Постанова

від 12.12.2019 по справі 904/1820/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2019 року м. Дніпро Справа № 904/1820/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кощеєва І.М. ( доповідач )

суддів: Кузнецової І.Л., Орєшкіної Е.В.

розглянувши у порядку письмового провадження

без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю

сільськогосподарського підприємства "КОЛОР ИТ"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.09.2019 р.

(суддя Панна С.П., м. Дніпро, повний текст рішення складено 20.09.2019 р.)

у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Свитязь",

м. Львів

до Товариства з обмеженою відповідальністю

сільськогосподарського підприємства "КОЛОР ИТ",

с. Веселе, Криворізький район, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості за договором поставки в розмірі 20 406,56 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.09.2019 р. позов задоволено у повному обсязі - стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «КОЛОР ИТ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Свитязь" заборгованість у розмірі 20 406,56 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 921,00 грн.

Не погодившись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «КОЛОР ИТ» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що при винесенні рішення господарський суд не дослідив підписаний сторонами Договір та наявні в матеріалах справи документи, неправильно визначився із характером спірних правовідносин, не застосував закон, який підлягає застосуванню, зокрема ст. 181 ГК України .

Водночас, на думку Скаржника, враховуючи, що на даний момент Виконавець ( Позивач ) все ще не виконав своїх зобов`язань за Договором, та не надав документів підтверджуючих якість Товару, правових підстав для стягнення судом вартості послуг за Договором не існує.

Скаржник наголошує на тому, що Виконавець взяв на себе зобов`язання надати документи що підтверджують якість Товару стороні ( Замовнику ), однак не виконав його, а Договір вважати виконаним з боку Постачальника без цього неможливо, оскільки невідомо яку саме продукцію було поставлено Відповідачу.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Свитязь" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Товариство просить суд рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.09.2019 р. у справі № 904/1820/19 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "КОЛОР ИТ" на вказане рішення - без задоволення.

В обгрунтування своїх доводів та заперечень, Товариство зазначає, що Позивачем надсилалось клопотання про долучення до матеріалів справи копії сертифікату якості, який виданий виробником товару - компанією SUBA SEEDS (Італія) італійською мовою та його переклад українською мовою.

Товариство також вказує на те, що суд першої інстанції дійшов вірних висновків при ухваленні рішення, оскільки суд не мав підстав для визнання договору поставки неукладеним. На виконання взятих зобов`язань за Договором Постачальник поставив Покупцю Товар згідно видаткової накладної № ТВВВ-01370 від 17.03.2017 р. на суму 29 152 грн. 23 коп. Однак, поставлений Товар Покупцем був оплачений лише частково на суму 8 745 грн. 67 коп.

Автоматизованою системою документообігу Центрального апеляційного господарського суду для розгляду даної справи було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Кузнецова І.Л., Орєшкіна Е.В.

Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.

Ч. 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ч. 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Ч. 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Центрального вапеляційного господарського суду від 08.10.2019 р. відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «КОЛОР ИТ» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.09.2019 р., для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи у апеляційному порядку оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 10.03.2017 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Свитязь" ( Постачальник ) та Товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «КОЛОР ИТ» ( Покупець ) було укладено Договір поставки № 53-1/17, за умовами якого Постачальник зобов`язується передати насіння Бобу у встановлений строки у власність Покупця, а Покупець зобов`язуеться прийняти та оплатити на умовах цього Договору.

Згідно п. 2.1. Товар поставляється на умовах EXW ( ІНКОТЕРМС-2010 ), склад Постачальника: м. Львів, вул. Городоцька,174.

Відповідно до п. 2.2. Договору датою виконання зобов`язань Постачальником вважається дата отримання Товару Покупцем, на умовах передбачених п. 2.1. даного товору.

Згідно з п. 4.4. Договору Покупець здійснює оплату за товар, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника або шляхом внесения готівкових коштів в підприємство поетапно: попередня оплата в poзмipi 30 % перед відвантаженням Товару; остаточний розрахунок за фактично поставлений Товар здійснюється до 30.12.2017 р.

Місцевим господарським судом встановлено, що на виконання взятих зобов`язань за Договором, Постачальник поставив Покупцю Товар згідно видаткової накладної № ТВВВ-01370 від 17.03.2017 р. на суму 29 152 грн. 23 коп., який був оплачений Покупцем лише частково на суму 8 745 грн. 67 коп. Таким чином, заборгованість Відповідач за поставлений Товар, згідно Договору складає 20 406 грн. 56 коп.

Позивач звертався до Відповідача з письмовою претензією № 017 від 06.02.2019 р. на суму 20 406,56 грн.

Відтак, враховуючи нездійснення наразі Відповідачем у повному обсязі оплати вартості поставленого товару за Договором поставки № 53-1/17 від 10.03.2017 р., Товариство з обмеженою відповідальністю "Свитязь" звернулось до господарського суду з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «КОЛОР ИТ» про стягнення означеної суми заборгованості.

Отже, сутність розглядуваного спору полягає у спонуканні Відповідача до сплати вартості отриманого товару, обумовленої в договорі.

В основу оскаржуваного рішення про задоволення позовних вимог Позивача покладено висновок місцевого господарського суду про доведеність заборгованості Відповідача за поставлений Товар, згідно Договору у сумі 20 406 грн. 56 коп.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення місцевого суду скасувати та прийняти в цій частині нове рішення про відмову в задоволені позову.

Узагальнені доводи апеляційної скарги: Позивач не виконав взяті на себе зобов`язання та не надав документи що підтверджують якість Товару .

Ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, погоджується з висновками суду попередньої інстанції про наявність підстав для задоволення позову з огляду на таке.

Беручи до уваги правову природу укладеного Договору поставки № 53-1/17 від 10.03.2017 р., кореспондуючі права та обов`язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки, які (приписи), в свою чергу, згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України передбачають можливість застосування загальних положень про купівлю-продаж.

Викладене зумовлює погодження із доводами місцевого суду щодо визначення норм матеріального права, у світлі яких має вирішуватися питання відносно розглядуваного спору.

Беручи до уваги встановлену ст. 204 ЦК України та не спростовану в межах цієї справи в порядку ст. 215 цього Кодексу презумпцію правомірності означеного договору, апеляційний суд вважає його належною у розумінні ст. ст. 11, 509 ЦК України та ст. ст. 173, 174 ГК України підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором кореспондуючих прав і обов`язків сторін.

Як встановлено ч. 1 ст. 265 ГК України, ст. ст. 655, 662 та 663 ЦК України, Продавець зобов`язаний передати товар, визначений у договорі купівлі-продажу у строк, встановлений договором, разом з товаросупровідними документами. Означений обов`язок ч.1 ст.712 цього Кодексу безпосередньо закріплений і для договору поставки.

Наразі, отримання коштів за прострочення виконання такого зобов`язання з поставки товару є належним об`єктом судового захисту у розумінні ст. 5 ГПК України та ст. 15 ЦК України правом Позивача, примушення Відповідача до сплати яких - є належним способом судового захисту у разі наявності порушення такого зобов`язання з боку останнього.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 202 ГК України та ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи викладене, Відповідач не має правових підстав для ухилення від виконання обов`язку із здійснення своєчасної оплати за поставлений товар за договором, що зумовлює право Позивача вимагати оплати залишку вартості товару.

Предметом апеляційного оскарження та, відповідно, апеляційного розгляду у цій справі є ухвалене судове рішення в частині стягнення залишку суми боргу, у зв`язку із допущеним Відповідачем простроченням сплати вартості поставленої договірної продукції.

За змістом ст. 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети.

Відповідно до положень ст. ст. 662, 664 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Постачальник поставив Покупцю Товар згідно видаткової накладної № ТВВВ-01370 від 17.03.2017 р. на суму 29 152 грн. 23 коп., який був оплачений Покупцем лише частково на суму 8 745 грн. 67 коп. Таким чином, заборгованість Відповідач за поставлений Товар, згідно Договору складає 20 406 грн. 56 коп.

Відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановленими законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 674 ЦК України).

Товар, який продавець передає або зобов`язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу ( ч. 1 ст. 675 ЦК України).

Відповідно до ст. 268 ГК України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів. У разі відсутності в договорі умов щодо якості товарів остання визначається відповідно до мети договору або до звичайного рівня якості для предмета договору чи загальних критеріїв якості.

Постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі.

Ч. 5 ст. 268 ГК України передбачено, що у разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми.

Згідно з ч. ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких судвстановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Отже, відповідно до правил доказування Відповідач, заперечуючи позовні вимоги та посилаючись на постачання не якісного Товару, повинен довести зазначені обставини.

Однак, Відповідач не надав доказів поставки товару більш низької якості, ніж вимагається стандартом, а у разі поставки такого товару - доказів відмови від прийняття і оплати товару, та вимоги повернення сплаченої суми. Натомість Позивач посилається на сертифікат якості, який виданий виробником товару ( бібу овочевого Бахус ЕЛ ) - компанією SUBA SEEDS (Італія) італійською мовою та його переклад українською мовою.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.

Водночас колегія суддів погоджується з аргументами, викладеними Позивачем у відзиві на апеляційну скаргу, що ґрунтуються на встановлених місцевим господарським судом обставинах справи та відповідають нормам процесуального права, які регулюють спірні правовідносини.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення залишенню без змін.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "КОЛОР ИТ" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.09.2019 р. у справі № 904/1820/19 залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню у зв`язку із малозначною справою, крім випадків передбачених ч. 2 п. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя І. М. Кощеєв

Суддя І.Л. Кузнецова

Суддя Е.В. Орєшкіна