Рішення

від 12.12.2019 по справі 567/991/19

ОСТРОЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 567/991/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2019 року м. Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя - Назарук В.А.

при секретарі - Гічиновська Я.В.

за участю

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Мельника В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Острозької районної державної адміністрації Рівненської області, Тесівської сільської ради Острозького району Рівненської області, Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області про визнання права на земельну частку (пай)

встановив :

в Острозький районний суд з позовом до Острозької районної державної адміністрації Рівненської області, Тесівської сільської ради Острозького району Рівненської області, Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області про визнання права власності на земельну частку (пай) звернувся ОСОБА_1 .

В обгрунтування позову зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4

За життя, а саме 12 листопада 1994 року ОСОБА_4 склала заповіт, посвідчений Тесівською сільською радою Острозького району Рівненської області та зареєстрований в рєстрі за №14 , у якому лишила особисте розпорядження на випадок своєї смерті, відповідно до якого все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що буде їй належати на день смерті і на що вона за законом матиме право, заповіла в рівних частинах для синів - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

На день смерті ОСОБА_4 даний заповіт змінений чи скасований не був.

Відповідно до ст.526 ЦК УРСР, місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме, - місцезнаходження майна або його основної частини.

На день своєї смерті ОСОБА_4 була зареєстрована та проживала в АДРЕСА_1 разом із сином ОСОБА_7 , невісткою - ОСОБА_8 та онуком - ОСОБА_1

Вказує, що спадкові справи після смерті ОСОБА_4 не заводилися, а отже заяви про прийняття спадщини чи відмову від спадщини не подавалися, в тому числі і ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Таким чином, в порядку статтей 529, 548, 549 ЦК УРСР, спадкоємцем за законом першої черги після смерті ОСОБА_4 є її син - ОСОБА_7 , оскільки він фактично вступив в управління та володіння спадковим майном, та постійно проживав на день смерті ОСОБА_4 разом із нею, а також оскільки можливі спадкоємці за заповітом складеним 12 листопада 1994 року та зареєстрованим в реєстрі за №14 - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 фактично не вступили в управління та володіння спадковим майном, не проживали на день смерті ОСОБА_4 разом із нею, та не подали заяви про прийняття спадщини, що відкрилася після її смерті.

Позивач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер його батьк ОСОБА_7

За життя, а саме 23 лютого 2006 року ОСОБА_7 склав заповіт посвідчений Тесівською сільською радою Острозького району Рівненської області та зареєстрований в реєстрі за №14 у якому залишив особисте розпорядження на випадок своєї смерті, відповідно до якого - все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що буде йому належати на день смерті і на що він за законом матиме право, заповів своєму сину ОСОБА_1 .

На день смерті ОСОБА_7 даний заповіт змінено чи скасовано не було про що свідчать відповідна відмітка на ньому та інформаційна довідка зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) №31453406 видана 22.08.2012 року .

Зазначає, що ОСОБА_7 на день смерті був зареєстрований та проживав в АДРЕСА_1 разом зі дружиною ОСОБА_8 та сином ОСОБА_1 , про що свідчить довідка Тесівської сільської ради Острозького району Рівненської області № 214 від 24.07.2019 року .

Також ОСОБА_7 був спадкоємцем після смерті своєї матері - ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , після смерті якої він фактично прийняв спадщину, але юридично не оформив своїх спадкових прав. Відомості про інших спадкоємців в нотаріуса відсутні.

Після смерті ОСОБА_7 позивачем було подано до Острозької районної державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини за наслідками якої 08 червня 2012 року було заведено спадкову справу №197. Матір`ю позивача та дружиною померлого - ОСОБА_8 було подано заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину на ім`я ОСОБА_1

Вказує, що зазначені обставини свідчать про те, що він є спадкоємцем за заповітом після смерті батька - ОСОБА_7 та належним чином оформив свої спадкові права.

09 червня 1995 року Тесівською сільською радою Острозького району Рівненської області для КСП Україна с.Тесів Острозького району Рівненської області був виданий Державний акт на право колективної власності на землю серії РВ № 00013, у Списку громадян - членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства, що є додатком №1 до Державного акта №00013 , під номером 194 зазначена ОСОБА_4 , жителька с.Тесів Острозького району Рівненської області.

Розмір земельної частки (паю) по по КСП Україна складає 3,94 га в умовних кадастрових гектарах.

Зазначає, що сертифікат на право на земельну частку (пай) чи державний акт на право власності на земельну ділянку ОСОБА_4 не отримувала.

Вважає, що до складу спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_4 , а відтак і складу спадщини померлого ОСОБА_7 , входить право на земельну частку (пай), розміром 3,94 га в умовних кадастрових гектарах в землі, що належала на праві колективної власності для КСП Україна с.Тесів Острозького району Рівненської області.

Таким чином, оскільки на день своєї смерті ОСОБА_4 мала право на земельну частку (пай) розміром 3,94 в умовних кадастрових гектарах у землі, яка перебувала у колективній власності КСП "Україна" Острозького району відповідно до державного акта на право колективної власності на землю серії РВ №00013 та таке її право перейшло до ОСОБА_7 , який вважається таким, що прийняв спадщину, що відкрилася після смерті ОСОБА_4 , а тому з врахуванням вищевикладеного право на неї переходить до ОСОБА_1 , як спадкоємця за заповітом після його смерті.

Після звернення до приватного нотаріуса Острозького районного нотаріального округу Тишкун Ж.Я. за видачею свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну частку (пай), загальною площею 3,94 в умовних кадастрових гектарах, що розташована на території Тесівської сільської ради Острозького району Рівненської області, у такій видачі йому було відмовлено в зв`язку з відсутністю документів, що посвідчують право власності на вищевказане спадкове майно, про що свідчить постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії №743/02-14 від 10.07.2019 року.

Після його зверненн до Острозької РДА Рівненської області з приводу виділення земельної ділянки у власність в розмірі земельної частки (паю) із земель колишнього КСП "Україна" на території Тесівської сільської ради Острозького району, йому було повідомлено, що лише громадяни зазначені в Списку громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства, мають право отримати земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю) та на момент формування Списку до нього була включена ОСОБА_4 .

Водночас вказує, що відповідно до довідки Тесівської сільської ради Острозького району Рівненської області № 175 від 03.06.2019 року, згідно розподілу земельних ділянок, часток (паїв), закріплених за громадянами - членами КСП Україна , за ОСОБА_4 , закріплені наступні земельні ділянки - рілля, масив № 6 , ділянка НОМЕР_12; сіножаті, масив № 2 , ділянка НОМЕР_13; пасовище, масив № 3 , ділянка № НОМЕР_4 , багаторічні насадження, масив № 1 , ділянка № НОМЕР_6 .

Враховуючи наведені обставини, просить визнати за ним, як спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , який був спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , право на земельну частку (пай), розміром 3,94 га в умовних кадастрових гектарах в землі, що належала на праві колективної власності для Колективного сільськогосподарського підприємства Україна с.Тесів Острозького району Рівненської області на підставі Державного акта на право колективної власності на землю серії РВ № 00013 виданого 09.06.1995, право на яку мала ОСОБА_4 відповідно до списку громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства, що є Додатком № 1 до Державного акта на право колективної власності на землю серії РВ №00013 виданого 09.06.1995 року та згідно розподілу земельних ділянок, часток (паїв), закріплених за громадянами - членами КСП Україна , за ОСОБА_4 , закріплені наступні земельні ділянки - рілля, масив № 6 , ділянка НОМЕР_12; сіножаті, масив № 2 , ділянка НОМЕР_13; пасовище, масив № 3 , ділянка № НОМЕР_4 , багаторічні насадження, масив № 1 , ділянка № НОМЕР_6 .

Суд, розглянувши справу відповідно до ч.4 ст.274 ЦПК України за правилами загального позовного провадження, встановив наступне.

Ухвалою Острозького районного суду від 13.08.2019 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, відповідачам було надано строк протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження для подання відзиву на позовну заяву.

23.08.2019 представником відповідача Тесівської сільської ради Острозького району Рівненської області подано заяву про визнання позову.

03.09.2019 на адресу суду надійшов відзив відповідача Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області в якому відповідач позов не визнав. В обгрунтування заперечень проти позову посилається на те, що батько позивача ОСОБА_7 за життя не оформив право на земельну частку (пай) в порядку спадкування після смерті його матері ОСОБА_4 та не отримав правовстановлюючих документів, які б підтведжували б наявність у нього права власності на земельну частку (пай). Оскільки спадкодавець ОСОБА_7 не набув права на земельну частку (пай), вважає, що вказане право не може бути у складі спадщинин та отримане спадкоємцем ОСОБА_1 . За вказаних обставин просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

20.09.2019 на адресу суду надійшов відзив відповідача Острозької районної державної адміністрації в якому відповідач позов не визнав. В обгрунтування заперечень проти позову посилається на те, що батько позивача ОСОБА_7 за життя не оформив право на земельну частку (пай) в порядку спадкування після смерті його матері ОСОБА_4 та не отримав правовстановлюючих документів, які б підтведжували б наявність у нього права власності на земельну частку (пай). Оскільки спадкодавець ОСОБА_7 не набув права на земельну частку (пай), вважає, що вказане право не може бути у складі спадщинин та отримане спадкоємцем ОСОБА_1 . За вказаних обставин просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Правом подати відповідь на відзиви позивач не скористався.

Ухвалою суду від 18.09.2019 за клопотанням позивача витребувано від приватного нотаріуса Острозького районного нотаріального округу спадкову справу №197, заведену 08.06.2012 після смерті ОСОБА_7 .

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали в повному об`ємі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, просять суд позов задоволити.

Зазначили, що 09 червня 1995 року Тесівською сільською радою Острозького району Рівненської області для КСП Україна с. Тесів Острозького району Рівненської області був виданий Державний акт на право колективної власності на землю серії РВ №00013.

Згідно списку громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства, що є додатком № 1 до Державного акта серії РВ № 00013, під №194 зазначена ОСОБА_4 , як така, що має право на земельну частку (пай) в КСП "Україна" с.Тесів Острозького району Рівненської області.

Згідно матеріалів КСП Україна на території Тесівської сільської ради По визначенню розміру земельної частки (паю) сільськогосподарських угідь, переданих у колективну власність та одержання сертифікатів на право на земельну частку (пай) 1996 та технічної документації По складанню Схеми поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) колективного сільськогосподарського підприємства Україна , розмір земельної частки (паю) по КСП Україна складає 3,94 га в умовних кадастрових гектарах,

Вказують, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла та сертифікат на право на земельну частку (пай) чи державний акт на право власності на земельну ділянку ОСОБА_4 не отримувала.

Вказують, що спадкові справи після смерті ОСОБА_4 не заводилися, а отже заяви про прийняття спадщини чи відмову від спадщини не подавалися, в тому числі і ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Спадкоємцем за законом першої черги після смерті ОСОБА_4 , є її син - ОСОБА_7 , оскільки він фактично вступив в управління та володіння спадковим майном та постійно проживав на день смерті ОСОБА_4 разом із нею, та оскільки можливі спадкоємці за заповітом складеним 12 листопада 1994 року та зареєстрованим в реєстрі за №14 - ОСОБА_5 і ОСОБА_6 фактично не вступили в управління та володіння спадковим майном, не проживали на день смерті ОСОБА_4 разом із нею та не подали заяви про прийняття спадщини, що відкрилася після її смерті.

Зазначають, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивача - ОСОБА_7 (актовий запис №3 від 16.02.2012 року).

За життя, а саме 23 лютого 2006 року , ОСОБА_7 склав заповіт посвідчений Тесівською сільською радою Острозького району Рівненської області та зареєстрований в реєстрі за №14 у якому залишив особисте розпорядження на випадок своєї смерті, відповідно до якого - все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що буде йому належати на день смерті і на що він за законом матиме право, заповів своєму сину ОСОБА_1 .

На день смерті ОСОБА_7 даний заповіт змінено чи скасовано не було .

Зазначають, що ОСОБА_7 на день смерті був зареєстрований та проживав в АДРЕСА_1 разом зі дружиною ОСОБА_8 та сином ОСОБА_1 .

Після смерті ОСОБА_7 позивачем було подано до Острозької районної державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини за наслідками якої 08 червня 2012 року було заведено спадкову справу №197. Матір`ю позивача та дружиною померлого - ОСОБА_8 було подано заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину на ім`я ОСОБА_1 .

Вважають, що зазначені обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 належним чином прийняв спадщину, що відкрилася після смерті ОСОБА_7 , та є єдиним спадкоємцем за заповітом після його смерті.

Посилаються на те, на день своєї смерті ОСОБА_4 мала право на земельну частку (пай), розміром 3,94 в умовних кадастрових гектарах у землі, яка перебувала у колективній власності КСП "Україна", та таке її право перейшло до ОСОБА_7 , який вважається таким, що прийняв спадщину, що відкрилася після її смерті, а тому з врахуванням вищевикладеного право на неї переходить до ОСОБА_1 , як спадкоємця за заповітом.

Після звернення позивача до приватного нотаріуса Острозького районного нотаріального округу Тишкун Ж.Я. за видачею свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну частку (пай), загальною площею 3,94 в умовних кадастрових гектарах, що розташована на території Тесівськоїї сільської ради Острозького району Рівненської області, у такій видачі йому було відмовлено в зв`язку з відсутністю документів, що посвідчують право власності на вищевказане спадкове майно, про що свідчить постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 26.04.2019 року.

Враховуючи наведені обставини та, посилаючись на те, що на день своєї смерті ОСОБА_4 мала право на земельну частку (пай), розміром 3,94 в умовних кадастрових гектарах у землі, яка перебувала у колективній власності КСП "Україна", однак будь-яких дій щодо переоформлення права за земельну частку (пай), отримання сертифікату, виділення її в натурі та реєстрації права власності на неї не здійснила, просять визнати за позивачем ОСОБА_1 , як спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_7 , який був спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_4 , право на земельну частку (пай), розміром 3,94 в умовних кадастрових гектарах, у землі, яка перебувала у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства "Україна" с.Тесів Острозького району відповідно до Державного акта на право колективної власності на землю серії РВ №00013 виданого 09.06.1995 року з додатком №1 "Список громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства" до нього.

Представник відповідача - Острозької районної державної адміністрації Рівненської області в судовому засіданні позов не визнав, підтримав поданий відзив на позовну заяву. Підтвердив, що ОСОБА_4 була включена в Список громадян-членів КСП Україна , які мають право на частку (пай), однак сертифікат на дану частку (пай) на її ім"я не видавався в зв"язку з її смертю. Зазначив, що дані земельні ділянки відносяться до земель Тесівської сільської ради та виділення зазначених земель не відносить до компетенції Острозької районної державної адміністрації.

Представники відповідачів Тесівської сільської ради та Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області в судове засідання не з`явились, про час та дату розгляду справи були повідомлені належним чином.

Заслухавши пояснення сторін, повно та всебічно дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_4 , про що свідчить повторне свідоцтво про смерть серії НОМЕР_7 видане 22.03.2016 року.

Відповідно до ст.524 Цивільного кодексу УРСР, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року Про судову практику у справах про спадкування , спадкові відносини регулюються Цивільним щексом України , законами України від 2 вересня 1993 року N3425-ХІІ Про нотаріат , від 23 червня 2005 року N2709-ІУ Про міжнародне приватне право , іншими законами, а також прийнятими відповідно до них підзаконними нормативно-правовими актами, відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР в тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Таким чином, відносини щодо спадкування після смерті ОСОБА_4 регулюються ЦК УРСР.

Відповідно до ч.1, 2 ст.524 ЦК УРСР, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Відповідно до статті 534 ЦК УРСР, кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям. Заповідач може у заповіті позбавити права спадкоємства одного, кількох або всіх спадкоємців за законом.

За життя, а саме 12 листопада 1994 року ОСОБА_4 склала заповіт посвідчений Тесівською сільською радою Острозького району Рівненської області (зареєстрований в рєстрі за №14) , у якому лишила особисте розпорядження на випадок своєї смерті, відповідно до якого все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що буде їй належати на день смерті і на що вона за законом матиме право, заповіла в рівних частинах для ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

На день смерті ОСОБА_4 даний заповіт змінений чи скасований не був про що свідчить Витяг зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) №56672286 виданий 27.06.2019 року .

Відповідно до ст.526 ЦК УРСР, місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме, - місцезнаходження майна або його основної частини.

На день своєї смерті ОСОБА_4 була зареєстрована та проживала в АДРЕСА_1 разом із сином - ОСОБА_7 , невісткою - ОСОБА_8 та онуком - ОСОБА_1 . Дані обставини підтверджуються довідкою Тесівської сільської ради Острозького району Рівненської області № 215 від 24.07.2019 року.

Відповідно до статей 548, 549 ЦК УРСР, для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Особи, для яких право спадкоємства виникає лише у випадку неприйняття спадщини іншими спадкоємцями, можуть явити про свою згоду прийняти спадщину протягом строку, що залишився для прийняття спадщини. Якщо строк, що залишився, менше трьох місяців, він продовжується до трьох місяців.

Спадкові справи після смерті ОСОБА_4 не заводилися, а отже заяви про прийняття спадщини чи відмову від спадщини не подавалися, в тому числі і ОСОБА_5 і ОСОБА_6 , про що свідчить витяг зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №56672276 виданий 27.06.2019 року.

ОСОБА_7 був сином ОСОБА_4 , про що свідчить його свідоцтво про народження серії НОМЕР_8 видане 27.06.1952 року, відповідно до якого ОСОБА_9 вказаний його батьком, а ОСОБА_4 - матір`ю (актовий запис №7 від 21.06.1937 року).

Відповідно до статті 529 ЦК УРСР, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках , діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.

Таким чином, в порядку статтей 529, 548, 549 ЦК УРСР, спадкоємцем за законом першої черги після смерті ОСОБА_4 є її син - ОСОБА_7 , оскільки він фактично вступив в управління та володіння спадковим майном, та постійно проживав на день смерті разом із нею та оскільки можливі спадкоємці за заповітом складеним 12 листопада 1994 року та зареєстрованим в реєстрі за №14 - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 фактично не вступили в управління та володіння спадковим майном, не проживали на день смерті ОСОБА_4 разом із нею та не подали заяви про прийняття спадщини, що відкрилася після її смерті.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_7 , про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_9 видане 16.02.2012 року .

Відповідно до вимог ч.1 ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ч.1 ст.1217, ч.1, 2 ст.1223 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

ОСОБА_7 був батьком ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_10 , виданим 25.05.1968.

За життя, а саме 23 лютого 2006 року ОСОБА_7 склав заповіт посвідчений Тесівською сільською радою Острозького району Рівненської області та зареєстрований в реєстрі за №14, у якому залишив особисте розпорядження на випадок своєї смерті, відповідно до якого - все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що буде йому належати на день смерті і на що він за законом матиме право, заповів сину ОСОБА_1 .

На день смерті ОСОБА_7 даний заповіт змінено чи скасовано не було про що свідчать відповідна відмітка на ньому та інформаційна довідка зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 31453406 видана 22.08.2012 року .

Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

ОСОБА_7 на день смерті був зареєстрований та проживав в АДРЕСА_1 разом з дружиною - ОСОБА_8 та сином - ОСОБА_1 , про що свідчить довідка Тесівської сільської ради Острозького району Рівненської області №214 від 24.07.2019 року .

Після смерті ОСОБА_7 позивачем було подано до Острозької районної державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини за наслідками якої 08 червня 2012 року було заведено спадкову справу №197.

З матеріалів спадкової справи вбачається, що матір`ю позивача та дружиною померлого, ОСОБА_8 було подано заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину на ім`я ОСОБА_1 . Спадкоємцем за заповітом після його смерті є ОСОБА_1 Також ОСОБА_7 був спадкоємцем після смерті своєї матері ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , після смерті якої він фактично прийняв спадщину, але юридично не оформив своїх спадкових прав. Відомості про інших спадкоємців в нотаріуса відсутні. Дані обставини підтверджуються довідкою приватного нотаріуса Острозького районного нотаріального округу Тишкун Ж.Я. № 412/02-14 від 26.04.2019 року , витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 30708627, виданим 08.06.2012 року, заявою ОСОБА_8 від 22.08.2012 року та підтверджені матеріалами спадкової справи № 197.

Зазначені вище обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом після смерті батька ОСОБА_7 та належним чином оформив свої спадкові права.

Одночасно в судовому засіданні встановлено, що 09.06.1995 року колективному сільськогосподарському підприємству "Україна" с.Тесів Острозького району Рівненської області було видано Державний акт на право колективної власності на землю серії РВ №00013.

Згідно Списку громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства, що є додатком №1 до Державного акта серії РВ №00013, під №194 зазначена ОСОБА_4 , як така, що має право на земельну частку (пай) в КСП "Україна" с.Тесів Острозького району Рівненської області.

Розмір земельної частки (паю) по КСП "Україна" Острозького району Рівненської області, становить 3,94 в умовних кадастрових гектарах на одного члена господарства.

Сертифікат на право на земельну частку (пай) чи державний акт на право власності на земельну ділянку ОСОБА_4 не отримувала.

Дані обставини підтверджуються повідомленням Острозької районної державної адміністрації Рівненської області №418/01-38 від 12.12.2017 року, повідомленням відділу в Острозькому районі Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 10.04.2019 року.

Відповідно до ч.2 ст.23 Земельного кодексу України 1990 року, державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.

Пленум Верховного Суду України у п.11 постанови №7 від 30 травня 2008 року "Про судову практику у справах про спадкування" в п.11 роз"яснив, що при вирішенні спору на спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).

Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного Кодексу України 1990 року, Указу Президента України від 8 серпня 1995 року №720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" та відповідні норми ЦК УРСР.

Відповідно до п.2 Указу Президента України "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" від 08 серпня 1995 року, визначено, що право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.

Відповідно до п.5 Указу Президента України "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" від 08 серпня 1995 року, видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією.

Відповідно до п.3 Указу Президента України від 10 листопада 1994 №666/94 "Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва" вирішено установити, що право на земельну частку (пай) може бути об`єктом купівлі-продажу, дарування, міни, успадкування, застави.

Пунктом 17 Розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України, визначено, що сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

За змістом положень ст.5 Земельного кодексу України в редакції закону від 13.03.1992 року №2196-XII, ст.3 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року №720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам та організаціям", ст.25 Закону "Про сільськогосподарську кооперацію" право особи на земельну частку (пай) виникає з моменту отримання колективним сільськогосподарським підприємством, сільськогосподарським кооперативом, або сільськогосподарським акціонерним товариством державного акта на право колективної власності на землю. Право на земельну частку (пай) мають члени КСП, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на право колективної власності на землю. Право на земельну частку може бути передано у спадщину в порядку і на умовах, передбачених цивільним законодавством щодо успадкування майна, та статутом відповідного колективного підприємства.

Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16.04.2004 року "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ , сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю (пункт 17 розд. X "Перехідні положення" ЗК. Член колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП), включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 8 серпня 1995 N720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність. Позови громадян, пов`язані з паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, незаконність відмови у видачі сертифіката, виділення паю в натурі), можуть бути предметом розгляду судів. Відповідачами в таких справах є КСП, сільськогосподарські кооперативи, районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі, тощо.

Відповідно до п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року "Про судову практику у справах про спадкування", при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України 1990 року, Указу Президента України від 8 серпня 1995 року N720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" та відповідні норми ЦК УРСР. У цьому разі слід ураховувати, що згідно з пунктом 17 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам таких часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Таким чином, вирішуючи питання про право певної особи на земельну частку (пай), суд повинен з`ясувати, чи була ця особа членом КСП на час передання державного акта про право колективної власності на землю та чи була вона внесена до списку осіб, що додається до цього державного акта.

Надаючи оцінку наданим позивачем доказам, суд враховує, що згідно списку громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства, що є додатком №1 до Державного акта серії РВ №00013, під №194 зазначена ОСОБА_4 , як така, що мала право на земельну частку (пай) в КСП "Україна" Острозького району Рівненської області, що належним чином підтверджує наявність підстав на які посилається позивач.

Таким чином, на день своєї смерті ОСОБА_4 мала право на земельну частку (пай), розміром 3,94 в умовних кадастрових гектарах, у землі, яка перебувала у колективній власності КСП "Україна" с.Тесів Острозького району відповідно до державного акта на право колективної власності на землю серії РВ №00013 виданого 09.06.1995 року, та її таке право перейшло до ОСОБА_7 , який вважається таким, що прийняв спадщину, що відкрилася після смерті ОСОБА_4 .

Відповідно до ч.1 ст.1217, ч.1, 2 ст.1223, ч.1 ст.1261 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч.1, 2, 5 ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч.1 ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до п."г" ч.1 ст.81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.131 ЗК України, громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод.

Відповідно до ч.1 ст.1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Таким чином, оскільки на день своєї смерті ОСОБА_4 мала право на земельну частку (пай), розміром 3,94 в умовних кадастрових гектарах, у землі, яка перебувала у колективній власності КСП "Україна" с.Тесів Острозького району відповідно до державного акта на право колективної власності на землю серії РВ №00013 виданого 09.06.1995 року, та таке її право перейшло до ОСОБА_7 , який вважається таким, що прийняв спадщину, що відкрилася після смерті ОСОБА_4 , а тому з врахуванням вищевикладеного право на неї переходить до ОСОБА_1 , як спадкоємця за заповітом після смерті ОСОБА_7 .

Відповідно до ч.1 ст.1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року "Про судову практику у справах про спадкування", свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Після звернення позивача до приватного нотаріуса Острозького районного нотаріального округу Тишкун Ж.Я. за видачею свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну частку (пай), загальною площею 3,94 в умовних кадастрових гектарах, що розташована на території Тесівської сільської ради Острозького району Рівненської області, у такій видачі йому було відмовлено в зв`язку з відсутністю документів, що посвідчують право власності на вищевказане спадкове майно, про що свідчить постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 10.07.2019 року.

Таким чином позасудові способи врегулювання існуючого спору позитивних результатів не дали.

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема на житловий будинок, іншу споруду.

Відповідно до статті 1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Відповідно до ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_7 , який був спадкоємцем ОСОБА_4 , та не може отримати свідоцтво про право на спадщину за законом на зазначену земельну ділянку, оскільки за життя ОСОБА_4 будь-яких дій щодо оформлення права за земельну частку (пай), виділення її в натурі та реєстрації права власності на неї не здійснила та не виготовила правовстановлюючі документи.

За таких обставин, оскільки до складу спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_7 увійшло його право на земельну частку (пай), та враховуючи те, що ОСОБА_1 не може реалізувати своє право на зазначене майно, то позов підлягає задоволенню з визнанням за позивачем права на зазначену земельну частку (пай).

Одночасно, при вирішенні спору судом враховуються і норми ст.152 ЗК України, якою визначено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнаня прав та норми ст. 16 ЦК України, якою визначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Разом з тим, суд враховує, що згідно ч.1, 2 ст.13 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земльних ділянок власникам земельних часток (паїв) , не витребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвдчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості).

Нерозподіленою земельною ділянкою є земельна ділянка, яка відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не була виділена власнику земельної частки (паю).

Оскільки ОСОБА_4 не було виділено в установленому законом порядку земельних ділянок в рахунок частки (паю), то позов в частині визнання права на земельні ділянки - рілля, масив №6, ділянка НОМЕР_12; сіножаті, масив № 2 , ділянка НОМЕР_13; пасовище, масив № 3 , ділянка № НОМЕР_4 , багаторічні насадження, масив № 1 , ділянка №52 задоволенню не підлягає.

На підставі п.4 ст.25, п. 11 ч.1 ст.346, ст.ст.392, 1216, 1233-1236, 1269 ЦК України, ст.152 ЗК України, керуючись ст.10, 81, 263-265 ЦПК України, суд

вирішив :

позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_11 ) до Острозької районної державної адміністрації Рівненської області (місцезнаходження: м.Острог, пр-кт Незалежності, 14 Рівненської області, ЄДРПОУ 04057729), Тесівської сільської ради Острозького району Рівненської області (місцезнаходження: с.Тесів, вул.Б.Хмельницького, 2 Острозького району Рівненської області, ЄДРПОУ 04387071), Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області (місцезнаходження: м.Рівне, вул.С.Петлюри, 37, ЄДРПОУ 39768252) про визнання права на земельну частку (пай) задоволити частково.

Визнати за ОСОБА_1 , як спадкоємцем за заповітом ОСОБА_7 , який був спадкоємцем за законом ОСОБА_4 , право на земельну частку (пай) розміром 3,94 га в умовних кадастрових гектарах в землі, яка перебувала в колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства "Україна" Острозького району Рівненської області на підставі Державного акту на право колективної власності на землю серії РВ №00013, виданого 09.06.1995 року, право на яку мала ОСОБА_4 відповідно до зазначеного Державного акту з додатком №1 "Список громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства" до нього.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду через Острозький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 12.12.2019.

Суддя Острозького районного судуНазарук В.А.