Рішення

від 02.12.2019 по справі 916/2652/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" грудня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2652/19

Господарський суд Одеської області у складі судді Літвінова С.В.

при секретарі судового засідання Липі Т.О.

розглянувши у судовому засіданні справу за правилами загального позовного провадження за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"; (пров.Несторівський,3-5,Київ,04053) в особі, якою є Нафтогазовидобувне управління "Полтаванафтогаз" Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" ( вул. Монастирська, 12 Полтава,36000) до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНС-АЛЬЯНС" (вул.Люстдорфська дорога,146/3,Одеса,Одеська область,65113) про стягнення 26189160,19 грн.;

за участю представників:

від позивача: Овсепян А.Г. - по довіреності;

від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНС-АЛЬЯНС", в якому просить господарський суд: про стягнення 26189160,19 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання договорів поставки: № НП-0157 від 01.02.2016р., № НП-0258 від 28.02.2016р., № НП-0306 від 29.02.2016р..

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.09.2019р. було відкрито провадження по справі №916/2652/19. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.10.2019р. підготовче провадження було закрито, розгляд справи призначено по суті в судовому засіданні.

Представник відповідача в судові засідання не з`являвся, про місце, дату та час судових засідань повідомлявся судом за юридичною адресою відповідно але, судова кореспонденція повернута поштою на адресу суду із позначкою „за закінченням встановленого строку зберігання» . Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.

Відповідно до ч.7 ст.120 ГПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за можливості сповістити їх з допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України.

У судовому засіданні 02.12.2019р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФІНАНС-АЛЬЯНС" та ПАТ «Укрнафта» в особі Нафтогазовидобувного управління «Полтаванафтогаз» , як уповноваженим учасником за Договором №999/97 про спільну діяльність, було укладено три договори поставки нафтопродуктів, ідентичних за своїм змістом, а саме: № НП-0157 від 01.02.2016р., № НП-0258 від 28.02.2016р., № НП-0306 від 29.02.2016р

Згідно з пункту 1.1 Договорів Постачальник (ПАТ «Укрнафта» ) зобов`язувався передати у власність Покупця (ТОВ « ФІНАНС-АЛЬЯНС » ), а Покупець зобов`язувався прийняти і оплатити нафтопродукти.

Номенклатура, кількість та ціна товару визначається в Додаткових угодах, що є невід`ємною частиною договору (п. 1.2 договорів).

Згідно з п.4.2. Договорів товар поставляється Покупцю партіями, в кількості та за ціною, визначеною у кожній Додатковій угоді до Договору, на умовах EXW - резервуари нафтобаз ПАТ «Дніпронафтопродукт» і інших нафтобаз, що належать ПАТ «Дніпронафтопродукт» на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів (ІНКОТЕРМС-2010).

У відповідності до п. 5.1 договорів, покупець здійснює оплату за товар шляхом переведення грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника до 31 грудня 2016 року.

Згідно п. 5.2 договору, оплата здійснюється на підставі виставленого постачальником рахунку, або на інших умовах, передбачених діючим законодавством України.

Ціна товару є договірною, вказується в тому числі з ПДВ та визначається в додаткових угодах до договору (п. 5.5 договорів).

Відповідно до пункту 6.1 договорів, покупець здійснює приймання товару за кількістю та якістю згідно діючим законодавством України, а також згідно умов дійсного договору та додаткових угод до нього.

За умовами п. 11.1 договорів, цей договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє по 31 грудня 2016 року, а що стосується взаєморозрахунків - до їх повного завершення. Якщо жодна із сторін не заявить про свої наміри розірвати або змінити договір за 30 днів до завершення його дії, цей договір вважається пролонгованим на один рік на тих же умовах.

Відповідно до Додаткової угоди № 1 від 15.01.2016 до Договору №НП-0069 від 15.01.2016р. Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти бензин автомобільний підвищенох якості А-95-ЄВРО клас С вид І код товару зг. З УКТ ЗЕД 2710124512, в кількості 755. тон за ціною 11000,00 грн. (без ПДВ) на загальну суму 9966000,00грн. (з ПДВ).

Зі сторони Продавця зобов`язання з передачі у власність товару виконані повністю, що підтверджується актом №1 від 15.01.2016р. приймання-передачі нафтопродуктів.

Відповідно до Додаткової угоди №1 від 01.02.2016р. до Договору №НП-0157 від 01.02.2016р. Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти бензин автомобільний підвищенох якості А-95-ЄВРО клас С вид І код товару зг. З УКТ ЗЕД 2710124512, в кількості 347.013 тон за ціною 9165,00 грн. (без ПДВ), бензин автомобільний підвищенох якості А-95-ЄВРО клас І вид А код товару зг. з УКТ ЗЕД 2710124512, в кількості 240.513 тон за ціною 9165,00 грн. (без ПДВ), паливо дизельне підвищеної якості (євро) марки С виду І код товару згідно з УКТ ЗЕД 2710194300, в кількості 174.613 тон за ціною 6667 грн. (без ПДВ), паливо дизельне підвищеної якості (євро) марки Е виду І код товару згідно з УКТ ЗЕД 2710194300, в кількості 95.522 тон за ціною 6667 грн. (без ПДВ) на загальну суму 8622799,01грн. (з ПДВ).

Зі сторони Продавця зобов`язання з передачі у власність товару виконані повністю, що підтверджується актом № 1 від 29.02.2016 приймання-передачі нафтопродуктів.

Відповідно до Додаткової угоди №1 від 28.02.2016р. до Договору №НП-0258 від 28.02.2016р. Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти паливо дизельне підвищеної якості (євро) марки В виду ІІ код товару згідно з УКТ ЗЕД 2710194710, в кількості 723.908 тон за ціною 6667 грн. (без ПДВ) на загальну суму 5791553,57грн. (з ПДВ).

Зі сторони Продавця зобов`язання з передачі у власність товару виконані повністю, що підтверджується актом № 1 від 29.02.2016 приймання-передачі нафтопродуктів.

Всього Продавцем поставлено нафтопродуктів на загальну суму 26653570,76 грн.

Відповідно до Додаткової угоди №1 від 29.02.2016р. до Договору №НП-0306 від 29.02.2016р. Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти паливо дизельне підвищеної якості (євро) марки В виду ІІ код товару згідно з УКТ ЗЕД 2710194710, в кількості 600.00 тон за ціною 6667 грн. (без ПДВ) на загальну суму 4800240,00грн. (з ПДВ).

Зі сторони Продавця зобов`язання з передачі у власність товару виконані повністю, що підтверджується актом № 1 від 29.02.2016 приймання-передачі нафтопродуктів.

18 липня 2017 р. за вих. № 08-2945 позивачем на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 18.07.2017р., було направлено претензію з вимогою провести оплату заборгованості у сумі 19214592,58грн. Претензія буда отримана відповідачем але залишена без уваги.

Посилаючись на вищенаведені обставини, Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» в особі Нафтогазовидобувного управління «Полтаванафтогаз» звернулось до суду з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, надані ним в ході розгляду справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Частиною 1 ст.1 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

У відповідності до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Стаття 12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ч.1 ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

У відповідності до ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Зі змісту ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України вбачається, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як зазначено в ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Поряд з цим, ч.2 ст.628 Цивільного кодексу України закріплює, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що Між Товариством з обмеженою відповідальністю " ФІНАНС-АЛЬЯНС " та ПАТ «Укрнафта» в особі Нафтогазовидобувного управління «Полтаванафтогаз» , як уповноваженим учасником за Договором №999/97 про спільну діяльність, було укладено три договори поставки нафтопродуктів, ідентичних за своїм змістом, а саме: № НП-0157 від 01.02.2016р., № НП-0258 від 28.02.2016р., № НП-0306 від 29.02.2016р

Стаття 712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 ст.656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

За положеннями ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

З матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов`язання за договорами поставки нафтопродуктів виконав належним чином, поставив відповідачу товар на загальну суду 19214592,58грн., що підтверджується актами приймання-передачі нафтопродуктів.

Абзацом 1 ч. 1. ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до п. 5.1 договорів, покупець здійснює оплату за товар шляхом переведення грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника до 31 грудня 2016 року.

Частина 1 статті 692 ЦК України встановлює, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема з розрахунку заборгованості приведеного позивачем, відповідачем в порушення вищезазначених приписів закону та договорів поставки, договірні зобов`язання щодо оплати вартості отриманого від позивача палива належним чином не виконав.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов`язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю « ФІНАНС-АЛЬЯНС » вартості поставленого та не оплаченого за договорами поставки товару в сумі 19214592,58 грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 3% річних в сумі 1487683,25 грн. та інфляційних витрат в сумі 5486884,36 грн.

Досліджуючи позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1487683,25 грн. суд зазначає наступне:

У відповідності з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Право позивача вимагати від відповідача сплатити 3% річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від відповідача за користування утримуваними ним грошовими коштами, належним до сплати за договором.

Перевіривши розрахунок позивача 3% річних в сумі 1487683,25 грн., суд встановив, що позовні вимоги в цій частині відповідають вимогам чинного законодавства, їх розрахунок здійснений позивачем належним чином, у зв`язку з чим підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Щодо позовної вимоги позивача в частині стягнення з відповідача інфляційних витрат в сумі 5486884,36 грн., суд зазначає наступне:

Системний аналіз законодавства України свідчить, що обов`язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст.625 Цивільного кодексу України.

Інфляційні втрати є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, стягнення яких передбачене статтею 625 Цивільного кодексу України.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

У зв`язку з тим, що в країні відбулись інфляційні процеси, то позивач має право на збереження реальної величини грошових коштів, строк оплати яких настав, але не сплачених.

При цьому, суд зазначає, що сума інфляційних втрат повинна розраховуватись за весь період прострочення, тобто з урахуванням як інфляційних процесів так і дефляційних процесів, що мали місце в період такого прострочення.

Перевіривши розрахунок позивача інфляційних в сумі 5486884,36 грн., суд встановив, що позовні вимоги в цій частині відповідають вимогам чинного законодавства, їх розрахунок здійснений позивачем належним чином, у зв`язку з чим підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем у встановленому законом порядку, позовні вимоги позивача не спростовано.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» в особі Нафтогазовидобувного управління «Полтаванафтогаз» є обґрунтовані, підтверджуються належними та допустимими докази, та підлягають задоволені в повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНС -АЛЬЯНС" про стягнення 26189160,19 грн. - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНС -АЛЬЯНС" (вул.Люстдорфська дорога, б.146/3 , м.Одеса, 65113; код ЄДРПОУ 39476996) на користь Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (пров.Несторівський, 3-5, м.Київ, 04053; код ЄДРПОУ 00135390) в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" (36000, м.Полтава, вул.Монастирська, 12; код ЄДРПОУ 22525915) заборгованість у розмірі 19 214 592 ( дев`ятнадцять мільйонів двісті чотирнадцять тисяч п`ятсот дев`яносто дві) грн. 58 коп., інфляційні втрати у розмірі 5 486 884 (п`ять мільйонів чотириста вісімдесят шість тисяч вісімсот вісімдесят чотири) грн. 36 коп., 3% річних у розмірі 1 487 683 (один мільйон чотириста вісімдесят сім тисяч шістсот вісімдесят три) грн. 25 коп. та витрати по сплаті судового збору у сумі 392 837 (триста девяносто дві тисячі вісімсот тридцять сім) грн. 40 коп.

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

Повне рішення складено 12 грудня 2019 р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Літвінов