Рішення

від 10.12.2019 по справі 918/724/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2019 р. м. Рівне Справа № 918/724/19

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Пашкевич І.О. , за участі секретаря судового засідання Ткачук І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м.Київ, вул.Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Філії "Центр управління промисловістю "Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03038, м. Київ, Солом`янський район, вул. І.Федорова, буд. 32, код ЄДРПОУ ВП 40081389)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пріорі Груп" (34253, Рівненська область, Рокитнівський район, с.Масевичі, вул. Леніна, буд. 117, код ЄДРПОУ 40743477)

про стягнення 2 341 316, 89 грн. ,

Представники сторін не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2019 року Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Філії "Центр управління промисловістю "Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулося до Господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пріорі Груп" про стягнення пені та штрафу на загальну суму 2 341 316, 89 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань як постачальника, визначених Договором поставки № ЦУП-04/0222/18 від 13.08.2018, останній повинен сплати на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Філії "Центр управління промисловістю "Акціонерного товариства "Українська залізниця" 2 092 431,50 грн пені та 248 885,39 штрафу.

Ухвалою суду від 17.10.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 07.11.2019.

06.11.2019 від відповідача на електронну адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 07.11.2019 розгляд справи у підготовчому судовому засіданні відкладено на 21.11.2019. Продовжено відповідачу процесуальний строк для подачі відзиву на позовну заяву до 18.11.2019 (включно) з наданням суду доказів направлення відзиву на адресу позивача.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 21.11.2019 закрито підготовче провадження у справі №918/724/19 та призначено її до судового розгляду по суті на 10.12.2019.

У судове засідання 10.12.2019 представники позивача та відповідача не з`явилися, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, ухвалу про відкриття провадження у справі від 17.10.2019, яка направлялась за адресою вказаною у позовній заяві, що відповідає адресі відповідача зазначеній у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 34253, Рівненська область, Рокитнівський район, с. Масевичі, вул. Леніна, буд. 117, відповідач отримав, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 66), а також клопотання відповідача про відкладення розгляду справи (а.с. 67).

В подальшому, відповідач не отримував поштову кореспонденцію за зазначеною вище адресою, у зв`язку із чим, судом додатково було направлено ухвалу від 21.12.2019 на електронні адреси відповідача, а саме: "ed.finmarket@gmail.com", "priori-grup@meta.ua", про, що свідчить наявне у матеріалах справи підтвердження про направлення електронного листа (а.с. 82), однак останній так і не скористався своїм правом подачі відзиву на позовну заяву.

Згідно з частиною 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Отже, неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи.

Зважаючи на вищевказане, та те, що оскільки позивач та відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, відтак, керуючись статтею 202 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників позивача і відповідача та відзиву останнього за наявними у ній матеріалами, у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

13 серпня 2018 між Філією "Центр управління промисловістю" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі покупець або позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пріорі Груп" (далі постачальник або відповідач) було укладено договір поставки №ЦУП-04/0222/18 (далі Договір, а.с. 11-18).

Відповідно до предмету Договору постачальник зобов`язується за рознарядками (заявками) покупця поставити і передати у його власність продукцію виробничо-технічного призначення: шпали дерев`яні до залізничних колій, не просочені, далі - товар, найменування, асортимент, кількість та ціни якого вказуються у додатку до договору -специфікації, а покупець зобов`язується прийняти товар та здійснити оплату відповідно до умов договору (п. 1.1 Договору).

Згідно з умовами пункту 3.1. Договору сума договору становить 3 062 484,00 грн. з ПДВ (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою №1 від 29 грудня 2018 року).

В той же час, відповідно до п. 3.2 Договору сторони погодили, що ціна за одиницю товару складає: шпала дерев`яна 1 тип не просочена - 528,00 грн (з ПДВ), шпала дерев`яна 2 тип не просочена - 469,38 грн (з ПДВ),

Пунктом 12.1. Договору встановлено, що термін дії даного договору встановлюється з моменту його підписання до 31.12.2018, а в частині оплати - до повного виконання.

Відповідно до пункту 5.1. Договору, строк (термін) поставки товару: поставка товару здійснюється в терміни, зазначені в рознарядках (заявках) покупця, що є підтвердженням готовності Вантажоодержувачів прийняти товар.

Рознарядка (заявка) на поставку товару надається постачальнику через мережу електронного зв`язку (Інтернет) на адресу priori-grup@meta.ua (п. 5.5.1. Договору).

Надіслання покупцем рознарядки (заявки) через мережу електронного зв`язку (Інтернет) є достатньою підставою для початку перебігу строку поставки товару (п. 5.5.3. Договору).

Пунктом 5.6. Договору визначено, що товар вважається поставленим з дати підписання акту приймання - передачі товару на складах вантажоодержувачів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем згідно з умовами Договору направлено відповідачу наступні заявки: 1) №ЦУП-8/7427 від 12.10.2018 про поставку 3 500 шт. шпал дерев`яних 1 типу, та 1086 шпал дерев`яних 2 типу; 2) №ЦУП-8/7426 від 12.10.2018 про поставку 414 шпал дерев`яних 2 типу. Термін доставки встановлено до 31 грудня 2018 року (а.с. 21-22).

29 грудня 2018 року між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду №1 до Договору поставки (а.с. 20), якою, сторони домовились продовжити строк дії Договору на строк достатній для проведення процедури закупівлі на суму не більше 20% вартості визначеної у договорі, а саме на суму 510 414,00 грн., а також зокрема доповнено договір специфікацією №2, та внесено зміни до пунктів 1.2., 3.1., 12.1., зокрема погоджено поставку шпал дерев`яних 1 типу в кількості 4200 штук, та шпал дерев`яних 2 типу в кількості 1800 штук. Термін дії встановлено з моменту його підписання до 31.03.2019, а в частині оплати - до повного виконання. Додаткова угода вступила в дію з 01.01.2019.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем згідно з умовами Договору, з урахуванням змін внесених додатковою угодою №1 від 29.12.2018 направлено відповідачу рознарядку №1 на поставку товару №ЦУП-8/1627 від 25.03.2019 про поставку 700 шт. шпал дерев`яних 1 типу, та 300 шпал дерев`яних 2 типу. Термін доставки встановлено до 31.03.2019 року (а.с. 23). В подальшому, термін поставки за даною рознарядкою продовжувався листами №ЦУП-8/1737 від 29.03.2019 до 30.04.2019 та №ЦУП-8/2364 від 26.04.2019 до 06.05.2019 включно.

На виконання вказаних заявок відповідач у термін до 31.12.2018 здійснив поставку товару, а саме: 30 серпня 2018 року 94 шпали 2 типу на суму 44121,72 грн., 18 жовтня 2018 року 414 шпал 2 типу на суму 194 323,32 грн., 22 жовтня 2018 року 85 шпал 2 типу на суму 39 897,30 грн., 01 листопада 2018 року 158 шпал 2 типу на суму 74 162,04 грн., тобто, разом 751 шпалу 2 типу, що підтверджується видатковими накладними та актами приймання - передачі наданими позивачем (а.с. 33-40). Доказів поставки 3 500 шпал 1 типу та 749 шпал 2 типу у строки обумовлені заявками відповідно до Договору в матеріалах справи відсутні.

Крім того, на виконання умов Договору з урахуванням змін внесених додатковою угодою №1 від 29.12.2018 відповідач здійснив поставку товару, а саме: 25 квітня 2019 року в кількості 81 шт. шпал 1 типу та 136 шт. шпал 2 типу, 06 травня 2019 року в кількості 128 шт. шпал 1 типу та 100 шт. шпал 2 типу (а.с. 41-44). Решта товару, а саме 491 шт. шпал 1 типу та 64 шт. шпал 2 типу, передбачені умовами додаткової угоди до Договору у визначені строки відповідачем також не поставлені.

Відповідно до пункту 8.2. Договору, у разі не поставки, недопоставки товару постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,5 % вартості непоставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 10% вказаної вартості.

Відтак, позивач нарахував відповідачу, з урахуванням положення пункту 8.2. Договору, пеню та штраф за невиконання зобов`язань по договору в сумі 2 341 316,89 грн., з яких: 2 092 431,50 грн пеня та 248 885,39 грн штраф.

З наведених обставин справи вбачається, що спірні правовідносини є за своїм змістом майновими, договірними та стосуються постачання товару. Спірний характер правовідносин базується на тому, що позивач вважає свої вимоги про нарахування відповідачу пені та штрафу обґрунтованими, у зв`язку з порушенням відповідачем умов договору в частині своєчасної поставки товару.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 6 статті 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Статтею 655 Цивільного кодексу України врегульовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як передбачено частинами 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У силу вимог частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями статті 525 Цивільного кодексу України, та частини 6 статті 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з нормами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України унормовано, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як передбачено пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Судом взято до уваги, що згідно частини 2 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Щодо можливості стягнення пені за порушення не грошового зобов`язання суд зазначає таке.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.

Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з нормами статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

І цивільним, і господарським законодавством допускається можливість забезпечувати виконання зобов`язань таким способом, як пеня.

Господарський кодекс України не містить поняття пені. Водночас, згідно з частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Разом з тим, господарським законодавством закріплено, що у випадку, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або в кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (частина 4 статті 231 Господарського кодексу України).

Тлумачення вказаної норми дозволяє констатувати, що на основі норм господарського законодавства пеня може бути застосована для забезпечення будь-якого зобов`язання, оскільки вона відноситься до штрафних санкцій.

Як наслідок, враховуючи частину 2 статті 9 Цивільного кодексу України та частину 2 статті 4 Господарського кодексу України, що передбачають наявність спеціальних норм, регулюючих господарські відносини, суд вважає, що сторони не позбавлені права у господарському договорі забезпечувати пенею виконання будь-якого зобов`язання.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Тлумачення положень частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України в аспекті меж свободи договору дає можливість зробити висновок, що сторони у договорі можуть забезпечити за допомогою пені виконання негрошового зобов`язання.

При цьому у суду відсутні підстави для застосування в даному спорі положень Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", оскільки дія вказаного закону, згідно преамбули регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання лише грошових зобов`язань.

Відтак, згідно з розрахунком позивача, за прострочення поставки товару відповідачем, у відповідності до положень пункту 8.2. Договору, позивач нарахував відповідачу 2 092 431,50 грн пені, з яких: 1 979 609,06 грн пені нарахованої на суму 2 199 565,62 грн (вартість непоставленого товару) за період з 01.01.2019 по 30.06.2019 та 112 822,44 грн пені нарахованої на суму 289 288,32 грн (вартість непоставленого товару) за період з 07.05.2019 по 24.07.2019; також позивач нарахував відповідачу штраф в розмірі 248 885,39 грн на суми боргу 2 199 565,62 грн та 289 288,32 грн.

Суд погоджується з розрахунком позивача щодо нарахування 2 092 431,50 грн пені та 248 885,39 грн штрафу, оскільки він є арифметично вірним, та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідно до приписів частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Також, згідно з нормами статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Правилами статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 2 092 431,50 грн пені та 248 885,39 грн штрафу є законними, ґрунтуються на положеннях укладеного між сторонами договору та нормах чинного законодавства України. Відповідач не навів суду жодних аргументів на спростування позову та не повідомив суду жодних обставин, які б переважили аргументи позивача або викликали обґрунтовані сумніви стосовно заявлених вимог. Доводи позивача відповідачем не спростовані, а відтак вимоги позивача підлягають до задоволення.

Судові витрати в сумі 35 119,74 грн. судового збору підлягають до стягнення, на підставі ч. 1 ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 129, 237- 239, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Філії "Центр управління промисловістю "Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пріорі Груп" про стягнення 2 341 316, 89 грн. задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пріорі Груп" (34253, Рівненська область, Рокитнівський район, с. Масевичі, вул. Леніна, буд. 117, код ЄДРПОУ 40743477) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі філії "Центр управління промисловістю" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03038, м. Київ, вул. Івана Федорова 32, код ЄДРПОУ ВП 40081389) 2 092 431 (два мільйони дев`яносто дві тисячі чотириста тридцять одну) грн 50 коп. пені, 248 885 (двісті сорок вісім тисяч вісімсот вісімдесят п`ять) грн. 39 коп. штрафу та 35 119 (тридцять п`ять тисяч сто дев`ятнадцять) грн. 74 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Північно-Західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 12.12.2019.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Суддя І.О. Пашкевич