Постанова

від 10.12.2019 по справі 915/1794/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

---

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2019 року м. ОдесаСправа № 915/1794/19 м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Південно-західного апеляційного господарського суду №6

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів Колоколова С.І.,

Разюк Г.П.

секретар судового засідання - Щербатюк О.В.

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: Татарінов В.П., за ордером;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Миколаївської міської ради

на рішення Господарського суду Миколаївської області

від 09 вересня 2019 року (повний текст складено 16.09.2019р.)

по справі № 915/1794/19

за позовом: Фізичної - особи підприємця Сірої Любові Василівни

до відповідача: Миколаївської міської ради

про: визнання укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, який зареєстровано у Миколаївській міській раді 22.11.2013 за № 9780,

суддя суду першої інстанції: Ткаченко О.В.

час та місце винесення рішення: 09.09.2019р., м. Миколаїв, вул. Адміральська, 22 Господарський суд Миколаївської області

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В судовому засіданні 10.12.2019р. відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

В липні 2019 року Фізична особа - підприємець Сіра Любов Василівна (далі - позивач, ФОП Сіра Л.В., орендар) звернулась до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Миколаївської міської ради (далі-відповідач, Міська рада, орендодавець) про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, який укладений між сторонами та зареєстрований Миколаївською міською радою 22.11.2013 за №9780, у редакції запропонованій позивачем.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на положення ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та зазначив, що орендодавець, всупереч вимогам закону, не розглянув заяву позивача, подану 16.04.2018р. разом з проектом додаткової угоди, та заяву подану 19.07.2019р. разом з проектом додаткової угоди. Крім того, позивач вказав, що після спливу договору оренди землі, він продовжує користуватись земельною ділянкою, а відповідачем не направлено протягом одного місяця після закінчення строку договору листа - повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 09.09.2019р. по справі №915/1794/19 (суддя Ткаченко О.В.) позов Фізичної особи-підприємця Сірої Любові Василівни задоволено повністю та визнано додаткову угоду до договору оренди укладеною на тих самих умовах в редакції позивача, а саме:

"ДОДАТКОВА УГОДА

про поновлення договору оренди землі від 22.11.2013, зареєстрованого у Книзі реєстрації договорів оренди землі Миколаївської міської ради 22.11.2013 за № 9780

м. Миколаїв "____"

---

20__ р.

МИКОЛАЇВСЬКА МІСЬКА РАДА , ідентифікаційний код юридичної особи - 26565573, що надалі іменується Орендодавець, в особі міського голови, Сєнкевича Олександра Федоровича, який діє на підставі Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" з однієї сторони, та ФІЗИЧНА ОСОБА - ПІДПРИЄМЕЦЬ СІРА ЛЮБОВ ВАСИЛІВНА , що надалі іменується Орендар, РНОКПП - НОМЕР_1 , з другої сторони, (далі разом іменуються Сторони, а кожна окремо - Сторона), відповідно до ст. 33 Закону України "Про оренду землі", п. 3.1 Договору оренди землі зареєстрованого у Книзі реєстрації договорів оренди землі Миколаївської міської ради 22.11.2013 за № 9780 (далі - Договір оренди), уклали цю Додаткову угоду (далі - Додаткова угода) про нижченаведене:

1. Поновити термін дії Договору оренди на 2 (два) роки, тобто до 17 березня 2020 року, на тих самих умовах.

2. Всі умови вищевказаного Договору оренди, не змінені цією Додатковою угодою, залишаються чинними у тій редакції, в якій вони викладені Сторонами раніше, і Сторони підтверджують їх обов`язковість для себе.

3. Ця Додаткова угода складена українською мовою у двох оригінальних

примірниках - по одному для кожної Сторони, кожний з яких має однакову юридичну силу.

4. Ця Додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання Сторонами та її скріплення печатками Сторін.

Реквізити та підписи Сторін

Орендодавець Орендар

МИКОЛАЇВСЬКА МІСЬКА РАДА ФІЗИЧНА ОСОБА-ПІДПРИЄМЕЦЬ

СІРА ЛЮБОВ ВАСИЛІВНА

Ідентифікаційний код: 26565573 РНОКПП: НОМЕР_1

Місцезнаходження: 54001, Миколаївська Місце проживання:

АДРЕСА_1 тел. НОМЕР_2 тел. НОМЕР_3

Міський голова ФОП СІРА Л.В.

---

О.Ф. Сєнкевич

---

Л.В. Сіра

(підпис) (підпис)

М.П.

Крім того, з відповідача стягнуто судовий збір у сумі 1921 грн.

Судове рішення мотивовано тим, що позивач здійснив всі необхідні заходи для продовження строку дії договору оренди землі, проте відповіді від відповідача на свої звернення не отримав. У той же час позивач продовжував користуватись земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди. При цьому, відповідачем не надано доказів неналежного виконання позивачем умов договору та доказів направлення позивачу листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди. У зв`язку з чим, з урахуванням приписів частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову ФОП Сірої Любові Василівни.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Миколаївська міська рада звернулась до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 09.09.2019р. по справі №915/1794/19 і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Звертаючись з апеляційною скаргою міська рада зазначає, що для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч.ч. 2-5 ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" позивач повинен був повідомити відповідача про намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк за шість місяців до спливу строку договору. Однак, в порушення вказаних приписів, даних дій у встановлений строк не вчинив, що не врахував місцевий господарський суд у своєму рішенні.

Апелянт посилається на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 10.04.2018 року у справі № 594/376/17-ц, якою визначені юридичні факти, які необхідно встановити суду для застосування ст. 33 Закону України Про оренду землі . Враховуючи вказану постанову, Міська рада зазначає, що виходячи з приписів ст. 33 Закону України "Про оренду землі" вбачається втрата позивачем переважного права на продовження строку дії договору оренди землі внаслідок несвоєчасного повідомлення про це орендодавця.

Також, апелянт звертає увагу на справу №320/5724/17, яка знаходиться на розгляді Великої Палати Верховного Суду.

Більш детальніше доводи Миколаївської міської ради викладені в апеляційній скарзі.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.10.2019р. апеляційну скаргу Миколаївської міської ради на рішення Господарського суду Миколаївської області від 09.09.2019р. по справі №915/1794/19 залишено без руху, апелянту встановлено строк на усунення недоліків, виявлених при поданні апеляційної скарги.

22.10.2019р. від Миколаївської міської ради до Південно-західного апеляційного господарського суду на виконання вимог ухвали суду надійшли докази усунення недоліків.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.10.2019р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Миколаївської міської ради на рішення Господарського суду Миколаївської області від 09.09.2019р. по справі №915/1794/19, розгляд справи призначено на 04.12.2019р. об 11:30 год.

Разом з апеляційною скаргою відповідачем було також заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Миколаївської області від 09.09.2019р. по справі №915/1794/19.

04.11.2019р. від позивача до суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу Миколаївської міської ради, яким ФОП Сіра Л.В. не погоджується з останньою та просить апеляційний господарський суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

У зв`язку з находженням головуючого судді Савицького Я.Ф. у відпустці з 02.12.2019р. по 04.12.2019р., ухвалою суду від 27.11.2019р. розгляд справи №915/1794/19 призначено на 10.12.2019р. о 14:00 год.

У судовому засіданні 10.12.2019р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Згідно зі ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 22.11.2013р. між сторонами був укладений договір оренди землі №9780 (далі - договір), відповідно до умов якого Миколаївська міська рада (орендодавець) на підставі рішення від 20.12.2012р. за №23/47 зі змінами, внесеними рішеннями від 17.03.2016 №3/38, передає, а Фізична особа-підприємець Сіра Любов Василівна (орендар) приймає в оренду земельну ділянку площею 18 кв. м (кадастровий номер - 4810136900:01:070:0014), для подальшого обслуговування торгового кіоску "Кондитерські вироби" по вул. Театральній (Васляєва), 47, поблизу входу до онкологічного диспансеру (п.п.1.1, 2.1 договору).

Пунктом 3.1. договору (з урахуванням договору про зміни від 01.07.2016р. № 75-16 до договору оренди землі від 22.11.2013р. №9780) сторонами узгоджено що він діє до 17.03.2018р. (а.с. 9, 18).

Також, за передбаченими пунктом 3.1. договору оренди землі від 22.11.2013р. умовами, орендар, який має намір скористатись переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний письмово повідомити про це орендодавця не пізніше ніж за шість місяців до спливу строку договору оренди землі. Підставою для укладення договору на новий строк буде відповідне рішення орендодавця.

Відповідно до п. 4.1 договору, за оренду земельної ділянки орендар сплачує орендну плату у грошовій формі.

Відповідна земельна ділянка передається в оренду актом приймання-передачі (п.6.1 договору).

За пунктом 12.6 договору орендар, за умови належного виконання своїх обов`язків, має, зокрема, переважне право на продовження строку оренди (поновлення договору). У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 6 (шість) до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Як свідчать матеріали справи, Миколаївська міська рада на підставі акту приймання-передачі від 22.11.2013р. передала, а ФОП Сіра Л.В. прийняла в оренду відповідну земельну ділянку (а.с. 11).

Матеріали справи свідчать, що 16.04.2018р., на виконання умов договору, ФОП Сіра Л.В. звернулось до відділу Центру надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради із заявою про продовження договору оренди земельної ділянки, до якої було додано проект додаткової угоди, що вбачається з відповідного опису документів за №000273, наданих до зазначеної заяви (а.с. 20).

Також, з матеріалів справи вбачається, що дане звернення було розглянуто Управлінням містобудування та архітектури Миколаївської міської ради, яке своїм листом № 17-1561 від 26.04.2018р. повідомило позивача, зокрема, про можливість поновлення терміну дії правових документів на відповідну земельну ділянку, на строк, який встановлений раніше оформленим правовим документом на користування земельною ділянкою, тобто, - договором оренди. (а.с. 22).

Як вказує позивач, вищевказана заява щодо продовження договору оренди та проект додаткової угоди з боку відповідача залишені без відповіді.

Тому, 19.07.2019р. позивач звернувся до Миколаївської міської ради із заявою (реєстраційний номер 9280/02-19 від 19.07.2019р.) про укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 22.11.2013р. № 9780, до якої було додано, зокрема, і проект додаткової угоди про поновлення дії договору оренди землі строком на 2 роки, до 17.03.2020р., на тих самих умовах (а.с.23-24).

Але, відповіді на свої звернення щодо продовження (поновлення) договору оренди землі позивач не отримав.

При цьому, позивач продовжив користуватися земельною ділянкою, що не заперечується відповідачем. Будь-які скарги та зауваження до позивача з боку орендодавця у матеріалах справи відсутні. Жодних повідомлень від відповідача щодо відмови в поновленні договору або претензій щодо неналежного виконання орендарем умов договору у матеріалах справи не міститься.

Таким чином, враховуючи, що позивач як орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору, а відповідач як орендодавець, не повідомив протягом місяця після закінчення строку договору про заперечення у поновленні договору оренди землі, ФОП Сіра Л.В. вважає відповідний договір поновленим на підставі ст.33 Закону України "Про оренду землі".

Вказані обставини стали підставою звернення ФОП Сірої Л.В. до господарського суду з відповідним позовом.

Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.

Статтею 2 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Цивільний кодекс України передбачає два випадки пролонгації договору найму (оренди): ч.1 ст.764 і ч.1 ст.777 Цивільного кодексу України.

Так, за змістом положень ч.1 ст.764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений.

Відповідно до ч. 1 ст. 777 Цивільного кодексу України, наймач, який належно виконує свої обов`язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк.

Аналогічні підстави поновлення договорів оренди землі передбачено ст. 33 Закону України "Про оренду землі", яка конкретизує порядок такої пролонгації та вказує, що переважне право орендаря на поновлення договору оренди землі може бути реалізоване шляхом двох окремих правових підстав:

1) внаслідок використання орендарем свого переважного права на поновлення строку дії договору, що наведено у частинах 1-5 ст. 33 зазначеного Закону,

2) у разі продовження орендарем користування земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, про що зазначено в ч.6 вказаної статті.

Таким чином, підстави для поновлення договору оренди земельної ділянки, передбачені у частинах 1-5 і частині 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", не пов`язані одна з іншою.

Зазначена правова позиція сформульовано Верховним Судом України, зокрема у постанові від 25.02.2015р. у справі № 6-219цс14 та у справі №6-10цс15, у постановах від 18.03.2015р. у справі №6-3цс15 та у справі №6-4цс15, постанові від 25.05.2016р. у справі №3-312гс16, постанові від 23.03.2016р. у справі №6-146цс16 і Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10.04.2018р. у справі № 594/376/17-ц.

Так, відповідно до частин 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" визначено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Отже, з наведених норм матеріального права впливає, що для застосування положень частини 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти:

- орендар належним чином виконує свої обов`язки за договором;

- орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк;

- до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди;

- орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень і своє рішення.

Тобто, реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України "Про оренду землі", можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.

Більш того, аналіз встановлених умов пролонгації призводить до висновку, що вони застосовуються у разі наявності значної конкуренції, коли потрібно скористатися переважним правом перед іншими претендентами для визнання поновленим договору оренди землі та визнання додаткової угоди укладеною.

У той же час, частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі. Так, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

При цьому, необхідно звернути увагу, що повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі у даному випадку не вимагається. Суть поновлення договору оренди згідно з цією частиною статті саме і полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує (що можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на пролонгацію договору) у поновленні договору, зокрема у зв`язку з належним виконанням договору оренди землі.

Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 19.03.2019р. у справі № 908/2484/17, від 06.12.2018р. у справі №908/1634/17, від 11.12.2018р. у справі №921/43/18, від 05.06.2019р. у справі №904/3392/18, від 23.01.2019р. у справі №911/1136/17, від 05.06.2019р. у справі №915/1004/18 та багатьох інших.

Тобто, правова позиція Верховного Суду є усталеною та актуальною.

У контексті поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України Про оренду землі, необхідно зауважити, що такий договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Тобто орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших умовах. Щодо прав та обов`язків орендодавця слід акцентувати, що він має право заперечити стосовно поновлення згідно із цією частиною статті 33 Закону України "Про оренду землі", і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі, що безпосередньо випливає зі змісту частини 6 зазначеної статті.

Отже, для поновлення договору оренди землі №9780 від 22.11.2013р. з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів:

- орендар продовжує користуватися виділеною земельною ділянкою;

- орендар належним чином виконує свої обов`язки за договором;

- відсутнє письмове повідомлення орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору про відмову в його поновленні;

- сторони укладають додаткову угоду про поновлення договору оренди.

Як вбачається з аналізу вищезазначених приписів діючого законодавства, у цьому разі закон також вимагає обов`язкового укладення додаткової угоди до договору оренди землі про його поновлення у місячний строк (ч.8 ст. 33 Закону України "Про оренду землі").

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.03.2018р. по справі № 912/645/17.

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (ч.11 ст. 33 Закону України "Про оренду землі").

Отже, ст.33 Закону України "Про оренду землі" у ч.ч.1-5 регламентує переважне право орендаря перед іншими особами на укладення договору оренди землі, а в ч.6 - підстави поновлення договору оренди, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди.

Таким чином, частини 1-5 та частина 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" містять дві окремі правові підстави для реалізації орендарем свого переваженого права на поновлення договору оренди та не можуть бути застосовані одночасно, оскільки є різними за своєю правовою природою, механізмом застосування та наслідками.

Як вбачається з п.3.1. договору оренди (з урахуванням договору про зміни від 01.07.2016р. № 75-16 до договору оренди землі від 22.11.2013р. №9780) термін його дії закінчується 17.03.2018р

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач звернувся до орендодавця, щодо наміру продовжити договірні відносини, 16.04.2018р.

Тобто, з наведеного вбачається, що орендар, після закінчення строку дії договору земельної ділянки від 22.11.2013р., продовжував користуватися цією земельною ділянкою. При цьому, факт продовження належного користування ФОП Сірої Л.В. земельною ділянкою після закінчення терміну дії договору відповідачем не спростовано, доказів надсилання заперечень щодо користування цією земельною ділянкою протягом строку встановленого частиною 6 статті 33 Закону України Про оренду землі у матеріалах справи не міститься.

Отже, матеріали справи свідчать про факт порушення відповідачем місячного терміну для повідомлення орендареві про прийняте рішення, що, у свою чергу, дало позивачеві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме частини 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 28.03.2019р. по справі № 607/10423/17.

Враховуючи, що орендар (позивач) належно виконує обов`язки за договором оренди землі, продовжує користуватись земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і протягом одного місяця після закінчення строку договору відсутній лист-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, апеляційний суд вважає висновок місцевого господарського суду про наявність підстав для застосування до позовних вимог ч.6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" обґрунтованим та законним.

Одночасно, апеляційний суд звертає увагу на те, що, як вже було зазначено вище, поновлення договору оренди землі в судовому порядку, в передбачений статтею 33 Закону України "Про оренду землі" спосіб, вимагає укладення додаткової угоди між сторонами, як єдиної підстави продовження орендних правовідносин, що безпосередньо випливає зі змісту зазначеної правової норми.

При цьому, судова колегія звертає увагу, що саме невиконання відповідачем вимог закону на укладення додаткової угоди до оренди землі вимусило позивача надати до суду відповідну редакцію додаткової угоди для її визнання.

Отже, враховуючи, що Миколаївська міська рада зволікає з укладенням додаткової угоди, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для визнання поновленим договір оренди землі та визнання укладеною додаткової угоди на умовах, запропонованих позивачем.

З огляду на вищенаведене, суд визнає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Щодо посилання Миколаївської міської ради на постанову Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 року у справі № 594/376/17-ц, то колегія суддів зазначає, що остання прийнята виходячи із інших обставин справи. Крім того, у справі № 594/376/17-ц спірні правовідносини щодо поновлення договору оренди землі виникли в 2015 році, а у даній справі №915/1794/19 - в 2018 році, у той же час, стаття 33 Закону України Про оренду землі , яка встановлює правові механізми поновлення договору оренди землі, зазнала змін в 2016 році.

Водночас, Верховний Суд в постанові від 05.06.2019р. у справі №915/1004/18, обставини якої є аналогічними з обставинами справи, що розглядається, прийшов до висновку, що до спірних правовідносин у такому спорі не можуть бути застосовані висновки Верховного Суду викладені в постанові від 10.04.2018р. у справі № 594/376/17-ц, у той же час суд зазначив, зокрема, …Відповідно до частини 6 статті 33 названого Закону у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором… Повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону, не вимагається… Суть поновлення договору оренди згідно із цією частиною статті 33 Закону полягає саме у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує проти поновлення договору, зокрема у зв`язку з належним виконанням договору оренди землі. Отже, підстави для поновлення договору оренди земельної ділянки, передбачені у частинах 1- 5 і частині 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", не пов`язані одна з іншою… За наведених вище обставин, враховуючи, що позивач продовжив користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди земельної ділянки від 30.10.2013р., а відповідач протягом одного місяця після закінчення строку договору не направив позивачу листа-повідомлення про заперечення стосовно його поновлення, висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог у даній справі є обґрунтованими .

Також, судова колегія звертає увагу, що у спорах, обставини яких є аналогічними з обставинами справи №915/1794/19, в постановах Верховного Суду від 20.03.2019р. у справі №908/2460/18, від 04.06.2019р. у справі №910/21516/17, від 23.05.2019р. у справі №910/21515/17, від 05.06.2019р. у справі №908/1475/17, від 28.05.2019р. у справі №910/21517/17 суд касаційної інстанції прийшов до висновків про наявність підстав для задоволення відповідних позовів виходячи із правових висновків, які повторюють вищенаведені правові висновки Верховного Суду викладені в постанові від 05.06.2019р. у справі №915/1004/18.

Окремо, апеляційна колегія зауважує, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа "Проніна проти України", заява № 63566/00, рішення від 18.07.2006).

З огляду на встановлені обставини судова колегія зазначає, що наведені Миколаївською міською радою у апеляційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення і ухвалення нового рішення, оскільки вони спростовуються встановленими у справі обставинами, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржниками норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, Південно-західний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення Господарського суду Миколаївської області від 09.09.2019р. по справі №915/1794/19 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Миколаївської міської ради - без задоволення.

З огляду на те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає то в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 09.09.2019р. по справі №915/1794/19 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова відповідно до вимог ст. 284 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у 20-денний строк.

Повний текст постанови підписаний 12.12.2019р.

Головуючий суддя Савицький Я.Ф.

Суддя Колоколов С.І.

Суддя Разюк Г.П.