Постанова

від 10.12.2019 по справі 826/13987/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 грудня 2019 року

Київ

справа №826/13987/15

адміністративне провадження №К/9901/26888/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2015 року (суддя Погрібніченко І.М.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2016 року (судді: Карпушова О.В. (головуючий), Епель О.В., Аліменко В.О.) у справі № 826/13987/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Епос до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю Епос (далі - позивач, ТОВ Епос ) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач, контролюючий орган, ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.07.2015 № 0003062204 та № 0003082204.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті контролюючим органом всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, оскільки були прийняті відповідачем на підставі акту перевірки, в якому контролюючий орган дійшов безпідставних висновків, які ґрунтуються на припущеннях відповідача, щодо недотримання позивачем вимог податкового законодавства по господарським взаємовідносинам позивача з ТОВ І-Тема , ТОВ Металавтосервіс та ДП Українські спеціальні системи .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2016 року, адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 02.07.2015 № 0003062204 та № 0003082204.

4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що контролюючий орган приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, оскільки контролюючим органом не доведено та не надано належних та достатніх доказів на підтвердження відсутності господарських операцій між позивачем та з ТОВ І-Тема , ТОВ Металавтосервіс та ДП Українські спеціальні системи .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві подала касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2016 року, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ Епос у повному обсязі.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з 20.04.2015 по 04.06.2015 ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ Епос з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014.

За результатами зазначеної перевірки складено Акт від 11.06.2015 № 2341/26-56-22-04-09/21503308 про наступні порушення: п. 138.2 ст. 138. п. 138.4 ст. 138. пп. 139.1.5, 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 180 810,00 грн за 2014 рік; п. 22.1 ст. 22. п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185. п. 198.1, п. 198.2., п. 198.3. п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість па загальну суму 5 663 688,00 грн за листопад 2014 року; п. 2.8. п. 3.5 р. З Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, ствердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 (із змінами та доповненнями); ст. 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні ; пп. 164.2.17. п. 164.2. п. 164.3 статті 164 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податку на доходи фізичних осіб в сумі 440,89 грн., в т.ч. по періодах: 2012 рік - 81,52 грн, 2013 рік - 176,37 грн, 2014 рік - 183,88 грн; п. 2. частини 2. статті б та п. 11. частини 3, статті 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ; абзац 3 статті 47 Закону України Про збір та облік єдиного внеску па загальнообов`язкове державне соціальне страхування .

Позивач, не погодившись з вищевказаним Актом перевірки, надіслав податковому органу свої заперечення, за результатами розгляду яких відповіддю від 26.06.2015 № 8184/10/26-56-22-04-05 ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві висновки акта перевірки залишено без змін.

На підставі вказаного акта від 11.06.2015 № 2341/26-56-22-04-09/21503308 ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкові повідомлення рішення: від 02.07.2015 № 0003082204, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів у розмірі 7 079 610,00 грн, у т.ч. за основним платежем в розмірі 5 663 688,00 грн та за штрафними санкціями на суму 1 415 922,00 грн, та від 02.07.2015 № 0003062204, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму в розмірі 2 260 135,00 грн.

Крім того, судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що між позивачем (замовник) та ТОВ І-Тема (виконавець) було укладено договір № ІТ-OSHv від 20.03.2014 року. На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем було надано: протокол погодження договірної ціни (додаток 1), розрахунок-фактура від 28 листопада 2014 року за № ІТ-067, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкову накладну від 28.11.2014 № 17, платіжні доручення № 1089 від 22.12.2014, № 1133 від 30.12.2014, № 292 від 31.03.2015, № 137 від 23.02.2015, звіт про проведення тестування операційної системи з гіпервізором для створення ЗАРМ обробки та передачі інформації.

Також позивачем було надано договір № 225 від 27.11.2014, укладений з ТОВ Металавтосервіс , договір поставки обладнання від 26.11.2014 № 12.163/14/ПТ, укладеного між ДП Українські спеціальні системи (замовник) та ТОВ Епос (виконавець), додаткова угода № 1 від 26 грудня 2014 року, специфікація обладнання, довіреність для видачі товару, видаткові накладні від 6 січня 2015 року № К-00805, від 9 січня 2015 року № К-00841, запит від 27.11.2014 № 174 про залучення до виконання договору третіх осіб, у тому числі спірного контрагента ТОВ Металавтосервіс , лист від 27.11.2014 № 02-1434 ДП Українські спеціальні системи , протокол узгодження договірної ціни, специфікація товару, рахунок-фактура від 28.11.2014 № 2811-002, платіжні доручення, видаткова накладна від 28.11.2014 № 5, податкова накладна від 28.11.2014 № 3, зведений акт приймання-передачі поставленого і встановленого обладнання за договором від 26.11.2014 № 12.163/14/пт від 20.02.2015, платіжні доручення № 134 від 27.11.2014, № 985 від 28.11.2014, № 984 від 28.11.2014.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що згідно вказаного акта перевірки, основним порушенням позивачем норм чинного законодавства при взаємовідносинах з ТОВ Металавтосервіс було те, що ТОВ Металавтосервіс , на думку відповідача, не мало змоги поставляти товар за укладеними правочинами з ТОВ ЕПОС , оскільки не мало кваліфікованих співробітників, основних фондів. Однак, постачальником товару для ТОВ Металавтосервіс було ТОВ Кін Трейд (код ЄДРПОУ 37868430). Згідно даних наявних в Єдиному реєстрі податкових накладних ТОВ Металавтосервіс придбавало носії інформації з програмним модулем в кількості 580 штук в ТОВ Кін Трейд (основний вид діяльності : діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту).

На підтвердження реальності господарських операцій між ТОВ Епос та ТОВ Металавтосервіс позивачем надано зведений акт приймання-передачі поставленого і встановленого обладнання від 20.02.2015, згідно якого позивач поставив ДП Українські спеціальні системи робочі станції із встановленим спеціальним програмним забезпеченням для облаштування об`єктів Державної міграційної служби у всіх областях України. Складовою частиною робочих станцій, відповідно до наданих документів, є носії інформації з програмним модулем, поставлені ТОВ Металавтосервіс . Крім того, позивачем були надані пояснення, що оскільки основним видом діяльності ТОВ Епос є оптова торгівля комп`ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням, позивач залучає, з метою подальшої реалізації програмних продуктів, фахівців для тестування цих програмних продуктів.

Крім того, суди першої та апеляційної інстанції щодо доводів контролюючого органу про можливу відсутність або недостачу виробничих потужностей, складських, офісних, виробничих приміщень, транспортних засобів, людських ресурсів, тощо необхідних для здійснення фінансово-господарської діяльності, а також не залучення до виконання робіт третіх осіб зазначили, що будь-яких взаємозвірок з вказаними контрагентами під час проведення перевірок контролюючими органами не проводилось.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. В доводах касаційної скарги контролюючий орган цитує норми матеріального та процесуального права, вказує на порушення допущені позивачем при оформленні первинних документів, на неврахування судами першої та апеляційної інстанції окремих положень Податкового кодексу України та Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а також того, що позивачем не було надано до перевірки документів, які підтверджували взаємозв`язок виконаних робіт (по взаємовідносинам ТОВ Епос з ТОВ І-Тема , ТОВ Металавтосервіс та ДП Українські спеціальні системи ) з фінансово-господарською діяльністю позивача, що у своїй сукупності призвело до неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушень норм процесуального права при прийнятті рішення.

8. Позивач надіслав заперечення на касаційну скаргу, в якому вказує на правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права та просить залишити скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

9. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Податковий кодекс України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин):

10.1. Підпункти 14.1.178, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14.

Податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

10.2. Пункт 44.1 статті 44.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

10.3. Пункти 138.1, 138.2 статті 138.

Витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов`язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об`єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

10.4. Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов`язань за звітний податковий період. Платник податків зобов`язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

10.5. Пункти 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за

договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

10.6. Пункти 200.1, 200.2, 200.3, 200.4, 200.5 статті 200.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від`ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов`язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від`ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які: були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів); мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

11. Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

11.1. Стаття 1.

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

11.2. Частина друга статті 3.

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

11.3. Частини перша та друга статті 9.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

12. Положення Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку , затверджене наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24 травня 1995 року:

12.1. Пункт 2.1.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

12.2. Пункт 2.4.

Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

12.3. Пункт 2.15.

Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.

12.4. Пункт 2.16.

У разі виявлення невідповідності первинного документа вимогам законодавства у сфері бухгалтерського обліку такі документи з письмовим обґрунтуванням передаються керівнику підприємства, установи. До окремого письмового рішення керівника такі документи не приймаються до виконання.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

13. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

14. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

15. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

16. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

17. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

18. Також платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема формування податкового кредиту з ПДВ.

19. Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

20. Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

21. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

22. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені у запереченні на адміністративний позов, апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди першої та апеляційної інстанції вже надавали оцінку встановленим обставинам справи. У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судами на підставі статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час прийняття судами рішень).

23. Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що контролюючий орган приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 02.07.2015 № 0003062204 та № 0003082204, діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства.

Колегія суддів зазначає, що судами першої та апеляційної інстанції було обґрунтовано відхилено доводи відповідача щодо відсутності реальності господарських операцій позивача з відповідними контрагентами (ТОВ І-Тема , ТОВ Металавтосервіс та ДП Українські спеціальні системи ), оскільки такі висновки контролюючого органу ґрунтувались на припущеннях щодо невідповідності господарських відносин ТОВ Епос з вказаними контрагентами фінансово-господарській діяльності позивача з посиланнями на окремі порушення допущені позивачем при оформленні первинних документів. Суди першої та апеляційної інстанції обґрунтовано зазначили, що посилання відповідача на невідповідність господарських відносин ТОВ Епос з вказаними контрагентами фінансово-господарській діяльності позивача з посиланнями на окремі порушення допущені позивачем при оформленні первинних документів, як на доведення безтоварності укладених договорів між позивачем та його контрагентами, не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення таких господарських операцій, оскільки надані позивачем податкові накладні, розрахункові (платіжні) документи складені та оформлені у відповідності до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та є первинними документами та мають всі необхідні встановлені нормами чинного законодавства обов`язкові реквізити (жодних доказів того, що вказані документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними відповідачем зазначено чи надано не було).

У справі, що розглядається, позивачем на підтвердження здійснення господарських операцій з контрагентами (ТОВ І-Тема , ТОВ Металавтосервіс та ДП Українські спеціальні системи ), крім укладених договорів, було надано: додаткові угоди, протоколи погодження договірної ціни, рахунки-фактури, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та акти приймання-передачі поставленого і встановленого обладнання, податкові накладні, видаткові накладні, специфікації обладнання та товару, платіжні доручення, звіти про проведення тестування та інші документи, оформлені відповідно до вимог чинного податкового законодавства, які містять усі необхідні реквізити та відомості, а також у повній мірі відображають зміст господарських операцій, тоді як контролюючим органом не було доведено та не було надано належних та достатніх доказів на підтвердження відсутності господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами.

24. Судами першої та апеляційної інстанцій в повній мірі встановлено фактичні обставини справи та надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених відповідачем в запереченні на адміністративний позов, апеляційній скарзі, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а, отже, і наведені контролюючим органом доводи в касаційній скарзі не спростовують правильних по суті висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

25. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми Податкового кодексу України, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2016 року слід залишити без задоволення.

26. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

27. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2016 року у справі № 826/13987/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду