Постанова

від 10.12.2019 по справі 923/604/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2019 року м. ОдесаСправа № 923/604/19 м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Південно-західного апеляційного господарського суду №6

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів Колоколова С.І.,

Разюк Г.П.,

секретар судового засідання - Щербатюк О.В.,

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: не з`явився;

від відповідача : Гладенко О.М., за договором;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіріус Голд»

на рішення Господарського суду Херсонської області

від 11 вересня 2019 року (повний текст складено 13.09.2019р.)

у справі № 923/604/19

за позовом: Каховської міської ради

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіріус Голд»

про: стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати,

суддя суду першої інстанції: Пригуза П.Д.

час та місце винесення рішення: 11.09.2019р., м. Одеса, просп.. Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В судовому засіданні 10.12.2019р. відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

У липні 2019р. Каховська міська рада Херсонської області (далі-позивач, Міська рада) звернулась до Господарського суду Херсонської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіріус Голд" (далі-відповідач, ТОВ Сіріус Голд , підприємство) про стягнення з останнього на користь позивача безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності в сумі 200 751,75 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач у період 2017р. - 2019р. використовує земельну ділянку комунальної власності загальною площею 0,3888 га, яка розташована за адресою: Херсонська область, м. Каховка, шосе Чаплинське, 14 (кадастровий номер 6510400000:06:003:0040) та на якій розміщений належний відповідачу об`єкт нерухомого майна, за відсутності будь-яких правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку. Внаслідок використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів відповідачем в період з 16.03.2017р. по 31.05.2019р. отримано дохід шляхом нездійснення орендних платежів до бюджету в розмірі 200 751,75 грн.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 11.09.2019р. у справі №923/604/19 (суддя Пригуза П.Д.) позовні вимоги Каховської міської ради задоволені у повному обсязі.

Задовольняючи позов Каховської міської ради, суд першої інстанції виходив з того, що право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди, але, у матеріалах справи відсутні та відповідачем не надані докази на підтвердження оформлення ТОВ Сіріус Голд права власності на земельну ділянку або укладення договору користування земельною ділянкою, яка розташована за адресою: Херсонська область, м. Каховка, шосе Чаплинське, 14.

Місцевим господарським судом було зазначено, що за підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. При цьому, земельний податок - це обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу), а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності є обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Тому, на посилання відповідача щодо сплати останнім земельного податку, суд першої інстанції зазначив, що оскільки за відповідачем будь-яке право на спірну земельну ділянку не зареєстровано у встановленому законодавством порядку, то у нього були відсутні правові підстави щодо сплати земельного податку за вказану земельну ділянку.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сіріус Голд» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Херсонської області від 11.09.2019р. по справі №923/604/19 та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Відповідач вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з невірним витлумаченням та застосуванням норм матеріального права, необ`єктивним та неповним дослідженням обставини справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, що призвело до ухвалення неправомірного рішення.

Так, ТОВ Сіріус Голд зазначає, що виходячи з положень ст.288.1. Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку с договір оренди такої земельної ділянки, а, відповідно до п.269.1.2 ст.269 Податкового кодексу України, платниками земельного податку є землекористувачі.

Отже, на думку апелянта, землекористувач зобов`язаний сплачувати земельний податок до укладання договору оренди, а після укладання договору оренди землі - орендну плату.

Відповідач наполягає на тому, що ТОВ «Сіріус Голд» за 2017р. та 2018р. було нараховано та сплачено земельний податок за земельну ділянку з кадастровим номером 6510400000:06:003:0040: за 2017р. в розмірі 52 872,95 грн.; за 2018р. в розмірі 66 673,69 грн., у зв`язку з чим апелянт вважає, що ним сплачено плату за користування земельною ділянкою у відповідності до Податкового кодексу України.

Крім того, ТОВ Сіріус Голд вказує на відсутність реагування з боку Каховської міської ради на запит відповідача щодо надання в оренду відповідної земельної ділянки.

Також, посилаючись на норми податкового законодавства, апелянт вважає Каховську міську раду неналежним позивачем з огляду на те, що зобов`язання орендаря є податковим зобов`язанням, а тому заході щодо стягнення орендної плати за земельні ділянки з боржників, на думку відповідача, мають уживати органі доходів та зборів. Тому, за твердженням ТОВ Сіріус Голд суб`єктом звернення до суду є орган Державної фіскальної служби, який реалізує свою владну управлінську функцію, а не орган місцевого самоврядування в особі Каховської міської ради.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.10.2019р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіріус Голд» на рішення Господарського суду Херсонської області від 11.09.2019р. по справі №923/604/19 залишено без руху, апелянту встановлено строк для усунення недоліків, виявлених при поданні апеляційної скарги.

15.10.2019р. до суду апеляційної інстанції від відповідача на дійшла заява про усунення відповідних недоліків, з доданими до неї доказами, що були зазначені судом в ухвалі від 07.10.2019р.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.10.2019р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Сіріус Голд на рішення Господарського суду Херсонської області від 11.09.2019р. по справі №923/604/19, розгляд справи призначено на 04 грудня 2019р.

01.11.2019р. від Каховської міської ради до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким позивач не погоджується з її доводами та просить у задоволенні останньої відмовити повністю, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У зв`язку з находженням головуючого судді Савицького Я.Ф. у відпустці з 02.12.2019р. по 04.12.2019р., ухвалою суду від 27.11.2019р. розгляд справи №915/1794/19 призначено на 10.12.2019р. о 10:00 год.

В судовому засіданні 10.12.2019р. представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити. Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання по справі повідомлені належним чином, що вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 28.11.2019р., яким було направлено Каховській міській раді ухвалу суду апеляційної інстанції із зазначенням дати та часу судового засідання по розгляду справи №923/604/19.

Враховуючи положення ч.12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції за відсутністю представника Каховської міської ради.

При цьому, відповідно до ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.11.2019р., присутність сторони в судовому засіданні 10.12.2019р. не визнавалась обов`язковою.

У судовому засіданні 10.12.2019р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Згідно зі ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Сіріус Голд з 16.03.2017 року належить на праві приватної власності нерухоме майно, а саме: комплекс будівлі автозаправочної станції № 31, загальною площею - 33 кв. м. який розташований на земельній ділянці комунальної власності територіальної громади м. Каховка. 14. Кадастровий номер даної земельної ділянки - кадастровий номер: 6510400000:06:003:0040, площа - 0,3888 га, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, категорія земель: землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, вид використання земельної ділянки: для обслуговування автозаправної станції, місцезнаходження земельної ділянки: Херсонська область, м. Каховка, шоссе Чаплинське, 14.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що право користування (оренди) чи інші речові права за ТОВ «Сіріус Голд » на земельну ділянку по Чаплинському шоссе, 14, площею 0,3888 га, кадастровий номер: 6510400000:06:003:0040, на якій розташований вказаний об`єкт нерухомого майна - не зареєстровано (а.с. 16-19).

Крім того, матеріали справи свідчать, що речові права відповідача на земельну ділянку: Херсонська область, м. Каховка, шоссе Чаплинське, 14, у період з 16.03.2017р. по теперішній час не зареєстровано .

Водночас, згідно інформації з витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, власником земельної ділянки площею 0,3888 га за адресою: Херсонська область, м. Каховка, шоссе Чаплинське, 14 (кадастровий номер 6510400000:06:003:0040), є Каховська міська рада. Отже, вказана земельна ділянка перебуває у власності територіальної громади міста Каховка (а.с. 20-21) .

Тобто, відповідач, набувши право власності на об`єкт нерухомості, розташований на земельній ділянці комунальної форми власності, у період з 16.03.2017р. по теперішній час належним чином не оформив правовідносин щодо користування земельною ділянкою.

Рішенням Каховської міської ради №455/31 від 30.01.2008р. «Про затвердження ставки оренди землі від нормативної грошової оцінки на території м. Каховки встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі за рахунок земель комунальної власності Каховської міської ради, становить 12% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки (а.с. 26, 28).

Разом з тим, судом першої інстанції встановлено та не заперечується відповідачем, що у період з 16.03.2017р. по 31.05.2019р. останнім сплачено на користь позивача кошти за такі періоди:

з 16.03.2017р. по 31.12.2017р. в розмірі 52 872,96 грн.;

з 01.01.2018р. по 31.12.2018р. в розмірі 66 673,69 грн.,

з 01.01.2019р. по 31.05.2019р. на суму 8428,92грн.

При цьому, у матеріалах справи наявний розрахунок суми орендної плати за користування ТОВ Сіріус Голд земельною ділянкою комунальної власності, розташованої за адресою: Херсонська область, м. Каховка, шоссе Чаплинське, 14 (кадастровий номер 6510400000:06:003:0040), з якого вбачається, що:

з 16.03.2017р. по 31.12.2017р. орендна плата становила 113 790,24 грн.;

з 01.01.2018р. по 31.12.2018р. орендна плата становила 151 720,28 грн.;

з 01.01.2019р. по 31.05.2019р. орендна плата становить 63 216,80 грн.

Враховуючи, що з 16.03.2017р. по 31.05.2019р. відповідачем було сплачено 127 975,56 грн., а нараховано 328 727,32 грн., то плата за землю (володіння і користування земельною ділянкою) відповідачем на користь позивача була сплачена частково и сума невнесеної плати за землю у розмірі орендної плати становить 200 751,75грн.

Використання відповідачем земельної ділянки комунальної власності без укладання договору оренди землі або іншого правовстановлюючого документу, відсутність звільнення ТОВ Сіріус Голд від сплати орендної плати та часткова несплата останньої стали підставою для звернення Каховської міської ради до Господарського суду Херсонської області з відповідним позовом.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника позивача, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.

Відповідно до ст.13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.

У відповідності до вимог ст. 12 Земельного кодекс України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, у тому числі, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Згідно зі ст. 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, незалежно від того, зареєстрована земельна ділянка за територіальною громадою чи ні.

За змістом ст.ст. 122, 123, 124 Земельного кодексу України селищні міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передання в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частина 1 ст.1166 Цивільного кодексу України встановлює, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 2 ст.152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом «д» ч.1 ст. 156 Земельного кодексу України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом указаних приписів Цивільного та Земельного кодексів України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 Цивільного кодексу України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина друга статті 1166 Цивільного кодексу України).

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Предметом позову в даному випадку у справі є стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій цій об`єкт розміщений .

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 Земельного кодексу України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт «е» частини першої статті 141 цього Кодексу).

За змістом глави 15 Земельного кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.

Частина 1 ст.і 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).

Отже, за змістом наведених приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

Як зазначалося раніше, станом на 16.03.2017р. ТОВ Сіріус Голд оформлено право власності на комплекс будівлі автозаправочної станції № 31, загальною площею - 33 кв. м. який розташований на земельній ділянці комунальної власності територіальної громади м. Каховка. 14.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів належного оформлення права користування вказаною земельною ділянкою відповідачем, з огляду на що судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає, що ТОВ Сіріус Голд користується цією земельною ділянкою без достатньої правової підстави.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає, що в даному випадку відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондиційними .

Отже, відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до приписів ч.1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Тобто, апеляційна колегія звертає увагу, що фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний сплатити ці кошти власнику земельної ділянки.

З огляду на зазначене, у зв`язку з використанням відповідачем земельної ділянки без достатніх правових підстав, а також безпідставного збереження відповідачем коштів у розмірі орендної плати за її використання, суд апеляційної інстанції доходить висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин саме приписів ст.ст. 1212 - 1214 Цивільного кодексу України, оскільки для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018р. у справі №629/4628/16-ц, а також у постановах Верховного Суду України від 07.12.2016р. у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017р. у справах №922/207/15 і № 922/5468/14, від 14.01.2019р. у справі №912/1188/17, від 11.11.2019р. у справі №923/626/18

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Перевіривши розрахунок, здійснений позивачем на підтвердження своїх позовних вимог, судова колегія вважає його обґрунтованим та вірним.

За таких обстави, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що внаслідок використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів та не здійснюючи плату за землю за період з 16.03.2017р. по 31.05.2019р. ТОВ Сіріус Голд за рахунок Каховської міської ради отримало дохід (безпідставно набуте майно) у вигляді грошових коштів у розмірі 200 751,75грн.

Щодо посилання апелянта на необхідність сплати за користування земельною ділянкою саме земельного податку до укладення договору оренди, а після укладення такого - орендної плати .

Згідно з підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Як правильно зазначено судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні, земельний податок - це обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу), а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України у вказаній редакції).

За підпунктами 269.1,1 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі.

Підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України встановлено, що об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (підпункт 286.1 статті 286 Податкового кодексу України).

За вимогами пункту 287.1 статті 287 Податкового кодексу України власники та землекористувачі земельних ділянок сплачують плату за землю (в т.ч. земельний податок) з дня виникнення права власності, користування земельною ділянкою.

Проте, як було зазначено вище, право власності, право постійного користування земельною ділянкою за ТОВ Сіріус Голд не зареєстровано.

Водночас, за п.п. 288.1., 288.2., 288.3., 288.4. ст. 288 Податкового кодексу України - підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки; платником орендної плати є орендар земельної ділянки; об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду; розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Однак, право оренди відповідної земельної ділянки також не зареєстровано за ТОВ «Сіріус Голд .

Разом з тим, податковим законодавством України розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

Враховуючи вищезазначене та аналізуючи відповідні норми, апеляційний суд вважає правильним висновок місцевого господарського суду, що відповідач не є власником або постійним землекористувачем зазначеної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини першої статті 21 Закону України "Про оренду землі", визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Щодо твердження відповідача щодо неналежності позивача у даної справі.

Статтями 12, 189 Земельного кодексу України визначено, що повноваження щодо здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства покладено на сільські, селищні, міські, районні та обласні ради.

Відповідно до положень ст. 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі - продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно з пунктом 41.2 статті 41 Податкового кодексу України органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень.

Відповідно до статті 19 Податкового кодексу України контролюючі органи здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків, звертаються до суду у випадках, передбачених законом. Контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо нарахування та сплати податкових зобов`язань (підпункт 20.1.36 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України).

Як зазначалось вище, власники та землекористувачі земельних ділянок сплачують плату за землю (в т.ч. земельний податок) з дня виникнення права власності, користування земельною ділянкою. Оскільки за відповідачем будь-яке право на спірну земельну ділянку не зареєстровано у встановленому законодавством порядку, у контролюючого органу в силу вимог вище вказаного пункту 287.1 ст. 287 Податкового кодексу України відсутні обов`язки та, відповідно, повноваження на стягнення у судовому порядку податкових зобов`язань.

Тому, апеляційний суд вважає цілком правильним висновок суду першої інстанції про те, предметом даного позову є стягнення орендної плати, що належить до сфери приватноправових відносин, за суб`єктним складом спір також є приватноправовим, оскільки сторонами спору є суб`єкт господарювання та орган місцевого самоврядування (Каховська міська рада), який діє як представник власника (територіальної громади м. Каховки) земельної ділянки комунальної власності у приватноправових земельних відносинах, а не як суб`єкт владних повноважень.

З огляду на встановлені обставини судова колегія зазначає, що наведені апелянтом у апеляційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення і ухвалення нового рішення, оскільки вони спростовуються встановленими у справі обставинами, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно та всебічно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що дає підстави для залишення його без змін.

З огляду на те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає то в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення Господарського суду Херсонської області від 11.09.2019р. у справі №923/604/19 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова відповідно до вимог ст. 284 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у 20-денний строк.

Повний текст постанови підписаний 12.12.2019р.

Головуючий суддя Савицький Я.Ф.

Суддя Колоколов С.І.

Суддя Разюк Г.П.