Постанова

від 27.11.2019 по справі 361/3112/2017

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

27 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 361/3112/17

провадження № 61-26705св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - виконавчий комітет Броварської міської ради Київської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Т-Фактор на рішення Броварського міськрайонного суду від 06 липня 2017 року у складі судді Сердинського В. С. та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 31 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Березовенко Р. В., Олійника В. І., Лівінського С. В. у справі за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області про скасування державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовної заяви

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області про скасування державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва.

Позивач, з урахуванням заяви про уточнення та збільшення позовних вимог від 13 червня 2017 року, зазначала, що 30 вересня 2011 року комунальним підприємством Броварської міської ради Броварське бюро технічної інвентаризації була проведена державна реєстрація права власності об`єкту незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , за Товариством з обмеженою відповідальністю T-Фактор (далі - ТОВ T-Фактор ) за реєстраційним номером майна 20433100, про що був виданий витяг від 30 вересня 2011 року № 31495115.

Станом на 19 травня 2017 року зазначений запис не скасовано, про що свідчить інформаційна довідка від 18 травня 2017 року № 87506910, яка була сформована на підставі запиту представника позивача ОСОБА_2 .

З цією реєстрацією права власності об`єкту незавершеного будівництва позивач не погоджується, так як така реєстрація порушує її права та законні інтереси, оскільки нею було повністю сплачено внесок пайовика за договором № 16 пайової участі у будівництві від 14 вересня 2006 року на рахунок підприємства Броварипромжитлобуд у розмірі 199 920,00 грн. У зв`язку з виконанням умов договору від 06 червня 2011 року № 16/1-бф Про участь у спільному будівництві житлового будинку в АДРЕСА_1 , укладеного з ТОВ T-Фактор , рішенням Броварського міськрайонного суду від 26 березня 2015 року по справі № 361/1494/2015-ц за позивачем було визнано майнові права на частку в об`єкті незавершеного будівництва у розмірі проінвестованої однокімнатної квартири АДРЕСА_1 ; визнано за нею майнове право на отримання зазначеної квартири в натурі.

Реєстрація вищезазначеного права власності за ТОВ T-Фактор відбулась на підставі договору оренди земельної ділянки від 15 серпня 2011 року, укладеного між Броварською міською радою Київської області та ТОВ Т-Фактор , зареєстровано в книзі реєстрації 321060004000111, від 12 вересня 2011 року, кадастровий номер № 3210600000000300535.

Вказаний договір оренди земельної ділянки від 15 серпня 2011 року визнано недійсним з моменту державної реєстрації рішенням Господарського суду Київської області від 16 серпня 2013 року в справі № 911/2185/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду № 911/2185/13 від 19 грудня 2013 року.

Крім того, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно власником цього об`єкту нерухомості зазначено ОСОБА_3 , право власності якого теж скасовано у судовому порядку.

12 липня 2016 року рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська у справі № 200/11097/16-ц було визнано право власності на вищезазначений об`єкт незавершеного будівництва за ОСОБА_3 .

На підставі зазначеного судового рішення приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І. О. було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 02 серпня 2016 року, номер запису про право власності 15697880 і внесено запис про реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на об`єкт незавершеного будівництва, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

16 березня 2017 року рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області у справі № 200/11097/16-ц було скасовано рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 липня 2016 року, в частині визнання права власності на об`єкт незавершеного будівництва за ОСОБА_3 , а саме: в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 до ТОВ Т-Фактор про визнання договорів дійсними та визнання права власності відмовлено.

Зазначене рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області у справі № 200/11097/16-ц від 16 березня 2017 року набрало законної сили.

Отже, оскільки договір оренди земельної ділянки був визнаний недійсним, а рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 липня 2016 року було скасоване Апеляційним судом Дніпропетровської області, позивач вважає, що позов підлягає задоволенню, адже записи в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно залишилися незмінними, що унеможливлює подальшу реалізацію її майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 06 липня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Скасовано рішення від 30 вересня 2011 року про реєстрацію права власності на об`єкт незавершеного будівництва за ТОВ T-Фактор з реєстраційним номером майна 20433100, на земельній ділянці з кадастровим номером 3210600000000300535 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Скасовано запис в реєстрі прав власності на нерухоме майно про право власності за ТОВ T-Фактор на об`єкт незавершеного будівництва з реєстраційним номером майна 20433100, номер запису: 15нм в книзі: 1н, на земельній ділянці з кадастровим номером 3210600000000300535 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Заєць І. О., індексний номер 30741681 від 02 серпня 2016 року про державну реєстрацію права власності на об`єкт незавершеного будівництва за ОСОБА_3 , реєстраційний номер майна 988585032000, за адресою: АДРЕСА_1 .

Скасовано запис № 15697880 від 02 серпня 2016 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності ОСОБА_3 на об`єкт незавершеного будівництва, реєстраційний номер майна 988585032000, за адресою: АДРЕСА_1 , здійснений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І. О., індексний номер рішення 30741681, на підставі рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 липня 2016 року.

Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на об`єкт незавершеного будівництва з реєстраційним номером майна 988585032000, за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 31 жовтня 2017 апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилено. Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 06 липня 2017 року залишено без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що оскільки договір оренди земельної ділянки від 15 серпня 2011 року визнаний недійсним з моменту державної реєстрації у судовому порядку, а рішення суду про визнання права власності за ОСОБА_3 скасоване, вони не можуть спричиняти юридичних наслідків, і тому як похідна зареєстроване право власності на підставі цього договору та рішення суду, теж є недійсним, через відсутність підстав для реєстрації прав.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2017 року представник ТОВ Т-Фактор - Дожджанюк О. І. подав касаційну скаргу на рішення Броварського міськрайонного суду від 06 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 31 жовтня 2017 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просив оскаржувані рішення скасувати, а у справі ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані рішення були ухвалені без врахування фактичних обставин справи.

Представник заявника зазначає, що законні інтереси позивача рішення про державну реєстрацію прав не порушують, адже позивачу належить виключно майнове право на частку в об`єкті незавершеного будівництва.

Доводом касаційної скарги є також те, що судами попередніх інстанцій було порушено норми процесуального права, адже ними було залишено поза увагою, що ухвалені рішення впливають на права та обов`язки ОСОБА_3 та ТОВ Т-Фактор , проте до участі у розгляді справи вони залучені не були.

Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 листопада 2017 року відкрито провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Броварського міськрайонного суду Київської області.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ Про внесення змін до ГПК України, ЦПК України, КАС України та інших законодавчих актів , що набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

16 травня 2018 року справу № 361/3112/17 Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 Про здійснення правосуддя у Верховному Суді та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки , у справі призначено повторний автоматизований розподіл.

Ухвалою Верховного Суду від 18 листопада 2019 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судами встановлено, що 30 вересня 2011 року Комунальним підприємством Броварської міської ради Броварське бюро технічної інвентаризації була проведена державна реєстрація права власності об`єкту незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , за ТОВ T-Фактор за реєстраційним номером майна 20433100, про що був виданий Витяг № 31495115 від 30 вересня 2011 року.

Реєстрація вищезазначеного права власності за ТОВ T- Фактор відбулась на підставі договору оренди земельної ділянки від 15 серпня 2011 року, укладеного між Броварською міською радою Київської області та ТОВ Т-Фактор , зареєстровано в книзі реєстрації 321060004000111, від 12 вересня 2011 року, кадастровий номер № 3210600000000300535.

Вказаний договір оренди земельної ділянки від 15 серпня 2011 року визнано недійсним з моменту державної реєстрації рішенням Господарського суду Київської області від 16 серпня 2013 року в справі № 911/2185/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19 грудня 2013 року в справі № 911/2185/13.

Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 19 травня 2017 року та 24 травня 2017 року, право власності на об`єкт незавершеного будівництва з реєстраційним номером майна 988585032000, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та на земельну ділянку кадастровий номер № 3210600000000300535, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване за ТОВ T-Фактор .

12 липня 2016 року рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська у справі № 200/11097/16-ц було визнано право власності на об`єкт незавершеного будівництва, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_3 .

На підставі зазначеного судового рішення приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І. О. було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 02 серпня 2016 року, номер запису про право власності 15697880 і внесено запис про реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на об`єкт незавершеного будівництва, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

16 березня 2017 року рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області у справі № 200/11097/16-ц було скасовано рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 липня 2016 року, в частині визнання права власності на об`єкт незавершеного будівництва за ОСОБА_3 , а саме: в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 до ТОВ Т-Фактор про визнання договорів дійсними та визнання права власності - відмовлено.

Зазначене рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області у справі № 200/11097/16-ц від 16 березня 2017 року набрало законної сили.

18 травня 2017 року представником позивача ОСОБА_2 подано заяву про скасування запису в Державному реєстрі прав на нерухоме майно № 15697880 від 02 серпня 2016 року, про реєстрацію права власності за ОСОБА_3 об`єкту незавершеного будівництва, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , здійснений приватним нотаріусом Заєць І. О. на підставі рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 липня 2016 року.

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області № 35244602 від 18 травня 2017 року ОСОБА_4 , відмовлено у скасуванні державної реєстрації права власності, оскільки в ЄДР судових рішень відсутнє рішення суду по справі 200/11097/16.

З відповіді заступника голови апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 травня 2017 року на ім`я позивача вбачається, що внести відповідне судове рішення в ЄДР не має можливості.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини першої статті 24 зазначеного Закону у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; 3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; 4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; 5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; 6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно; 7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав; 9) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі; 11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав; 12) заявника, який звернувся із заявою про державну реєстрацію прав, що матиме наслідком відчуження майна, внесено до Єдиного реєстру боржників.

Частиною другою цієї ж статті визначено, що за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року в справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) зроблено висновок, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги (частини перша та друга статті 11 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій).

Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог (пункти 2 і 3 частини другої статті 119 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій). Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи (частина друга статті 30 ЦПК України у вказаній редакції). Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача (частина перша статті 33 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій).

За змістом висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у пункті 36 постанови від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно має розглядатися як спір, що пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно. Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18) зроблено висновок, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін. Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частини перша, третя статті 10 ЦПК України у редакції, чинній на час подання позову та розгляду справи в судах).

Згідно з частиною четвертою статті 10 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання позову та розгляду справи в судах) суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

В порушення цієї норми суд першої інстанції не роз`яснив позивачу право заявити клопотання про залучення до участі у розгляді справи належних відповідачів - осіб, за якими зареєстроване речове право на це майно.

За вказаних обставин Верховний Суд приймає аргументи касаційної скарги про те, що оскаржувані рішення прийняті судами без залучення до справи належних відповідачів.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Аналізуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення впливають на права, свободи, інтереси ОСОБА_3 та ТОВ Т-Фактор , яких не було залучено до участі у справі, а тому таке рішення підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції .

Місцевому суду при новому розгляді справи необхідно вирішити питання про залучення до участі у справі в якості відповідачів ОСОБА_3 та ТОВ Т-Фактор та розглянути справу по суті заявлених позовних вимог.

Оскільки, оскаржені судові рішення скасовані під час касаційного провадження, то відповідно до статті 436 ЦПК України, виконання рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 06 липня 2017 року поновленню не підлягає.

Керуючись статями 402, 409, 411, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Т-Фактор задовольнити частково.

Рішення Броварського міськрайонного суду від 06 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 31 жовтня 2017 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. С. Висоцька Судді:А. І. Грушицький І. В. Литвиненко В. В. Сердюк І. М. Фаловська