Рішення

від 03.12.2019 по справі 914/1267/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.12.2019 справа № 914/1267/19

Господарський суд Львівської області у складі судді Горецької З.В.,

при секретарі Хороз І.Б .,

розглянувши в судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи за позовом: Акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк", м. Київ

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "БІПАЛ", с. Руда Кам`янка-Бузького району Львівської області

до відповідача-2: ОСОБА_1 , с. Руданці Кам`янка-Бузького району Львівської області

про стягнення 106 810,52 грн.

за участю представників:

від позивача: Гулкевич Н.І.-представник

від відповідача 1: не з`явився

від відповідача 2: не з`явився

Представнику позивача роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст. ст. 38, 42, 43 ГПК України. Заяв про відвід судді не надходило. Проводилася технічна фіксація судового засідання.

ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ:

Суть заяви: Позов заявлено Акціонерним товариством Комерційний Банк "Приватбанк" до відповідача 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "БІПАЛ" та до відповідача 2 - ОСОБА_1 про стягнення заборгованості на суму 106 810,52 грн.

Ухвалою суду від 08.07.2019 року відкрито провадження у справі № 914/1267/19 за правилами спрощеного позовного провадження та судове засідання призначено на 05.08.2019 року. Рух справи відображено в ухвалах суду.

03.12.2019 року представник позивача в судове засідання з`явився, позовні вимоги підтримав, просить суд задоволити позов з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач 1 в судові засідання не з`являвся, хоча належним чином був повідомлений про час, дату та місце проведення судових засідань, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення, долученими до матеріалів справи; вимог ухвал суду не виконав, відзиву на позов та доказів погашення заборгованості суду не подав.

Відповідач 2 в судові засідання не з`являвся, хоча належним чином був повідомлений про час, дату та місце проведення судових засідань, що підтверджується, зокрема, поштовим повідомленням про вручення від 10.07.2019 року, що долучений до матеріалів справи; вимог ухвал суду не виконав, відзиву на позов та доказів погашення заборгованості суду не подав.

08.07.2019 року на адресу Начальника відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМСУ у Львівській області Дідик Н.С. судом направлено запит відповідно до статті 16 Закону України "Про захист персональних даних" з проханням надати відомості про реєстрацію місця проживання та інші персональні дані, що містяться в картотеці реєстраційного обліку щодо ОСОБА_1 з метою отримання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи, відповідно до ч. 6-7 ст. 176 ГПК України для розгляду справи № 914/1267/19. 24.07.2019 року на адресу суду надійшла відповідь з інформацією про те, що дана особа зареєстрована у с. Руданці, Кам`янка-бузького району Львівської області. Така ж адреса вказана у позовній заяві і судом направлялися ухвали суду на зазначену адресу, про що свідчить поштове повідомлення про вручення від 10.07.2019 року, долучене до справи.

Таким чином, судом було вчинено всіх можливі за даних обставин дії щодо належного повідомлення сторін про розглядуваний спір.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Отже, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідачів або їх представників та за відсутності їх відзиву на позов, в порядку ст. 165 ГПК України, за наявними матеріалами.

Враховуючи, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 03.12.2019 року проголошено вступну та резолютивну частину рішення у справі.

АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Аргументи позивача.

17.05.2018 року Товариством з обмеженою відповідальністю "БІПАЛ" (відповідач-1) через систему інтернет-клієн-банкінгу було підписано із використанням електронного цифрового підпису анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання послуги "Куб". 22.05.2018 року на підставі укладеного між позивачем та відповідачем-1 договору, останньому було перераховано на поточний рахунок ТОВ "БІПАЛ" кредитні кошти в розмірі 5 00 000,00 грн .

Також, 17.05.2018 між АТ КБ "Приватбанк" (позивачем) та ОСОБА_1 (відповідачем-2) було укладено договір поруки № POR1526551891275, предметом якого є надання поруки відповідачем-2 за виконання зобов`язань відповідача-1, які випливають з кредитного договору.

У зв`язку з простроченням відповідачем-1 грошового зобов`язання з повернення кредиту, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідачів як солідарних боржників: 83 333,30 грн. основної заборгованості за кредитом (тіло кредиту); 1 777,78 грн. заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість, згідно пунктів 3.2.8.3.9 та 3.2.8.9.1 умов, 20 000,00 грн. - заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії, нарахованої згідно пугктів 3.2.8.3.2 та 3.2.8.9 умов, 1 69944 грн. - заборгованість з пені, нарахованої згідно пункту 3.2.8.10.1 умов, на підставі статей 509, 526, 559 та 610 Цивільного кодексу України.

Аргументи відповідача - 1.

Відповідач-1 відзиву на позов не подав, щодо позовних вимог належним чином не заперечив.

Аргументи відповідача-2.

Відповідач 2 відзив на позов подав, просить суд відмовити в задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві.

Зокрема, відповідач 2 зазначає, що у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання, його умови, розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ "ПриватБанк"). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками на поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами, а також пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами.

При цьому, матеріали позовної заяви не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач 2 та ознайомився і погодився з ними, коли підписувалась заява-анкета про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку відповідачем 1.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "ПриватБанк" в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом.

Крім того, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Відповідь на відзив позивача.

17.05.2018 року ТзОВ "Біпал" через систему інтернет-клієнт-банкінгу було підписано із використанням електронного цифрового підпису Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання послуг "КУБ". Відповідно до цієї заяви позичальник приєднався до розділу

3.2.8. Умов та правил надання банківських послуг (далі - Умови), які розміщені на офіційному веб-сайті АТ КБ "ПРИВАТБАНК" http://privatbank.ua.

АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 уклали Договір поруки із застосуванням електронного цифрового підпису, що підтверджується особливостями ключа ОСОБА_1 , а саме:

сертифікат виданий: АЦСК ПАТ КБ "Приватбанк";

реєстраційний номер сертифіката: 0 D84EDA1BB9381E804000000AАD9170055С89А00 ; дата видачі: 14.05.2018 10:51:40; дата закінчення дії: 14.05.2019 23:59:59.

Вірність вказаних підписів (ЕЦП та електронні печатки) підтверджено Акредитованим центром сертифікації ключів АТ КБ "Приватбанк" (АЦСК АТ КБ "Приватбанк", діяльність якого здійснюється на підставі свідоцтва про акредитацію центру сертифікації ключів серії А № 45, атестату відповідності № 9885 від 28.02.2014 та експертного висновку № 05/02/02-3000 від 15.08.2014).

Електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки). Таким чином, подані позивачем до суду паперові копії електронних доказів свідчать, що між Банком та Товариством в належній формі укладено кредитний договір, а між Банком та ОСОБА_1 - договір поруки.

Договором поруки встановлено, що предметом такого є надання поруки ОСОБА_1 перед Банком за виконання ТзОВ "Біпал" зобов`язань за угодами-приєднання до розділу 3.2.8 "Кредит КУБ" Умов та правил надання банківських послуг.

Заперечення ОСОБА_1 щодо неознайомлення його з умовами укладення кредитного договору спростовуються пунктами 1.1.1 та 1.3 договору поруки, де вказано, що ОСОБА_1 ознайомлений з розділом 3.2.8 "Кредит КУБ" Умов та правил надання банківських послуг.

Також, твердження відповідача 2 про те, що договір поруки укладений з недотриманням форми та не містить істотних умов є безпідставними та не заслуговують на увагу.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

17.05.2018 Товариством з обмеженою відповідальністю "БІПАЛ" (відповідач-1) через систему інтернет-клієн-банкінгу було підписано із використанням електронного цифрового підпису анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання послуги "Куб".

Відповідно до п. 3.2.8.1. зазначених умов, банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати клієнту "Кредит куб" для фінансування поточної діяльності клієнта в обмін на зобов`язання з повернення кредиту, сплати відсотків, комісії та інших винагород в обумовлені цим договором терміни. Кредитування здійснюється в межах встановленого банком ліміту кредитування.

22.05.2018 на підставі укладеного між позивачем та відповідачем-1 договору, останньому було перераховано на поточний рахунок ТОВ "БІПАЛ" кредитні кошти в розмірі 5 00 000,00 грн., що підтверджується відповідною випискою по рахунку.

Пунктом 3.2.8.3.1. Умов передбачено, що повернення кредиту здійснюється щомісяця шляхом забезпечення клієнтом позитивного сальдо на його поточному рахунку в сумах і в дати щомісячних внесків, зазначених у заяві. Банк здійснює договірне списання грошей з поточного рахунку клієнта в строки і в розмірах, передбачених умовами кредитного договору.

Відповідно до п. 3.2.8.9. Умов, за користування кредитом у період з дати списання коштів з позикового рахунку до дат погашення кредиту, клієнт сплачує проценти у вигляді щомісячної комісії в розмірі 2% від початкової сум кредиту.

Згідно п. 1.3. Заяви встановлено, що кредит надається на строк 12 місяців від дня видачі кредиту. Погашення заборгованості здійснюється щомісяця рівними частинами до календарного числа місяця, в який було здійснено видачу коштів.

17.05.2018 між АТ КБ "Приватбанк" (позивачем) та ОСОБА_1 (відповідачем-2) було укладено договір поруки № POR1526551891275, предметом якого є надання поруки відповідачем-2 за виконання зобов`язань відповідача-1, які випливають з кредитного договору. Вказаний договір поруки підписаний ОСОБА_1 шляхом накладення електронного цифрового підпису, про що свідчить наданий позивачем результат перевірки електронного цифрового підпису (а.с. 38). Предметом цього договору є надання поруки поручителем ( ОСОБА_1 ) перед кредитором (Банк) за виконання боржником (Товариством) зобов`язань за угодами-приєднання до п. 1.1.1. розділу 3.2.8 "Кредит КУБ" Умов та правил надання банківських послуг, далі Угода 1, по сплаті:

а) процентної ставки за користування кредитом:

- за період користування кредитом згідно з Кредитним договором - 2,0 % (два) відсотка від суми кредиту щомісяця;

- за період користування кредитом згідно з підпунктом 3.2.8.5.3 Кредитного договору - 4 ,0 % від суми кредиту щомісяця;

б) кредиту в розмірі, що вказаний в Угоді 1 .

Якщо під час виконання Кредитного договору зобов`язання боржника, що забезпечені цим договором збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя, поручитель при укладенні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов`язань за кредитним договором в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення з поручителем не потрібні (пункт 1.1.1).

Відповідно до п. 1.2. договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за "Угодою 1" в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користуванням кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

Згідно з пунктом 1.3 Договору поруки поручитель з умовами Кредитного договору ознайомлений.

Як стверджується позивачем, в порушення відповідних умов договору та приписів законодавства відповідач-1 не повернув кредитні кошти у передбачений договором термін та не сплатив в повному обсязі проценти у вигляді щомісячної комісії.

Таким чином, у зв`язку з простроченням відповідачем-1 грошового зобов`язання з повернення кредиту, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідачів як солідарних боржників: 83 333,30 грн. основної заборгованості за кредитом (тіло кредиту); 1 777,78 грн. заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість, згідно пунктів 3.2.8.3.9 та 3.2.8.9.1 умов, 20 000,00 грн. - заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії, нарахованої згідно пугктів 3.2.8.3.2 та 3.2.8.9 умов, 1 69944 грн. - заборгованість з пені, нарахованої згідно пункту 3.2.8.10.1 умов.

ОЦІНКА СУДУ.

Пунктом 1 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають, зокрема, при виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

Предметом розгляду за даним позовом є стягнення заборгованості за кредитним договором, сторонами якого є суб`єкти господарювання. Крім цього, позивачем заявлена позовна вимога до поручителя - фізичної особи, який зазначений стороною правочину в забезпечення виконання зобов`язання відповідача 1 (суб`єкта господарської діяльності). За таких обставин, враховуючи приписи статей 4, 20, 45 Господарського процесуального кодексу України, даний позов підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Викладене узгоджується із позицією Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 року по справі № 415/2542/15-ц (провадження №14-40 цс 18), в якій зазначено наступне:

З дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII господарські суди мають юрисдикцію, зокрема, щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.

Відтак, з 15 грудня 2017 року у випадку об`єднання позовних вимог щодо виконання кредитного договору з вимогами щодо виконання договорів поруки, укладених для забезпечення основного зобов`язання, спір має розглядатися за правилами господарського чи цивільного судочинства залежно від сторін основного зобов`язання.

Згідно із пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Згідно з частинами 1-3 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних ), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Використання при вчиненні правочинів … електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про електронний цифровий підпис" (чинна станом на момент укладення договору - 04.09.2018), електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Згідно з статтею 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис" електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Положеннями статті 4 Закону України "Про електронний цифровий підпис" встановлено, що електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.

З вищезазначеного вбачається, що законодавець прирівнює письмову форму правочину до електронної форми. Відповідно, договір, укладений в електронній формі, має таку ж юридичну силу як і договір в паперовій формі.

Згідно з статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, при цьому зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, відповідно до частин 1 та 2 статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави ("Позика"), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з положеннями пункту 3.2.8 "Умови та правила надання кредиту "КУБ" Умов та Правил надання банківських послуг (а.с. 28-33) Банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати клієнту (Товариству) строковий "Кредит КУБ" для фінансування поточної діяльності клієнта, в обмін на зобов`язання клієнта з повернення кредиту , сплати процентів в обумовлені цим Договором терміни. Істотні умови кредиту (сума кредиту, проценти за користування кредитом, розмір щомісячного платежу, порядок їх сплати) вказується в Заяві про приєднання до Умов та правил надання послуг "КУБ".

Пунктом 1.2. Заяви про приєднання до Умов та правил надання послуг "КУБ" встановлено розмір кредиту: 500 000,00 грн.

Так, відповідно до положень Заяви про приєднання до Умов та Правил надання послуги "КУБ":

- розмір кредиту: 500 000,00 грн;

- строк кредиту: 12 місяців з моменту видачі коштів Клієнту;

- порядок погашення заборгованості за кредитом: щомісяця рівними частинами, починаючи з місяця, наступного за місяцем видачі коштів Клієнту, до календарного числа місяця, наступного за місяцем, в яке було надано кредит, включно з цим числом. Сторони узгодили, що графік погашення кредиту надається у Додатку 1 до цієї Заяви та доступний Клієнту у системі "Приват24 для бізнесу"

Графіком погашення основної суми боргу та процентів за кредитом (Додаток 1 до Заяви про приєднання до Умов та правил надання послуг "КУБ") передбачено строки погашення кредиту, суми кредиту та процентів.

Відтак, суд установив, що ТзОВ "Біпал" прострочило виконання зобов`язання за Кредитним договором. Здійснивши перевірку проведених Банком нарахувань, суд погоджується з такими. Отже, на користь Банку підлягає стягненню 83 333,30 грн . заборгованості за наданим кредитом.

Відповідно до частини 1 статті 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Згідно з частинами 1 та 2 статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як вже зазначено вище ОСОБА_1 надав поруку перед Банком за виконання ТзОВ "Біпал" зобов`язань за Кредитним договором в тому числі і по сплаті кредиту в розмірі, що вказаний в Кредитному договорі.

Пунктом 1.5 Договору поруки встановлено, що у випадку невиконання боржником зобов`язань за Кредитним договором, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Згідно з пунктом 1.2 Договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за "Угодою 1" в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.

Відповідно до п. 4.1. Договору поруки, сторони взаємно домовились, що порука за цим договором припиняється через 15 років після укладення цього Договору. У випадку виконання Боржником та/або поручителем всіх зобов`язань за "Угодою 1" цей Договір припиняє свою дію.

Зважаючи на зазначене, позовні вимоги про стягнення з ТзОВ "Біпал" та ОСОБА_1 солідарно 83 333,30 грн . заборгованості за наданим кредитом є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Отже, відповідачі своїх зобов`язань не виконали, чим порушили вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачами не виконано передбаченого договором та законом обов`язку щодо виконання умов кредитного договору, чим було порушено право позивача на одержання коштів. Відтак, позивач в порядку захисту свого порушеного права вправі вимагати солідарного стягнення з відповідачів суми заборгованості за кредитним договором.

Дослідивши представлені судом докази суд констатує, що позивачем доведено підставність своїх позовних вимог та наявність у відповідачів непогашеної заборгованості згідно кредитного договору. Більше того, заборгованість відповідачів підтверджується також випискою по рахунку відповідача, а також розрахунком представленим позивачем. Натомість, відповідачами не було спростовано позовні вимоги, не подано доказів погашення чи відсутності заборгованості.

За таких обставин, дослідивши та проаналізувавши подані докази в їх сукупності, врахувавши вказівки Верховного Суду, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про солідарне стягнення з відповідачів на користь позивача 106 810,52 грн. заборгованості, з яких: 83 333,30 грн. основної заборгованості за кредитом (тіло кредиту); 1 777,78 грн. заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість, згідно пунктів 3.2.8.3.9 та 3.2.8.9.1 умов, 20 000,00 грн. - заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії, нарахованої згідно пугктів 3.2.8.3.2 та 3.2.8.9 умов, 1 699,44 грн. - заборгованість з пені, нарахованої згідно пункту 3.2.8.10.1 умов є обгрунтованими, та такими, що підлягають до задоволення.

Пунктами 1, 3 частини 1 статті 129 Конституції України одними з основних засад судочинства визначені рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно із ст. 2 ГПК України, принципами господарського судочинства, є зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, розумність строків розгляду справи. За умовами ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом.

З огляду на вищевикладене, господарським судом були створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції, однак представник відповідача доказів належного виконання зобов`язання не представив.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на наведене, а також враховуючи те, що позивачем надано достатньо доказів в обґрунтування своїх позовних вимог, а відповідачем-1 та відповідачем-2 не надано належних доказів їх спростування, господарський суд дійшов висновку, що позов Акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк" до відповідача 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "БІПАЛ" та до відповідача 2 - ОСОБА_1 про стягнення заборгованості на суму 106 810,52 грн . підлягає до задоволення повністю.

Судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 4.1. постанови Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" якщо пропорції задоволення позовних вимог точно визначити неможливо (зокрема, при частковому задоволенні позову немайнового характеру), то судові витрати розподіляються між сторонами порівну. У разі коли позов немайнового характеру задоволено повністю стосовно двох і більше відповідачів або якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів , то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

Отже, судовий збір в розмірі 1 921,00 грн. в зв`язку зі стягненням солідарно з відповідачів 106 810,52 грн. боргу, повинен бути стягнений порівну з відповідача 1 та відповідача 2 в розмірі 960,50 грн. та 960,50 грн. відповідно.

Керуючись ст. ст. 2, 12, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 238, 240, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до відповідача 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "БІПАЛ" та до відповідача 2 - ОСОБА_1 про стягнення заборгованості на суму 106 810,52 грн. - задовольнити повністю.

2. Стягнути СОЛІДАРНО з відповідача - 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "БІПАЛ" (80422, Львівська область, Кам`янка-Бузький район, с. Руда, вул. Колгоспна,28, код ЄДРПОУ 35602992) та відповідача - 2: ОСОБА_1 (8 0 АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_2 ) на користь позивача: Акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) 106 810,52 грн. заборгованості, з них 83 333,30 грн. - заборгованості за кредитом, 1 777,78 грн. - заборгованості за відсотками, нарахованими за прострочену заборгованість, 20 000,00 грн. - заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії, 1 699,44 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором .

3. Стягнути з відповідача - 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "БІПАЛ" (80422, Львівська область, Кам`янка-Бузький район, с. Руда, вул. Колгоспна,28, код ЄДРПОУ 35602992) на користь позивача: Акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) судовий збір у розмірі 960,50 грн.

4. Стягнути з відповідача - 2: ОСОБА_1 (8 0 АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_2 ) на користь позивача: Акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) судовий збір у розмірі 960,50 грн.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і в строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/

Повний текст рішення складено 12 грудня 2019 р.

Суддя Горецька З. В.