Рішення

від 12.12.2019 по справі 910/11403/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.12.2019Справа № 910/11403/19 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СТВ - Берегиня

до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Вигода

про стягнення 27000,00 грн

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СТВ-Берегиня" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Вигода" про стягнення 27000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач користувався приміщенням позивача без оплати коштів за користування, в зв"язку з чим позивач просить стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти у розмірі 27000,00 грн.

Ухвалою суду від 28.08.2019 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

16.09.2019 від позивача через канцелярію суду надійшов супровідний лист на виконання ухвали від 28.08.2019 про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 23.09.2019 відкрито провадження у справі № 910/11403/19, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи, надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

23.10.2019 представником відповідача через канцелярію суду було подано відзив на позовну заяву. У своєму відзиві відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, оскільки, за твердженням відповідача, позивачем жодні приміщення в користування ТОВ Торговий дім Вигода не передавались та не використовувались, а тому позовні вимоги є безпідставними.

Також позивачем подано заяву про застосування строків позовної давності, оскільки, як зазначає позивач приміщення було звільнено 01.04.2016 року, а позовна заява відправлена до суду 19.08.2019, позивачем пропущено строк позовної давності на звернення до суду.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач користувався приміщенням позивача без оплати коштів за користування в березні 2016 року, в зв"язку з чим позивач просить стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти у розмірі 27000,00 грн. на підставі ст. 1212, 1214 ЦК України.

Нежилий будинок площею 2488, 20 кв. м., за адресою: вул. Боткіна № 4 А ( літера А ) належить позивачу ( ТОВ СТВ - Берегиня ) на праві приватної власності відповідно до свідоцтва № 885-В від 09.12.2011 виданого Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради. Вказана обставина також підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 192708605 від 12.12.2019.

Отже як встановлено судом, позивач є єдиним власником нежитлової будівлі по вул. Боткіна, 4-А у м. Києві.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно з ч. 1 ст. 284 Господарського кодексу України істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України , за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до частини 1 статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1, 4 статті 286 Господарського кодексу України визначено що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно з ч. 1 ст. 288 Господарського кодексу України орендар має право передати окремі об`єкти оренди в суборенду, якщо інше не передбачено законом або договором оренди.

Доказів укладення між сторонами договору оренди приміщень не надано, крім того, сторони наголошують, що відповідний договір не був ними укладений.

В підтвердження своїх позовних вимог позивач посилається на обставини, встановлені рішеннями судів у справах № 757/18201/17-ц та № 757/25368/2016-ц.

Як встановлено рішенням Печерського районного суду міста Києва від 23.03.2018 у справі № 757/18201/17-ц за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТВ-Берегиня", третя особа ОСОБА_2 про стягнення та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТВ-Берегиня" до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_2 про стягнення збитків, яке набрало законної сили, "7 березня 2016 року позивач ОСОБА_1 відповідно попередньої домовленості, в рахунок орендної плати за останній місяць оренди приміщення площею 306 м. кв. (3 поверх лівого крилата 2 поверх центру (120кв.м. та 186 кв.м.) в адміністративно-лікувальному центрі за адресою: м. Київ, вул. Боткіна, 4а, передала Генеральному директору ТОВ СТВ-Берегиня ОСОБА_2. 76500 гривень з розрахунку 250 грн. за 1 м. кв., що стверджується відповідною розпискою. Правовідносини щодо оренди нерухомого майна склались між фізичною особою ОСОБА_1 та юридичною особою - ТОВ СТВ-Берегиня . З наданих суду доказів, вбачається фактичне перебування ТОВ Інститут косметології в орендованих приміщеннях відповідача, котрі здавались в оренду ФОП Міндюк С.Б. (завезене медичне обладнання, здійснення ремонтних робіт для його облаштування, зазначення вказаного приміщення як юридичної адреси товариства), перебування ТОВ Торговий дім Вигода , від імені якого ОСОБА_1 оплачувала телекомунікаційні послуги, що стверджується відповідними документами".

З аналізу вказаного рішення вбачається, що судом не було встановлено площу приміщень, якими користувалась ТОВ "ТД "Вигода", період часу протягом якого відповідач користувався приміщеннями та не встановлено, якими саме приміщеннями користувався відповідач.

В підтвердження своїх позовних вимог позивач також надала: рахунок № 03-058-282 віл 17.03.2016 на оплату відповідачем за договором від 17.03.2016 № 282-И на оплату за підключення до інтернету та рахунок за телекомунікаційні послуги № 03-0199-282 від 31.03.2016 за розрахунковий період 01.03.2016-31.03.2016, виставлений відповідачу.

Як доказ користування саме ТОВ ТД "Вигода" приміщеннями (м. Київ, вул. Боткіна, 4а) суд (справа № 757/18201/17-ц) зазначив обставини щодо оплати телекомунікаційних послуг, однак не визначено за який саме період були оплачені телекомунікаційні послуги. Натомість з доданих до матеріалів справи рахунків на оплату підключення та оплату вартості телекомунікаційний послуг вбачається, що договір на надання телекомунікаційних послуг датований 17.03.2016, що спростовує обставини з приводу користування відповідачем приміщенням протягом усього березня 2016 року.

Крім того, суду не надано доказів в підтвердження правових підстав користування ФОП Міндюк С.Б. приміщеннями, що є власністю позивача та якою частиною приміщень користувалась саме ця особа та щодо якої частини приміщень було досягнуто між учасниками правовідносин домовленості про передачу в користування їх відповідачу.

Вказані обставини також не були оцінені та встановлені під час розгляду та вирішенні справи 757/18201/17-ц, оскільки в рішенні зазначено, що "будь-яких даних щодо розподілу отриманих коштів на суму 49 500 грн. за оренду 198 кв.м. за попереднім договором з ТОВ Інститут косметології , котрий контролюється ОСОБА_1 , та ФОП Міндюком С.Б., в інтересах якого діяла третя особи ОСОБА_2 , а також 27 000 грн. за договором оренди з ТОВ Інститут косметології , в інтересах якого діяла позивач, та ТОВ СТВ-Берегиня , а також щодо укладення попередніх та основних договорів оренди між вказаними особами суду не надано".

Рішенням Печерського районного суду міста Києва у справі № 757/18201/17-ц з ТОВ СТВ - Берегиня було стягнуто на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 76500,00 грн.

Крім того, рішенням Апеляційного суду міста Києва від 02.03.2017 у справі № 757/25368/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "СТВ-Берегиня" про стягнення грошових коштів, яке набрало законної сили встановлено: "07.03.2016 року позивачем було передано генеральному директору ТОВ СТВ-Берегиня ОСОБА_2. грошові кошти у розмірі 76 500 грн. в рахунок орендної плати за останній місяць оренди (депозит) згідно попереднього договору орени приміщення площею 306 м кв. ( а саме 3 поверх лівого крила та 2 поверх центру ( 120 м кв.+186 м кв.) в адміністративно-лікувальному центрі за адресою : м. Київ, вул.. Боткіна, 4а . Факт отримання відповідачем вказаних коштів сторони оформили розпискою. Заперечуючи проти позовних вимог ОСОБА_1, представник відповідача ОСОБА_2. зазначав, що ТОВ СТВ-Берегиня є власником адміністративно-лікувального центру Successful , що розташований за адресою : м. Київ, вул.. Боткіна, 4а . З метою здачі в оренду приміщень у будівлі товариством було замовлено послуги ріелторів. 07.03.2016 року до третьої особи звернулась Позивач з метою отримання в оренду приміщень. В ході перемовин та огляду приміщень, позивач виявила зацікавленість в отриманні в оренду приміщень на другому поверсі центральної частини будівлі та на третьому поверсі лівого крила будівлі, які були з`єднані між собою сходовими клітинами. Третя особа одразу повідомила про те, що частина приміщень, якими зацікавилась позивач, а саме: на третьому поверсі лівого крила, в т.ч. сходові клітини, площею 198 кв.м., знаходяться в оренді у ФОП Міндюк С.В.. За результатами проведених перемовин між позивачем, ФОП Міндюк С.Б. та третьою особою були досягнуті наступні домовленості. Так, позивач, діючи в інтересах контрольованих нею юридичних осіб, запропонувала взяти в оренду нежитлові приміщення загальною площею 306 кв.м., а саме, 3 поверх лівого крила та 2 поверх центральної частини будівлі, а третя особа, в особі відповідачки та ФОП Міндюк С.Б. прийняли таку пропозицію останньої. Окрім того, між Сторонами було досягнуто домовленості щодо розміру орендної плати, а саме 250 грн. за 1 кв.м. орендованої площі приміщень. Виходячи із вказаних домовленостей позивач передала Генеральному директору ТОВ СТВ-Берегиня ОСОБА_2. грошові кошти у розмірі 76 500 грн. (306 кв.м. * 250 грн.), в рахунок орендної плати за останній місяць оренди. Проте, Позивач одразу відмовилась від укладання договору оренди приміщень, оскільки вона ще не знала, який саме з її суб`єктів господарювання буде орендарем приміщень. Передача грошових коштів від позивача була оформлена розпискою. При цьому, 49 500 грн. ОСОБА_2 . отримала діючи в інтересах ФОП Міндюк С.В. на підставі договору від 02.12.2015, оскільки 198 кв.м. позивач брала в оренду саме у ФОП Міндюк С.В.. В подальшому грошові кошти отримані від позивача відповідач перерахувала на рахунки третьої особи та ФОП Міндюк С.Б.. В той же день, 07.03.2016 після отримання орендної плати за останній місяць оренди, позивачу було передано приміщення у користування та надано примірники проектів договорів для погодження та підписання. З метою провадження господарської діяльності в орендованих приміщеннях позивачем було завезено медичне обладнання. В орендованих приміщеннях проводились роботи по монтажу обладнання для використання його в господарській діяльності позивача. Також позивачем було зареєстровано місцезнаходження ТОВ Інститут косметології в орендованих приміщеннях. Всі вищезазначені обставини, які свідчать про фактичне користування позивачем орендованими приміщеннями підтверджуються документально та показами свідків.".

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як уже було зазначено вище, судом в тому числі в рамках справи № 757/25368/16-ц не було встановлено в який саме період ТОВ "ДТ "Вигода" та в який частині (площа, виділення в натурі) користувалось приміщеннями у м. Києві, вул. Боткіна, 4а, якими саме приміщеннями.

Також позивач надав лист Генерального директора ТОВ "Еліт-Сервіс", адресований позивачу, без дати та номера, в якому повідомлялось, що ТОВ "Еліт-Сервіс" надає послуги охорони адміністративної будівлі по вул. Боткіна, 4-А у м. Києві. В листі вказано, що в період з 07.03.2016 по 01.04.2016 громадянка ОСОБА_1 орендувала приміщення вищезазначеної будівлі і отримала 12 комплектів ключів від приміщень. В період з 09.03 по 16.03.2016 року у конференц-залі громадянка ОСОБА_1 проводила разом зі своїми співробітниками співбесіди з потенційними клієнтами, в період з 15-17 березня завезла меблі в орендовані приміщення; 17.03.2016 встановлювали обладнання та користувались комп`ютерною технікою та інтернетом в орендованих приміщеннях (на 3 поверсі лівого крила та приміщення центральної частини на 2 поверсі будівлі). 01.04.2016 ОСОБА_1 звільнила приміщення.

Позивач звернувся до відповідача з вимогою № 25/07-19 від 25.07.2019, в якій просив сплатити грошові кошти за фактичне користування приміщенням в період протягом березня 2016 року площею 108 кв.м у розмірі 27000,00 грн. Докази направлення даної вимоги містяться в матеріалах справи ( фіскальний чек АТ Укрпошта від 25.07.2019, накладна № 0100109925122).

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Згідно ст. 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Отже для застосування ст. 1212 ЦК України необхідно встановити обставини щодо набуття майна та збереження його без достатньої правової підстави.

Суд відзначає, що в судових рішеннях об`єкт використання було поділено на площі 120 та 186 кв м, що загалом складало 306 кв м, натомість позивач у своїх вимогах зазначає щодо використання відповідачем приміщення площею 108 кв м і нараховує за його користування 27000,00 грн. З матеріалів справи ніяким чином не вбачається площа приміщень у розмірі 108 кв м, та не вбачається, які саме приміщення входять у вказану площу.

Суд наголошує, що з поданих позивачем доказів не вбачається обставин щодо періоду користування відповідачем майном позивача, не вбачається яким саме майном (з можливістю ідентифікації) користувався відповідач (площа частини будівлі позивача з зазначенням які саме конкретно приміщення і в якій кількості та місцем розташовування перебували у користуванні відповідача), яким саме чином використовувались приміщення (чи дійсно відповідач використовував приміщення).

Отже з матеріалів справи не вбачається, що відповідач протягом березня 2016 року користувався приміщенням у м. Києві, вул. Боткіна, 4а, площею 108 кв м, в зв`язку з чим безпідставно зберіг суму вартості користування у розмірі 27000,00 грн.

Крім того, судом не приймаються до уваги доводи позивача щодо фактичного використання відповідачем приміщенням за адресою: м. Київ, вул. Боткіна, буд. 4а, посилаючись лише на лист ТОВ "Еліт-Сервіс", яка здійснює охорону цих приміщень та виставлені рахунки на оплату інтернету, оскільки вони не є належними доказами в розумінні ст. 76, 77 ГПК України. Позивачем не подані докази, що підтверджують надання охоронних послуг ТОВ Еліт-Сервіс за адресою: м. Київ, вул. Боткіна, буд. 4а взагалі, за спірний період тощо.

Ураховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено факт використання ТОВ "Торговий дім "Вигода" приміщення, площею 108 кв. м., що знаходиться: в адміністративно-лікувальному центрі "Successful House", розташованому за адресою: м. Київ, вул. Боткіна, буд. 4-А, власником якого є ТОВ СТВ - Берегиня тому позовні вимоги останнього про стягнення з ТОВ "Торговий дім "Вигода" безпідставно збережених коштів в розмірі 27000,00 грн є необґрунтованими, відповідно задоволенню не підлягають.

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності.

Суд відзначає, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення (2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.13.).

Оскільки суд дійшов висновку про відмову в позові повністю, позовна давність застосуванню не підлягає.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України. Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїм вимог або заперечень вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Отже вимоги позивача визнаються судом необґрунтованими, а позов таким, що задоволенню не підлягає.

За приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

На підставі ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Вигода (місцезнаходження: 01103, м. Київ, бульвар Дружби Народів, буд. 18/7, код ЄДРПОУ 38900265) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СТВ - Берегиня (місцезнаходження: 01015, м. Київ, вул.. Старонаводницька, будинок 8А, кв. 19, код ЄДРПОУ 32554056) грошових коштів у розмірі 27000,00 грн. - відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Усатенко І.В.