Рішення

від 05.12.2019 по справі 902/846/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" грудня 2019 р. Cправа № 902/846/19

Господарський суд Вінницької області у складі судді Маслія І.В. , при секретарі судового засідання Марущак А.О.,

За участю представників

позивача Гах Н.А, в.о. директора, згідно Наказу №2 від 15.11.2019;.

відповідача не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільська будівельна виробнича група" (вул. Б. Хмельницького, 122, смт. Вишнівець, Забаразький район, Тернопільська обл., 47313)

до : Фізичної особи-підприємця Шайгородського Сергія Олександровича ( АДРЕСА_1 )

про стягнення 179751,52 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тернопільська будівельна виробнича група" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Фізичної особи-підприємця Шайгородського Сергія Олександровича про стягнення 179751,52 грн. з яких: 141500,00 грн. - основна заборгованість, 12452,00 грн. - інфляційні втрати та 25799,52 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором купівлі-продажу № 1 від 06.09.2018, в частині поставки товару.

Ухвалою суду від 07.10.2019 відкрито провадження у справі № 902/846/19 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 30.10.2019.

Ухвалою від 07.10.2019 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільська будівельна виробнича група" № 3009/01 від 30.09.2019 про забезпечення позову відмовлено.

22.10.2019 до суду від позивача надійшло клопотання № 1810/02 від 18.10.2019 про проведення судового засідання в режимі відеоконференції визначивши відповідальним за проведення відеоконференції Господарський суд Тернопільської області.

Ухвалою від 24.10.2019 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільська будівельна виробнича група" № 1810/02 від 18.10.2019 про проведення судового засідання 30.10.2019 в режимі відеоконференції у справі № 902/846/19.

Ухвалою від 30.10.2019 відкладено підготовче засідання на 19.11.2019, з підстав викладених у відповідній ухвалі та задоволено усне клопотання представника позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції у справі № 902/846/19 визначивши відповідальним за проведення відеоконференції Господарський суд Тернопільської області.

Ухвалою від 19.11.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу № 902/846/19 для судового розгляду по суті на 05 грудня 2019 року та задоволено усне клопотання представника позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції у справі № 902/846/19 визначивши відповідальним за проведення відеоконференції Господарський суд Тернопільської області.

На визначену дату з`явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Відповідач явки уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, вимог ухвал суду щодо надання відзиву не виконав, хоча про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що стверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Частиною першою ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 05.12.2019 судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

06.09.2018 між Товариство з обмеженою відповідальністю "Тернопільська будівельна виробнича група" (позивач, в договорі Покупець) та Фізичною особою-підприємцем Шайгородським Сергієм Олександровичем (відповідач, в договорі Продавець) було укладено договір купівлі-продажу №1, відповідно до п 1.1. якого Продавець зобов`язується передати у власність Покупця Товар, а саме: земснаряд, а Покупець зобовязується прийняти Товар від Продавця і оплатити його вартість відповідно до умов цього договору.

Сторони погодили, що ціна Товару становить 141500,00 грн (п.1.2. Договору).

Продавець зобов`язується поставити за власний рахунок та передати Товар Покупцю протягом 10 календарних днів від дати підписання цього Договору, згідно Акта приймання-передачі, який є невід`ємною частиною Договору (п. 2.1. Договору).

Покупець відповідно до умов цього Договору зобов`язується прийняти Товар та сплатити його вартість. Покупець зобов`язується сплатити ціну Товару, визначену в п. 1.2. цього Договору, протягом 30 днів від дати підписання Акта приймання-передачі Товару від Продавця до Покупця. Оплата здійснюється безготівковим розрахунком на вказаний в цьому договорі рахунок Продавця, відкритий в установі банку (п. 2.4. та 2.5. Договору).

Обов`язок скласти Акт приймання-передачі Товару покладається на Продавця (п. 2.6. Договору).

Право власності на Товар, а також ризик випадкового знищення або пошкодження Товару переходить до Покупця з моменту підписання Акта приймання-передачі Товару (п. 3.1. Договору).

За невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за цим Договором, винна Сторона несе відповідальність відповідно до чинного законодавства України і зобов`язана відшкодувати іншій стороні всі заподіяні таким невиконанням чи неналежним виконанням збитки (п. 4.1. Договору).

Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31 грудня 2018 року (п.7.1. Договору).

Як зазначено позивачем в позовній заяві, позивач сплатив вартість Товару в сумі 141500,00 грн.

Факт оплати позивачем товару стверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 392 від 07.09.2018, де в графі призначення платежу зазначено - оплата за земснаряд зг. Договору купівлі-продажу №1 від 06.09.2018.

Разом з тим, відповідач взяте на себе зобов`язання згідно Договору купівлі-продажу №1 від 06.09.2018 в частині поставки та передачі Товару протягом 10 днів з дня підписання договору не здійснив.

На день подачі позову до суду відповідач не передав Товар позивачу і за твердженням позивача відповідач відмовився передати товар, тому кошти в сумі 141500,00 грн перебувають у відповідача безпідставно.

З огляду на це, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 141500,00 грн. заборгованості та 12452,00 грн. - інфляційних збитків і 25799,52 грн. - 3% річних.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

В силу ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.663 Цивільного кодексу України, Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов`язання. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу (ч.1 ст. 665 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу (ч.1 ст. 665 ЦК України).

Оскільки позивач оплатив обумовлений у Договорі товар (платіжне доручення №392 від 07.09.2018), а відповідач у передбачений Договором строк товар позивачеві не передав (доказів суду не надав), то відповідно до ст. 670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Крім того, відповідач відмовився від повного виконання зобов`язання, у зв`язку з тривалим простроченням виконання з його сторони, що має наслідком припинення зобов`язання між сторонами, відповідно до ст. 611 ЦК України.

У відповідності до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно (зокрема, грошові кошти) без достатньої правової підстави зобов`язана повернути це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Згідно п. 3 ч. 3 ст. 1212 ЦК України безпідставно набуте майно повертається також і у випадках, коли має місце повернення виконаного однією зі сторін у зобов`язанні.

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, позовні вимоги про стягнення 141500,00 грн., визнаються судом обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Крім того, у зв`язку з користуванням відповідачем коштами, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 12452,00 грн. - інфляційних втрат та 25799,52 грн. - 3% річних.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас, оскільки арифметично вірний розмір інфляційних втрат та 3% річних, перерахований судом в межах вказаного позивачем періоду, становить 10638,60 грн - інфляційних втрат та 4372,93 грн. - 3% річних, вимоги позивача про стягнення з відповідача 12452,00 грн. - інфляційних втрат та 25799,52 грн. - 3% річних підлягає частковому задоволенню у розмірі встановленому судом.

Щодо правомірності нарахування позивачем інфляційних втрат та 3% річних на набуте майно (зокрема, грошові кошти) без достатньої правової підстави Велика Палата Верховного Суду в постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 зазначила, що наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Оскільки законодавством встановлені наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, так і наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх, то підстави для застосування аналогії закону відсутні. ВПВС підтвердила висновок ВСУ, викладений у постанові від 15 квітня 2015 року у справі № 910/2899/14, про те, що стаття 625 Цивільного кодексу України поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних від простроченої суми відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.

Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи викладене позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

В зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 2, 3, 7, 13, 46, 73, 74, 76-80, 86, 91, 113, 118, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 242, 252, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Шайгородського Сергія Олександровича ( АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільська будівельна виробнича група" (вул. Б. Хмельницького, 122, смт. Вишнівець, Забаразький район, Тернопільська обл., 47313, код ЄДРПОУ 36742740) 141500,00 грн. - основного боргу, 10638,60 грн - інфляційних втрат, 4372,93 грн. - 3% річних та 2347,67 грн. - відшкодування витрат на сплату судового збору.

3. У позові в частині стягнення 1813,40 грн. - інфляційних втрат та 21426,59 грн. - 3% річних відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).

Апеляційна скарга подається відповідно до ст.ст. 256, 257 та п.17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено 12 грудня 2019 р.

Суддя Маслій І.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Б. Хмельницького, 122, смт. Вишнівець, Забаразький район, Тернопільська обл., 47313)

3 - відповідачу (АДРЕСА_1)