Рішення

від 06.11.2019 по справі 160/6888/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2019 року Справа № 160/6888/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кучми К.С. при секретарі судового засідання - Чорній М.В. за участю: представника позивача - Міхайлова О.В. представника відповідача - Воротниченко Н.Ф. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу, визнання протиправними та скасування рішення та постанови, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2019 року позивач звернувся до адміністративного суду з вищевказаним позовом, в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просив: скасувати податкові повідомлення-рішення від 13.06.2019 р. № 0019621305, № 0019631305, №0019671305, вимогу про сплату боргу від 06.06.2019 р. № 0018341305, рішення від 06.06.2019 р. №0018351305 та постанову №139 від 04.06.2019 р. (том 5 арк.33)

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що висновки зроблені відповідачем в акті перевірки від 02.05.2019 р. №24238/04-36-13-05/ НОМЕР_1 , які слугували передумовою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень від 13.06.2019 р. №0019621305, № 0019631305, № 0019671305, вимоги про сплату боргу від 06.06.2019 р. №0018341305, рішення від 06.06.2019 р. №0018351305 та постанови №139 від 04.06.2019 р. не відповідають дійсності. Позивачем не було заниження податку з доходів фізичних осіб від провадження підприємницької діяльності за 2017 - 2018 роки, відповідно це призвело до безпідставного донарахування військового збору та єдиного внеску, тому наведені вище доводи стосуються і встановленого заниження суми утриманого військового збору з суми чистого оподатковуваного доходу та заниження сум єдиного внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу від підприємницької діяльності. Оскільки є безпідставним донарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, то відсутні підстави для застосування до ФОП ОСОБА_1 штрафних санкцій.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала повністю, та просив суд позов задовольнити з викладених у ньому підстав, та з урахуванням відповіді на відзив.

У відзиві на позов відповідач, а його представник в судовому засіданні зазначили, що фактично у періоді з 01.01.2017 р. по 31.12.2018 р. згідно з даними обліку доходів та витрат, податкової звітності ФОП ОСОБА_1 здійснював вантажні перевезення автомобільним транспортом, наданням транспортно-експедиційних послуг, з 01.01.2018 також роздрібну торгівлю деталями та приладдям для автотранспортних засобів. В ході перевірки встановлено, що згідно з наданими первинними документами (видаткових накладних, актів наданих послуг, виписок з банку, розрахункових чеків) та наданих ФОП ОСОБА_1 письмових роз`яснень, до складу витрат 2017-2018 років включено витрати на технічне обслуговування, ремонт, придбання акумуляторів, шин та запчастин для вантажних транспортних засобів на загальну суму 654 382,92 грн. Також, до складу витрат 2017 р. частково включено витрати на придбання товару у ТОВ Імпрувер , код ЄДРПОУ 40433271, а саме - напівпричіпу марки Krone модель SDP 27 2007 року виписки, в сумі 200 175,74 грн. без ПДВ. Отже, враховуючи викладене, до основних засобів подвійного призначення відносяться вантажні автомобілі, у т.ч. сідельні тягачі, причепи та напівпричепи, які призначені для перевезення вантажів. Відповідно наданих до перевірки облікових відомостей та письмових роз`яснень ФОП ОСОБА_1 до складу витрат також включено амортизаційні відрахування у 2017-2018 роки на загальну суму 74 664,6 грн. Таким чином, ФОП ОСОБА_1 в порушення п.177.4 ст.177 ПК України до складу витрат, відображеного у додатку Ф2 до податкових декларації про майно і дохід за 2017-2018 роки, включено амортизаційні відрахування основних засобів на загальну суму 74 664,6 грн., а отже, встановлено, що в порушення вимог п.177.2 та п.177.4 ст.177 ПК України позивачем безпідставно завищено суму витрат за 2017-2018 роки в сумі 729 047,52 грн. За результатами перевірки правильності визначення чистого оподатковуваного доходу, з урахуванням п.2.1.2. п.2.1.3 акту, встановлено, що позивач занизив чистий оподатковуваний дохід, відображений в додатку Ф2 до податкових декларацій за 2017 р. на суму 660 047,35 грн.. в додатку Ф2 до податкових декларацій за 2018 рік на суму 43 652,7 грн. Таким чином, з урахуванням вимог п.54.3 ст.54, пп.1.2, пп.1.3 п.16 підрозділу 10 ПК України за результатами перевірки донарахований військовий збір в сумі 10 529,71 грн.

Щодо вимоги про сплату боргу від 06.06.2019 р. № 0018341305 та рішення від 06.06.2019 р. № 0018351305 представник відповідача зазначила, що за результатами перевірки правильності визначення чистого оподатковуваного доходу з урахуванням п.2.1.2 та п.2.1.3 акту перевірки встановлено, що позивач занизив чистий оподатковуваний на який нараховується єдиний внесок за 2017 рік на суму 623 122,01 грн., за 2018 рік - 30 638,1 грн., з врахуванням максимальної величини суми доходу, на яку нараховується єдиний внесок, база нарахування єдиного внеску була занижена за 2017 р. - 338 721,72 грн., за 2018 р. - 30638,1 грн, що є порушенням пункту 2 частини 1 ст.7 Закону № 2464. Таким чином, з урахуванням вимог ч.5 ст.8 Закону № 2464 за результатами перевірки донарахований єдиний внесок за 2017-2018 роки в сумі 81 259,2 грн. Перевіркою ФОП ОСОБА_1 встановлено податкові правопорушення щодо допущення податкового боргу, а саме: несплати узгодженого грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб до або під час виплати доходу у вигляді заробітної плати, які вчинені неодноразово за період з 06.01.2017 р. по 31.12.2018 р. (повторно, втретє та більше протягом 1095 днів), на загальну суму 33085,97 грн. Суми податкового боргу у розмірі 33 085,97 грн., який виникав під час виплати доходу у вигляді заробітної плати сплачено після спливу граничного терміну сплати. Відтак, застосування штрафу в розмірі 50 та 75 відсотків суми податку на підставі п.127.1 статті 127 ПК України можливо внаслідок неодноразового порушення, пов`язаного з ненарахуванням, неутриманням та/або несплатою (неперерахуванням) податків платником податків незалежно від того, чи було виявлено ці порушення під час однієї перевірки контролюючого органу. За таких обставин, представник відповідача просила суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що у період з 02.04.2019 р. по 22.04.2019 р. посадовими особами Головного управління ДФС у Дніпропетровській області була проведена документальна планова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 ) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 року по 31.12.2018 року.

Порушення виявлені під час перевірки знайшли своє відображення в акті від 02.05.2019 р. №24238/04-36-13-05/ НОМЕР_1 , а саме, порушення позивачем:

- абз.5 п.6 ст.128 Господарського Кодексу України від 16.01.2003 р. № 436-IV, п.44.1 п.44.3 ст.44, п.177.10 ст.177 ПК України в частині не ведення книги обліку доходів та витрат за 2017 - 2018 роки;

- п.63.3 ст.63 ПК України з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку);

- п.177.2 та п.177.4 ст.177 ПК України, у результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб розмірі 126 356,55 грн., в тому числі: 2017 рік - 118 499,07 грн.; 2018 рік - 7 857,48 грн.;

- п.п.163.1.1 п.163.1 ст.163, п.п.164.1.3 п.164.1 ст.164, п.177.2, 177.4 ст.177, пп.1.2, пп.1.3 п.16 підрозділу 10 ПК України внаслідок чого донараховано військовий збір 10 529,71 грн., в т.ч.: 2017 рік - 9 874,92 грн.; 2018 рік - 654,79 грн.;

- пункту 2 частини 1 ст.7 Закону № 2464, у результаті чого визначено суму з урахуванням вимог ч.5 ст.8 Закону № 2464 єдиного внеску фізичної особи - підприємця 81259,2 грн., в т.ч.: 2017 рік - 7 4518,8 грн., 2018 рік - 6 740,4 грн.;

- ст.22, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.5 ст.198 ПК України внаслідок чого занижені податкові зобов`язання з податку на додану вартість за період червень 2018 року у сумі 47 183 грн.;

- пп.49.18.2 п.19.18 ст.49 п.51.1 ст.51, пп."б" п.176.2 ст.176 ПК України - в податкових розрахунках не відображені виплачені доходи фізичним особам - підприємцям за надані транспортні послуги за періоди І - ІІІ кв. 2017 р.;

- п.189.1 ст.189, п.201.1, п.201.2, п.201.10 ст.201, ПК України позивачем на момент проведення перевірки податкова накладна на операцію з використання товару (постачання транспортного засобу напівпричіп KRONE SDP 27) на загальну суму 283 100 грн. (у т.ч. ПДВ 47183,33 грн.) до перевірки не надана та в Єдиному реєстрі податкових накладних не зареєстрована.;

- пп.16.1.4 п.16.1 ст.16, п.57.1. ст.57 , пп.168.1.2 п.168.1 ст.168, пп.176.2 "а" п.176.2 ст.176 ПК України від 02 грудня 2010 року №2755-Vl (із змінами та доповненнями) в частині несплати до бюджету узгодженого грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 33 085,97 грн. у встановлений строк до або під час виплати заробітної плати найманим працівникам за період з 06.01.17 р. по 31.12.18 р.

На підставі висновків вказаного акту від 02.05.2019 №24238/04-36-13-05/2318611871 відповідачем прийняті, в тому числі, спірні податкові повідомлення-рішення від 13.06.2019 року за номерами 0019621305, 0019631305, 0019671305, вимога про сплату боргу від 06.06.2019 року №0018341305, рішення від 06.06.2019 року №0018351305 та постанова №139 від 04.06.2019 року, які є предметом даного спору.

В судовому засіданні представник позивача зазначав, що Головне управління ДФС у Дніпропетровський області в своїй постанові №139 від 04.06.2019 року приходить до висновків, що позивач не вів облік доходів і витрат, включив до декларації перекрученні дані. Для спростування даних тверджень, а також тверджень викладених у податкових повідомленнях-рішеннях від 13.06.2019 року за номерами 0019621305, 0019631305, 0019671305, вимозі про сплату боргу від 06.06.2019 року №0018341305 та рішенні від 06.06.2019 року №0018351305 позивач й вирішив звернутися до адміністративного суду з даним позовом. Але враховуючи значний об`єм інформації (більше 1000 арк.), яку він змушений був підготувати для спростування даних тверджень, він пропустив строк на оскарження даної постанови №139 від 04.06.2019 року. Так, оскарження даної постанови можливо в комплексі з усіма іншими висновками викладеними в акті від 02.05.2019 р. №24238/04-36-13-05/ НОМЕР_1 , а для цього необхідний був час для підготовки первинних документів.

Крім того, відповідно до положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, чим обмежив право відповідача на судовий захист, що є порушенням принципу юридичної визначеності, та призвело до порушення самої суті права на суд.

Як зазначив Європейський суд з прав людини, в рішенні від 18 листопада 2010 року у справі Мушта проти України право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час, такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.

За таких обставин, суд вважає за можливе, поновити позивачу строк для звернення до суду з даним адміністративним позовом, визначеним ст.121 КАС України, оскільки пропуск строку в даному випадку суд вважає відбувся з поважних причин.

Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України №2755-VI (надалі - ПК України). Зокрема ПК України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (абз.1 п.1.1 ст.1 ПК України).

Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 44.1 ст.44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

В силу п.п.168.1.1 п.168.1 ст.168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Згідно з п.164.1 ст.164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований і виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до п.54.1, п.54.2 ст.54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою. Грошове зобов`язання щодо суми податкових зобов`язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов`язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.

Згідно з пп.57.1 ст.57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пп.168.1.2 п.168.1 ст.168 ПК України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

В силу пп.68.1.5 п.168.1 ст.168 ПК України якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Згідно з п.п.126.1 ст.126 ПК України у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов`язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

В той же час, п.127.1 ст.127 ПК України передбачено, що ненарахування і неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом. До або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягне за собою накладення штрафу у розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1096 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Положення ст.126 ПК України щодо застосування штрафної санкції застосовується у випадку, коли має місце несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання. При цьому розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати.

Тобто, у разі, якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов`язання протягом строків, передбачених Податковим кодексом України, такий платник податків притягується до відповідальності відповідно до ст.126 ПК України.

Положення ст.127 ПК України встановлюється як міра відповідальності, яка покладається на платника податків, в тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при чому відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не з часу затримки такої несплати, як передбачено статтею 126 ПК України, а з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу. Тобто склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу.

Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного суду України, викладеними в постанові від 10.11.2015 року по справі № 21-2919а15 та постановою Верховного Суду від 03.04.2018 року №П/811/616/17.

Таким чином, відповідач безпідставно застосував до позивача штрафні санкції відповідно до ст.127 ПК України, якою передбачено накладення штрафу за ненарахування, неутримання та несплату (неперерахування) податків, оскільки обов`язок позивачем було виконано в повному обсязі, що відображено в акті перевірки, з якого встановлено, що під час виплати заробітної плати податок було утримано в повному обсязі та перераховано до бюджету. А отже податкове повідомлення-рішення від 13.06.2019 р. №0019671305 згідно з яким, відповідач донараховав позивачу 24 857, 21 грн. винесене не на підставі та не у спосіб передбачений чинним законодавством.

Крім того, висновки контролюючого органу про заниження податку на доходи фізичних осіб та військового збору гуртуються на тому, що, на думку відповідача, позивач завищив витрати за 2017 рік та 2018 рік, за рахунок включення до складу витрат, пов`язаних з провадженням господарської діяльності, витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення - вантажних автомобілів (сідельних тягачів та напівпричепів).

Проте у сторін відсутній спір щодо наявності первинних документів, які підтверджують факт понесення витрат.

Поняття термінів, пов`язаних з автомобільним транспортом визначено Законом України від 05.04.2001 р. №2344-111 Про автомобільний транспорт (далі - Закон №2344-Ш).

Відповідно до статті 1 Закону № 2344-Ш автомобіль - колісний транспортний засіб, який приводиться в рух джерелом енергії, має не менше чотирьох коліс, призначений для руху безрейковими дорогами і використовується для перевезення людей та (чи) вантажів, буксирування транспортних засобів, виконання спеціальних робіт.

Автомобільний транспортний засіб - колісний транспортний засіб (автобус, вантажний та легковий автомобіль, причіп, напівпричіп), який використовується для перевезення пасажирів, вантажів або виконання спеціальних робочих функцій.

При цьому автомобіль вантажний - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів.

Автомобіль легковий - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення пасажирів з кількістю місць для сидіння не більше ніж дев`ять з місцем водія включно.

Відповідно до Закону №2344-111 напівпричіп - причіп, вісь (осі) якого розміщено позаду центра мас транспортного засобу (за умови рівномірного завантаження) і який обладнано зчіпним пристроєм, що забезпечує передачу горизонтальних і вертикальних зусиль на інший транспортний засіб, що виконує функції тягача.

Таким чином, причіп за своїм призначенням не виконує функції щодо перевезення людей чи вантажів та виконує функції тягача. Вказане свідчить про протиправність висновків контролюючого органу щодо віднесення причепів до основних засобів подвійного призначення.

Аналогічний висновок випливає і з Закону України Про Митний тариф України де чітко зазначено, що моторні транспортні засоби для перевезення вантажів віднесено до коду УКТ ЗЕД - 8704, а причепи та напівпричепи віднесено до товарної позиції - 8716, а отже вони не є вантажними автомобілями, які визначені, як основні засоби подвійного призначення пп.177.4.6 п.177.4 ст.177 ПК України

Враховуючи викладене, висновки відповідача щодо завищення ФОП ОСОБА_1 витрат за 2017 та 2018 роки за рахунок включення до витрат вартості придбання напівпричіпа Krone SD 27, запасних частин до причепів, та як наслідок визначення податкового зобов`язання на підставі таких висновків є необґрунтованими.

Суд звертає увагу, що ст.1 Закону № 2344-ІІІ не містить визначення терміну сідловий тягач. Згідно з Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТЗЕД), затвердженої Законом України Про Митний тариф України від 19.09.2013 р. № 584- VI, сідловий тягач належить до товарної позиції трактори колісні для напівпричепів (код 870120). При цьому трактор не відноситься ні до вантажних, ні до легкових автомобілів.

Тому висновок контролюючого органу про віднесення сідлових тягачів до вантажних автомобілів теж не ґрунтується на чинному законодавстві України.

На необхідності дотримання судами правил вирішення колізій у податковому законодавстві на користь платника податків наголошено в остаточному рішенні Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі Щокін проти України .

Згідно з яким, Європейський суд дійшов висновку про порушення прав заявника, гарантованих статті 1 Першого протоколу до конвенції, зокрема, у зв`язку з тим, що національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника - платника податку, коли у його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення від 13.06.2019 року № 0019621305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 157 945,69 грн. та № 0019631305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір за податковими зобов`язаннями на загальну суму 13 162,14 грн. винесені також не на підставі та не у спосіб, передбачений чинним законодавством, а тому підлягають скасуванню.

Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) визначаються правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Частиною 1 статі 4 Закону № 2464-VІ визначено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464-VІ платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону № 2464-VІ єдиний внесок нараховується, для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом (частина 3 статті 7 Закону №2464-VІ).

Відповідно до частини 5 статті 8 Закону № 2464-VІ єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 % до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок (ч.2 ст.9 Закону № 2464-VІ).

Згідно з частиною 3 статті 9 Закону № 2464 обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску.

Відповідно до частини 8 статті 9 Закону № 2464-VІ платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом № 2464 є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Відповідно до частини 4 статті 25 Закону № 2464-VІ орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Відповідно до пункту 11 частини 3 Закону № 2464-VІ орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 % суми донарахованого єдиного внеску.

Так, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 06.06.2019 року №Ф-0018341305 сформована на підставі картки особового рахунку платника податків - позивача, відомості у яку внесено на підставі висновків контролюючого органу, викладених у акті перевірки від 02.05.2019 р. №24238/04-36-13-05/ НОМЕР_1 , згідно з якими останнім занижено суму єдиного внеску з сум доходу, на який нараховується єдиний внесок за період з 01.01.2017 р. по 31.12.2018 р. на загальну суму 81 259,2 грн.

Рішенням про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 06.06.2019 р. №0018351305 до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 15 577,80 грн., виходячи із суми чистого оподатковуваного доходу, що є базою нарахування єдиного внеску за 2017 рік, 2018 рік.

Враховуючи наведене вище, оскільки зі сторони позивача не було заниження податку з доходів фізичних осіб від провадження підприємницької діяльності за 2017 - 2018 роки, відповідно це призвело до безпідставного донарахування військового збору та єдиного внеску, тому наведені вище доводи стосуються і встановленого заниження суми утриманого військового збору з суми чистого оподатковуваного доходу та заниження сум єдиного внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу від підприємницької діяльності. Оскільки є безпідставним донарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, то відсутні підстави для застосування до позивача штрафних санкцій в розмірі 15 577,8 грн. згідно п.3 ч.11 ст.25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування .

Аналогічна ситуація складається із податковим повідомленням-рішенням від 13.06.2019 р. № 0019671305 та постановою №139 від 04.06.2019 року.

Таким чином, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 06.07.2019 року №Ф-0018341305 на суму 81 259,2 грн., рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 06.06.2019 р. №0018351305 на суму 15 577,8, грн., постанова №139 про накладення адміністративного стягнення у розмірі 680 грн., прийняті не на підставі та не у спосіб, передбачений чинним законодавством, а отже підлягають скасуванню.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст.9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд зазначає, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

За таких обставин, суд вважає за необхідне задовольнити позов з викладених у ньому підстав.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позов задоволено, сплачений судовий збір в розмірі 3 890 грн. 39 коп., підлягає поверненню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13.06.2019 року за номерами 0019621305, 0019631305, 0019671305, прийняті Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області.

Визнати протиправним та скасувати вимогу про сплату боргу від 06.06.2019 року №0018341305, прийняту Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області.

Визнати протиправним та скасувати рішення від 06.06.2019 року №0018351305, прийняте Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області.

Визнати протиправним та скасувати постанову №139 від 04.06.2019 року, прийняту Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області.

Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 890 грн. 39 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 КАС України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Повний текст рішення складено 15.11.2019 року.

Суддя К.С. Кучма