Рішення

від 10.12.2019 по справі 910/14373/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.12.2019Справа № 910/14373/19 За позовом Дочірнього підприємства "ФЕСТО"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еві Інжиніринг"

про стягнення 34 707,44 грн.

Господарський суд міста Києва у складі

судді Спичак О.М.

за участю секретаря судового

засідання Тарасюк І.М.

Представники учасників справи: не з`явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірнє підприємство "ФЕСТО" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еві Інжиніринг" про стягнення 34 707,44 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено зобов`язання з оплати поставленого товару за договором поставки, укладеним у спрощений спосіб.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.2019 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання. Судове засідання призначено на 12.11.2019.

В судовому засіданні 12.11.2019 оголошено відкладення на 13.11.2019.

В судовому засіданні 13.11.2019 оголошено відкладення на 27.11.2019.

В судовому засіданні 27.11.2019 оголошено відкладення на 10.12.2019.

Представник сторін в судове засідання 10.12.2019 не з`явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

У судовому засіданні 10.12.2019, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

В С Т А Н О В И В:

У 2017 році між Дочірнім підприємством ФЕСТО (постачальник) і Товариством з обмеженою відповідальністю ЕВІ Інжиніринг (покупець) існували господарсько-виробничі відносини, що виникли між ними, як суб`єктами господарювання, а саме: постачальник поставляв покупцю товар для виробництва, а покупець оплачував постачальнику вартість поставленого товару на підставі відповідних накладних та рахунків.

Згідно рахунку № 2570059389 від 15 грудня 2016 року сторони погодили поставку товару на суму 2 076,42 грн. з ПДВ, а саме: ущільнень VZAS-150-E4.

П`ять одиниць товару були відвантажені Відповідачу на підставі видаткової накладної № 1470090978 від 27 січня 2017 року.

Вантаж доставлений Відповідачу перевізником TMM Експрес згідно накладної № 8014685736 і одержаний представником відповідача 31 січня 2017.

Вартість поставленого товару у розмірі 2 076,42 грн. з ПДВ підлягала оплаті відповідачем на підставі рахунку № 1470090978 від 27 січня 2017 року

Відповідач вартість товару не оплатив.

Згідно рахунку № 2570064161 від 27 квітня 2017 року сторони погодили поставку товару на суму 42 349,20 грн., а саме: однієї штуки відсіч-клапану VZAV-C-125-16-S8PN16-НТЕР-200-V5-V3-E4 вартістю 3 156,86 грн. з ПДВ, трьох штук відсіч-клапанів VZAV-C-300-16-S8PN16-НТЕР-200-V5-V3-E4 загальною ціною 39 192,34 грн. з ПДВ.

28 квітня 2017 року відповідач передплатив позивачу 50% вартості замовлення у розмірі 21 174,60 грн.

Товар був відвантажений відповідачу у повному обсязі на підставі видаткових накладних №№ 1470095932 і 1470095938 від 23 червня 2017 року.

Вантаж доставлений відповідачу перевізником TMM Експрес згідно накладної №8018862387 і одержаний представником відповідача 30 червня 2017 року.

Решту 50% вартості поставленого товару у розмірі 21 174,60 грн. з ПДВ підлягала оплаті відповідачем на підставі рахунків №№ 1470095932 і 1470095938 від 23 червня 2017 року.

Відповідач решту вартості товару не оплатив.

Згідно рахунку № 2570065023 від 26 травня 2017 року сторони погодили поставку товару, а саме: ущільнень VZAS-100-E4 і ущільнень VZAS-150-E4.

Товар був відвантажений відповідачу на підставі видаткових накладних № 1470095811 від 19 червня 2017 року (чотири одиниці на суму 1 040, 21 грн. з ПДВ), № 1470095934 від 23 червня 2017 року (дві одиниці на суму 520,10 грн. з ПДВ), № 1470096393 від 04 липня 2017 року (шість одиниць на суму 2 665,80 грн. з ПДВ).

Вантаж доставлявся Відповідачу перевізником TMM Експрес :

- за видаткової накладної 1470095811 на підставі транспортної накладної № 8017670825 і одержаний представником Відповідача 21 червня 2017 року;

- за видаткової накладної № 1470095934 на підставі транспортної накладної № 8018862387 і одержаний представником Відповідача 30 червня 2017 року;

- за видаткової накладної № 1470096393 на підставі транспортної накладної № 8014616339 і одержаний представником Відповідача 21 липня 2017 року.

Вартість поставленого товару у розмірі 4 226,11 грн. з ПДВ підлягала оплаті Відповідачем на підставі рахунків № 1470095811 від 19 червня 2017 року, № 1470095934 від 23 червня 2017 року, № 1470096393 від 04 липня 2017 року.

Відповідач вартість товару не оплатив.

З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з претензіями вих.№25 від 11.06.2018 про оплату заборгованості в сумі 27 477,13 грн.

Однак, за доводами позивача, дана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення, зобов`язання з поставки оплаченого позивачем товару не виконано, повернення грошових коштів на рахунок позивача не здійснено.

У зв`язку із викладеним, позивач просить суд 27 477,13 грн. основного боргу, 5 327,74 грн. інфляційних втрат, 1 902,57 грн. 3% річних.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частиною 1 статті 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

За приписами ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Договір, відповідно до ст. 638 ЦК України, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 ЦК України).

Статтею 641 ЦК України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.

Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Враховуючи викладене та зважаючи на зміст спірних правовідносин, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли господарські правовідносини з поставки товару, шляхом укладення договору у спрощений спосіб.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено судом, на підставі виставлених позивачем рахунків, що є письмовим договором постачання, укладеним у спрощений спосіб відповідно до п. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, останнім було здійснено відповідачу поставку товару на загальну суму 47 347,87 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними та транспортним накладними.

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що відповідач зобов`язання з оплати поставленого товару у строки, визначені у рахунках, в повному обсязі не здійснив, у зв`язку із чим у нього виникла заборгованість в сумі 27 477,13 грн.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Суд зазначає, що відповідач вказані обставин та заявлені до нього вимоги не спростував, доказів належної оплати поставленого товару чи доказів повернення товару не надав, обґрунтованих причин неможливості виконання договірних зобов`язань не навів.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Приймаючи до уваги зазначене та враховуючи, що відповідачем не надано суду жодних доказів належного виконання зобов`язання щодо оплати отриманого товару та не спростовано заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором належним чином доведений, документально підтверджений та строк оплати є таким, що настав, а тому позовні вимоги щодо стягнення заборгованості у розмірі 27 477,13 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1 902,57 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Здійснивши перерахунок 3% річних з врахуванням викладеного, судом встановлено, що розмір 3% річних складає 1 900,75 грн. Відтак, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 5 327,74 грн.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань ).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України Про індексацію грошових доходів населення у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18, від 05.07.2019 у справі №905/600/18.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат з врахуванням викладеного, судом встановлено, що розмір інфляційних втрат складає 5 308,02 грн. Відтак, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еві Інжиніринг" (02093, м. Київ, вулиця Бориспільська, будинок 26 З, квартира 111, ідентифікаційний код 38747954) на користь Дочірнього підприємства "ФЕСТО" (04070, м. Київ, вулиця Борисоглібська, будинок 11, ідентифікаційний код 13683489) 27 477,13 грн. основного боргу, 5 308,02 грн. інфляційних втрат, 1 900,75 грн. 3% річних та судовий збір в розмірі 1 919,81 грн.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 12.12.2019.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

СуддяО.М. Спичак