залишок коштів після задоволення вимог іпотекодержателя використовується для задоволення вимог інших стягувачів, суд дійшов висновку про те, що факт накладення арешту на предмет іпотеки не може порушувати переважне право іпотекодержателя на звернення стягнення на майно, що перебуває в іпотеці.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування постанов № 48149827 від 14.08.2015, яка видана Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, № 37715791 від 07.05.2013, яка видана Першим Суворовським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, АВ № 964405 від 27.02.2009, яка видана Другим Малиновським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, АА № 144066 від 14.04.2010, яка видана Підрозділом примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеської обл. в частині накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 .

З огляду на зазначене, керуючись статтями 241, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" (04071, м. Київ, вул. Межигірська, буд. 22, код ЄДРПОУ 37825968) до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, буд. 13, код ЄДРПОУ 00015622), Суворовського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області (65102, м. Одеса, вул. 1-а Сортувальна, 36-Г, код ЄДРПОУ 39907607), Малиновського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області (65072, Одеська обл., м. Одеса, вул. Генерала Петрова, буд. 42, код ЄДРПОУ 39907502), Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області (65045, м. Одеса, вул. Преображенська, 64, код ЄДРПОУ 34929741), третя особа - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) про скасування постанов в частині - відмовити повністю.

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий суддя О.П. Огурцов

Судді Р.О. Арсірій

В.А. Кузьменко