Постанова

від 10.12.2019 по справі 753/21388/15-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №753/21388/15 Головуючий у І інстанції - Болобан В.Г.

апеляційне провадження №22-ц/824/15083/2019 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2019 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Приходька К.П.,

суддів Голуб С.А., Журби С.О.,

за участю секретаря Немудрої Ю.П. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства ПроКредит Банк на рішення Обухівського районного суду Київської області від 29 червня 2016 року

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства ПроКредит Банк до ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю Каркаспрофіль про стягнення кредитної заборгованості, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства ПроКредит Банк , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю Каркаспрофіль , ОСОБА_2 про визнання договору поруки припиненим,

встановив:

У листопаді 2015 року ПАТ ПроКредит Банк звернулося до суду з указаним позовом, у якому зазначило, що 28 серпня 2014 року між ним та ТОВ Каркаспрофіль укладено договір про надання овердрафту №115.44732, за умовами якого товариству було надано кредит у розмірі 150000 грн, зі сплатою 25,43% річних, терміном на 24 місяці.

Цього ж дня на забезпечення виконання указаного договору між позивачем та ОСОБА_1 укладено договір поруки №285578-ДП4, за умовами якого останній зобов`язався солідарно з позичальником відповідати перед банком за виконання ним зобов`язання за кредитним договором.

Оскільки ТОВ Каркаспрофіль взяті на себе зобов`язання належним чином не виконувало, утворилась заборгованість, яка з урахуванням процентів за користування кредитними коштами та пені становить 177233,61 грн, яку позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь.

У травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом, у якому зазначав, що умовами договору про надання овердрафту від 28 серпня 2014 року №115.44732 передбачено, що розмір процентної ставки за користування кредитними коштами становить 24,00% річних, а в розрахунку заборгованості за кредитом такий розмір встановлено на рівні 25,43% річних.

Посилаючись на те, що процентна ставка за основним зобов`язанням, за виконання умов якого він поручився, була збільшена без його згоди, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності поручителя, просив визнати договір поруки від 28 серпня 2014 року №285578-ДП4 припиненим відповідно до частини першої статті 559 ЦК України.

Крім того, посилався на пропуск позивачем шестимісячного строку пред'явлення до нього як поручителя вимоги від дня настання строку виконання основного зобов'язання, що в силу вимог частини четвертої статті 559 ЦК України також свідчить про припинення поруки.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 29 червня 2016 року у задоволенні позову ПАТ ПроКредит Банк відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано договір поруки від 28 серпня 2014 року № 285578-ДП4, укладений між ПАТ ПроКредит Банк та ОСОБА_1 , припиненим.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що зміна умов кредитного договору щодо збільшення обсягу та підстав відповідальності позичальника, зокрема підвищення процентної ставки, відбулась без згоди поручителя, що є підставою для припинення поруки відповідно до вимог частини першої статті 559 ЦК України.

Підстави вважати, що порука є припиненою згідно з частиною четвертою статті 559 ЦК України, відповідачем не доведені.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 05 квітня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ ПроКредит Банк відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки суду першої інстанції про наявність правових підстав для відмови у задоволенні первинного позову банку до поручителя та задоволенні зустрічного позову про припинення поруки відповідно до вимог частини першої статті 559 ЦК України відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції.

Постановою Верховного Суду від 25 вересня 2019 року, ухвалу апеляційного суду Київської області від 05 квітня 2017 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Верховний Суд виходив з того, що Апеляційний суд, погоджуючись із висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні первинного позову ПАТ ПроКредит Банк та задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 , не надав належної оцінки доводам банку та не перевірив наявність правових підстав для покладання на поручителя обов`язку виконання основного зобов`язання.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 28 серпня 2014 року позивач та ТОВ КАРКАСПРОФІЛЬ уклали договір про надання овердрафту № 115.44732, згідно з умовами якого ТОВ КАРКАСПРОФІЛЬ було надано кредит у розмірі 150000 грн, процентна ставка 24,00 % річних.

Виконання зобов`язань позичальника за договором про надання овердрафту №115.44732 від 28 серпня 2014 року забезпечувалось договором поруки, укладеним 28 серпня 2014 року між ПАТ ПроКредит Банк та ОСОБА_1 .

Всупереч умовам укладеного між сторонами договору, ТОВ КАРКАСПРОФІЛЬ порушив узгоджений сторонами графік погашення суми кредиту та допустив виникнення заборгованості.

З метою врегулювання цього спору позивачем були направлені відповідні вимоги про повне дострокове погашення кредиту, які залишились невиконаними.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні первісного позову про стягнення кредитної заборгованості та задовольняючи зустрічний позов про визнання договору поруки припиненим, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем доведений той факт, що він не погоджувався на суттєві зміни умов договору, а саме на зміну процентної ставки з 24% до 25,43%, що є підставою для визнання поруки припиненою.

З такими висновками колегія суддів погодити не може, оскільки вони не ґрунтуються на матеріалах справи, а також не узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із частиною першою статті 553, частиною першою статті 554 ЦК України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

За положеннями частини першої статті 559 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

До припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов`язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення його обсягу відповідальності. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов`язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.

Таким чином, у зобов`язаннях, у яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови в договорі поруки, не дає підстав покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань перед банком.

Висновок про припинення поруки на підставі частини першої статті 559 ЦК України залежить від установлених судом обставин щодо обсягу зобов`язання, на виконання якого надано поруку, та збільшення обсягу відповідальності поручителя внаслідок зміни без його згоди забезпеченого зобов`язання. Для цього судам необхідно дослідити відповідні умови кредитного договору та договору поруки щодо порядку погодження поручителем змін до основного зобов`язання.

Такі правові висновки щодо застосування статті 559 ЦК України наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №755/18438/16-ц (провадження № 14-275цс19).

Із довідки-розрахунку заборгованості за кредитним договором, укладеним між сторонами, вбачається, що банком застосовувалася процентна ставка за користування кредитом 25,43% річних.

Пунктом 1.2 договору про надання овердрафту від 28 серпня 2014 року №115.44732 сторони погодили розмір процентної ставки 24% річних, зазначивши її тип як змінювана. Через кожні 6 місяців, починаючи з дати видачі кредиту та до моменту його повного погашення розмір процентів за користування кредитом змінюється і встановлюється у розмірі, що визначається за формулою: проценти = індекс UIRD 12 + 4,22 %.

Сторони погодили, що зміна процентів у даному порядку є погодженою, а тому буде вважатися такою, що здійснена за взаємною згодою і не є односторонньою. Зміна відбувається автоматично без необхідності отримання погоджень, вчинення додаткових дій, укладення додаткових договорів чи будь-яких інших документів та жодна із сторін не може в односторонньому порядку відмовитися від такої зміни. Позичальник погоджується, що неотримання повідомлення про зміну процентної ставки, нового графіка чи заперечення проти принципу його формування не може бути підставою для заперечення/недійсності зміни розміру процентів.

Відповідно до пункту 2.2 договору поруки із поручителем погоджено, що встановлена договором поруки у повному обсязі поширюється на зобов'язання позичальника із врахуванням усіх змін та/або доповнень до кредитних договорів з моменту набрання ним чинності.

Якщо зміни стосуватимуться збільшення загального строку кредиту, його суми чи процентів за користування кредитом (за винятком зміни змінюваної процентної ставки), то порукою будуть забезпечуватися зобов'язання позичальника з врахуванням таких змін за умови отримання на те попередньої чи наступної згоди поручителя. Така згода може бути надана шляхом внесення змін до цього договору, або вчинення поручителем погоджувального підпису на відповідному договорі про внесення змін до кредитних договорів, або подання поручителем письмової згоди у формі листа. У випадку відсутності такої згоди порукою будуть забезпечуватися зобов 'язання позичальника у обсязі та на умовах, які діяли до внесення таких змін до кредитних договорів.

Поручитель безумовно і безвідклично погоджується, що усі інші можливі зміни кредитних договорів (у т.ч. зміна структури платежів погашення кредиту, зміна змінюваної процентної ставки, зміна чи введення нових комісій, штрафних санкцій, прав та обов`язків сторін тощо) можуть здійснюватися без будь-якого погодження з поручителем, а тому порукою будуть забезпечуватися зобов`язання позичальника з врахуванням усіх таких змін і нових кредитних договорів без необхідності їх попереднього чи наступного ознайомлення чи погодження із поручителем.

З урахуванням наведеного, в договорі поруки сторони погодили можливість зміни розміру процентів за основним зобов 'язанням (змінювана процентна ставка) без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди.

Аналогічні висновки містяться в Постанові Верховного Суду від 25 вересня 2019 року, за результатами розгляду касаційної скарги ПАТ ПроКредит Банк на рішення Обухівського районного суду Київської області від 29 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 05 квітня 2017 року.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім цього, колегія суддів вважає, що не підлягає застосуванню до спірних правовідносин ч.4 ст.559 ЦК України, на яку посилається позивач за зустрічним позовом з огляду на наступне.

По справі встановлено, що у зв`язку із виникненням заборгованості та непогашенням кредиту, поручителю 30 жовтня 2015 року було направлено вимогу про виконання зобов`язань за договором поруки.

Відповідно до п.4.3 Кредитного договору, Позичальник зобов`язаний достроково погасити кредит на суму, що вказана у вимозі протягом п`яти банківських днів з дня відправлення Позичальнику чи Поручителям Вимоги, якщо інший строк не вказаний у такій Вимозі.

АТ ПроКредит Банк в порядку п.4.1 Кредитного договору, у зв`язку із простроченням змінив строк виконання зобов`язання та поставив вимогу про сплату поручителем у термін п`яти банківських днів достроково всієї суми по кредиту, відсотків, пені.

Тобто, погашення заборгованості поручителем мало відбутися до 06 листопада 2015 року.

У зв`язку із непогашенням заборгованості ні позичальником ні поручителем, 10 листопада 2015 року до Дарницького районного суду м. Києва було направлено позовну заяву про стягнення заборгованості в тому числі і з поручителя.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 14 грудня 2015 року було відкрито провадження у справі за вказаним позовом, який було подано у межах шестимісячного строку з моменту настання строку виконання зобов`язання.

Пред`явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, процентів за користування кредитом та пені 30 жовтня 2015 року, кредитор у відповідності до ч.2 ст.1054 ЦК України змінив строк виконання основного зобов`язання і повинен був пред`явити позов до поручителя протягом шести місяців з цієї дати, що ним було і зроблено 10 листопада 2015 року.

У відповідності до положень ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як передбачено вимогами ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про те, що мало місце збільшення обсягу відповідальності поручителя ОСОБА_1 у зв`язку із чим порука є припиненою відповідно до ч.1 ст.559 ЦК України є хибним, зробленим без повного та всебічного з`ясування обставин справи, у зв`язку з чим, рішення Обухівського районного суду Київської області від 29 червня 2016 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення первісного позову та відмови у задоволенні зустрічного позову.

За правилами ч.13 ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно ч.1 ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст.367,369,374,376,381,382,389 ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства ПроКредит Банк задовольнити.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 29 червня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства ПроКредит Банк до ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю Каркаспрофіль про стягнення кредитної заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства ПроКредит Банк (м. Київ, пр-т. Перемоги, 107а, ЄДРПОУ 21677333) заборгованість за кредитом у розмірі 177233 (сто сімдесят сім тисяч двісті тридцять три) гривні 61 коп.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства ПроКредит Банк , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю Каркаспрофіль , ОСОБА_2 про визнання договору поруки припиненим - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства ПроКредит Банк (м. Київ, пр-т. Перемоги, 107а, ЄДРПОУ 21677333) судовий збір у розмірі 6189 (шість тисяч сто вісімдесят дев`ять) гривень 17 копійок.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови виготовлено 11 грудня 2019 року.

Суддя-доповідач К.П. Приходько

Судді С.О. Журба

С.А. Голуб