Постанова від 11.12.2019 по справі 200/6572/19-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2019 року справа №200/6572/19-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Міронової Г.М., Арабей Т.Г., Сухарька М.Г., секретаря судового засідання Тішевського В.В., за участю представника відповідача Груєнка С.Л., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2019 р.(у повному обсязі складено 26 вересня 2019 року у м. Слов`янськ) у справі № 200/6572/19-а (головуючий І інстанції суддя Шинкарьова І.В.) за позовом Комунального підприємства "Компанія Вода Донбасу" в особі Маріупольського регіонального виробничого управління комунального підприємства "Компанія Вода Донбасу" до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11 березня 2019 року № 0053604606 про сплату штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 2040,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

21 травня 2019 року позивач, Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу» звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до відповідача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 11 березня 2019 року, відповідно до якого застосована штрафна санкція в сумі 2040, 00 грн.; вирішення питання судових витрат (а.с. 4-5).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2019 року позовні вимоги задоволені.

Визнано протиправним та скасовано рішення відповідача від 11 березня 2019 року № 0053604606, відповідно до якого до позивача застосована штрафна санкція в сумі 2040 грн.

Вирішено питання судових витрат (а.с. 98-101).

Не погодившись із судовим рішенням, Головне управління ДПС у Донецькій області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило суд скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що спірні правовідносини регулюються нормами Податкового Кодексу України.

Вказує на те, що наявність у позивача сертифікатів Торгово-промислової палати України не є підставою для неподання податкових декларацій з рентної плати та несплати податкових зобов`язань, та не є обставинами, що звільняють платника податку від відповідальності неподання податкових декларацій, оскільки такі сертифікати лише засвідчують факт, який повинен братись до уваги контролюючим органом для надання платникові розстрочення/або відстрочення сплати таких зобов`язань (у разі прийняття відповідного рішення) через обставину непереборної сили (а.с. 103-105).

Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просила суд її задовольнити.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач - Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу» (ідентифікаційний код 00191678) зареєстроване як юридична особа, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис, в стані припинення не перебуває.

В структуру КП «Компанія «Вода Донбасу» входить, серед інших, відокремлений підрозділ без статусу юридичної особи - Маріупольське регіональне виробниче управління комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» , зареєстроване як платник податків в Маріупольській об`єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області.

Місцезнаходження Маріупольського регіонального виробничого управління КП «Компанія «Вода Донбасу» зареєстроване за адресою: 87547, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Карла Лібкнехта, буд. 177а (а.с. 19-23).

Заступником начальника відділу екологічного податку та рентної плати Маріупольського управління Головного управління ДФС у Донецькій області на підставі пп.19-1.1.2 п. 19-1.1 ст. 19-1, пп. 20.1.4. п. 20.1. ст. 20, п.75.1. ст. 75, ст. 76 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку щодо своєчасного подання податкової звітності з рентної плати за спеціальне використання води за 1 квартал 2016 року, 2 квартал 2016 року, 3 квартал 2016 року, 4 квартал 2016 року, 1 квартал 2017 року, 2 квартал 2017 року, 3 квартал 2017 року, 4 квартал 2017 року, 1 квартал 2018 року, 2 квартал 2018 року, 3 квартал 2018 року, 4 квартал 2018 року Маріупольським регіональним виробничим управлінням комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» , за результатами якої складено акт від 21 лютого 2019 року № 16/05-99-46-06/05-581/35397832 (а.с. 41-44).

В ході проведення перевірок контролюючим органом вказано на порушення позивачем вимог пункту п.п. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16, п.п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49, п.п. 257.3.4 п. 257.3 ст. 257 Податкового кодексу України, а саме неподання податкової звітності з рентної плати за спеціальне використання води в 1 кварталі 2016 року, 2 кварталі 2016 року, 3 кварталі 2016 року, 4 кварталі 2016 року, 1 кварталі 2017 року, 2 кварталі 2017 року, 3 кварталі 2017 року, 4 кварталі 2017 року, 1 кварталі 2018 року, 2 кварталі 2018 року, 3 кварталі 2018 року, 4 кварталі 2018 року.

11 березня 2019 року Головним управлінням ДФС у Донецькій області, згідно з пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 і пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України, на підставі акту перевірки № 16/05-99-46-06/05-581/35397832 від 21 лютого 2019 року, за порушення п.п. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16, п.п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49, п.п. 257.3.4 п. 257.3 ст. 257 Податкового кодексу України, прийнято податкове повідомлення-рішення форми «ПС» № 0053604606, яким до Позивача застосовано штрафні санкції на суму 2040,00 грн. (а.с. 6).

Позивачем до ДФС України у Донецькій області було подано скаргу на податкове рішення відповідача від 11 березня 2019 року. ДФС України у Донецькій області висновки відповідача залишено без змін (а.с. 9-10, 14).

Правомірність прийняття контролюючим органом вищевказаного рішення є спірним питанням даної справи.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Спірні правовідносини регулюються нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України), Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII від 02 вересня 2014 року (далі - Закон № 1669) та іншими нормативно-правовими актами стосовно спірних правовідносин.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За унормуванням п.п. 16.1.3 п.16.ст. 16 Податкового кодексу України платники податків зобов`язані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Податкова декларація, розрахунок, звіт - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку (п.46.1 ст.46 Податкового кодексу України).

У п. 47.1 ст. 47 Податкового кодексу України передбачена відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органом, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах, несуть: юридичні особи, постійні представництва нерезидентів, які відповідно до цього Кодексу визначені платниками податків, а також їх посадові особи.

За визначенням п. 49.1 ст. Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

П.п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 19 Податкового кодексу України передбачено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

П. 257.1 ст. 257 Податкового кодексу України встановлено, що базовий податковий (звітний) період для рентної плати дорівнює календарному кварталу, а для рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин за видобування нафти, конденсату, природного газу, у тому числі газу, розчиненого у нафті (нафтового (попутного) газу), етану, пропану, бутану, рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України та рентної плати за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами аміаку територією України, дорівнює календарному місяцю

Платник рентної плати до закінчення визначеного розділом ІІ цього Кодексу граничного строку подання податкових декларацій за податковий (звітний) період, визначений цією статтею, подає до відповідного контролюючого органу за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст.46 цього Кодексу, податкову декларацію, яка містить додатки : з рентної плати за спеціальне використання води - за місцем податкової реєстрації (п.п. 257.3.4 п.257.3 ст.257 Податкового кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, Маріупольським регіональним виробничим управлінням комунального підприємства "Компанія Вода Донбасу" не подано до контролюючого органу податкову звітність з рентної плати за спеціальне використання води в 1 кварталі 2016 року, 2 кварталі 2016 року, 3 кварталі 2016 року, 4 кварталі 2016 року, 1 кварталі 2017 року, 2 кварталі 2017 року, 3 кварталі 2017 року, 4 кварталі 2017 року, 1 кварталі 2018 року, 2 кварталі 2018 року, 3 кварталі 2018 року, 4 кварталі 2018 року.

Відповідальність платника за неподання або несвоєчасне подання податкової звітності або невиконання вимог щодо внесення змін до податкової звітності передбачена п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України, згідно якої за неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки і збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 грн. за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Статтею 2 Податкового кодексу України визначено, що зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу.

Факт неподання податкової звітності з рентної плати підтверджено актом перевірки та не заперечується позивачем.

Таким чином, суд вважає необґрунтованими доводи позивача про відсутність в Податковому кодексі України норми щодо відповідальності на час виникнення спірних правовідносин за порушення граничних термінів подання податкової звітності з рентної плати.

Положень, які б звільняли платника податків від застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій за порушення граничних термінів подання податкової звітності в залежності від тих чи інших обставин, законодавство не містить.

Таким чином, за порушення граничних строків подання податкової звітності до позивача правомірно накладено штраф в порядку та розмірі, що відповідали вимогам законодавства.

Посилання апелянта на Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» та на наявність в нього сертифікатів Торгово-промислової палати України, як на підставу звільнення його як суб`єкта господарювання від відповідальності за неналежне виконання обов`язку з дотримання граничних строків подання податкових декларацій, є неприйнятними з огляду на наступне.

14.04.2014 року набрав чинності Указ Президента України від 14.04.2014 року № 405/2014, яким уведено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.

15.10.2014 року набрав чинності Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 року № 1669-VII (Закон № 1669-VII), який визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» щодо вказаних осіб накладено, зокрема мораторій на виконання договірних зобов`язань та на нарахування пені та штрафів на основну суму заборгованості за кредитними та іншими договірними зобов`язаннями (ст. 2); звільнено від виконання певних обов`язків, зокрема від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності (ст.6); скасовано орендну плату за користування державним та комунальним майном і концесійний платіж за право на створення (будівництво) та/або управління (експлуатацію) державним та комунальним майном (ст. 7); накладено мораторій на нарахування пені за несвоєчасне внесення платежів за житлово-комунальні послуги (ст. 8); внесено зміни до певних законів, тощо.

Ст. 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» передбачено, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Між тим, положень, які б звільняли платників податків від виконання обов`язку щодо дотримання граничних строків подання податкових декларацій з рентної плати і від відповідальності за невиконання такого обов`язку ні вказаним Законом, ні іншими нормативно-правовими актами не встановлено. Відповідні зміни до Податкового кодексу України,, як спеціального нормативно-правового акту з питань оподаткування - з цього питання не вносилося.

Верховний Суд в постанові від 29.08.2018 року в справі № 805/1731/17-а (де мова йшла про ті ж сертифікати Торгово-промислової палати України, що і в даній справі) дійшов висновку, що чинне законодавство не містить норми про звільнення платників податків від відповідальності за неналежне виконання зобов`язань щодо дотримання граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, в тому числі і при знаходженні підприємства в зоні проведення антитерористичної операції та наявності сертифікату Торгово-промислової палати України.

Позивачем надані Сертифікати (висновки) Торгово-промислової палати сертифікат (висновок) № 1735 (від 25.11.2014 року № 5270), № 1736 (від 25.11.2014 року № 5268), яким Підприємству засвідчено настання обставин непереборної сили з 14 квітня 2014 року при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області щодо виконання законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обов`язкових платежів як підстава для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань

Статтею 14 -1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» (в редакції від 02.09.2014) визначено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Частиною першою статті 14 вказаного вище Закону визначено, що Торгово-промислова палата України здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, інших законів, нормативно-правових актів та свого Статуту.

Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) визначений Регламентом засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що затверджений Рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44(5), який набрав чинності з 18.12.2014 та чинний на момент виникнення спірних правовідносин.

Статтею 6.1. вказаного Регламенту передбачено, що підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» в редакції від 02.09.2014, а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов`язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.

Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. До кожної окремої заяви додається окремий комплект документів (стаття 6.2.)

Якщо сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) виданий щодо обставин, які на момент його видачі тривають та період дії яких встановити неможливо, Заявник після закінчення дії таких обставин має право звернутися до ТПП України/регіональної ТПП для засвідчення форс-мажорних обставин за подальший період з дня, наступного за датою видачі сертифікату до дня їх закінчення. Засвідчення форс-мажорних обставин у такому випадку проводиться на загальних засадах відповідно до цього Регламенту.

Аналізуючи вищезазначені норми колегія суддів приходить до наступних висновків:

- на час виникнення спірних правовідносин, а саме: I квартал 2016 року-IV квартал 2018 року, діяв Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) визначений Регламентом, що затверджений Рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44 (5), який і має застосовуватись до спірних правовідносин;

- Порядком передбачено, що засвідченню підлягають форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) по кожному окремому податковому та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання якого настало згідно нормативно - правових актів проте таке виконання стало неможливим через наявність зазначених обставин;

- Сертифікат не може засвідчувати форс-мажорні обставини на майбутнє. У разі якщо сертифікат про форс-мажорні обставини виданий щодо обставин, які на момент його видачі тривають та період дії яких встановити неможливо, Заявник, після закінчення дії таких обставин, має право звернутися до ТПП України для засвідчення форс-мажорних обставин за подальший період саме з дня, наступного за датою видачі сертифікату до дня їх закінчення.

Таким чином, надані позивачем Сертифікати (висновки) Торгово-промислової палати сертифікат (висновок) № 1736 (від 25.11.2014 року № 5268), № 2880/05-4 від 05 вересня 2014 року не є належними доказами, які посвідчують обставини непереборної сили відносно несвоєчасної подання податкової звітності за період з I кварталу 2016 року до IV кварталу 2018 року, оскільки видані більше ані ж за 2 роки до спірних правовідносин і фактично засвідчують обставини непереборної сили у період з 14.04.2014 до моменту його видачі - 25.11.2014, крім того, як вбачається з вказаних Сертифікатів, вони стосуються пунктів 100.4 і 100.5 статті 100, п.п. 102.6 та 102.7 ст. 102 Податкового кодексу України, про засвідчення неможливості своєчасного вчинення дій щодо подання податкової звітності з рентної плати у таких не йдеться.

В постанові Верховного Суду від 01.10.2019 року у справі № 805/385/17-а зроблений висновок про необхідність аналізування норм Податкового кодексу України та Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 № 1669-VII та межі регулювання нормами вказаного Закону податкових правовідносин і чи є такі норми спеціальними по відношенню до норм Податкового кодексу України.

За змістом частини 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.

Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України).

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків (ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України). Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати з власної ініціативи (частина третя ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Ч. 5 ст. 242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

За унормуванням п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення

Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями 250, 308, 310, 315, п. 4 ч. 1 ст. 317, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2019 р. - задовольнити.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2019 р. у справі № 200/6572/19-а - скасувати.

Прийняти нову постанову.

В задоволенні позовних вимог Комунального підприємства "Компанія Вода Донбасу" в особі Маріупольського регіонального виробничого управління комунального підприємства "Компанія Вода Донбасу" до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11 березня 2019 року № 0053604606 про сплату штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 2040, 00 грн. відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 11 грудня 2019 року.

Судді Г.М. Міронова

Т.Г. Арабей

М.Г. Сухарьок