Рішення

від 03.12.2019 по справі 910/11714/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.12.2019Справа № 910/11714/19

за позовом Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал

до Товариства з обмеженою відповідальністю Адоніс-Сервіс

про стягнення 474.301,10 грн

Суддя Сівакова В.В.

секретар судового засідання Кимлик Ю.В.

За участю представників сторін:

від позивача Головачева О.М., адвокат за довіреністю № 59 від 11.09.2019

від відповідача Биліна Р.Г., адвокат за довіреністю № б/н від 11.09.2019

СУТЬ СПОРУ:

28.08.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал до Товариства з обмеженою відповідальністю Адоніс-Сервіс про стягнення 474.301,10 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі укладеного між сторонами договору № 09689А/4-1-02 від 30.06.2011 на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі, в період з 01.01.2018 по 31.05.2019 позивачем було надано відповідачу послуги, що підтверджується актами про зняття показань з лічильників, розшифровками рахунків відповідача, банківськими виписками та довідками з банків, на суму 1.067.944,94 грн, з яких відповідачем сплачено лише 707.598,68 грн. Враховуючи неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з останнього 474.301,10 грн, з яких: 360.346,26 грн основного боргу, 56.608,16 грн пені, 18.017,31 грн штрафу, 29.095,03 грн інфляційних втрат та 10.234,34 грн - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.2019 відкрито провадження у справі № 910/11714/19, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 24.09.2019.

Даною ухвалою суду було зобов`язано відповідача протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 03.09.2019 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0103051237084 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 02095, м. Київ, вул. Княжий Затон, 9, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 02.09.2019 є місцезнаходженням відповідача.

Відповідач ухвалу суду від 03.09.2019, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 10.09.2019, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0103051237084, а отже мав подати відзив на позов у строк до 25.09.2019 включно.

18.09.2019 відповідачем до суду подано клопотання про надання матеріалів справи для ознайомлення. Представник відповідача ознайомився з матеріалами справи 18.09.2019 що підтверджується наявною у справі відповідною розпискою останнього.

В підготовчому засіданні 24.09.2019 відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 08.10.2019.

27.09.2019 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач погоджується з тим, що позивачем надано послуги на загальну суму 1.067.944,94 грн. Зазначає, що вказані послуги були частково оплачені відповідачем, зокрема в рахунок відшкодування пільг та субсидій Управлінням праці та соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації позивачу переказано 5.696,89 грн та відповідачем перераховано позивачу 722.000,00 грн, а тому заборгованість становить 340.248,05 грн. Відповідач просить застосувати строк позовної давності до вимог позивача в частині нарахованої пені та вважає обґрунтованими вимоги в цій частині в розмірі 53.076,86 грн. Відповідач не погоджується з розрахунком інфляційних втрат та 3% річних, оскільки наведений позивачем розрахунок не враховує реального строку прострочення грошових зобов`язань. Вимогу про стягнення штрафу вважає необґрунтованою, оскільки позивачем не надано доказів відмови відповідача від сплати рахунків. Відповідач частково визнає вимоги позивача в наступних розмірах: 340.248,05 грн основного боргу, 16.957,63 грн інфляційних втрат, 5.586,27 грн - 3% річних, 53.076,86 грн. пені.

04.10.2019 позивачем до суду подано відповідь на відзив, в якій зазначає, що твердження відповідача про те, що сума заборгованості менша на 20.000,00 грн не відповідають дійсності, оскільки не відповідають дійсності та спростовуються тим, що вказані кошти було сплачено на виконання наказу у справі № 910/3889/18. Ці платежі не відносяться до періоду надання послуг з 01.01.2018 по 31.05.2019, що є предметом спору у даній справі і не можуть бути враховані в зазначений період. Вважає розрахунки відповідача розміру пені, індексу інфляції та 3% річних невірними та не коректними, оскільки здійснені з урахуванням неналежних платежів, про які йшла мова раніше. Стосовно штрафу зазначає, що відповідач визнав споживання ним у період з 01.01.2018 по 31.05.2019 виставлених об`ємів та вартості послуг наданих позивачем. Однак зобов`язання перед позивачем щодо оплати цих послуг у встановлені договором строки в повному обсязі не здійснив, що вказує на безпідставність відмови оплатити ці послуги.

В підготовчому засіданні 08.10.2019 відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 17.10.2019.

16.10.2019 від відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач визнає, що ним помилково було включено в якості оплати послуг за спірний період два платежі в загальному розмірі 20.000,00 грн та з урахуванням вказаної помилки зазначає, що впродовж періоду з 01.01.2018 по 31.05.2019 за надані послуги відповідачем було сплачено 702.000,00 грн. Також зазначає, що у період з 01.06.2019 по 28.08.2019 відповідачем за послуги надані за договором додатково сплачено 190.000,00 грн. Здійснивши з урахуванням викладеного розрахунки, відповідач визнає позовні вимоги в наступних розмірах: 170.248,05 грн основного боргу, 19.630,84 грн. інфляційних втрат, 5.944,79 грн - 3% річних, 55.630,84 грн пені.

В підготовчому засіданні 17.10.2019 судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, у відповідності до ст.ст. 182, 185 Господарського процесуального кодексу України, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 07.11.2019.

04.11.2019 позивачем до суду подано заяву, в якій зазначає, що відповідач оплату послуг здійснював на підставі платіжних доручень, частина яких містить призначення платежу з періодом оплати, в інших такого призначення вказано не було. Порядок зарахування отриманих коштів від абонента у договорі не передбачено, тому позивач зараховує оплати, що надходять від відповідача із зазначенням період у призначенні платежу платіжного документа відповідача у той місяць, який зазначений платником. Таким чином позивач враховує у договірних правовідносинах волевиявлення іншої сторони. В ті місяці, коли платіжні документи абонента не мали призначення періоду оплати, оплати за послуги були зараховані в рахунок заборгованості минулого періоду. Так, у поданих позивачем платіжних дорученнях про сплату послуг після 31.05.2019 в призначенні платежу вказано періоди за які здійснено оплату, що не входять до позовного періоду.

12.11.2019 відповідачем до суду подано додаткові пояснення, в яких зазначає, що впродовж розгляду справи відповідачем було додатково сплачено 150.000,00 грн, тому заборгованість становить 20.248,05 грн.

Позивач в судовому засіданні 12.11.2019 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судовому засіданні 12.11.2019 проти задоволення позовних вимог заперечував частково.

В судовому засіданні 12.11.2019 відповідно до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 03.12.2019.

25.11.2019 позивачем до суду подано заперечення на додаткові пояснення відповідача та зазначає, що в призначенні платежу відповідачем вказано періоди оплати з червня по вересень 2019 року, отже відповідач виразив свою волю у договірних відносинах, які позивач прийняв та врахував при зарахуванні оплат, що надійшли від відповідача. Просить суд не враховувати здійснені відповідачем оплати після 31.05.2019 в рахунок заборгованості за період з 01.01.2018 по 31.05.2019.

В судовому засіданні 03.12.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

30.06.2011 між Публічним акціонерним товариством Акціонерна компанія Київводоканал (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Адоніс-Сервіс (абонент, відповідач) укладено договір на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднанні мережі № 09689А/4-1-02 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору сторони погодили, що даний договір укладається у відповідності із Законом України Про питну воду та питне водопостачання .

За цим договором постачальник зобов`язався надавати абоненту послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у систему каналізації м. Києва за адресами об`єктів водоспоживання, зазначеними у дислокації об`єктів водоспоживання та водовідведення, яка є невід`ємною частиною цього договору та на підставі пред`явлених абонентом умов (дозволу) на скид стічних вод у систему каналізації м. Києва (надалі - умови), а абонент здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору та дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановленні Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008 (далі - Правила користування), Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики № 37 від 19.02.2002, зареєстрованих в Міністерстві юстиції 26.04.2002 за № 403/6691 (далі - Правила приймання), Правилами приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва, затверджених розпорядженням виконавчого органу Київської місткої ради від 04.08.2009 № 876 (далі - Місцеві правила приймання), а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.

Спір виник в зв`язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість послуг з водопостачання питної води та приймання стічних вод, в зв`язку з чим у відповідача за період з 01.01.2018 по 31.05.2019 виникла заборгованість в розмірі 360.346,26 грн, а також за неналежне виконання грошових зобов`язань нараховані пеня в розмірі 56.608,16 грн, штраф в розмірі 18.017,31 грн, інфляційні втрати в розмірі 29.095,03 грн та 3% річних в сумі 10.234,34 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Приписами частини 1 статті 67 Господарського кодексу України встановлено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 7.1. договору цей договір укладається строком на один рік і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Договір вважається пролонгованим на новий строк, якщо за 20 днів до припинення його дії жодна із сторін письмово не повідомила іншу сторону про його припинення.

Сторонами доказів в підтвердження виявлення небажання продовжувати договірні відносини не подано.

З матеріалів справи вбачається, що постачання питної води та приймання стічних вод через приєднанні мережі за договором № 09689А/4-1-02 від 30.06.2011 здійснюється до будинку за адресою: м. Київ, вул. Княжий затон, 9 за кодом 2-1266.

В силу положень п. 1.3. договору обсяг води, що підлягає постачанню та прийняттю в систему каналізації, надається абонентом у вигляді нормативного розрахунку (погодинного, добового, помісячного, річного обсягу постачання послуг), який узгоджується з постачальником і є невід`ємною частиною договору. Обсяг поставки води підлягає узгодженню з постачальником кожного наступного року з моменту укладання договору. Загальний обсяг поставлених за цим договором послуг визначається загальною кількістю наданих абоненту протягом дії договору кубічних метрів води та прийнятих у міську каналізацію стічних вод.

Кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за показами обліку стічних вод, або за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показами засобів обліку води та/або іншими способами визначення об`ємів стоків у відповідності до Правил користування та Місцевих правил приймання (п. 2.1.4 договору).

Пунктом 2.1.1. договору сторони передбачили, що облік поставленої води та прийнятих стоків здійснюється за показами обліку, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених Правилами користування. У випадку наявності у абонента декількох об`єктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показів всіх засобів обліку, зареєстрованих за абонентом.

Згідно з п. 2.1.2. договору зняття показів засобу (-ів) обліку здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника у присутності представника абонента у строки згідно з графіком обслуговування постачальника. Для абонента із стабільним об`ємом водоспоживання (до 30 м. куб. із незначним коливанням) зняття показів із засобів обліку може здійснюватися постачальником поквартально, при цьому останній направляє абоненту щомісячно розрахункові документи на оплату наданих послуг, виходячи із його середньодобового споживання води. Покази засобу (-ів) обліку за відповідний період можуть бути прийнятті до розрахунків постачальником від абонента в письмовому вигляді. В разі, якщо абонент не забезпечить присутності свого представника для зняття показів, дані, що зняті постачальником, є підставою для виставлення розрахункових документів на оплату наданих послуг.

Згідно з п. 2.1.5. договору абонент веде первинний облік водоспоживання та водовідведення у Журналі обліку споживання води (пронумерований, прошитий та скріплений печаткою), який заповнюється абонентом та представником постачальника.

Відповідно до п. 2.1.6. договору облікові дані абонента щодо кількості та вартості спожитих ним послуг підлягають обов`язковому звірянню у постачальника. Абонент щоквартально, не пізніше 10-го числа наступного за звітним кварталом місяця та в інші строки (за письмовою вимогою постачальника) направляє до останнього письмовий звіт по обсягам наданих послуг (за встановленою постачальником формою) та проводить з останнім звіряння обсягів наданих послуг у відповідному обліковому періоді, а також звіряння по проведених розрахунках за надані послуги. Для проведення звіряння абонент направляє свого представника до постачальника із необхідними для цього обліковими та бухгалтерськими документами. Звіряння вважається проведеним з моменту отримання постачальником підписаного повноважними особами акту звіряння розрахунків. В разі невиконання абонентом цього пункту договору, облікові дані постачальника щодо кількості та вартості наданих послуг та проведених абонентом розрахунків у відповідних періодах вважаються безумовно погодженими абонентом.

Згідно з п. 2.2.2. договору у розрахункових документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у п`ятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента. За згодою постачальника оплата може здійснюватися іншими способами, що не суперечать чинному законодавству України. В разі утворення боргу, оплата, що надходить від абонента, незалежно від зазначеного в платіжному документі призначення платежу, першочергово зараховується постачальником в погашення боргу.

Відповідно до п. 2.2.3. договору у разі неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документу, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.

Згідно з пунктом 2.2.4. договору у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених в розрахунковому документі, абонент зобов`язаний у п`ятиденний строк з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента, письмово повідомити про це постачальника та у цей же строк направити представника з обґрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова абонента оплатити розрахунковий документ постачальника вважатиметься безпідставною.

Позивач обгрунтовує свої вимоги актами про зняття показань з приладів обліку за період з 01.01.2018 по 31.05.2019, погодженими та підписаними відповідачем, які підтверджують факт надання послуг та їх об`єми; розшифровками рахунків абонента (за кодом 2-1266).

Наявні у справі платіжні вимоги-доручення (за кодом 2-1266) та довідка АТ Банк Кредит Дніпро № 55/9-959 від 03.07.2019 підтверджують виставлення рахунків до банківської установи відповідача.

Як вбачається із зазначених документів позивачем було надано відповідачу послуги з постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі за період 01.01.2018 по 31.05.2019 за кодом 2-1266 на загальну суму 1.067.944,94 грн.

При цьому, відповідач про незгоду щодо кількості або вартості отриманих за період 01.01.2018 по 31.05.2019 послуг не повідомляв, свого представника з необхідними обліковими документами для проведення звіряння та підписання акту не направляв. Тому, в силу положень договору, кількість та вартість наданих позивачем з 01.01.2018 по 31.05.2019 послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі вважаються безумовно погодженими відповідачем. Відповідач у відзиві погоджується із вартістю наданих послуг на загальну суму 1.067.944,94 грн.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 3.3.5. договору абонент зобов`язався оплачувати вартість наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору.

З поданого позивачем розрахунку вбачається, що сума боргу становить 360.346,26 грн. При цьому позивачем враховано, що відповідачем у червні 2018 року здійснено оплату послуг в сумі 29.901,79 грн, що не відповідає дійсності, оскільки з поданого позивачем реєстру надходжень грошових коштів від відповідача та банківських виписок вбачається, що 22.06.2018 відповідачем здійснено оплату в розмірі 30.000,00 грн. Отже, відповідачем сплачено на 98,21 грн більше ніж вказує позивач.

Таким чином, наявними у справі доказами доведено порушення відповідачем зобов`язання щодо внесення вищезазначених платежів в повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість, яка становить 360.248,05 грн (360.346,26 грн - 98,21 грн).

Подані відповідачем платіжні доручення № 140 від 18.06.2019, № 151 від 02.07.2019, № 157 від 09.07.2019, № 176 від 23.07.2019, № 177 від 25.07.2019, № 179 від 06.08.2019,191 від 19.08.2019, № 198 від 30.08.2019, № 210 від 20.09.2019, № 213 від 01.10.2019 на загальну суму 340.000,00 грн не приймаються судом до уваги, оскільки з призначення платежу вбачається, що відповідачем здійснено оплату позивачу за договором за період травень - вересень 2019 року, а отже сплачені відповідачем за період, що не є предметом розгляду у даній справі (01.01.2018 по 31.05.2019), тому не можуть слугувати доказом сплати боргу за спірний період.

Відповідно до ст. ст. 1, 14 Закону України Про житлово-комунальні послуги комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Відповідно до ст. 16 Закону України Про житлово-комунальні послуги порядок надання житлово-комунальних послуг має відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Згідно із ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов, в силу ст. 525 Цивільного кодексу України, не допускається.

Згідно з ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України Про питну воду та питне водопостачання та підпункту 5 пункту 3 ст. 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги , споживачі питної води зобов`язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості за постачання води та приймання стічних вод в розмірі 360.248,05 грн.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за надані послуги не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до п. 4.2. договору у разі порушення строків виконання зобов`язання по оплаті за наданні послуги, абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені припиняється через один рік від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з п. 4.6. договору за безпідставну відмову оплатити направлений рахунок або вимогу щодо оплати абонент сплачує постачальнику штраф у розмірі 5% від суми, яку відмовився сплатити.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов`язання щодо оплати платежів за договором.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Умовами п. 4.2. договору сторони визначили інший період нарахування штрафних санкцій - протягом року з дня коли зобов`язання мало бути виконано.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, пені та штрафу не суперечить статті 61 Конституції України.

Дослідивши та перевіривши надані позивачем розрахунки суми пені та штрафу, господарський суд дійшов висновку, що вони є не обґрунтованими.

За розрахунками суду розмір штрафу складає 18.012,40 грн (5% від суми боргу - 360.248,05 грн) та позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню. В іншій частині в позові в частині стягнення штрафу слід відмовити, оскільки нарахований на невірну суму боргу.

Посилання відповідача на те, що не мало місця безпідставної відмови від сплати надісланих вимог, а тому вимоги позивача про стягнення штрафу є безпідставними, не приймаються судом до уваги, оскільки відповідач не заперечує проти кількості, якості та вартості наданих у спірний період послуг, а тому несплата наданих послуг є безпідставною.

Згідно зі ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

При здійснені розрахунку пені судом враховано зазначені вище норми, а також ту обставину, що відповідачем у квітні та травні 2018 року здійснено оплату за договором, розмір якої перевищує вартість наданих у відповідних місяцях послуг, тому приймаючи до уваги те, що при здійсненні платежів не було вказано період за який здійснено оплату, надмірна сума оплати підлягала зарахуванню в погашення боргу за попередні та наступні спірні місяці наданих послуг, що в свою чергу змінило період нарахування пені. Також, судом враховано здійснені відповідачем подальші оплати, які зараховані позивачем у відповідні місяці наданих послуг.

За розрахунками суду (розрахунок знаходиться в матеріалах справи) розмір пені становить 44.155,14 грн та позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

В іншій частині позовних вимог про стягнення пені в позові слід відмовити, оскільки розрахунок здійснений з порушенням чинного законодавства України, зокрема не враховано положення ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України та здійснені відповідачем оплати, невірно визначено періоди нарахування.

В зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті наданих послуг, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 29.095,03 грн інфляційних втрат та 10.234,34 грн - 3% річних.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Умовами договору сторонами не визначено інший розмір процентів.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті Бизнес від 29.09.1997 № 39, а також в інформаційно-пошукових системах Законодавство і Ліга .

Згідно листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, що вміщено в інформаційно-пошуковій системі Ліга якщо внесенням оплати є з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число відповідного місяця то розрахунок індексації починається з наступного місяця.

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення виплати заборгованості.

За результатами здійснення судом власного перерахунку інфляційні втрати складають 14.484,09 грн та 3% річних складають 4.771,74 грн (розрахунок знаходиться в матеріалах справи), які підлягають задоволенню.

Суд приходить до висновку про відмову в задоволенні в іншій частині вимог позивача щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних з тих самих підстав, що й у відмові пені.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини, які обґрунтовують його вимоги або заперечення.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Адоніс-Сервіс (02095, м. Київ, вул. Княжий Затон, 9, код ЄДРПОУ 37331470) на користь Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А, код ЄДРПОУ 03327664) 360.248 (триста шістдесят тисяч двісті сорок вісім) грн 05 коп. основного боргу, 44.155 (сорок чотири тисячі сто п`ятдесят п`ять) грн 14 коп. пені, 18.012 (вісімнадцять тисяч дванадцять) грн 40 коп. штрафу, 14.484 (чотирнадцять тисяч чотириста вісімдесят чотири) грн 09 коп. інфляційних втрат, 4.771 (чотири тисячі сімсот сімдесят одна) грн 74 коп. - 3% річних, 6.625 (шість тисяч шістсот двадцять п`ять) грн 07 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 12.12.2019.

СуддяВ.В.Сівакова