Постанова

від 10.12.2019 по справі 815/4096/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 грудня 2019 року

Київ

справа №815/4096/16

адміністративне провадження №К/9901/41934/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Залізничної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30.09.2016 (суддя Стефанов С.О.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2017 (судді: Косцова І.П. (головуючий), Стас Л.В., Турецька І.О.) у справі №815/4096/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю О-ТД1 до Залізничної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними відмов у прийнятті податкових декларацій,

У С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю О-ТД1 (далі - позивач, Товариство) звернулося до суду з позовом до Залізничної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними відмови контролюючого органу у прийнятті податкових декларацій з податку на додану вартість з додатками за звітні (податкові) періоди січень, лютий, березень, квітень 2016 року, та визнання їх такими, що подані у день фактичного отримання контролюючим органом.

2. Позов обґрунтовано тим, що податкові декларації з податку на додану вартість за січень, лютий, березень, квітень 2016 року заповнені та подані до контролюючого органу із дотриманням вимог чинного законодавства, відповідно до встановленої форми, а отже неприйняття таких декларацій є протиправним. Контролюючий орган позбавлений права відмовляти платнику податків у прийнятті податкової звітності з підстав інших ніж передбачено нормами Податкового кодексу України. Вказує, що у період з 01.01.2016 по 01.07.2016 Товариство свого місцезнаходження не змінювало, до ЄДР з даного приводу не вносилось жодних записів, (зокрема, про відсутність підприємства за місцезнаходженням, про не підтвердження відомостей про підприємство тощо).

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 30.09.2016, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2017, позовні вимоги Товариства задоволено.

4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з думкою якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшли висновку, що подані позивачем декларації з податку на додану вартість з додатками за січень, лютий, березень, квітень 2016 року відповідають вимогам чинного законодавства, а тому у контролюючого органу були відсутні підстави для невизнання вказаних декларацій.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30.09.2016, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2017 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства в повному обсязі.

6. Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до ст. 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що з січня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "О-ТД1" змінило місцезнаходження з м. Одеса, Малиновський район, вул. Генерала Цвєтаєва, 3/5 на м. Львів, Залізничний район, вул. Городоцька, 174, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

З січня 2016 року Товариство перебуває на обліку у Залізничній об`єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Львівській області.

20 лютого 2016 року, 16 березня 2016 року, 19 квітня 2016 року та 16 травня 2016 року позивачем на адресу Залізничної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (поштовим зв`язком) було надіслано податкові декларації з ПДВ за січень, лютий, березень, квітень 2016 року з додатками.

Проте, листами від 24.02.2016, 21.03.2016, 20.04.2016 та 20.05.2016 контролюючий орган відмовив у прийнятті зазначених податкових декларацій, з посиланням на акт перевірки №3 від 12.01.2016, яким встановлено відсутність посадових осіб підприємства за податковою адресою.

Також судами встановлено, що у період з 01.01.2016 по 01.07.2016 позивач свого місцезнаходження не змінював, до ЄДР з даного приводу не вносилось жодних записів, (зокрема, про відсутність підприємства за місцезнаходженням, про не підтвердження відомостей про підприємство тощо). Згідно відомостей ЄДР у період з 01.01.2016 по 01.07.2016 місцезнаходженням ТОВ О-ТД1 було: 79022, Львівська область, м. Львів, Залізничний район, вул. Городоцька, будинок 174. Вказана адреса позивачем зазначалась у звітності січень, лютий, березень, квітень 2016 року.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. В доводах касаційної скарги контролюючий орган цитує норми матеріального та процесуального права, вказує на порушення, яке на його думку допущено позивачем при поданні до контролюючого органу податкових декларацій з ПДВ, а саме зазначення податкової адреси, за якою посадові особи Товариства відсутні, що є порушенням вимог ст. 48 Податкового кодексу України.

9. Позивачем відзиву (заперечень) на касаційну скаргу надано не було.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

10.1. Підпункт 16.1.3 пункту 16.1 статті 16.

Платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

10.2. Пункт 45.2 статті 45.

Податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

10.3. Пункт 46.1 статті 46.

Податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

10.4. Пункт 48.3 статті 48.

Податкова декларація повинна містити такі обов`язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

10.5. Підпункт 48.5.1 пункту 48.5 статті 48.

Податкова декларація повинна бути підписана керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до контролюючого органу. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником.

10.6. Пункт 48.7 статті 48.

Податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу.

10.7. Пункти 49.1, 49.2, 49. 3 статті 49.

Податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

10.8. Пункт 49.8 статті 49.

Прийняття податкової декларації є обов`язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

10.9. Абзац 1 пункту 49.9 статті 49.

За умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

10.10. Підпункт 49.11.1 пункту 49.11 статті 49.

У разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов`язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови: у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв`язку, - протягом п`яти робочих днів з дня її отримання.

10.11. Пункт 49.13 статті 49.

У разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.

11. Закон України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

11.1. Частини перша та друга статті 18.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

12. Податковим кодексом передбачено вичерпний перелік підстав за наявності яких контролюючий орган має право відмови у прийнятті його податкової декларації.

13. Прийняття податкової декларації є обов`язком контролюючого органу.

Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу зобов`язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 Податкового кодексу України. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

14. При вирішенні спорів щодо правомірності відмови в прийнятті податкової декларації необхідно враховувати, що відповідно до вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній на час вирішення спору судами) обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

15. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

16. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені контролюючим органом в апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди вже надавали оцінку встановленим обставинам справи. У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судами на підставі статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час прийняття судами рішень).

17. Контролюючим органом всупереч вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що позивачем були порушені вимоги пунктів 48.3, 48.4 статті 48 Податкового кодексу України при заповненні податкової декларації.

18. Судами попередніх інстанцій встановлено, що податкові декларації з податку на додану вартість за січень, лютий, березень, квітень 2016 року подані позивачем до контролюючого органу із дотриманням вимог чинного законодавства, відповідно до встановленої форми з зазначенням місцезнаходження 79022, Львівська область, м.Львів, Залізничний район, вул. Городоцька, будинок 174, що відповідає даним Єдиного державного Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Також судами встановлено, що у період з 01.01.2016 по 01.07.2016 Товариство вказаного місцезнаходження (адреси) не змінювало, до ЄДР відповідних записів не вносилось, зокрема, і про відсутність Товариства за місцезнаходженням.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

19. Судами попередніх інстанцій в повній мірі встановлено фактичні обставини справи.

20. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи правове регулювання спірних правовідносин, приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Залізничної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30.09.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2017 слід залишити без задоволення.

21. Відповідно до п. 1 частини першої ст. 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

22. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Залізничної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30.09.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2017 у справі №815/4096/169 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду